Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №738/2625/25 — Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/2625/25

№ провадження 2/738/66/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Менський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді: Савченка О.А.

з участю

секретаря: Лях Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Менської міської ради Корюківського району Чернігівської області про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до в суду з позовом до Менської міської ради Корюківського району Чернігівської області про визнання права власності за набувальною давністю. Позовні вимоги мотивує тим, що він починаючи з 1992 року проживає у частині житлового будинку по АДРЕСА_1 . Позивач набув право власності на частину даного житлового будинку: 1/8 на підставі договору дарування від 05.10.1994 № 2-1890, 1/8 на підставі договору дарування від 22.05.1996 № 2-1008. Решта частина позивачем не оформлена та складається із двох частин: 1/8 належала ОСОБА_2 , що померла у 2009 році інша 1/8 власника не має. Інша частина цього будинку фактично виокремлена (без присвоєння окремої юридичної адреси), її власницею є ОСОБА_3 . Позивач відкрито і безперервно володіє частиною житлового будинку по АДРЕСА_1 : проживає з родиною (дружина та дві доньки), забезпечив проведення водопостачання до будинку, оформив особовий рахунок для здійснення електропостачання, здійснює оплату комунальних послуг, користується прилеглою земельною ділянкою. В зв`язку з відсутністю власника 1/8 частини житлового будинку, якою добросовісно заволодів позивач, та відкрито, безперервно нею володіє більше десяти років просить визнати за ним право власності на 1/8 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Позивач в судове засідання не з’yaeany, i?i ?an oa i?noa ?icaeyao ni?aae iia?aiieaiee iaea?iei ?eiii, iiaaa ai noao cayao i?i ?icaeya ni?aae aac eiai o?ano?, iiciai? aeiiae i?ao?eio? oa i?ineou caaiaieuieoe.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про здійснення розгляду за його відсутності. При ухваленні рішення послався на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних доказів, суд прийшов до наступного.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач до позовної заяви додав:

-копію паспорта,

-копію ідентифікаційного коду,

-копію посвідчення УБД,

-копію звернення до ТОВ «Менський комунальник» з відповіддю про те, що за адресою АДРЕСА_2 обліковується особовий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 ,

-копію звернення до АТ «Чернігівобленерго» з відповіддю про те, що за адресою АДРЕСА_2 обліковуються два особові рахунки НОМЕР_2 споживач ОСОБА_3 та НОМЕР_3 споживач ОСОБА_1 ,

-копію технічного паспорту житлового будинку АДРЕСА_1 шлях станом на 15.10.2007,

-копію договору дарування ОСОБА_4 1/8 частини житлового будинку по АДРЕСА_3 ОСОБА_1 ,

-копію договору дарування ОСОБА_5 1/8 частини житлового будинку по АДРЕСА_3 ОСОБА_1 ,

-кадастровий план земельної ділянки по АДРЕСА_4 ,

-копія технічних умов на підключення до системи водопостачання за адресою АДРЕСА_3 ,

-копія договору на подачу води по АДРЕСА_2 (абонент ОСОБА_1 ).

За правилами статті 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини другої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, набувальна давність - це спосіб набуття права власності на нерухомість, який не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а виникає із сукупності певних обставин, а саме: майно може бути об`єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності. Позивачем у справах про набуття права власності за набувальною давністю є володілець чужого майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 910/17274/17 зроблено висновок, що умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном.

Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

За роз`ясненнями пунктів 9, 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до частини 1 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

За змістом статті 344 ЦК України при набувальній давності тягар доказування покладається на позивача.

З огляду на положення статті, та роз`яснення Великої Палати Верховного Суду та Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суд зазначає, що набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю здійснюється за умови, що річ, яка опинилася у володінні особи, є об`єктивно чужою, володілець суб`єктивно вважає майно своїм, володілець майна має бути добросовісним набувачем, володіння здійснюється протягом усього строку відкрито та продовжувалось безперервно, строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років.

Отже, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 344 ЦК України можливе лише за доведеності позивачем необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності та терміну володіння майном.

Звернувшись до суду із позовом про визнання права власності за набувальною давністю на 1/8 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , позивач вказує на добросовісне, відкрите та безперервне володіння майном, фактично обмежившись доведенням відкритого та безперервного володіння. Між тим, обставин, які свідчать про добросовісне заволодіння майном позивачем а також те, що на нього не претендують інші особи, позовні вимоги не містять, як і додані до матеріалів справи докази.

Крім того, позивач просить визнати за ним право власності на 1/8 частину житлового будинку, вказуючи, що власником частини є ОСОБА_3 , 1/8 частина належала ОСОБА_2 , при цьому, заявляючи позовні вимоги не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, а лише до Менської міської ради.

Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача/позивачів залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки обставини та підстави позову не доведено будь-якими належними та допустимими доказами.

Враховуючи ту обставину, що саме позивач повинен доводити обставини визначені ним в позовній заяві і суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу закріплений в статті 13 ЦПК України, оцінюючи докази надані сторонами, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Менської міської ради Корюківського району Чернігівської області про визнання права власності за набувальною давністю – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: О.А. Савченко