Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №468/1520/25 — Миколаївський апеляційний суд

26.05.26

22-ц/812/708/26

Провадження № 22-ц/812/708/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2026 року м. Миколаїв

справа № 468/1520/25

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області, ухвалене 07 січня 2026 року під головуванням судді Орлової С.Ф., повне судове рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

В липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Позивач зазначав, що рішенням Балтського районного суду Одеської області №493/1797/16-ц від 27 грудня 2016 року з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 листопада 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Балтської міської ради Одеської області № 135 від 30 червня 2023 року про затвердження висновку щодо призначення місця проживання дитини було встановлено, що його син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживатиме разом із ним. Вказує, що він несе витрати на його утримання у розмірі 1/6 частини свого місячного заробітку (доходу). Крім того судовим наказом Балтського районного суду Одеської області №493/1044/25 з нього було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини всіх заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Як вказав позивач, наразі його життєві обставини склалися таким чином, що загальна сума аліментів на трьох дітей становить 7/12 частин його доходу, що перевищує встановлену законом межу та є для нього непомірною і ставить в скрутне матеріальне становище. Також ОСОБА_1 зазначає, що кожна дитина має право на рівне матеріальне забезпечення, незалежно від того, в якому шлюбі або від якої матері вона народжена, оскільки всі діти мають однакові права.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі судового наказу Балтського районного суду Одеської області від 16 червня 2025 року на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до 1/6 частини його доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просила відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилалася на те, що позивач не надав доказів погіршення його майнового стану, який є задовільним, він є військовослужбовцем ЗСУ та спроможний фінансово забезпечити своїх дітей. Окрім стягнення аліментів на їх спільного сина ОСОБА_7 , позивач сплачує аліменти лише на дитину від попереднього шлюбу - доньку ОСОБА_8 у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), а на утримання сина ОСОБА_5 , який проживає разом з ним, аліменти у примусовому порядку з позивача не стягуються.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 07 січня 2026 року позов задоволено. Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Балтського районного суду Одеської області від 16 червня 2025 року по справі № 493/1044/25 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 грн 20 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначала, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 обрав неправильний спосіб захисту порушеного права. Він просив зменшити розмір аліментів, оскільки загальний розмір відрахувань по сплаті аліментів на трьох дітей перевищує 50 % його заробітної плати, але суд в оскаржуваному рішенні вказав про інші підстави для зменшення розміру аліментів, вказуючи на погіршення матеріального стану ОСОБА_1 , про яке позивач не зазначав у позовній заяві, що не відповідає принципу змагальності сторін. При цьому сам позивач не надав жодних доказів погіршення матеріального стану. Навпаки, він має стабільний дохід, так як перебуває на військовій службі. Апелянт звертає увагу, що позивач у позовні заяві зазначив, що з ним проживає син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якого відраховується 1/6 частина щомісячного доходу. Однак зазначене не відповідає дійсності, оскільки відповідно Витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження з ОСОБА_1 стягуються аліменти лише на двох дітей – ОСОБА_9 та ОСОБА_7 . На спроможність позивача утримувати всіх дітей свідчить і те, що з ним було визначено місце проживання сина ОСОБА_5 та те, що в судовому реєстрі та Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутня будь-яка інформація, яка б вказувала на його звернення до матері ОСОБА_10 для стягнення аліментів на утримання дитини. Апелянт вказує, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що з його заробітної плати здійснюються відрахування понад 50% заробітної плати. Згідно позиції Верховного Суду у постанові від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 батьки не мають права компенсувати зменшення виплат на дитину за рахунок збільшення утримання дитини порівняно з іншими. Також не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів наявність у платника аліментів на утриманні інших дітей.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Вказує, що відповідачка безпідставно звинувачує його у введенні в оману суд, оскільки у позовній заяві він не зазначав, що з нього стягуються аліменти на сина ОСОБА_5 , а зазначав що несе витрати на його утримання в розмірі 1/6 частини свого щомісячного заробітку. Вказує, що саме відповідачка, звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу, достовірно знаючи про існування у нього ще двох дітей, приховала ці обставини від суду, розуміючи, що суд мав би їх врахувати відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів. Зауважує, що рішенням Балтського районного суду Одеської області від 11 листопада 2025 року у справі № 493/1043/25 з нього стягнуто на користь відповідачки аліменти на її утримання у розмірі 1/12 частини його заробітку (доходу) починаючи з 13 червня 2025 року до досягнення сином ОСОБА_7 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що вона в апеляційній скарзі не зазначила. Вважає, що ним було надано достатньо доказів зміни, як сімейного так і матеріального стану, які підтверджують що в нього виникли додаткові фінансові зобов`язання щодо забезпечення достатнього рівня життя для всіх дітей, що, відповідно, погіршило його матеріальний стан, а тому ухвалене рішення суду першої інстанції про зменшення розміру аліментів є справедливим.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без її участі. Від ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріального утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на тримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судовим наказом Балтського районного суду Одеської області від 16 червня 2025 року у справі № 493/1044/25 з нього було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини всіх заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Приписами частини сьомої статті 170 ЦПК України встановлено, що такий наказ, може бути оскаржено боржником тільки шляхом подання позову про зменшення розміру аліментів.

Заперечуючи проти встановленого судовим наказом розміру аліментів, що підлягають стягненню з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_7 , ОСОБА_1 посилався на те, що з огляду знаходження на його утриманні сина ОСОБА_5 , та сплати ним аліментів в розмірі 1/6 його доходів на утримання дочки ОСОБА_9 , сплата аліментів на утримання сина ОСОБА_7 в розмірі 1/6 його доходів ставить його в скрутне матеріальне становище. Також ОСОБА_1 зазначає, що кожна дитина має право на рівне матеріальне забезпечення та суперечить рівності прав дітей на матеріальне утримання.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копію рішення Балтського районного суду Одеської області від 27 грудня 2016 року у справі № 493/1797/16-ц про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку та доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.11.2016 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 , та виданий на підставі цього рішення виконавчий, який перебуває на виконанні у Балтському відділі державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області з 04 грудня 2024 року, виконавче провадження № 76708794.

Також позивачем було надано рішення виконавчого комітету Балтської міської ради Одеської області № 135 від 30 червня 2023 року, яким затверджений висновок про визначення місця проживання дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком ОСОБА_1 .

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, судом першої інстанції було вірно враховано, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час винесення 16 червня 2025 року Балтським районним судом Одеської області судового наказу був неповнолітнім, а аліменти, що стягуються на утримання сина ОСОБА_7 більші, ніж аліменти, що стягуються на утримання доньки ОСОБА_9 , тобто, діти перебувають не у рівному становищі.

За таких обставин, враховуючи принцип рівності прав дітей, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшення розміру аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до його повноліття, на користь матері дитини ОСОБА_2 , з дня набрання рішенням законної сили.

Суд першої інстанції правильно вважав, що зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 до 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , забезпечить дотримання балансу рівності прав дітей на матеріальне забезпечення від свого батька.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки визначений оскаржуваним рішенням розмір аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_6 - 1/6 частина всіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - не суперечить вимогам сімейного законодавства, відповідатиме ст. 182, 183 СК України та забезпечить баланс учасників сімейних відносин, що склались у цій справі.

Також колегія суддів приймає до уваги, що згідно відповіді з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків № 2772931 від 22.05.2026 про отримані ОСОБА_1 доходи за перший квартал 2026 року, що була отримана судом апеляційної інстанції за заявленим відповідачкою в апеляційній скарзі клопотанням, розмір щомісячного доходу позивача за березень та лютий 2026 року складає по 56 789 грн (без відрахування податків та обов`язкових платежів), а тому стягнення аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_7 в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 є значно більшим двох прожиткових мінімумів, встановлених законом на дитину віком до 6 років, та є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

За таких обставин, посилання апеляційної скарги на недоведеність позивачем того, що загальний розмір відрахувань по сплаті аліментів на трьох дітей перевищує 50 % його заробітної плати, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_6 , що був визначений судовим наказом.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції вимог статті 192 СК України, якою передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, тоді як доказів наявності таких обставин не було надано.

Так, аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_7 були стягнуті з ОСОБА_1 на підставі судового наказу.

Частиною третьою статті 19 ЦПК України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Положеннями цивільно-процесуального законодавства передбачено, що наказне провадження є умовно спірним, тобто презюмується, що спору немає, але він може з`явитись.

Саме тому в частині сьомій статті 170 ЦПК України передбачено право боржника звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Отже, при видачі 16 червня 2025 року Балтським районним судом Одеської області судового наказу, суд виходив з встановленого п. 4 частини першої статті 161 ЦПК України, частини п`ятої статті 183 СК України розміру аліментів на одну дитину та був позбавлений можливості з`ясувати всі обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів відповідно до статті 182 СК України, зокрема наявності у платника аліментів інших дітей.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 07 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Коломієць

Судді Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повна постанова складена 28 травня 2026 року