Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №589/3360/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м.Суми

Справа №589/3360/25

Номер провадження 22-ц/816/2058/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Черних О. М. (суддя-доповідач),

суддів - Петен Я. Л. , Замченко А. О.

за участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.

розглянувши у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця», в інтересах якого звернувся адвокат Чешковський Володимир Анатолійович, на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 жовтня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Сидорчука О.М., у цивільній справі № 589/3360/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні сум,

УСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог позову

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що останній працював на посаді машиніста виробничого підрозділу Локомотивне депо Конотоп регіональної філії «Південно-Західна залізниця», який є одним з підрозділів Акціонерного товариства «Українська залізниця» 39 років 5 місяців 10 днів, звідки звільнився 31.03.2025 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. При звільненні йому не були виплачені кошти, передбачені колективним договором, це стало підставою для звернення до суду з позовом. При звільненні АТ «Укрзалізниця» не провело з ним повного розрахунку, зокрема йому не виплачено: одноразову матеріальну допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 126686,10 грн.; додаткову матеріальну допомогу в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків в сумі 101348,88 грн.; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки в сумі 30990,00 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні – 167670,44 грн, який просив перерахувати по дату винесення рішення суду.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача невиплачені кошти при звільненні в загальній сумі 426695,42 грн та витрати по сплаті судового збору.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Скороченим рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, яке датовано 09.10.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» задоволено частково. Ухвалено стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 : одноразову матеріальну допомогу в сумі 126686,10 грн., додаткову матеріальну допомогу в сумі 101348,88 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки в сумі 30990,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 147211,68 грн., всього 406236 грн. 66 коп. та стягнуто судовий збір за подання позовної заяви в сумі 4062 грн. 37 коп. В іншій частині відмовлено.

Повним рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, яке датовано 01.10.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі в сумі 126 686,10 грн. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 додаткову матеріальну допомогу в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті в сумі 101 348,88 грн. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 - 2023 роки в сумі 30 990,00 грн. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який станом на день подання цього позову становить 147211,68 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що відповідач безпідставно не виплатив позивачу при звільненні передбачені Колективним договором та нормами КЗпП України виплати. Разом з тим здійснив перерахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням обмеження 6 місяців згідно ст. 117 КЗпП України на суму 147211 грн. 68 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, а тому просив рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.

Зазначає, що зважаючи на економічну ситуацію в державі, з метою стабілізації фінансово - економічного становища підприємства, збереження трудового колективу та своєчасної виплати заробітної плати працівникам підприємства, виникла необхідність у запровадженні окремих обмежувальних заходів тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану та до нормалізації ситуації в товаристві.

Посилається на те, що місцевий суд не застосував статті 1, 11 та пункт 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану в Україні» та не звернув уваги на той факт, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. АТ «Укрзалізниця» на підставі положень вказаного Закону з березня 2022 року призупинило здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Зупинення окремих видів виплат, передбачених колективним договором, є тимчасовим заходом, оскільки у працівників зберігається право на їх отримання, а його реалізація відкладається до закінчення дії правового режиму воєнного стану, або до прийняття окремих рішень правлінням АТ «Укрзалізниця». Судом не враховано, що інші додаткові виплати, передбачені Колективним договором, були призупинені відповідно до рішення № Ц-54/31 засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року.

Відповідач не відмовляв позивачу у виплаті матеріальних допомог відповідно до колективного договору, не порушував права позивача на ці виплати, лише відтермінував їх реалізацію. Суд першої інстанції не дослідив наданих відповідачем рішень про призупинення спірних виплат, передбачених колективним договором, що було здійснено не лише на підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, а і на підставі інших рішень

Вказані виплати були призупинені не з вини АТ «Укрзалізниця», а через обставини непереборної сили, у зв`язку з чим відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Крім того, суд першої інстанції, незважаючи на заяву відповідача про застосування строку позовної давності, визначеного статтею 233 КЗпП, не застосував позовну давність.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Осьмак А.В. в письмових поясненнях на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 жовтня 2025 року залишити без змін. Вважає апеляційну скаргу відповідача необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції — законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2026 року справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 17 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 17 квітня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні

Позиція апеляційного суду

У судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи сторони не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили. Від представника АТ «Українська залізниця» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з перебуванням представника відповідача у відпустці. Від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Верховний Суд вже неодноразово в своїх рішеннях, зокрема в постановах від 16.03.2026 у справі №128/1272/18, від 14.03.2025 у справі №203/3889/23, від 21.12.2023 у справі №686/23143/20, від 27.04.2020 у справі №802/562/18-а, від 21.06.2018 у справі №826/4504/17, звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Колегія суддів враховує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи в якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності в справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст.ст.371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності учасників справи.

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що підстав для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні, однак рішення підлягає скасуванню через грубе порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Колегія суддів звертає увагу, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що судове засідання в суді першої інстанції було призначено на 01 жовтня 2025 року та проведено в режимі відеоконференції, що вбачається з протоколу судового засідання. В даному протоколі зазначено, що враховуючи час перебування судді у відпустці відкладено проголошення рішення суду на 09.10.2025 (а.с.127-128).

09 жовтня 2025 року секретарем судового засідання Єлісєєвою А.В. складено протокол судового засідання, де зазначено, що в зв`язку з неявкою всіх учасників справи на проголошення, суд приєднує рішення суду до матеріалів без його оголошення (а.с.129).

Судом першої інстанції під головуванням судді Сидорчука О.М. ухвалено рішення суду по справі № 589/3360/25 датовано «09 жовтня 2025 року» та приєднано до матеріалів справи скорочене рішення (де відповідно до норм ст.268 ЦПК повинно бути викладено вступну та резолютивну частину рішення суду) (а.с.130).

Разом з тим, повний текст рішення датовано – «01 жовтня 2025 року».

Колегія суддів звертає увагу, що невірне зазначення дати ухвалення рішення можливо зарахувати як технічну описку, однак судом першої інстанції грубо порушено норми процесуального права та допущено невідповідність скороченого рішення відносно до повного тексту.

Розбіжність між скороченим і повним текстом є істотним порушенням норм процесуального права та унеможливила встановлення фактичних обставин справи, оскільки в даному випадку, скорочене рішення суду від 09.10.2025 містить відомості про часткове задоволення позовних вимог з загальним визначенням суми стягнутих до виплат нарахувань позивачу як невиплачених при звільненні коштів та містить абзац про стягнення з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 4062,37 грн. В свою чергу, повний текст даного рішення, датованого 01.10.2025, не містить взагалі інформації щодо стягнення судового збору, також не містить визначення загальної суми до стягнення з відповідача на користь позивача та є більш розширеним в порядку стягнення відповідних сум.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено грубе порушення норм процесуального права, а тому рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.10.2025 підлягає скасування та ухваленню нового рішення відповідно до норм ст. 376 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем. Наказом № 25/ос від 05.03.2025 позивача було звільнено з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах), за умовами якого позивачу підлягало до виплати: одноразову матеріальну допомогу у розмірі п`яти середньомісячних заробітків при звільненні працівників вперше і роботи у зв`язку з виходом на пенсію; додаткову матеріальну допомогу у розмірі чотирьох середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті, передбачену р.8 п.8.7 колективного договору між адміністрацією локомотивного депо Конотоп Південно-Західної залізниці та профспілковим комітетом на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 роки зі змінами та доповненнями; матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року за 2022 рік; матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом па перше січня звітного року за 2023 рік, відповідно до п.3.9 Колективного договору між адміністрацією локомотивного депо Конотоп Південно-Західної залізниці та профспілковим комітетом на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 роки після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» (а.с.11).

Відповідно до довідки станом на день звільнення позивача з роботи його середньомісячний заробіток становив 25337 грн. 22 коп.(а.с.12).

Між адміністрацією локомотивного депо Конотоп Південно-Західної залізниці та профспілковим комітетом укладено Колективний договір на 2006-2010 року пролонговано на 2011-2025 роки (а.с. 14).

До матеріалів справи додано витяг з вказаного Колективного договору (а.с.15,16).

Згідно до пункту 8.7 Колективного договору Локомотивного депо Конотоп встановлено, що адміністрація підрозділу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» зобов`язується при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків (тобто середньомісячної заробітної плати).

Абзацом другим пункту 8.7. Колективного договору передбачено обов`язок адміністрації у разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходим на пенсію протягом двох місяців після настання цього права виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи від 35 до 40 років в розмірі 4 середньомісячних заробітків, що з урахуванням вищевказаної довідки становить: 25337 грн. 22 коп.

Пунктом 3.9. Колективного договору передбачено обов`язок адміністрації виплатити працівникам депо матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 6 (шести) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на день подання заяви.

З копії витягу із протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 вбачається, що згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (а.с. 42).

Відповідно до витягу із протоколу № Ц-54/90 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 вирішено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого до грудня 2022 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, виплати яких були призупинені; нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічному порядку, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення (а.с. 44).

Згідно витягу із протоколу № Ц-85/44 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 вирішено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, виплати яких були призупинені; нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічному порядку, починаючи з жовтня 2023 року, згідно з графіком погашення (а.с. 45-48).

Відповідно до витягу із протоколу № Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 вирішено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, виплати яких були призупинені; нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічному порядку, починаючи з листопада 2024 року, згідно з графіком погашення (а.с. 49).

Згідно витягу із протоколу № Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 вирішено здійснити нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками – 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу) (а.с. 51-52).

Застосовані норми права

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За частиною першою статті 47 КЗпП України у редакції, чинній на день звільнення позивача, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг тощо.

Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Згідно ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені ст. ст. 43-46 Конституції України.

У той же час, відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 квітня 2022 року №64/2022 у зв`язку із військовою агресією рф на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи.

При цьому, зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Пунктом другим розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Отже положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом № 25/ос від 05.03.2025 «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 звільнено 31.03.2025 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах згідно ст. 38 КЗпП України. Постановлено виплатити, зокрема, одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, додаткову матеріальну допомогу в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 - 2023 роки. Вказані виплати не були виплачені позивачу, що не заперечується відповідачем.

Дійсно, як вбачається з витягу із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Проте, наказ - правовий акт, виданий керівником підприємства, з метою вирішення всіх основних або оперативних завдань, поставлених перед підприємством. В контексті кадрових питань, наказ використовується для прийняття працівників, звільнення, переведення, надання відпустки, призначення додаткових винагород. Це офіційний документ, який є обов`язковим для виконання.

В даній справі наказ про звільнення позивача містить вказівку про виплату ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, додаткової матеріальної допомоги в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 - 2023 роки після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», що є обов`язковим до виконання, та окрім того, з огляду на те, що відповідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Доказів того, що до вказаного наказу вносилися зміни, матеріали справи не містять.

Право на отримання позивачем спірних матеріальних допомог, їх розмір відповідач не оспорює. Проте роботодавець вважає, що мав право прийняти рішення про відтермінування їх виплати, що є тимчасовим заходом, викликаним збройною агресією, для забезпечення сталої роботи товариства.

Також при оцінці зазначених доводів апеляційної скарги апеляційний суд враховує, що постановою Верховного Суду від 05.02.2025 року у справі № 211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).

За змістом відомостей ЄДРСР у справі № 211/7338/23 Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року.

Зважаючи на викладене, підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця», який скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, не є підставою для відтермінування виплати позивачу спірних матеріальних допомог.

До відзиву на позов відповідач до суду першої інстанції, крім копії протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31, надав копію протокольного рішення засідання правління АТ «Українська залізниця» № Ц-82/39 Ком.т від 27.06.2024 «Про деякі питання впорядкування виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в період дії правового режиму воєнного стану», яким передбачено:

- на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, уведеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, починаючи з 01.07.2024 зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення (підпункт 1.1);

- підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 в частині призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення втрачає чинність з 01.07.2024 (пункт 9) (а.с.51-52).

Зміст указаного рішення № Ц-82/39 Ком.т від 27 червня 2024 року вказує на те, що цим рішенням правління Товариства зупинено положення колективних договорів в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення і лише починаючи з 01.07.2024. При цьому цим рішенням роботодавця не передбачено зупинення положень колективних договорів, які передбачають виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи у галузі при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.

Інших рішень правління АТ «Укрзалізниця» про зупинення виплати матеріальних допомог, передбачених пунктом 8.7 (3.9) Колективного договору, відповідачем суду не надано.

Лист від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25 адресований керівникам регіональних філій, філій АТ (а.с.39) про призупинення, починаючи з 01.04.2025 до окремого рішення керівництва, виплати матеріальних допомог залежно від стажу роботи у галузі при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також за сумлінну працю на залізничному транспорті, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такий лист не є належним доказом зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця у розумінні статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції на час виникнення спірних відносин) (а.с.50).

Указаний лист на відміну від рішень від 14.03.2022 № Ц-54/31 та від 27 червня 2024 року № Ц-82/39 Ком.т не є рішенням правління АТ «Укрзалізниця», містить посилання на те, що таке призупинення здійснюється на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25.

Натомість рішення роботодавця, яке передбачено статтею 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції на час виникнення спірних відносин) має ухвалювати виконавчий орган АТ «Укрзалізниця», яким відповідно до пункту 89 Статуту АТ «Укрзалізниця» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2025 року № 615) є не штаб Товариства з ефективності, а Правління, яке колегіальним виконавчим органом і здійснює управління поточною діяльністю Товариства.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд звертає увагу, що оскільки підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 в частині призупинення виплати матеріальних допомог, що передбачені колективними договорами скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили у справі № 211/7338/23, а рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року № Ц-82/39 Ком.т не містить положень про зупинення виплати матеріальних допомог, передбачених пунктом 8.7 (3.9) Колективного договору, відповідач допустив порушення прав позивача і безпідставно відтермінував на невизначений строк виплату позивачу одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків (посадових окладів) у зв`язку з виходом на пенсію та одноразову матеріальну допомогу.

Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення, визначена пунктом 3.9 Колективного договору зупинена рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року № Ц-82/39 Ком.т, починаючи з 01.07.2024, тому на виплату матеріальної допомоги за 2022, 2023 роки, тобто за період до його прийняття, указане рішення роботодавця не поширюється.

Це також підтверджують дії роботодавця, який матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2022 роки включив як належну до виплати ОСОБА_1 до наказу № 25/ОС від 05.03.2025 про припинення трудових відносин у розмірі, визначеному пунктом 3.9 Колективному договорі, а не у розмірі визначеному підпунктом 1.2 рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року № Ц-82/39 Ком.т.

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що «виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)».

Викладене дає підстави для висновку про те, що стаття 116 Кодексу законів про працю України зобов`язує роботодавця виплатити працівнику у день його звільнення усі види належних йому від роботодавця виплат, право на які передбачено як законодавством, так і колективним договором, іншими локальними актами. Жодних застережень з приводу того, що належні до виплати звільненому суми мають належати до фонду оплати праці указана норма не містить.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, у тому числі відповідно до умов колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП відповідальність.

Викладений висновок апеляційного суду відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20.

З викладених підстав апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги про те, що грошова винагорода з нагоди ювілею та (або) досягнення пенсійного віку, не належить до обов`язкових виплат працівнику у день звільнення. Належність таких виплат до фонду заробітної плати правового значення не має. Визначальним є те чи має працівник станом на дату звільнення на отримання від роботодавця відповідних виплат.

Отже, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої одноразової матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію, додаткової матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки.

Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень щодо невиконання обов`язків, передбачених статтями 47 та 116 КЗпП України, посилається на відсутність його вини та існування обставин непереборної сили, які встановлені висновком Торгово-промислової палати України № 2024/02/0-7/1 від 28.02.2022, а тому відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Роботодавець не несе відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України у разі відсутності його вини, при цьому обов`язок доведення відсутності вини покладається на роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19 аналізуючи питання підтвердження настання обставин непереборної силу (форс-мажору), дійшла висновку, що:

«Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

У постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23 сформульовано такі загальні висновки щодо застосування положень статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»:

«Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку».

Відповідач, на якого покладено тягар доказування відсутності вини у виплаті належних позивачу сум в день звільнення, на підтвердження обставини непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на підприємстві на дату звільнення позивача з роботи, надав лист Торгово-промислової палати України № 2024/02/0-7/1 від 28.02.2022 року, який не є сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», оскільки не містить ідентифікуючих ознак саме до відповідача та конкретного випадку неможливості виконання відповідних зобов`язань перед працівниками.

Указаний лист, ураховуючи заперечення позивача, не є достатнім та належним доказом на підтвердження настання обставин непереборної сили на дату звільнення позивача з роботи як підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов`язку, визначеного статтею 116 КЗпП України, що свідчить про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України.

Позивач звільнений із займаної посади 31.03.2025 та за вимогами позовної заяви просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до дня ухвалення судового рішення.

Врахувавши обмеження згідно ст. 117 КЗпП України, де нарахування середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не повинно перевищувати 6 місяці, число робочих днів у періоді з 31.03.2025 до 30.09.2025, які мають бути оплачені за середнім заробітком – 132 робочих дні (з урахуванням ч.6 ст.6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового часу», яким зупинена дія ст.73 КЗпП України щодо визначення святкових і неробочих днів).

Колегія суддів розраховуючи розмір середнього заробітку, виходячи з кількості робочих днів за період затримки станом на день винесення постанови, але не більше шести місяців, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 (а.с.125), вважає, що сума, яка підлягає стягненню, складає 147 211 грн. 68 коп. (1115 грн 24 коп. помножити на 132 робочих дні), що не перевищує загального розміру невиплаченої при звільненні заробітної плати, тобто є пропорційною.

Щодо строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України,

Приписами частини другої статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Справа, яка переглядається, належить до трудового спору про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні відповідно до статті 116 КЗпП України.

Отже, тримісячний строк для звернення до суду з вимогами на підставі статті 116 КЗпП України відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України пов`язується не з тим, як за загальним правилом коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а з моментом одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Доводи представника відповідача про обчислення строку звернення ОСОБА_1 до суду з вимогою про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік необхідно обчислювати з 13.12.2022, тобто з моменту подання ним заяви на її виплату, є помилковими.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що відсутні відомості, щодо моменту звернення до суду із вищевказаним позовом ОСОБА_1 отримав письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Вказану обставину мав доводити відповідач, який посилався на застосування строку позовної давності. В той же час, таке письмове повідомлення позивач отримав лише після постановлення судом ухвали від 15.09.2025 про витребування доказу - копії вищевказаного письмового повідомлення, а тому звернувшись до суду із позовом 23.07.2025, позивач строк, визначений приписами частини другої статті 233 КЗпП України, не пропустив.

Отже, підстави для застосування наслідків пропущення строків звернення до суду (строків позовної давності) відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 4267 грн 00 коп. за подання позовної заяви.

Предметом позову є стягнення невиплачених при звільненні сум у загальному розмірі 426695 грн 42 коп., разом з тим, до стягнення підлягає 406236 грн 66 коп., отже позовні вимоги задоволено на 95 % (406236,66/ 426695,42 х 100).

Оскільки позов задоволено на 95 %, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір сплачений при зверненні до суду першої інстанції у розмірі 4053,65 грн (4267,00 х 95%).

Вимоги апеляційної скарги АТ «Українська залізниця», з мотивів зазначених в апеляційній скарзі, не задоволені, підстав для нового розподілу судових витрат понесених заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції – відсутні.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, оскаржуване рішення не може вважатись таким, що постановлено з додержанням норм матеріального закону, а тому підлягає скасуванню, з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 141, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовільнити частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 жовтня 2025 року у цивільній справі № 589/3360/25 скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код юридичної особи - 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі в сумі 126 686,10 грн, додаткову матеріальну допомогу в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті в сумі 101 348,88 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 - 2023 роки в сумі 30 990,00 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 147211,68 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код юридичної особи - 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 4053,65 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст рішення виготовлено 28.05.2026 року.

Головуючий - О. М. Черних

Судді: Я. Л. Петен

А. О. Замченко