Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №493/1822/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2799/26

Справа № 493/1822/25

Головуючий у першій інстанції Волошин І. С.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

за участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Балтської міської ради Одеської області на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 11 листопада 2025 року про закриття провадження, постановлену під головуванням судді Волошина І.С., у цивільній справі за позовом Балтської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на закінчений будівництвом об`єкт,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року перший заступник міського голови Е. Рабінович в інтересах Балтської міської ради Одеської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу І.С. про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на закінчений будівництвом об`єкт, в якому просив скасувати рішення державного реєстратора Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу І.С. від 25.07.2024 року № 74270627, яким проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на закінчений будівництвом об`єкт.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 11.11.2025 року провадження у цивільній справі за позовом Балтської міської ради Одеської області закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а також роз`яснено Балтській міській раді Одеської області, що для захисту її прав потрібно звертатися до окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Балтська міська рада Одеської області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позов підлягає розгляду в порядку адміністративного

судочинства, так як спір в даному випадку є публічно-правовим, оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом права комунальної власності на земельну ділянку Балтської міської ради, яка не є учасником публічно-правових відносин, та вважає, що цей спір не є публічно-правовим з огляду на суб`єктивний склад сторін та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Чайка В.О. просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, ухвалу залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, та звертає увагу, що предмет спірних правовідносин є публічно-правовим, оскільки виник за участю державного реєстратора прав на нерухоме майно, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, у зв`язку з чим справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, адвоката Чайки В.О., який діє від імені ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що під час реалізації оскаржуваного рішення між державним реєстратором Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, як суб`єктом владних повноважень і Балтською міською радою Одеської області виникли адміністративні відносини, що пов`язані з виконанням посадовою особою органу місцевого самоврядування саме управлінських функцій. Тобто у цій справі відсутній спір про право, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень.

Таким чином, спір, який є предметом розгляду даної справи є публічно-правовим, а справа належить до компетенції адміністративних судів, у зв`язку із чим провадження у справі підлягає закриттю.

Однак, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При визначенні предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо ( п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, згідно яких «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки.

Також Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим.

При цьому, Велика Палати Верховного Суду у вказаній постанові відступила від висновків, викладених у постановах від 04 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 05 червня 2018 року у справі № 804/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах № 820/2675/17 та 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Зазначивши, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

При визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону № 1952-IV, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства (постанова Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 600/252/24-а).

При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно матеріалів справи, предметом спору у вказаній цивільній справі є скасування рішення державного реєстратора Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни від 25.07.2024 № 74270627, яким проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на закінчений будівництвом об`єкт.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачем, яким є Балтська міська рада Одеської області, стверджується, що оскаржуваним рішенням державного реєстратора порушено інтереси Балтської міської територіальної громади в особі Балтської міської ради Одеської області, оскільки державним реєстратором фактично зареєстровано об`єкт нерухомого майна на земельній ділянці комунальної власності, чим обмежив власника земельної ділянки, яким є Балтська міська рада, у реалізації права на розпорядження земельною ділянкою під цим об`єктом.

Таким чином, з огляду на вищевикладене в своїй сукупності, зважаючи на актуальні правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо питання визначення юрисдикції спорів відносно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, враховуючи при цьому предмет спору в даній справі та суб`єктний склад учасників, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про помилковість висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі про закриття провадження з підстав ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки дана справа підлягає розгляду судом цивільної юрисдикції.

За положеннями п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене та обґрунтованість наведених скаржником доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали Балтського районного суду Одеської області із направленням справи для продовження розгляду судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Балтської міської ради Одеської області – задовольнити.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 11 листопада 2025 року – скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 25 травня 2026 року.

Головуючий О.С. Комлева

Судді М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда