Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №560/769/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/769/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

28 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Хмельницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у проведенні індексації його пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії, у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115 за відповідні роки.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок (індексацію) та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-1V від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення моєї пенсії на коефіцієнт збільшення 1,197 з 01.03.2023 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від ,23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення 1,115 з 01.03.2025 відповідно до Кабінету Міністрів України від 25.02.2025р. №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025році» та провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 16.07.2025.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 рр (10846,37 грн), з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,197 та 1,0796 та 1,115.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 16.07.2025 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 рр, з якої сплачено страхові внески в сумі 10846,37 грн, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, та з 16.07.2025 провести виплату перерахованої пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331 грн (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що приписи частини другої статті 42 Закону № 1058-IV мають вищу юридичну силу порівняно з нормами Порядку № 124, а тому індексації підлягає саме той показник заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача під час її призначення.

Суд констатував, що встановлення лише фіксованих доплат у розмірі 100 грн не замінює обов`язку органу Пенсійного фонду провести повноцінну індексацію бази розрахунку пенсії.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник стверджує, що діяв виключно на підставі та у спосіб, визначений постановами Кабінету Міністрів України № 124, № 168, № 185 та № 209. Основним аргументом апелянта є те, що індексації підлягає сталий показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 грн), а оскільки показник позивача (10846,37 грн) значно перевищує проіндексований розрахунковий показник, то пенсія позивача не підлягала підвищенню у загальному порядку, а йому було правомірно встановлено щомісячну доплату в розмірі 100 грн.

Також апелянт зазначає, що у 2023 році дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» була зупинена законом про Державний бюджет, а у 2024– 2025 роках порядок та умови індексації визначалися Кабінетом Міністрів України залежно від наявних фінансових ресурсів. Відповідач наголошує на відсутності порушень прав позивача, оскільки всі перерахунки проведено в автоматичному режимі згідно з алгоритмами, закладеними у програмне забезпечення.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області та з 13.03.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Для обчислення його пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019– 2021 роки, який склав 10846,37 грн.

У березні 2023 та березні 2024 років відповідач не проводив збільшення цього індивідуального показника (10846,37 грн) на встановлені урядом коефіцієнти 1,197 та 1,0796. Замість цього позивачу до пенсії було встановлено щомісячну доплату в розмірі 100 грн. З 01.03.2025 відповідач провів перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта 1,046 до показника 10846,37 грн на виконання Постанови № 209, проте позивач оскаржує саме незастосування коефіцієнта 1,115.

Листом від 01.01.2026 відповідач відмовив у проведенні перерахунку за методикою, яку просив позивач, посилаючись на відсутність законних підстав.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Щодо доводів апелянта про необхідність індексації лише показника 3764,40 грн, встановленого Порядком № 124, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії. Ця норма закону є імперативною та чітко вказує, що збільшенню підлягає саме той показник, на базі якого особі було розраховано пенсію.

Колегія суддів наголошує на пріоритетності норм Закону № 1058-IV над нормами підзаконного акта — Порядку № 124. Якщо Порядок обмежує коло осіб, яким проводиться індексація бази нарахування, або підміняє актуальний показник середньої зарплати позивача показником станом на 2017 рік, він суперечить змісту соціальної гарантії, встановленої статтею 42 Закону.

Верховний Суд у постановах від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24 та від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 підтримав саме такий підхід, зазначивши, що при індексації пенсій, призначених у 2020– 2023 роках, збільшенню підлягає показник середньої зарплати, з якого обчислено пенсію під час її призначення.

Аргументи апелянта щодо правомірності виплати доплати у 100 грн замість проведення індексації суд вважає необґрунтованими.

Встановлення фіксованої доплати згідно з пунктом 6 Постанови № 168 та відповідними пунктами Постанов № 185 і № 209 передбачено для тих пенсій, які «не підвищуються» за загальним правилом. Проте, оскільки позивач має законодавчо закріплене право на перерахунок самої бази (показника середньої зарплати), його пенсія за законом підлягає підвищенню, а отже, застосування фіксованої доплати замість індексації показника 10846,37 грн є протиправним звуженням його майнових прав.

Доводи про зупинення дії Закону «Про індексацію грошових доходів населення» у 2023 році та посилання на Бюджетний кодекс щодо наявності «фінансових ресурсів» також не спростовують висновків суду.

Судова практика Верховного Суду є сталою у питанні того, що реалізація права на пенсійне забезпечення, гарантованого законом, не може бути поставлена у залежність від бюджетного фінансування чи наявності коштів у Пенсійному фонді. Держава зобов`язана виконувати взяті на себе соціальні зобов`язання у повному обсязі.

Щодо коефіцієнта 1,115 у 2025 році, суд першої інстанції вірно визначив його як такий, що підлягає застосуванню до позивача.

Посилання апелянта на те, що Постановою № 209 для певних категорій встановлено нижчий коефіцієнт (1,046) з метою «зменшення диспропорцій», не виправдовує дискримінаційне ставлення до пенсіонерів, чиї пенсії призначені у пізніші періоди. Оскільки індексація має на меті компенсацію інфляційних процесів, вона повинна застосовуватися до актуальної бази розрахунку у повному обсязі, визначеному для загальної індексації.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.