Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №560/13315/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/13315/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

28 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, безпідставно пов`язавши її призначення виключно із підставою звільнення зі служби.

Апелянт наголошує, що визначальними умовами для отримання допомоги є встановлення інвалідності, її зв`язок із проходженням служби та настання інвалідності протягом шести місяців після звільнення, які у даному випадку наявні. Також апелянт вказує, що суд не врахував соціальний характер спірної виплати та правові висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

У своєму відзиві відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки у позивача відсутні передбачені статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для призначення одноразової грошової допомоги, адже його звільнення зі служби відбулося за власним бажанням, а не внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, у зв`язку з яким встановлено інвалідність, що виключає наявність права на отримання такої виплати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, наказом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області № 18 о/с від 17.02.2016 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (за власним бажанням).

Згідно копії довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0795591, позивачу встановлено другу групу інвалідності від захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, довічно.

07.05.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності.

Листом від 05.06.2025 № 92307-2025 відповідач повідомив позивача про те, що за його заявою про виплату одноразової грошової допомоги та доданими до неї документами встановлено, що звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відбулось не внаслідок причин зазначених у пунктах статті 97 Закону України "Про Національну поліцію". Зважаючи на це, як вказано у листі від 05.06.2025, у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про Національну поліцію".

Не погоджуючись з такими діями відповідача (отриманою відповіддю), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки хоча інвалідність ІІ групи була встановлена йому у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ, та протягом шести місяців після звільнення зі служби, проте відсутня одна з обов`язкових умов для призначення такої допомоги, а саме звільнення позивача зі служби в поліції відбулося не у зв`язку із захворюванням чи непридатністю до служби за станом здоров`я, а за власним бажанням, що виключає можливість призначення та виплати відповідної допомоги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII).

Сферу соціального захисту поліцейських урегульовано розділом ІХ Закону № 580-VIII, яким визначаються, зокрема порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги (ст. 97-101).

Відповідно до частини першої статті 97 Закону № 580-VІІІ одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Згідно з частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства (частина друга статті 100 Закону № 580-VIII).

Відповідно до статей 97-101 Закону України "Про Національну поліцію" та з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4, в редакції на момент встановлення позивачу групи інвалідності).

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

1) у разі загибелі (смерті) поліцейського - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

2) у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно пункту 1 Розділу ІІІ Порядку № 4 формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у поліції здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції, фінансовими підрозділами головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) цих органів та фахівцями військово - лікарської комісії (далі - ВЛК).

Пунктом 2 Розділу ІІІ Порядку № 4 визначено, що посадові особи поліції у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського. У разі коли такий орган ліквідовано, заява подається до органу за місцем зберігання особової справи (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).

Для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті) (пункт 5 Розділу ІІІ Порядку № 4).

Пунктом 1, 3 розділу IV Порядку № 4 передбачено, що фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.

Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Виділення коштів для виплати ОГД здійснюється фінансовим підрозділом Національної поліції шляхом розподілу асигнувань на зазначені цілі в межах коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України.

Таким чином, виплата особі одноразової грошової допомоги здійснюється на підставі наказу начальника територіального органу поліції, після затвердження висновку, підготовленого працівниками фінансового підрозділу відповідного територіального органу поліції, на підставі поданих заявником документів.

Вказаними нормами встановлено відповідний порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову позивач вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Аналіз змісту положень пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII свідчить про те, що держава гарантує поліцейському, який визнаний особою з інвалідністю (за певних умов), одноразову грошову допомогу, яка відповідно до абзацу першого частини першої статті 97 Закону № 580-VIII є соціальною виплатою. Отримання одноразової грошової допомоги законодавець зумовлює неможливістю подальшого виконання поліцейським своїх обов`язків за станом здоров`я саме як особи, яка перебуває на службі в Національній поліції України.

Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):

1) інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2) інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

3) причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 20.03.2019 № 823/1924/18, від 22.01.2019 у справі № 2340/2663/18, від 19.09.2018 у справі № 373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі № 296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі № 822/3788/17.

Як встановлено матеріалами справи, наказом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області № 18 о/с від 17.02.2016 позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а саме за власним бажанням.

Разом з тим, положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII прямо пов`язують виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги не лише із встановленням особі інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, та дотриманням визначеного законом шестимісячного строку після звільнення, а також із підставою припинення проходження служби.

Тобто законодавцем встановлено обов`язковий причинний зв`язок між захворюванням або пораненням, пов`язаним із проходженням служби, та подальшим звільненням особи зі служби в поліції саме з підстав, обумовлених відповідним станом здоров`я.

Однак зі встановлених у справі обставин вбачається, що позивача звільнено не через хворобу або непридатність до проходження служби за рішенням медичної комісії відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, а виключно за власним бажанням відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 зазначеного Закону.

Отже, одна із визначальних умов, необхідних для виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, а саме звільнення зі служби внаслідок захворювання або поранення, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, у спірних правовідносинах відсутня.

Доводи апеляційної скарги про те, що сам факт встановлення інвалідності, пов`язаної із проходженням служби, є достатньою підставою для отримання одноразової грошової допомоги, колегія суддів вважає помилковими, оскільки такі твердження не враховують змісту та системного тлумачення положень пункту 4 частини першої статті 97 Закону №580-VIII та фактично виключають із передбаченого законом механізму одну із визначених законодавцем обов`язкових умов.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять нових обставин, які б спростовували його висновки.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, у зв`язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.