Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №742/7089/24 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/50/26

Єдиний унікальний № 742/7089/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі головуючого судді Давидчука Д.П.,

за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої ДТП,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть справи.

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої ДТП.

Мотивує свої вимоги тим, що 30 серпня 2023 року в м. Прилуки Чернігівської області з вини, сталося зіткнення з мотоциклом BAJAJ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП мотоцикл BAJAJ отримав механічні пошкодження, а саме був пошкоджений гальмовий диск, дуга захисна ліва, вітрове скло, пластик ківш нижній, кріплення керма верхнє, підніжка пасажира ліва, крило переднє чорне, вилка передня пластик фари, дзеркало ліве, кермо JF, кронштейн руля, пластик бічний лівий, накладка бака, пластик сидушки лівий синій, ручка пасажира, ось переднього колеса, пластик баку - загальною сумою збитку 32940 грн.

Після скоєння ДТП водієм а/м ВАЗ 21063 р/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 було написано розписку власноруч, без будь-якого тиску з боку інших осіб, в якій останній зобов?язався відновити пошкодження в результаті ДТП транспортний засіб, а саме мотоцикл BAJAJ.

Так, водієм ОСОБА_2 , під час управління транспортним засобом ВАЗ 21063 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було порушено правила ПДР а саме: п. 10.2 - виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів. місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з?їжджаючи з дороги — велосипедистам і пішоходам у напрямок руху яких він перетинає.

Оскільки вина відповідача, щодо пошкодження мого транспортного засобу визнана ним, позивач вважає, що має право отримати з відповідача в зазначеному розмірі кошти для відновлення мого мотоцикла BAJAJ в розмірі 32940 грн.00 коп., а також просить стягнути правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. та судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

ІІ. Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31 березня 2025 року призначено у справі судову інженерно-транспортну експертизу.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

ІІІ. Позиції сторін.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Матвієнко В.М. не з`явилися, надано суду заяву, про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання.

22.01.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача адвокат Матвієнко В. В. вказує, що 30 серпня 2023 року на перехресті вул. Валентина та пров. Гетьмана Сагайдачного у м. Прилуки Чернігівської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21063, р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та мотоцикла BAJAJ, р/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . Унаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія автомобіля ВАЗ 21063, р/н НОМЕР_2 , відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 215629453 від 10.07.2023 року, застрахована в АТ «СГ «ТАС», між учасниками ДТП складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, в якому зазначено схему ДТП та яке підписано відповідачем і позивачем.

У позовній заяві позивач зазначає, що завдавачем шкоди є водій автомобіля ВАЗ 21063 ОСОБА_2 , який під час керування транспортним засобом порушив Правила дорожнього руху, а саме п. 10.2 ПДР. Таке твердження позивача є надуманим, не підтвердженим жодним належним та допустимим доказом і не заслуговує на увагу з таких підстав. Водій транспортного засобу ВАЗ 21063 ОСОБА_2 виїжджав не з прилеглої території, а рухався по вул. Валентина, що визнається і самим позивачем. Те, що ДТП відбулося саме на перехресті, підтверджується також схемою ДТП, зазначеною в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, яке підписано обома учасниками ДТП. Оскільки на перехресті вул. Валентина та пров. Гетьмана Сагайдачного дорожня розмітка та дорожні знаки пріоритету відсутні, ДТП відбулося на нерегульованому перехресті рівнозначних доріг, а тому при проїзді цього перехрестя необхідно було керуватися п. 16.12 ПДР. Згідно з п. 16.12 ПДР, на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух.

Згідно з поясненнями обох водіїв та схемою ДТП, подія відбулася в межах населеного пункту на перетині проїзних частин вул. Валентина та пров. Гетьмана Сагайдачного у м. Прилуки. Автомобіль ВАЗ 21063 на вказаному перехресті рухався по вул. Валентина та наближався до перетину проїзних частин справа наліво відносно напрямку руху мотоцикла BAJAJ, у той час як водій мотоцикла BAJAJ рухався прямо по пров. Гетьмана Сагайдачного зліва направо відносно напрямку руху автомобіля ВАЗ 21063. У ході зближення транспортних засобів відбулося їх зіткнення. Тобто саме невиконання водієм мотоцикла BAJAJ вимог п. 16.3 та 16.12 ПДР перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП. Факт порушення ПДР водієм мотоцикла підтверджується висновком експерта № 11101230 від 10.11.2023 року, з яким погодилися обидва учасники ДТП, оскільки він не був оскаржений. Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Крім того, не визнаючи позов, зазначаю, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу вартості пошкоджень мотоцикла та доказів понесення будь-яких витрат, зокрема оплати ремонту мотоцикла. Просить відмовити у позові в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Також суд керувався листом Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 29.01.2025 №231/0/208-25, згідно з п. 5 якого у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд ухвалює судове рішення (скорочене або/та повне), підписує його, але не проголошує. За таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.

Відтак, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення за наявними у справі матеріалами.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

ОСОБА_1 є власником мотоцикла BAJAJ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 6).

Згідно з розпискою ОСОБА_2 від 30.08.2023 року, останній, відповідно до власного волевиявлення підтвердив факт, що 30.08.2023 року за участю автомобіля ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_2 , яким він керував було скоєно ДТП, у результаті якого постаждав ОСОБА_1 . ОСОБА_2 зобов`язався оплатити лікування та реабілітацію ОСОБА_1 , а також відновити пошкоджений мотоцикл BAJAJ д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 8).

Згідно з рахунком-фактурою № ЕМ-0002224 від 11 жовтня 2023 року виданого ТОВ «ЕМ-ДЖИ ТЕЙД» було замовлено запасні частини до мотоцикла на суму 32 940 грн (а.с. 8 на звороті).

Згідно з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 30.08.2023 року, учасниками дорожньо-транспортної пригоди, що сталась на перехресті вулиць Валентина та пров. Г.Сагайдачного є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; обставини ДТП: під час повороту ліворуч, під час порушення знаку переваги руху або червоного світла (а.с. 9).

Відповідно до листа ПАТ «Страхова група «ТАС» № 16651/9123 від 13.11.2023, АТ «СГ ТАС» не має правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування та відмовлено у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі (а.с. 34).

Згідно з висновком судового експерта № 11101230 за результатами автотехнічного експертного дослідження обставин зіткнення автомобіля ВАЗ 21063 р/н НОМЕР_4 та мотоцикла встановлено, що з технічної точки зору в дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, дії водія мотоцикла BAJAJ р/н НОМЕР_3 , пов?язані з неналежним виконанням вимог п. 16.3 та 16.12 ПДР України, відповідно до яких даному водію при під`їзді до нерегульованого рівнозначного перехрестя слід було утриматися від виїзду на нього до проїзду автомобіля ВАЗ 21063 р/н НОМЕР_2 , що наближається до цього ж перехрестя справа наліво відносно напрямку його руху, тим самим давши йому дорогу. Факторів технічного характеру, які перешкоджали цьому водієві належним чином виконати свої вищевказані належні дії, запобігши зіткненню з автомобілем ВАЗ 21063 р/н НОМЕР_2 не вбачається. З технічної точки зору у дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, дії водія мотоцикла BAJAJ р/н НОМЕР_3 , пов`язані з неналежним виконанням вимог п. 16.3 та 16.12.ПДР України є необхідною умовою виникнення даної ДТП, тобто перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з його настанням (а.с. 36).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31 березня 2025 року призначено у справі судову інженерно-транспортну експертизу.

Згідно з повідомленням № 358/25-24 від 13.06.2025 експертом Л. Самоненком повідомлено про неможливість надання висновку (а.с. 80-82).

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи та висновки суду.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, виходячи з цих положень закону правовими підставами для відшкодування шкоди є неправомірні та винні дії, рішення чи бездіяльність особи, яка завдала шкоди.

Відповідно ст.29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі пошкодження чи знищення дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху та іншого майна, ніж транспортний засіб, страхова (регламентна) виплата визначається в розмірі матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, визначеному страховиком (МТСБУ) відповідно до положень законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 31 цього Закону, - потерпілої особи або за домовленістю між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою.

Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана зі стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий — фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

За змістом частини другої статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 29 квітня 2020 року в справі № № 686/4557/18.

У даному випадку суд зазначає, шо не притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП не свідчить про відсутність їх вини у скоєнні ДТП і, відповідно, завданні шкоди, оскільки закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Таким чином, для наявності або відсутності підстав для відшкодування відповідачами шкоди слід встановити, внаслідок чиїх дій/бездіяльності позивачу завдано шкоду.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Згідно з ч. 1–3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що знайшла своє відображення зокрема у рішеннях у справах "Надточій проти України", "Енгель та інші проти Нідерландів", "Озтюрк проти Німеччини" та "Лутц проти Німеччини", справи про адміністративні правопорушення за своєю правовою природою, з огляду на характер правопорушення, його кваліфікацію та суворість передбаченого покарання, мають ознаки та критерії, достатні для віднесення їх до проваджень кримінально-правового характеру.

Верховний Суд у своїй постанові у від 29.03.2023 у справі №308/10606/17 зазначив, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 липня2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17.

Як убачається з матеріалів по справі 30 серпня 2023 року на перехресті вул.. Валентина з пров. Гетьмана Сагайдачного, у м. Прилуки, Чернігівської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ваз 21063 р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та мотоцикла BAJAJ р/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 . У наслідок ДТП транспорті засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 30.08.2023 року, учасниками дорожньо-транспортної пригоди, що сталась на перехресті вулиць Валентина та пров. Г.Сагайдачного є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 9).

Ухвалою суду від 31.03.2025 було призначено дорожньо-транспортної пригоди судову інженерно-транспортну експертизу з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди на вирішення якої поставлені питання: Як повинен був діяти водій автомобіля ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_2 у даній дорожній обстановці, згідно з технічними вимогами Правил дорожнього руху? Як повинен був діяти водій мотоцикла ВАJAJ, д.н.з. НОМЕР_3 у даній дорожній обстановці, згідно з технічними вимогами Правил дорожнього руху? Чи мав водій автомобіля ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_2 технічну можливість запобігти наїзду з моменту виникнення небезпеки для руху або з моменту виявлення перешкоди для руху? Чи мав водій мотоцикла ВАJAJ, д.н.з. НОМЕР_3 технічну можливість запобігти наїзду з моменту виникнення небезпеки для руху або з моменту виявлення перешкоди для руху? Чи відповідали дії водія автомобіля ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_2 технічним вимогам правил дорожнього руху? Чи відповідали дії водія мотоцикла ВАJAJ, д.н.з. НОМЕР_3 технічним вимогам правил дорожнього руху? Чи були з технічної точки зору дії водія автомобіля ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_5 причинному зв`язку з виникненням ДТП? Чи були з технічної точки зору дії водія автомобіля ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_5 причинному зв`язку з виникненням ДТП?

Згідно з повідомленням № 358/25-24 від 13.06.2025 експертом Л. Самоненком повідомлено про неможливість надання висновку (а.с. 80-82).

Як установлено висновком судового експерта № 11101230 за результатами автотехнічного експертного дослідження обставин зіткнення автомобіля ВАЗ 21063 р/н НОМЕР_4 та мотоцикла встановлено, що з технічної точки зору в дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, дії водія мотоцикла BAJAJ р/н НОМЕР_3 , пов?язані з неналежним виконанням вимог п. 16.3 та 16.12 ПДР України, відповідно до яких даному водію при під`їзді до нерегульованого рівнозначного перехрестя слід було утриматися від виїзду на нього до проїзду автомобіля ВАЗ 21063 р/н НОМЕР_2 , що наближається до цього ж перехрестя справа наліво відносно напрямку його руху, тим самим давши йому дорогу. Факторів технічного характеру, які перешкоджали цьому водієві належним чином виконати свої вищевказані належні дії, запобігши зіткненню з автомобілем ВАЗ 21063 р/н НОМЕР_2 не вбачається. З технічної точки зору у дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, дії водія мотоцикла BAJAJ р/н НОМЕР_3 , пов`язані з неналежним виконанням вимог п. 16.3 та 16.12.ПДР України є необхідною умовою виникнення даної ДТП, тобто перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з його настанням (а.с. 36).

Вказані обставини також підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, в тому числі фотографіями місця ДТП, та в їх сукупності свідчать про відсутність вини відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Так, зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, пояснень учасників ДТП та інших матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода мала місце на перехресті вул. Валентина та пров. Гетьмана Сагайдачного у м. Прилуки Чернігівської області. При цьому на зазначеному перехресті були відсутні дорожня розмітка та будь-які дорожні знаки пріоритету, що беззаперечно свідчить про те, що дане перехрестя є нерегульованим перехрестям рівнозначних доріг.

За таких обставин учасники дорожнього руху були зобов`язані керуватися вимогами п. 16.12 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.

Як убачається зі схеми ДТП та пояснень сторін, автомобіль ВАЗ 21063 під керуванням ОСОБА_2 рухався по вул. Валентина та наближався до перехрестя справа відносно напрямку руху мотоцикла BAJAJ під керуванням ОСОБА_1 . У свою чергу, водій мотоцикла BAJAJ рухався по пров. Гетьмана Сагайдачного та, наближаючись до перехрестя, повинен був надати перевагу у русі транспортному засобу, який наближався праворуч, тобто автомобілю ВАЗ 21063.

Однак, водій мотоцикла BAJAJ наведені вимоги Правил дорожнього руху не виконав, перевагу в русі автомобілю ВАЗ 21063 не надав, не вжив заходів для зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу перед перехрещуваною проїзною частиною, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем відповідача.

Крім того, відповідно до п. 16.3 Правил дорожнього руху України, у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються перехрещуваною дорогою, водій зобов`язаний зупинити транспортний засіб перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху інших учасників дорожнього руху. Зазначений обов`язок водієм мотоцикла BAJAJ також виконаний не був.

Таким чином, саме порушення водієм мотоцикла BAJAJ вимог п.п. 16.3 та 16.12 Правил дорожнього руху України перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та заподіянням механічних пошкоджень транспортним засобам.

Вказані висновки також узгоджуються з висновком експерта № 11101230 від 10.11.2023 року, яким підтверджено порушення вимог Правил дорожнього руху саме водієм мотоцикла BAJAJ. При цьому зазначений висновок експерта сторонами не оскаржувався, клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи не заявлялись, а тому в силу положень цивільного процесуального законодавства він є належним та допустимим доказом у справі.

Матеріали справи містять фотознімки з місця дорожньо-транспортної пригоди, на яких зафіксовано розташування мотоцикла та автомобіля після зіткнення, а також наявність (відсутність) дорожніх знаків, стан дорожнього покриття та організацію дорожнього руху на вказаній ділянці дороги.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. У даному випадку відповідачем надано достатні, належні та допустимі докази, які свідчать про відсутність його вини у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди та підтверджують, що ДТП сталася саме внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм мотоцикла BAJAJ.

Отже, з урахуванням наведеного, аналізу наявних у справі доказів у їх сукупності, положень Правил дорожнього руху України та норм цивільного законодавства, відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо відшкодування заявленої позивачем шкоди, у зв`язку з чим позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст. 13, 76-89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої ДТП залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 26.03.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК