Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №750/2296/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2296/26

Провадження № 2/750/1861/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

суддіСупруна О.П.,

секретарЮрченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 750/2296/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

26.02.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором споживчий кредит № 6068389 від 15.01.2024 у розмірі 15 494,00 грн, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору, а також понесених судових витрат на сплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Супрун О.П. ухвалою від 04.03.2026 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі, яку призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 27.05.2026 та витребував у АТ КБ «Райффайзен Банк» інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_1 коштів в розмірі 5 000,00 грн, у період із 15.01.2024 по 22.01.2025 року.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час і місце розгляду справи оповіщені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Представник позивача в заяві просив розглядати справу за його відсутності, дав згоду на заочний розгляд справи. Відповідач відзиву не подав.

За письмовою згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, відповідно до статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

За правилом частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Суд установив, що 15.01.2024 ОСОБА_1 у особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» (https://miloan.ua/) подав Анкету-заяву на кредит № 6068389 (а.с. 15).

Після погодження умов кредитування, 15.01.2024 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» уклали електронний Договір про споживчий кредит № 6068389 (а.с. 7-12), за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 5 000,00 грн зі строком кредиту – 105 днів, тобто до 30.01.2024, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором; комісія за надання кредиту – 500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду, що складає 15 днів – 1 275,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду, що складає 90 днів – 10 350,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (розділ 1 договору «Предмет договору»).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати/поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування. Ставки комісії за продовження строку наведені у таблиці, що міститься в пункті 2.3.1 договору (строк продовження 3 дні – 3,00 % комісії, 7 днів – 6,00 % комісії, 15 днів – 10,00 % комісії).

Відповідно до пункту 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 120359661 від 15.01.2024 (а.с. 16).

Із Графіка платежів за Договором про споживчий кредит № 6068389 від 15.01.2024 убачається, що відповідач зобов`язався сплатити до 29.04.2024 чисту суму кредиту в розмірі 17 125,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн – сума кредиту за договором; 11 625,00 грн – проценти за користування кредитом; 500,00 грн – комісія за надання кредиту (а.с. 13).

Як убачається з розрахунку ТОВ «Мілоан» (відомість про щоденні нарахування та погашення) заборгованість відповідача станом на 27.10.2021 становить 15 494,00 грн (а.с. 16 зворот – 17).

Підпунктами 3.2.6 пункту 3.2 Договору про споживчий кредит № 6068389 від 15.01.2024 передбачено, що ТОВ «Мілоан» має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим Договором Кредитодавець отримає від позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим Договором, такий платіж (кошти) відповідно до частини другої статті 516 Цивільного кодексу України позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов`язань позичальника за цим Договором.

28.05.2024 ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) уклали Договір про відступлення прав вимоги № 106-МЛ, за умовами якого кредитор передав (відступив) новому кредитору за плату, а новий кредитор прийняв належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с. 18-22).

04.02.2025 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Додаткову угоду № 1 до Договору про відступлення прав вимоги № 106-МЛ від 28.05.2024, якою внесли зміни до форми реєстру боржників та виклали його в новій редакції (а.с. 27).

Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 28.05.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» переданий Реєстр боржників відповідно до умов Договору про відступлення прав вимоги № 106-МЛ від 28.05.2024 (а.с. 28).

Оплата згідно Договору про відступлення прав вимоги № 106-МЛ від 28.05.2024 підтверджується платіжною інструкцією № 2258 від 28.05.2024 (а.с 29).

Згідно з витягом з реєстру боржників, що є додатком № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 106-МЛ від 28.05.2024, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6068389 від 15.01.2024 у розмірі 15 494,00 грн, яка у вказаному реєстрі значиться за № 2667 (а.с. 29 зворот).

04.02.2026 позивачем на адресу відповідача була надіслана досудова вимога, у якій останнього повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 6068389 та запропоновано здійснити погашення заборгованості в сумі 15 494,00 грн (а.с. 30).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У справі встановлено, що для підписання кредитного договору відповідачем було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частин 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Тож, кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб сайті товариства подано заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого позивачем надіслано відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання кредитного договору, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, установивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» уважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, та укладення цього договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорював кредитний договір в частині або в цілому, первісний кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.

Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останніх всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Таким чином, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Як убачається зі змісту кредитного договору між позичальником та кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо сплати процентів (пункт 1.5 кредитного договору).

Щодо факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні обсязі на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у розумінні статей 512-514 ЦК України позивач належним чином набув статусу нового кредитора у зобов`язанні, що в силу приписів статті 204 ЦК України презюмується. Тому суд доходить висновку, що позивач має право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 6068389 від 15.01.2024.

Проте, суд не погоджується із розрахунком позивача щодо нарахування відсотків за кредитом, виходячи з наступного.

Так, відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 6068389 від 15.01.2024, а також виписки з особового рахунка ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, заборгованість відповідача кредитним договором становить 15 494,00 грн та складається з: 4 300,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 500,00 грн – комісія; 10 694,00 грн – прострочені відсотки.

Як убачається з відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 6068389 від 15.01.2024, сформованої первісним кредитором, до позичальника протягом всього періоду кредитування застосовувалась процентна ставка у розмірі 1,75 % відповідно до пункту 1.5.2 договору та нестандартна процентна ставка – 2,3 %. Загальний період кредитування склав 119 днів, починаючи з 15.01.2024 по 13.05.2024, ураховуючи ініціювання ОСОБА_1 продовження строку пільгового періоду кредитування в загальній кількості на 14 днів.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з частиною п`ятої статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Ураховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 15.01.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Також суд ураховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір про споживчий кредит № 6068389 укладено 15.01.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення денних процентних ставок на рівні 1,70 % та 2,30 % у день, які застосовуються позивачем протягом строку кредитування, є нікчемними в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом з розрахунку розміру денної процентної ставки 1 %.

Розрахунок заборгованості за процентами, виходячи з розміру денної процентної ставки 1 %, наведений нижче.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 5 000,00 грн, а проценти за користування кредитом мали б нараховуватися в розмірі 1 % на день від суми неповернутого тіла кредиту, що становить 50,00 грн щоденно (5 000,00 грн ? 1 % = 50,00 грн).

За період з 16.01.2024 по 02.02.2024 включно мало б було нараховано проценти за 18 днів користування кредитом у розмірі 900,00 грн (18 днів ? 50,00 грн = 900,00 грн), а 03.02.2024 – ще 50,00 грн процентів, унаслідок чого загальна сума процентів склала б 950,00 грн (900,00 грн + 50,00 грн = 950,00 грн).

03.02.2024 відповідачем було здійснено платіж у розмірі 1 000,00 грн, із яких 800,00 грн має бути спрямовано на погашення комісій (500,00 грн комісія за оформлення кредиту + 300,00 грн комісія за пролонгацію = 800,00 грн), а 200,00 грн – на погашення процентів (1 000,00 грн – 800,00 грн = 200,00 грн). Таким чином, залишок процентів після проведення зазначеного платежу має становити 750,00 грн (950,00 грн – 200,00 грн = 750,00 грн).

У подальшому, за період з 04.02.2024 по 20.02.2024 включно, мають бути нараховані проценти за 17 днів користування кредитом відповідно до денної процентної ставки 1 %, що у сумі складає 850,00 грн (17 днів ? 50,00 грн = 850,00 грн), а також 50,00 грн процентів за 21.02.2024, у зв`язку із чим загальна сума процентів складає 1 650,00 грн (750,00 грн + 850,00 грн + 50,00 грн = 1 650,00 грн).

21.02.2024 відповідачем здійснено другий платіж у розмірі 1 000,00 грн, із яких 300,00 грн має бути спрямовано на погашення комісії за другу пролонгацію, а 700,00 грн – на погашення процентів (1 000,00 грн – 300,00 грн = 700,00 грн). Отже, залишок процентів після здійснення другого платежу становить 950,00 грн (1 650,00 грн – 700,00 грн = 950,00 грн).

За період з 22.02.2024 по 13.05.2024 включно, тобто за 82 дні користування кредитом, правомірним має бути нарахування процентів у сумі 4 100,00 грн (82 дні ? 50,00 грн = 4 100,00 грн).

Таким чином, загальний залишок процентів станом на 13.05.2024 становить 5 050,00 грн (950,00 грн + 4 100,00 грн = 5 050,00 грн), а загальна заборгованість за кредитним договором – 10 050,00 грн (5 000,00 грн (тіло кредиту) + 5 050,00 грн (проценти) = 10 050,00 грн).

Тож, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 6068389 від 15.01.2024 у розмірі 10 050,00 грн.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність;

3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважала за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі

№ 922/445/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від

25.05.2021 у справі № 910/7586/19).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду надано: договір № 0107 про надання правової допомоги від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет»; детальний опис надання послуг за договором про надання правової допомоги від 12.02.2026; акт № Д/16302 наданих послуг від 12.02.2026; ордер на надання правничої допомоги. (а.с. 33-34).

Із детального опису надання послуг за договором про надання правової допомоги від 12.02.2026 убачається, що Адвокатським об`єднанням «Апологет» було витрачено 30 хвилин на надання усної консультації, 2 години на ознайомлення з матеріалами кредитної справи, 30 хвилин на погодження правової позиції та 3 години 30 хвилин на складання позовної заяви для подачі до суду.

Згідно акта № Д/16302 наданих послуг від 12.02.2026 сума наданих послуг відповідно до договору складає 8 000,00 грн.

Оскільки відповідачем не заявлено клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, суд не знаходить правових підстав самостійно ініціювати втручання в договірні відносини між позивачем та його адвокатом і зменшувати такі витрати без волевиявлення відповідача, а тому такі витрати підлягають стягненню з останнього пропорційно до розміру задоволених вимог (64,86 %)

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог (64,86 %).

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором споживчий кредит № 6068389 від 15.01.2024 у розмірі 10 050,00 грн (десять тисяч п`ятдесят гривень 00 копійок).

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» 1 726,83 грн (одну тисячу сімсот двадцять шість гривень 83 копійки) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» 5 188,80 грн (п`ять тисяч сто вісімдесят вісім гривень 80 копійок) у відшкодування витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх, м. Львів, код ЄДРПОУ – 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Суддя