Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №560/18561/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18561/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

28 травня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 з 30.03.2020 по 03.12.2021 грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги на оздоровлення) за період з 30.03.2020 по 31.12.2020 із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги на оздоровлення) за період з 01.01.2021 по 03.12.2021 із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 30.03.2020 по 03.12.2021 грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2020 та01.01.2021 відповідно.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 30.03.2020 по 03.12.2021 грошове забезпечення, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021, з урахуванням виплачених сум.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у первісній редакції, яка передбачає визначення окладів шляхом множення прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу та просить скасувати таке рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Скаржник стверджує, що діяв на підставі чинних норм Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 встановлювала розрахункову величину прожиткового мінімуму саме станом на 01.01.2018.

Відповідач наголошує, що норми статті 7 законів про Державний бюджет України на 2021-2023 роки запровадили спеціальну величину прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів у розмірі 2102,00 грн, а Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 підтвердила незмінність розрахункового показника 1762,00 грн. Крім того, апелянт зазначає про відсутність бюджетних асигнувань для проведення таких виплат.

Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

У період з 30.03.2020 по 03.12.2021 відповідач нараховував та виплачував позивачці грошове забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти.

При звільненні та проведенні остаточного розрахунку перерахунок вказаних сум із врахуванням зміни прожиткового мінімуму у 2020 та 2021 роках військовою частиною не здійснювався.

Позивачка, вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати за період з 30 березня 2020 року по 03 грудня 2021 року грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та 01 січня 2021 року відповідно, звернулася до суду з даним позовом.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Щодо аргументів про застосування спеціальної величини прожиткового мінімуму у розмірі 2102,00 грн, передбаченої законами про Державний бюджет України на 2021-2023 роки для «працівників державних органів», колегія суддів зазначає, що правовий статус військовослужбовців регулюється спеціальним Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У Постанові № 704 прямо вказано на «прожитковий мінімум для працездатних осіб», без посилання на спеціальні обмеження для окремих категорій службовців. Верховний Суд у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та від 31.08.2022 у справі № 120/8603/21-а підтвердив, що для військовослужбовців розрахунковою величиною є саме загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.

Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх раніше нарахованих та виплачених видів грошового забезпечення, зокрема, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань тощо.

Доводи апелянта про те, що Уряд не приймав нових рішень про збільшення окладів у спірний період, не спростовують висновків суду, оскільки обов`язок застосовувати актуальний прожитковий мінімум виник автоматично з моменту відновлення первісної редакції пункту 4 Постанови № 704.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на Постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 як на підставу для застосування показника 1762,00 грн у 2020-2021 роках. Вказана постанова набрала чинності лише у травні 2023 року і не має зворотної дії в часі, а отже, не може регулювати порядок обчислення грошового забезпечення за минулі періоди.

Твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову. Конституційне право на належне грошове забезпечення, закріплене у статті 43 Конституції України та деталізоване у статті 9 Закону № 2011-XII, не може бути обмежене відсутністю коштів у державному бюджеті чи асигнувань у кошторисі військової частини. Європейський суд з прав людини та Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошували, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань перед громадянами.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.