Вирок від 26 травня 2026 р. у справі №587/1212/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1212/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Суми внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 12026200600000218 по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоне Сумського району Сумської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, працездатного, непрацюючого, зареєстрованого за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185, ч.1 ст. 361 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив умисні кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 361 КК України за наступних обставин.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» інформаційна (автоматизована) система - організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів; володілець інформації - фізична або юридична особа, якій належать права на інформацію; доступ до інформації в системі - отримання користувачем можливості обробляти інформацію в системі, тощо.

Згідно з абзацом 4 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» порядок доступу до інформації, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються володільцем інформації.

Так, 11.03.2026 ОСОБА_6 перебував спільно зі своєю матір`ю – ОСОБА_5 вдома за адресою: АДРЕСА_1 .

Цього ж дня у ОСОБА_6 виник злочинний умисел спрямований на несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи «Приват-24», призначеної для дистанційного керування банківськими рахунками та на таємне викрадення грошових коштів ОСОБА_5 .

Так, 11.03.2026, близько 15 години 40 хвилин, ОСОБА_6 , скориставшись тим, що його матір ОСОБА_5 залишила без нагляду свій мобільний телефон марки «TECNO SPARK Go 2024», взяв вказаний мобільний телефон та пішов до своєї кімнати.

У подальшому, перебуваючи у кімнаті, ОСОБА_6 , діючи з корисливих мотивів, маючи прямий умисел на вчинення злочину, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи свій єдиний умисел, направлений на несанкціоновані втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, а саме застосунку «Приват24», призначеного для дистанційного керування банківськими рахунками, права на який належать АТ КБ «Приватбанк», яка згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є такою, що становить банківську таємницю, з метою подальшого вчинення таємного викрадення чужого майна, діючи в порушення вимог Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», маючи у розпорядженні засіб вчинення злочину, а саме мобільний телефон «TECNO SPARK Go 2024», з раніше встановленим на нього застосунком «Приват24», а також оригінал sim-карти оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна», якій відповідає абонентський номер НОМЕР_2 , належний ОСОБА_5 , що використовувався останньою, як логін доступу (фінансовий номер телефону) у застосунку «Приват24» до відкритого на ім`я останнього банківського рахунку в АТ КБ «Приватбанк», зокрема НОМЕР_3 , якому відповідає банківська картка № НОМЕР_4 , діючи без відома та згоди останньої, здійснив несанкціоноване втручання в його роботу, як інформаційної (автоматизованої) системи, що виразилось у верифікації його особи, як ОСОБА_5 , шляхом обміну ідентифікаційними даними з вищезгаданою банківською установою засобами фінансового номеру телефону.

Отже, ОСОБА_6 здійснив несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи «Приват24», призначеної для дистанційного керування банківськими рахунками та отримав доступ до особистого кабінету ОСОБА_5 та розміщеної в ньому інформації.

Крім того 11.03.2026 близько 15 години 50 хвилин ОСОБА_6 перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи вільний доступ до інформаційної (автоматизованої) системи «Приват24», призначеної для дистанційного керування банківським рахунком АТ КБ «ПриватБанку», емітованого на його матір ОСОБА_5 , в ОСОБА_6 виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення грошових коштів з банківського рахунку останньої.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 перебуваючи за вищевказаною адресою, в період дії воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи вільний доступ до системи «Приват24», призначеної для дистанційного керування банківським рахунком АТ КБ «Приватбанк» емітованого на його матір ОСОБА_5 , з метою незаконного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, о 15 годині 54 хвилин 11.03.2026 в інформаційній (автоматизованій) системі «Приват24» оформив готівковий кредит у сумі 20000 гривень, що були в подальшому зараховані на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 , належну ОСОБА_5 , після чого, останній продовжуючи реалізувати свій єдиний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, перерахував із вищевказаної банківської карти потерпілої грошові кошти в сумі 20028 гривень на власні банківські картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 та АБ КБ «Універсалбанк» № НОМЕР_6 , зокрема:

- 11.03.2026 о 15 год 56 хв перерахував грошові кошти в сумі 1500 грн. на власну банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 ;

- 11.03.2026 о 16 год 32 хв перерахував грошові кошти в сумі 1500 грн. на власну банківську картку АБ КБ «Універсалбанк» № НОМЕР_6 ;

- 11.03.2026 о 17 год 33 хв перерахував грошові кошти в сумі 3000 грн. на власну банківську картку АБ КБ «Універсалбанк» № НОМЕР_6 ;

- 11.03.2026 о 18 год 14 хв перерахував грошові кошти в сумі 2500 грн. на власну банківську картку АБ КБ «Універсалбанк» № НОМЕР_6 ;

- 11.03.2026 о 18 год 31 хв перерахував грошові кошти в сумі 4000 грн. на власну банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 ;

- 11.03.2026 о 18 год 32 хв перерахував грошові кошти в сумі 7528 грн. на власну банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 , таким чином таємно викрав грошові кошти потерпілої ОСОБА_5 на загальну суму 20028 грн.

В подальшому викраденими грошовими коштами ОСОБА_6 розпорядився на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину визнав в повному обсязі і дав пояснення про обставини вчинення злочину, зазначені в описовій частині вироку.

Під час досудового провадження між прокурором та обвинуваченим досягнуто угоди про визнання винуватості.

Враховуючи, що між сторонами досягнуто угоди про визнання винуватості, сумнівів в добровільності укладення угоди немає, узгоджені сторонами вид та міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості відповідно до положень ст. ст. 472, 474, 475 КПК України, з врахуванням ч.4 ст. 469 КПК України, визнавши винним ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 361, ч.4 ст. 185 КК України та призначивши йому покарання:

за ч.1 ст. 361 КК України у виді 1 року пробаційного нагляду,

за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю покарань шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити до відбуття покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, беручи до уваги обставини справи, щире каяття обвинуваченого у вчиненні злочину, активне сприяння розкриттю злочину та особу обвинуваченого.

Судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє положення, визначені ч. 4 ст.474 КПК України, які були йому роз`яснені в судовому засіданні, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом встановлено, що зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України та положенням закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, об`єктивних перешкод для виконання обвинуваченою зобов`язань за угодою немає, укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що підтверджено прокурором, обвинуваченим та його захисником під час судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_6 ознайомлений зі статтею ст. 3891 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за умисне невиконання угоди про визнання винуватості.

Підстав для відмови у затвердженні угоди, що передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Угоду про визнання винуватості, укладену між ОСОБА_6 та прокурором - затвердити.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

за ч.1 ст. 361 КК України - 1 рік пробаційного нагляду,

за ч.4 ст.185 КК України 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю призначених покарань шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 діб з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1