Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №600/3783/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/3783/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір В.О.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

27 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи обласного комунального некомерційного підприємства "Чернівецька обласна психіатрична лікарня" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Маковійчук П.В. звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 22.05.2025 року № 4/25/850/Р (витяг № 4/25/850/В) щодо відмови у встановленні групи інвалідності ОСОБА_1 ;

- зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи при Обласному комунальному некомерційному підприємстві "Чернівецька обласна психіатрична лікарня" повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо встановлення інвалідності, відповідно до вимог “Критеріїв встановлення інвалідності” затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 та з урахуванням висновків суду по даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 4/25/850/В від 22.05.2025 року було встановлено відсутність підстав для встановлення йому інвалідності. Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи, однак згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.07.2025 у задоволенні скарги йому було відмовлено. Вважає, що відповідачем було порушено процедуру проведення обстеження з метою встановлення інвалідності, не взято до уваги подані на розгляд експертної команди документи та положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338. За таких обставин, вважає що його захворювання відповідає третій групі інвалідності, а заява про встановлення інвалідності підлягає повторному розгляду.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що із витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №367 від 02.08.2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) слідує:

- Травма: “Стан після перенесеної мінно-вибухової травми (05.08.2014р.): гострої закритої черепно-мочкової травми, струсу головного мозку з незначними клінічними проявами; акубаротравми вух післятравматичного гострого двобічного кохлеарного невриту; термічного опіку (полум`ям) попередньої поверхні обох стегон ІІ ст., площею 6%, тимчасовим функціональним розладом" - ТРАВМА, КОНТУЗІЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ;

- Захворювання: "Виражений емоційно-лабільний (астенічний) розлад органічно обумовлений (F06.62). Хронічний гастродуоденіт, нестійка ремісія. Хронічний бронхіт, ремісія. Хронічний простатит, ремісія". ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ (а.с.14).

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено третю групу інвалідності на строк до 01.04.2025 року (а.с.15).

Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1438 від 31.03.2025 ОСОБА_1 встановлено діагноз: Помірний органічний розлад внаслідок перенесеної МВТ (05.08.2014) з порушенням за психоорганічним типом, астенічний варіант з помірною тривожно-депресивною симптоматикою та наростаючим когнітивним зниженням (F07.8) (а.с. 17).

З метою встановлення інвалідності позивач звернувся до ОКНП “Чернівецька обласна психіатрична лікарня” на переогляд та подав відповідні документи.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №4/25/850/В від 22.05.2025 року у встановленні інвалідності позивачу відмовлено (а.с. 18).

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав скаргу до Центру оцінювання функціонального стану особи.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 17.07.2025 за № ОР-672 встановлено, що на підставі даних оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 згідно критеріїв визнання особи особою з інвалідністю, затверджених Постановою КМУ №1338 від 15.11.2024 р. "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" у ОСОБА_1 наявний психічний розлад, призводить до обмеження життєдіяльності в легкому ступені. З 22.04.2025р. ОСОБА_1 особою з інвалідністю не визнаний (а.с.22-23).

Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у встановленні групи інвалідності протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а відтак відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до частин 1-2 статті 2 Закону № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.

Згідно зі статтею 3 Закону № 875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі частини 2 статті 6 Закону № 875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 № 2961-IV “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” (далі Закон № 2961-IV).

За визначенням, наведеним в абзаці 4 частини 1 статті 1 Закону № 2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.3 Закону № 875-ХІІ).

Відповідно до статті 7 Закону № 2961-IV залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 69-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров`я” від 19.11.1992 № 2801-XII комплексна оцінка обмежень повсякденного функціонування проводиться з метою визначення обмежень, що перешкоджають або унеможливлюють виконання особою повсякденної діяльності у спосіб та в об`ємі нарівні з іншими людьми і призводять до обмеження повсякденного функціонування.

Комплексна оцінка обмежень повсякденного функціонування може включати в себе оцінювання у сфері охорони здоров`я, соціальній, освітній cферах, сфері зайнятості, сфері фізичної культури та спорту та інших сферах повсякденного функціонування за потреби особи.

Оцінювання повсякденного функціонування проводиться з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму людини, що призвело до стійкого обмеження повсякденного функціонування, визначення необхідних компенсаторів обмежень повсякденного функціонування, та необхідності оцінки потреб в інших сферах повсякденного функціонування.

Оцінювання повсякденного функціонування проводиться особі, яка має стани та/або захворювання, що відповідають критеріям направлення на таке оцінювання.

Критерії оцінювання повсякденного функціонування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Оцінювання повсякденного функціонування включає такі етапи:

1) виявлення необхідності проведення оцінювання повсякденного функціонування відповідно до критеріїв направлення на оцінювання повсякденного функціонування;

2) направлення на додаткове обстеження функціональності структур та функцій організму (за потреби);

3) прийняття рішень за результатами проведеного оцінювання повсякденного функціонування;

4) визначення компенсаторів обмежень повсякденного функціонування;

5) встановлення інвалідності та розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю;

6) встановлення необхідності проведення комплексної оцінки обмежень повсякденного функціонування в інших сферах;

7) визначення необхідності проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування для моніторингу ефективності застосованих компенсаторів обмежень повсякденного функціонування.

Підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов:

- стійкі порушення функцій організму;

- обмеження повсякденного функціонування;

- необхідність вжиття заходів соціального захисту.

Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування (далі - експертна команда), прийняте за результатами проведення такого оцінювання повсякденного функціонування, підписується в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування після початку її функціонування.

Оцінювання повсякденного функціонування або його окремі етапи можуть проводитися: за участі особи (очно), без особистої присутності особи (заочно), з використанням методів і засобів телемедицини або за місцем перебування/лікування особи відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Результати оцінювання повсякденного функціонування, що містять обґрунтування прийнятого рішення, надаються особі особисто або надсилаються на її електронну пошту, або, за відсутності електронної пошти, - протягом п`яти календарних днів з моменту прийняття рішення засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи у формі витягу із рішення та, у разі встановлення інвалідності, рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.

Рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (їх уповноваженими представниками), у порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених ст.69-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров`я”, та/або в судовому порядку. Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

Статтею 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

У свою чергу статтею 3 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” встановлено, що інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 15.11.2024 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до п.1 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі Порядок), він визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

За приписами пунктів 57, 58, 59 Порядку, рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду.

За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення експертної команди; скасування оскарженого рішення експертної команди; формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Нормами пункту 67 Порядку визначено, що експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних клопотань особи.

Згідно з додатком №1 1. Експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертна команда) проводить розгляд справ за такими формами:

1) очно, за участю особи або її уповноваженого представника в закладі охорони здоров`я, в якому утворена експертна команда;

2) заочно, без особистої участі особи;

3) із використанням методів і засобів телемедицини;

4) за місцем перебування/лікування особи.

Експертна команда проводить розгляд справи заочно (без особистої участі особи або її уповноваженого представника) за умов, визначених нижче, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді.

Експертна команда проводить розгляд справи заочно в разі формування направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - направлення на оцінювання) головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії стосовно особи з числа військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту або учасників бойових дій. Вибір очної форми розгляду для такої категорії осіб здійснюється у разі, коли наданих документів недостатньо для прийняття рішення членами експертної команди.

Експертна команда проводить розгляд заочно в разі подання лікуючим лікарем або головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії направлення на оцінювання експертною командою особи, в якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, з наведеного нижче переліку за умови наявності документів, що підтверджують наявність відповідного стану.

Відповідно до пунктів 35, 36 Порядку процедури проведення оцінювання рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі.

Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.”

Згідно п.п.34, 44 Порядку, експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. Рішення експертної команди підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.

Суд першої інстанції правомірно врахував позицію висловлену Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 320/5970/17, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце в тому випадку, коли в межах повноважень суб`єкта владних повноважень існує обов`язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний.

Повноваження щодо проведення експертизи з оцінювання функціонального стану особи при порушеннях функціонування та обмеженні життєдіяльності з визначенням групи інвалідності, встановлення причини інвалідності, терміну її встановлення, видачі відповідних рішень (витягів) за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи надані станом на день прийняття судового рішення Державній установі “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”.

Як встановлено судом, позовні вимоги обґрунтовані незгодою позивача саме із процедурою проведення обстеження з метою встановлення йому інвалідності, оскільки, на думку останнього, надані ним медичні документи, підтверджують, що його незадовільний фізичний стан внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, є підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності.

Так, з досліджених судом матеріалів справи, зокрема, протоколу розгляду справи експертної команди від 22.05.2025 року вбачається, що члени команди відмічають легкий ступінь порушення здатності до контролю поведінки позивача (а.с.41-50).

Враховуючи Критерії встановлення інвалідності передбаченні Постановою №1338, а саме п.11 Критеріїв визнання особи особою з інвалідністю: “Третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами”

Як вбачається з протоколу розгляду справи від 22.05.2025 експертна команда колегіально прийняла рішення, що жодний з критеріїв не відповідає помірному ступеню обмеження життєдіяльності у позивача.

Окрім цього, вказаним протоколом, а саме в розділах “Обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання” та “Особиста думка члена експертної команди” відображено наступне:

- наявний в пацієнта психічний розлад вказує на легкі порушення психічних функцій, призводить до обмеження здатності до спілкування, контролю поведінки, навчання, трудової діяльності легкого ступеню. Тому згідно Постанови КМУ № 1338 від 15.11.2024 року підстав до встановлення групи інвалідності немає.

- враховуючи задовільний психічний стан пацієнта, легкі ступені обмеження життєдіяльності підстав до продовження групи інвалідності немає. Рекомендовано підтримуюче лікування, а також лікування соматичного захворювання.

Колегія суддів зазначає, що згідно вказаного протоколу засідання експертної команди проводилось за безпосередньої участі позивача, про що також зазначено у протоколі у розділі "Пацієнт з`явився/бере участь в оцінюванні - так".

Верховний Суд у постанові від 13.04.2021 року у справі № 0540/7965/18-а, при розгляді подібних до спірних правовідносин, зазначив, що беручи до уваги сутність спірних правовідносин, суд, при розв`язанні спору, у першу чергу перевіряє дотримання медико-соціальною експертною комісією порядку проведення експертизи та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу, тоді як вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі “Педерсен і Бодсгор проти Данії” зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не наведено, а судом не встановлено порушення відповідачем саме порядку проведення експертизи та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу спірних правовідносин, отже підстави для задоволення позовних вимог з підстав порушення відповідачем порядку проведення експертизи чи основних вимог законодавства у суду відсутні.

Суд зауважує, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та визначення ступеню обмеження життєдіяльності за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями відповідача, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.