Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №523/13177/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3392/26

Справа № 523/13177/24

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1», ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та неустойки, стягнення вартості судової експертизи,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом та просила стягнути солідарно з відповідачів заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) матеріальну шкоду в розмірі 102 069,16 грн, а також витрати на проведення експертизи в розмірі 2 500,00 грн.

Позовна заява вмотивована тим, що відбулася ДТП за участі автомобіля «КІА К5» р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «ДАФ ФТ ХФ» р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Винним у вчинені ДТП визнано ОСОБА_2 , який перебував на час ДТП в трудових відносинах з ТОВ «Транс-Сервіс-1», відповідальність якого була застрахована в АТ «СК «ІНГО». На її звернення АТ «СК «ІНГО» відмовило у виплаті страхового відшкодування. Позивачка вважає, що заподіювач шкоди ОСОБА_2 , АТ «СК «ІНГО» та власник автомобіля ТОВ «Транс-Сервіс-1» повинні нести солідарну відповідальність перед потерпілою особою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до АТ «Страхова компанія «ІНГО», ТОВ «Транс-Сервіс-1», ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та неустойки, стягнення вартості судової експертизи – задоволено частково. Стягнено з ТОВ «Транс-Сервіс-1» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 102 069 гривень 16 коп. Стягнено з ТОВ «Транс-Сервіс-1» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 2 500 грн. Стягнено з ТОВ «Транс-Сервіс-1» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ТОВ «Транс-Сервіс-1» просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що з рішенням суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки фактично недобросовісні дії потерпілої, яка швидше своїми діями сама сприяла відмові у виплаті відшкодування, призвели до відповідальності власника транспортного засобу, який був застрахований.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 06 лютого 2024 року приблизно о 15:40 в м. Одеса на вул. Залізничній, 100 сталася ДТП за участю транспортного засобу «КІА К5» державний номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу «DAF FT XF» державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом- цистерною «ПП BODEX KIS 3W» державний номерний знак НОМЕР_3 .

Відповідно до постанови Суворовського районного суду м. Одеси у справі №523/3269/24, ДТП відбулась внаслідок порушення ПДР водієм транспортного засобу «DAF FT XF» державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом-цистерною «ПП BODEX KIS 3W» державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови Суворовського районного суду м. Одеси по справі №523/3268/24, водій транспортного засобу «DAF FT XF» державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом-цистерною «ПП BODEX KIS 3W» державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_2 зник з місця ДТП.

Постанови №523/3268/24 від 08.03.2024 та №523/3269/24 від 08.03.2024 сторонами не оскаржувались, набрали законної сили.

Оскільки в момент ДТП водій автомобіля «Кіа К5» державний номерний знак НОМЕР_4 не зміг запам`ятати державний номерний знак транспортного засобу, який скоїв ДТП та продовжив рух на великій швидкості, позивач не міг з`ясувати страхову компанію, в яку потрібно звертатись для отримання завданих збитків.

Таким чином, 06 лютого 2024 року позивач звернувся до незалежного судового експерта Федотова Ф.В. (Свідоцтво Міністерства Юстиції №851 від 23 серпня 2013 року), з метою встановлення збитку, завданого власнику автомобіля «КІА К5» державний номерний знак НОМЕР_1 .

07 лютого 2024 року судовий експерт ОСОБА_4 оглянув пошкоджений автомобіль «КІА К5» державний номерний знак НОМЕР_1 , в присутності власника пошкодженого автомобіля.

18 лютого 2024 року судовий експерт ОСОБА_4 склав висновок №7692, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Кіа К5» реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталася 06.02.2024 року, становить 102 069,16 грн.

Також позивачем були понесені витрати на оцінку пошкодженого автомобіля на суму 2 500 гривень.

16 березня 2024 року, коли став відомий державний номерний знак винуватця ДТП, а саме транспортного засобу «DAF FT XF» державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом- цистерною «ПП BODEX KIS 3W» державний номерний знак НОМЕР_3 та страхова компанія, яка застрахувала відповідальність водія, в Акціонерне Товариство «Страхова компанія «Інго», позивач звернувся із заявою про страхове відшкодування. СК було надано всі необхідні для виплати страхового відшкодування документи, включаючи Висновок судового експерта ОСОБА_4 № 7692 від 18.02.2014 року.

Судом першої інстанції також правильно встановлено, що водій ОСОБА_2 під час ДТП перебував в трудових відносинах з ТОВ «Транс-Сервіс-1», який є власником автомобіля «DAF FT XF» державний номерний знак НОМЕР_2 , з місця ДТП зник, протягом місяця не повідомляв ТОВ «Транс-Сервіс-1» та страхову компанію про вчинення пригоди, внаслідок чого потерпіла особа була змушена самостійно встановлювати розмір завданих збитків та відновлювати транспортний засіб.

Згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У силу частин 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою – другою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або інший особі, визначений у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана майну одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК України).

Відповідно до ст. З Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з ч.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховику встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розміру заподіяної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що порушення Правил дорожнього руху відповідачем знаходиться в безпосередньому причинному зв`язку із заподіянням матеріальної шкоди майну позивача, а оскільки цивільно-правова відповідальність ТОВ «Транс-Сервіс-1» була застрахована, але працівник ОСОБА_2 зник з місця пригоди, що призвело до відновлення транспортного засобу потерпілою особою та стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, суд першої інстанції правильно вважав за необхідне стягнути з ТОВ «Транс-Сервіс-1» матеріальну шкоду на користь ОСОБА_1 , а також витрати з проведення дослідження по визначенню завданих збитків майну позивача. Та в подальшому, ТОВ «Транс-Сервіс-1» не обмежений у праві звернення в порядку регресу із вимогою до ОСОБА_2 , який діючи недобросовісно, зник з місця ДТП, що в свою чергу призвело до відмови у виплаті страхового відшкодування потерпілій особі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Апеляційний суд звертає увагу, що підставою для відмови у виплаті відшкодування страховиком було саме фактичне проведення ремонту, а не пропуск строку звернення із повідомленням про ДТП до страховика.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» залишити без задоволення.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 25 травня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева