Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №729/350/26 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/350/26

3/729/152/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 р. Суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області Демченко Л.М., за участю секретаря Роєнко А.П., захисника Фурсія С.О., розглянувши в приміщенні Бобровицького районного суду адмінматеріал, який надійшов від Відділення поліції №2 (м.Бобровиця) Ніжинського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

У С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №609955 від 09.03.2026, складеного інспектором СРПП ВП №2 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Пішим А.О., ОСОБА_1 09.03.2026 о 00 год. 37 хв. в м. Бобровиця, вул. Вокзальна, 26, Чернігівської області керував транспортним засобом VOLKSWAGEN TRANSPORTER, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою газоаналізатора «Драгер 6820», результат тесту – 0, 26 ‰. Водій не погодився з результатом. ОСОБА_1 було доставлено до найближчого закладу охорони здоров`я, а саме: КНП «Бобровицька опорна лікарня», де останній пройшов огляд за допомогою спеціального технічного приладу «Алкофор 505», результат тесту – 0, 259 ‰. Чим порушив п. 2.9 а ПДР та скоїв адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання з`явився захисник Фурсій С.О та подав клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у якому зазначив, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився з порушенням вимог законодавства, а результати проведених оглядів не можуть беззаперечно свідчити про перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння.

У поданому клопотанні захисник посилався на те, що відповідно до результатів повторного медичного огляду, проведеного у КНП «Бобровицька опорна лікарня» за допомогою алкотестера «АлкоФор-505», показник алкоголю становив 0,259 проміле, що, на його думку, перебуває в межах допустимої похибки приладу. Крім того, зазначив, що під час медичного огляду у ОСОБА_1 були відсутні клінічні ознаки алкогольного сп`яніння.

Також захисник вказував на недоліки складеного адміністративного протоколу та просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення захисника, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення оцінка доказів здійснюється судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна бути законною та обґрунтованою.

Частина 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в закладі охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ зазначеної Інструкції встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється за наявності показників спеціальних технічних засобів, які мають цифровий показник понад 0,2 проміле алкоголю у повітрі, що видихається.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до матеріалів справи надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ № 609955 від 09.03.2026, складений уповноваженою посадовою особою, відповідно до якого ОСОБА_1 09 березня 2026 року о 00 год. 37 хв. в м. Бобровиця, по вул. Вокзальна, 26, Чернігівської області, керував транспортним засобом VOLKSWAGEN TRANSPORTER, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з вказаним протоколом, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за згодою водія на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу — газоаналізатора «Драгер 6820», за результатами якого встановлено показник 0,26 ‰. Водій не погодився з результатом, а тому ОСОБА_1 було доставлено до КНП " Бобровицька опорна лікарня", де останній пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «АлкоФор-505», результат огляду становив 0,259 ‰.

Разом з тим, згідно з технічними характеристиками газоаналізатора «АлкоФор-505», гранична допустима похибка вимірювання у відповідному діапазоні становить ±0,025 мг/дм?, (або 0,05 проміле).

Таким чином, зафіксований результат 0,259 проміле лише на 0,009 проміле перевищує допустимий показник 0,25 проміле, що є незначним відхиленням. від норми в Україні і нормою за міжнародними правилами визначення такого стану.

Як визначено у статті 8 пункту 5 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25.04.1974 року, зі змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух, від 01.05.1971 року, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Крім того, із дослідженого у судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери працівників поліції не вбачається очевидних ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 . Як встановлено судом водій поводився спокійно та адекватно, мав чітку мову, впевнену координацію рухів, звичайний колір обличчя, тремтіння рук відсутнє. Також із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 впевнено та спокійно пройшов огляд за допомогою приладу «Алкофор-505», за результатами якого зафіксовано показник 0,259 проміле, що незначно перевищує гранично допустиме значення 0,25 проміле.

Також з акту медичного огляду №7, складеного лікарем КНП «Бобровицька опорна лікарня» 09.03.2026 року о 01 год. 30 хв., вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився у медичному закладі за допомогою газоаналізатора «Алкофор-505», за результатами якого виявлено 0,259 проміле алкоголю. Разом з тим, в акті медичного огляду зазначено, що зовнішній вигляд ОСОБА_1 був охайний, свідомість ясна, орієнтування в місці та часі не порушене, шкірні покриви та слизові оболонки блідо-рожевого кольору, без пошкоджень, дихання не змінене, пульс 98-100 ударів на хвилину, артеріальний тиск 145/85 мм рт. ст., ністагм при погляді вбік відсутній, точні рухи виконував, тремтіння повік, язика та пальців рук не виявлено, ознаки нервово-психічних захворювань відсутні (а.с.30).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що результати повторного медичного огляду не свідчать про беззаперечне та однозначне перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Суд звертає увагу, що у справах про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до відповідальності є безсумнівне встановлення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, яке має підтверджуватись належними, допустимими та достатніми доказами у їх сукупності.

Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 62 Конституції України вина особи має бути доведена належними, допустимими та достатніми доказами, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Також суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої адміністративні правопорушення у сфері дорожнього руху, що передбачають застосування штрафних санкцій або інших обмежувальних заходів, за своєю суттю можуть бути віднесені до “кримінального обвинувачення” у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях ЄСПЛ (“Лучанінова проти України”, “Малофєєва проти Росії”) наголошено, що суд не може перебирати на себе функції органу обвинувачення, а обов`язок доведення вини лежить на стороні, яка притягує особу до відповідальності, і має бути доведений поза розумним сумнівом.

Таким чином, наявні у справі докази у своїй сукупності не дають можливості суду дійти безсумнівного висновку про доведеність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, поза розумним сумнівом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 33, ч. 1 ст. 130, п.1ч.1ст.247, ст. ст. 280,283- 284 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Л.М.Демченко