Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №521/15433/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1978/26

Справа № 521/15433/23

Головуючий у першій інстанції Сегеда О.М.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та у його вихованні, визначення способу участі у вихованні онука,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви про визнання виконавчого листа таким, шо не підлягає виконанню.

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчих документів такими що не підлягають виконанню.

Заява вмотивована тим, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року його зобов`язано не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з малолітнім онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком: кожну п`ятницю з 19 год. 00 хв. до суботи 15 год. 00 хв. з ночівлею без присутності батька за згодою дитини; спілкування дідуся та бабусі разом з онуком за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо - та/або відео-зв`язку конференції щодня, за згодою дитини. Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи розпорядок дня дитини, стану здоров`я, та за умови забезпеченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дідусем дитини) необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини та стягнено з нього на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн.

30 липня 2025 року на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року, Хаджибейським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 1073,60 грн.

04 серпня 2025 року на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року, Хаджибейським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Крім того, 04 серпня 2025 року на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року, Хаджибейським районним судом м. Одеси було видано два окремих виконавчих листа про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з малолітнім онуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком: кожну п`ятницю з 19 год. 00 хв. до суботи 15 год. 00 хв. з ночівлею без присутності батька за згодою дитини; спілкування дідуся та бабусі разом з онуком за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо - та/або відео-зв`язку конференції щодня, за згодою дитини. Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи розпорядок дня дитини, стану здоров`я, та за умови забезпеченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дідусем дитини) необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини.

Вказані чотири виконавчих листа №521/15433/23 були подані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на примусове виконання до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Постановами головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі виконавчих листів №521/15433/23 були відкриті виконавчі провадження, у тому числі ВП №78820650 про зобов`язання його не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з малолітнім онуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком: кожну п`ятницю з 19 год. 00 хв. до суботи 15 год. 00 хв. з ночівлею без присутності батька за згодою дитини; спілкування дідуся та бабусі разом з онуком за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо - та/або відео-зв`язку конференції щодня, за згодою дитини. Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи розпорядок дня дитини, стану здоров`я, та за умови забезпеченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дідусем дитини) необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини.

Зазначив, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року в частині стягнення судового збору він добровільно виконав та перерахував на рахунок ОСОБА_2 1073,60 грн.

Вважає, що наявність стягнення немайнового зобов`язання за двома виконавчими листами №521/15433/23 не відповідає судовому рішенню, оскільки рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року зобов`язано його не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з малолітнім онуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком, тобто за його думкою стягнення є солідарним.

Таким чином, стягувачі отримали не підлягаючі виконанню виконавчі листи.

Вказував, що рішенням суду визначено виконання немайнового зобов`язання виключно за згодою дитини.

13 серпня 2025 року головним державним виконавцем Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур В.В. було складено два акти, якими зафіксовано відмову дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від спілкування з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

На даний час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахований в середню школу Ученської академії Торонто, Онтаріо, Канада на 2025-2026 навчальний рік та ним здійснено оплату за навчання.

За таких обставин, виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року в частині немайного характера унеможливлює його виконання.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчий лист №521/15433/23 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 1073,60 грн.; виконавчий лист №521/15433/23 про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 судового збору у розмірі 1073,60 грн.; виконавчий лист №521/15433/23 виданий стягувачу ОСОБА_2 про виконання рішення суду про встановлення спілкування і побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням суду; виконавчий лист №521/15433/23 про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 судового збору у розмірі 1073,60 грн.; виконавчий лист №521/15433/23 виданий стягувачу ОСОБА_3 про виконання рішення суду про встановлення спілкування і побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та у його вихованні, визначення способу участі у вихованні онука залишено без задоволення.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити вимоги заяви у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що:

1) судове рішення від 07 травня 2024 року передбачає встановлення систематичних зустрічей та спілкування з онуком обох стягувачів разом. Однак 04 серпня 2025 року на виконання нематеріальної частини зазначеного рішення, Хаджибейським районним судом м. Одеси кожному із стягувачів було видано окремий виконавчий лист, без визначення в якій частині необхідно виконати судове рішення та не зазначено, що обов`язок чи право стягнення є солідарним. Скаржник зазначає, що на підставі помилково оформлених виконавчих листів у розмірі 16 000 гривень, загалом 32 000 гривень, тобто здійснюється подвійне стягнення;

2) ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2025 року виправлено описку у рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року та зазначено: «стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , витрати по оплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн, тобто по 536,80 грн на кожного», що є самостійною підставою для визнання виданих виконавчих листів про стягнення 1073,60 грн такими, що не підлягають виконанню, оскільки суми стягнення визначені у виконавчих листах не відповідають сумам зазначеним у судовому рішенні.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з малолітнім онуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком: кожну п`ятницю з 19 год. 00 хв. до суботи 15 год. 00 хв. з ночівлею без присутності батька за згодою дитини; спілкування дідуся та бабусі разом з онуком за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо - та/або відео-зв`язку конференції щодня, за згодою дитини. Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи розпорядок дня дитини, стану здоров`я, та за умови забезпеченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дідусем дитини) необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн. (т. 2 а.с.128-133).

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року з урахуванням ухвали Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року про виправлення описки, апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах який діє адвокат Колосовська Л.Л., залишено без задоволення (т.2а.с.228-233).

Постановою Верховного Суду від 20 червня 2025 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року та постанова Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року залишени без змін (т.3 а.с.57-62).

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року набрало законної сили 20 червня 2025 року.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2025 року виправлено описку в рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року та зазначено «стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн, тобто по 536,80 грн на кожного (т.3 а.с.128-129).

30 липня 2025 року на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року, Хаджибейським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 1073,60 грн. (т.3 а.с.82).

04 серпня 2025 року на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року, Хаджибейським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 судового збору у розмірі 1073,60 грн. (т.3 а.с.82а).

04 серпня 2025 року на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року, Хаджибейським районним судом м. Одеси було видано два окремих виконавчих листа про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з малолітнім онуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком: кожну п`ятницю з 19 год. 00 хв. до суботи 15 год. 00 хв. з ночівлею без присутності батька за згодою дитини; спілкування дідуся та бабусі разом з онуком за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо - та/або відео-зв`язку конференції щодня, за згодою дитини. Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи розпорядок дня дитини, стану здоров`я, та за умови забезпеченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дідусем дитини) необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини (т.3 а.с.83,84).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що чотири виконавчих листа №521/15433/23 були подані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на примусове виконання до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Постановами головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі виконавчих листів №521/15433/23 були відкриті виконавчі провадження ВП №78820686, №78820712 у тому числі ВП №78820650 про зобов`язання його не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з малолітнім онуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком: кожну п`ятницю з 19 год. 00 хв. до суботи 15 год. 00 хв. з ночівлею без присутності батька за згодою дитини; спілкування дідуся та бабусі разом з онуком за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо - та/або відео-зв`язку конференції щодня, за згодою дитини. Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи розпорядок дня дитини, стану здоров`я, та за умови забезпеченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дідусем дитини) необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини (т.3 а.с.106,107,108).

ОСОБА_1 рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року в частині стягнення судового збору виконав добровільно та перерахував 15 серпня 2025 року на рахунок ОСОБА_2 1074,00 грн., що підтверджується квитанцією від 15 серпня 2025 року (т.3 а.с.123).

13 серпня 2025 року головним державним виконавцем Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур В.В. в рамках виконавчого провадження №78820624 з примусового виконання виконавчого листа №521/15433/23 виданого 04 серпня 2025 року Хаджибейським районним судом м. Одеси, про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з малолітнім онуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком: кожну п`ятницю з 19 год. 00 хв. до суботи 15 год. 00 хв. з ночівлею без присутності батька за згодою дитини; спілкування дідуся та бабусі разом з онуком за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо - та/або відео-зв`язку конференції щодня, за згодою дитини, було складено два акти, якими зафіксовано відмову дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від спілкування з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т.3 а.с.86,87).

Під час судового розгляду у суді першої інстанції ОСОБА_1 надав суду фото зустрічей бабусі та дідуся з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після винесення рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року (т.3а.с.112,113,125).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказані підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, зазначені у Постанові Верховного Суду від 16 січня 201 8року у справі №755/15479/14-ц.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувачів на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №2-4671/11.

За таких обставин вимоги заявника про визнання виконавчих листів таким, що не підлягає виконанню є передчасними, а вимоги щодо скасування заходів примусового виконання рішення у виконавчому провадженні мають за наявності підстав розглядатися у межах скарги на дії або бездіяльність державного виконавця.

Суд першої інстанції звернув увагу, що порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених під час виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі, визначений у розділі VII ЦПК України.

Згідно зі ст. 447, ч. 1 ст. 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися із скаргою до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У ст. 449 ЦПК закріплено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Отже, заявник має право звернутися до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у визначеному чинним законодавством порядку та безпосередньо разом з поданням такої скарги клопотати про поновлення строку на оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності зазначених осіб.

Разом з тим Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у пункті 18 роз`яснено, що виходячи зі змісту статті 451 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

При цьому, суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, зокрема, постановити ухвалу про зобов`язання державного виконавця прийняти виконавчий лист до виконання або зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження, оскільки вказаним Законом передбачено і інші підстави для повернення виконавчого листа та відмови у відкритті виконавчого провадження, які підлягають самостійній перевірці державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстави, передбачені ст. 432 ЦПК України для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відсутні, а тому заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги, яка зазначена у п. 1 розділу короткий зміст та доводи апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Апеляційний суд зазначає, що рішення ухвалено на користь двох позивачів ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), а тому видано два виконавчих листа, в яких зазначено в якій частині необхідно виконати рішення, а саме: про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню з малолітнім онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком: кожну п`ятницю з 19 год. 00 хв. до суботи 15 год. 00 хв. з ночівлею без присутності батька за згодою дитини; спілкування дідуся та бабусі разом з онуком за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо - та/або відео-зв`язку конференції щодня, за згодою дитини. Також зазначено у виконавчому листі, що всі зустрічі мають відбуватись за бажанням малолітньої дитини.

Позиція ОСОБА_1 про те, що дане зобов`язання є солідарним не ґрунтується на вимогах закону і є особистим тлумачення скаржником норм права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку, що виконавчі листи у справі в частині немайнової вимоги видані без порушення норм процесуального законодавства.

Щодо доводів апеляційної скарги, яка зазначена у п. 2 розділу короткий зміст та доводи апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає таке.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2025 року виправлено описку у рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року та зазначено: «стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , витрати по оплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн, тобто по 536,80 грн на кожного».

Водночас колегія суддів зазначає, що виправлення описки у основному рішенні не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки сторона у справі/виконавчого провадження може звернутись до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому документі і виправити неточності у стягнутій сумі.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та подальшому оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 25 травня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева