Додаткове рішення від 26 травня 2026 р. у справі №519/1365/24 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

Дата: 26 травня 2026 р.

Справа: №519/1365/24

Суддя: Таварткіладзе О. М.

Номер провадження: 22-з/813/37/26

Справа № 519/1365/24

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 адвоката Рогаліної Ганни Василівни про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат по справі за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року Державне підприємство "Морський торговельний порт "Південний" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 18 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні позову ДП МТП «ПІВДЕННИЙ» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Стягнуто з ДП МТП «ПІВДЕННИЙ» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Державне підприємства "Морський торговельний порт "Південний" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Южного міського суду Одеської області від 18 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Постановою Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" – залишено без задоволення.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 18 лютого 2025 року – залишено без змін.

06 жовтня 2025 року, за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС “Електронний суд”, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Рогаліна Ганна Василівна звернувся до Одеського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, згідно якої представник просить стягнення з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені останнім у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, що складаються з витрат на правову допомогу адвоката у розмірі витрати у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Заява про ухвалення додаткового рішення мотивована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 30.09.2025 року в судових дебатах просила стягнути з апелянта на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень. Докази понесених витрат на правничу допомогу подані до відзиву на апеляційну скаргу та разом з актом приймання-передачі послуг залучаються до цієї заяви.

До відповідної заяви заявником додано ордер серії ВН № 1508969 від 14.05.2025 року про надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Рогаліною Г.В. в Одеському апеляційному суді на підставі договору про надання правничої допомоги № 26/11/24ф від 26.11.2024 року, додаткову угоду від 13.05.2025 року до Договору № 26/11/24ф про надання професійної правничої допомоги від 26.11.2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг), акт здачі – приймання наданих послуг.

За приписами ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Разом з тим розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (ч. 13 ст. 7 ЦПК України).

Тому колегія суддів вважає необхідним здійснити розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Серед основних засад цивільного судочинства визначено, зокрема принципи верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності та відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

За приписами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80, 89 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Крім того, в ч. 1 ст. 58 ЦПК України закріплено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) містяться висновки про те, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2023 року по справі № 390/1648/20 звертає увагу, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

Стягнуто з ДП МТП «ПІВДЕННИЙ» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн.

26.05.2026 року, через підсистему «Електронний суд», представник ОСОБА_2 - адвокат Рогаліна Г.В. подала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, згідно якого адвокат просить апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

У відзиві адвокат вказав, що попередні (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає суму витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень.

До даного відзиву на апеляційну скаргу адвокат додав ордер серії ВН № 1508969 від 14.05.2025 року про надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Рогаліною Г.В. в Одеському апеляційному суді на підставі договору про надання правничої допомоги № 26/11/24ф від 26.11.2024 року, додаткову угоду від 13.05.2025 року до Договору № 26/11/24ф про надання професійної правничої допомоги від 26.11.2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг),

30.09.2025 року адвокат Рогаліна Г.В., як представник ОСОБА_1 брала участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що тривало близько 21 хвилину.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 18 лютого 2025 року – залишено без змін.

Згідно наданих адвокатом доказів вбачається наступне.

Так, згідно п. 1 Додаткової угоди від 13.05.2025 року до Договору № 26/11/24ф про надання професійної правничої допомоги від 26.11.2024 року, керуючись п. п. 1, 4, 8, 1 Основного договору, сторони вирішили доповнити обсяг та зміст професійної правничої допомоги Клієнту за Основним договором наступною допомогою: представництво інтересів Клієнта в Одеському апеляційному суді по цивільній справі № 519/1365/24 за позовом ДП МТП «ПІВДЕННИЙ» до ОСОБА_1 про повернення коштів.

Згідно п. 2 Додаткової угоди від 13.05.2025 року, розмір гонорару адвокатського об`єднання за професійну правничу допомогу, передбачену п. 1 Додаткової угоди складає 10 000 (десять тисяч) гривень.

03 жовтня 2025 року між сторонами підписано акт здачі – приймання наданих послуг за Додатковою угодою від 13.05.2025 року до Договору № 26/11/24ф про надання професійної правничої допомоги від 26.11.2024 року.

Згідно п. 1 акту сторони підтверджують, що відповідно до умов Додаткової угоди від 13.05.2025 року до Договору № 26/11/24ф про надання професійної правничої допомоги від 26.11.2024 року професійна правнича допомога, передбачена п. 1 Додаткової угоди від 13.05.2025 року надана адвокатським об`єднанням якісно та в повному обсязі, в установлений термін та з дотриманням інших умов Договору.

Згідно Детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом в рамках Додаткової угоди від 13.05.2025 року до Договору № 26/11/24ф про надання професійної правничої допомоги від 26.11.2024 року вбачається характер правничої допомоги, час витрачений адвокатом та вартість.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить з наступного.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Рогаліна Г.В., вказала попередній розрахунок судових витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 гривень, що складаються з витрат на правничу допомогу адвоката та зазначила, що документальне підтвердження понесених витрат буде надано до суду апеляційної інстанції у встановлений законом строк відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК.

30 вересня 2025 року апеляційним судом за результатом перегляду справи ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" – залишено без задоволення, а рішення Южного міського суду Одеської області від 18 лютого 2025 року – залишено без змін. Тобто, мета надання адвокатом Рогаліною Г.В.правової допомоги ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції досягнута.

Оскільки сплив встановленого процесуальним законом 5-ти денного строку після ухвалення 30 вересня 2025 року Одеським апеляційним судом судового рішення у справі, припав на неділю 05 жовтня 2025 року (вихідний день), внаслідок чого згідно з ч. 3 ст. 124 ЦПК України останнім днем такого процесуального строку є перший після нього робочий день, тобто в даному випадку 06 жовтня 2025 року.

Заява про ухвалення додаткового рішення була подана саме 06 жовтня 2025 року, тобто в строк, передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Апеляційний суд констатує, що відповідачем дотримано процесуальний порядок звернення з заявою про компенсацію йому судових витрат та строк подачі доказів на підтвердження таких витрат.

За таких обставин, наявні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу.

Не маючи повноважень втручатися у відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення гонорару адвоката за надані ним послуги, суд лише здійснює оцінку дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності такого гонорару вчиненій адвокатом роботі під час судового провадження у справі з урахуванням складності та значення справи, за умови подання іншою стороною клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

При вирішенні питання щодо розподілу вказаних витрат суд апеляційної інстанції враховує, що справа з підстав розгляду спору по суті перебувала у провадженні суду апеляційної інстанції з березня 2025 року по вересень 2025 року, під час якого представником відповідача у справі подавались процесуальні документи, зокрема відзив на апеляційну скаргу та клопотання про стягнення судових витрат.

Справа в суді апеляційної інстанції була розглянута в першому судовому засіданні, що відбулося 30.09.2025 року та тривало близько 21 хвилину, і в якому приймала участь адвокат Рогаліна Г.В., як представник відповідача.

При цьому, в наданому детальному описі послуг адвокатом не зазначено витраченого часу на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 30.09.2025 року, проте вказана вартість у розмірі 4000 гривень, що позбавляє апеляційний суд можливості перевірити надану послугу.

Між тим, відзив на апеляційну скаргу у справі в інтересах ОСОБА_1 поданий та підписаний адвокатом Рогаліною Г.В.,яка представляла інтереси відповідача в суді першої інстанції у цій справі і є обізнаною із законодавством, яким врегульовуються спірні правовідносини та судовою практикою, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг зусиль адвоката в межах повторного вивчення обставин справи, законодавства, яким врегульовані спірні відносини та судової практики, яка склалась при розгляді аналогічних чи близьких за змістом справ.

Водночас, апеляційний суд зауважує, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити не співмірність витрат, зокрема, посилаючись на не співмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Приймаючи до уваги критерії розумності і співмірності судових витрат, апеляційний суд зазначає, що вказані представником відповідача витрати до стягнення з позивача, зокрема на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 10 000 грн., є такими, що не у повній мірі відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру.

Ураховуючи те, що надання усної консультації, вивчення документів, формування правової позиції по даній справі, а також, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, не вимагали великого обсягу аналітичної й технічної роботи, приймаючи до уваги співмірність складності справи та наданих адвокатом обсягом послуг, а також кінцевий результат розгляду справи, апеляційний суд вважає справедливим стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені на стадії апеляційного провадження, у розмірі 5 000 гривень.

За таких підстав, колегія суддів, з огляду на подані представником відповідача у справі докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, застосувавши принцип співмірності відповідно до статті 137 ЦПК України, а також фактичний об`єм виконаної роботи та її складність, доходить висновку про часткове задоволення заяви представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, зокрема за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 133, 137 141, 270 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Рогаліної Ганни Василівни про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат – задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову.

Стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" (ЄДРПОУ: 04704790) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені на стадії апеляційного провадження, в розмірі 5000 гривень.

В іншій частині заяви – відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткової постанови.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Є.С. Сєвєрова

Л.М. Вадовська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua