Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №240/4210/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4210/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Приходько Оксана Григорівна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

27 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про призначення одноразової грошової допомоги сержанту в запасі ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю І групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, у зв`язку зі зміною групи інвалідності, на підставі довідок МСЕК від 18 серпня 2021 року серії 12ААВ № 588276, від 03 квітня 2024 року серії 12ААГ № 633721 у розмірі різниці між 400 та 300 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, в сумі 210200 грн. (двісті десять тисяч двісті), оформлене пунктом 54 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25 жовтня 2024 року № 155/975;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву про отримання одноразової грошової допомоги та прийняти рішення щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 400 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб календарного року, в якому позивачу встановлено І Б групу інвалідності, з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі 210200 (двісті десять тисяч двісті грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач наполягав на тому, що відповідачем безпідставно виплачено спірну одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням І Б групи інвалідності за наслідком поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини 25 квітня 2023 року, у розмірі різниці між 400- та 300-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2020 рік). Позивач стверджує, що діагностоване захворювання у 2020 році, яке визнане таким, що пов`язане із захистом Батьківщини та за яким згідно із довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААВ № 294104 від 18 листопада 2020 року йому встановлено III групу інвалідності з 21 жовтня 2020 року, а згодом з 18 серпня 2021 року згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААВ № 588276 від 18 серпня 2021 року - ІІ групу інвалідності, не пов`язане із пораненням 25 квітня 2023 року, в результаті якого позивачу встановлено І Б групу інвалідності, а тому відповідачем виплачено спірну одноразову допомогу у неповному розмірі.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Посилається на зміст норми частини четвертої статті 16-3 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-ХІІ), доводить обґрунтованість оскаржуваного рішення, стверджуючи про те, що виплата спірної допомоги проводиться одноразово, і у разі зміни групи інвалідності, що настала з інших причин і не пов`язана з попередньою - провадиться лише доплата різниці, що обумовлено одноразовим характером спірної допомоги. На користь такого висновку свідчить і положення пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (надалі - Порядок № 975), відповідно до якого у разі повторного огляду/оцінювання та зміни групи інвалідності днем виникнення права є дата первинного встановлення інвалідності, тож, як стверджує відповідач, виплата ґрунтується на даті первинного встановлення інвалідності, а не на даті її оновлення. Тому у цій справі, враховуючи первинне встановлення позивачу інвалідності у 2020 році, безвідносно того, що поранення 2023 року є новим, саме 2020 рік є базовим для розрахунку допомоги, а поранення 2023 року та встановлення іншої групи інвалідності, як наполягає відповідач, не створює права на нову повну виплату.

20.05.2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві позивач просить апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/4210/25 — залишити без задоволення. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі № 240/4210/25 — залишити без змін.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що 18 листопада 2020 року у зв`язку з отриманим захворюванням під час проходження військової служби, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААВ № 294104 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 21 жовтня 2020 року у зв`язку з захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини. Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 18 листопада 2020 року серії 12ААА № 046544 (до акту огляду МСЕК № 832/5) ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках: 30 %.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15 лютого 2021 року № 20, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги, пункт 52: молодшому сержанту в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звільненому 31 липня 2015 року, який є особою з інвалідністю III групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серії 12 ААБ № 294104 від 21 жовтня 2020 року у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2020), в сумі 525500 грн.

18 серпня 2021 року під час переогляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 18 серпня 2021 року у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 18 серпня 2021 року серії 12ААВ № 588276. Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 18 серпня 2021 року серії 12ААА № 056750 (до акту огляду МСЕК № 684/2) ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках: 40 %.

Як підтверджено протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16 вересня 2021 року № 141, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги, пункт 41: молодшому сержанту в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звільненому 31 липня 2015 року, який є особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у зв`язку зі зміною групи інвалідності, на підставі довідок МСЕК серії 12 ААВ № 294104 від 21 жовтня 2020 року та серії 12 ААВ № 588276 від 18 серпня 2021 року у розмірі різниці між 300- та 250-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2020 рік), в сумі 105100 грн.

Довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 17 травня 2023 року № 1761/703 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) підтверджено, що 25 квітня 2023 року позивач одержав: вогнепальне осколкове наскрізне поранення лівого плеча з відкритим переломом лівої плечової кістки, з повним ушкодженням плечової артерії та вени, осколкове поранення правого передпліччя (о 19:25 год. сержант ОСОБА_1 виконував бойове завдання в районі ведення бойових дій в н. п. Бахмут Донецької області).

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 3402 за результатом огляду 10 травня 2024 рок гарнізонною військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_2 позивачу встановлено діагноз та причинний зв`язок поранення: наслідки перенесеного тяжкого (25 квітня 2023 року) вогнепального уламкового наскрізного поранення середньої третини лівого плеча зі значним дефектом м`яких тканин, вогнепального уламкового перелому середньої третини плечової кістки з дефектом кісткових тканин з ушкодженням плечової артерії та вени з дефектом 7,0 см, ускладненого некомпенсованою ішемією лівої верхньої кінцівки, вогнепального уламкового дотичного поранення латеральної поверхні нижньої третини правого передпліччя з вогнепальним переломом променевої кістки та з ушкодженням променевої артерії, лікованих оперативно (25 квітня 2023 року, 28 квітня 2023 року, 01 травня 2023 року, 04 травня 2023 року, 07 травня 2023 року, 20 травня 2023 року, 25 травня 2023 року, 13 вересня 2023 року) у вигляді зміцнілих шкіряних рубців (L91.9); стійкої змішаної контрактури першого пальця правої кисті та деформуючого артрозу 1-го п`ястно-фалангового суглоба І (першого) ступеню; консолідованих переломів обох кісток правого передпліччя з посттравматичним артрозом правого променево-зап`ясного суглоба ІІ (другого) ступеню, деформуючого артрозу лівого ключичино-акроміального суглоба І (першого) ступеню (М19.10), відсутності лівої верхньої кінцівки на рівні верхньої третини плеча з наявністю постійного фантомного болю, що унеможливлює носіння протезу, при значному порушенні функції (Z89.20).

Згідно з довідками Військово-лікарської комісії КНП "Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова Вінницької обласної ради" від 03 жовтня 2023 року № 472, Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 від 21 листопада 2023 року № 9305, КНП "Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова Вінницької обласної ради" від 12 грудня 2023 року № 540, Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 від 10 травня 2024 року № 370 (с/х), зокрема, встановлено причинний зв`язок вогнепального уламкового наскрізного поранення 25 квітня 2023 року: "Поранення (Каліцтво), Так, пов`язане із захистом Батьківщини".

На підставі довідки МСЕК серії 12 ААГ № 633721 від 08 квітня 2024 року (до акту огляду МСЕК № 670/2) позивачу з 03 квітня 2024 року встановлено I Б групу інвалідності; "Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини"; потребує сторонньої допомоги постійно.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18 червня 2024 року сержанта ОСОБА_1 , колишнього техніка групи логістики штабу третього загону спеціального призначення Військової частини НОМЕР_1 , звільнено з військової служби наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17 червня 2024 року № 15-РС у запас за станом здоров`я за підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, з 18 червня 2024 року виключено із списків особового складу частини усіх видів забезпечення та направлено для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25 жовтня 2024 року № 155/975, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги, пункт 54: сержанту в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звільненому 18 червня 2024 року, який є особою з інвалідністю I групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, у зв`язку зі зміною групи інвалідності та причинного зв`язку інвалідності, на підставі довідок МСЕК серії 12 ААВ № 588276 від 18 серпня 2021 року та серії 12 ААГ № 633721 від 03 квітня 2024 року - у розмірі різниці між 400- та 300-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2020 рік), в сумі 210200 грн.

Одноразова грошова допомога у сумі 210200 грн виплачена позивачу 19 грудня 2024 року, що підтверджено доданою до позову банківською випискою по рахунку (копія) та не заперечується позивачем.

Оскільки поранення 2023 року не пов`язане із захворюванням 2020 року позивач вважає неправомірним виплату спірної грошової допомоги 19 грудня 2024 року у сумі різниці між 400- та 300-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2020 року), що зумовило виникнення спору у цій справі.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ключовим питанням у справі є визначення права особи, яка була отримувачем одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням у 2020 році III групи інвалідності, а згодом у 2021 році - ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку № 925, на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із пораненням, отриманими під час захисту Батьківщини у 2023 році та встановленням у 2024 році I Б групи інвалідності, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2024 року. А тому при вирішенні цієї справи суд враховує таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII), відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ.

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктом 4 пункту 2 зазначеної статті передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту 3 статті 16 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом № 2232-XII.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Як визначено у підпункті "б" пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв`язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум). У разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Згідно з пунктом 10 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців здійснюється відповідно до Порядку № 975 (тут і надалі в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) .

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, (окрім іншого): у разі встановлення інвалідності дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, у разі встановлення інвалідності I групи.

Як встановлено судом, на підставі акта огляду № 832/5 за результатами огляду органами МСЕК 18 листопада 2020 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серії ААВ № 294104) й у зв`язку із встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності відповідач виплатив позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону № 2011-ХІІ, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у сумі 525500 грн. Згодом позивачу за результатом переогляду з 18 серпня 2021 року встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серії ААВ № 588276) і відповідачем було виплачено позивачу одноразову грошову допомогу у сумі різниці між 300- та 250- кратним розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2020 року (у якому вперше встановлено інвалідність), в сумі 105100 грн.

По тому, внаслідок отриманого 25 квітня 2023 року поранення, на підставі акта огляду МСЕК № 670/2 з 03 квітня 2024 року позивача визнано особою з інвалідністю І Б групи у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААГ № 633721 від 08 квітня 2024 року.

Спір у цій справі стосується питання реалізації позивачем права на соціальне забезпечення, а саме нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням йому інвалідності І групи, яка настала внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Суть позовних вимог полягає в зобов`язанні уповноваженого органу здійснити перерахунок та виплату зазначеної допомоги у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня 2024 року, як розрахункової величини, що підлягає застосуванню на момент виникнення права на відповідну виплату. А позовні вимоги у цій справі сформульовані з урахуванням того, що позивачу вже було здійснено виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності ІІІ групи у 2020 році у розмірі 525500 грн, а також різниці у розмірі цієї ж винагороди у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка склала 105100 грн. Відтак спір між сторонами не стосується факту наявності у позивача права на таку виплату як таку, а зводиться виключно до правильності визначення її остаточного розміру відповідно до вимог спеціального законодавства.

Тому, вирішуючи спір у цій справі суд виходить з того, що з 03 квітня 2024 року позивачу встановлено І Б групу інвалідності в результаті поранення (на відміну від захворювання у попередньому випадку), яке, своєю чергою, є окремою самостійною підставою для встановлення І групи інвалідності, а відтак новою підставою для виплати спірної одноразової допомоги за наслідком нового страхового випадку, - відмінного від попереднього та з ним не пов`язаного.

Колегія суддів враховує, що ані довідка Військової частини НОМЕР_1 від 17 травня 2023 року № 1761/703 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), ані свідоцтво про хворобу № 3402, ані довідки військово-лікарських комісій від 03 жовтня 2023 року № 472, від 21 листопада 2023 року № 9305, від 12 грудня 2023 року № 540, від 10 травня 2024 року № 370 (с/х) в матеріалах справи не містять жодних посилань на захворювання, за яким позивачу первинно 18 листопада 2020 року було встановлено ІІІ групу інвалідності, а згодом (18 серпня 2021 року) - ІІ групу інвалідності, що додатково підтверджує відсутність взаємозв`язку між захворюванням 2020 року (пов`язаного із захистом Батьківщини) та пораненням у 2023 році (пов`язаним із захистом Батьківщини), які, відповідно, є окремими самостійними страховими випадками, кожен з яких має власні причини, час настання та, відповідно, правові наслідки.

Посилання відповідача на 2020 рік як на дату "первинного встановлення" інвалідності не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки встановлення позивачу 18 листопада 2020 року ІІІ групи інвалідності по причині: "внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини" (довідка МСЕК серії 12ААВ № 294104 від 18 листопада 2020 року), та І групи інвалідності з 03 квітня 2024 року причина: "поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", відбулося з різних підстав та внаслідок окремих ушкоджень здоров`я (захворювання та поранення), отриманих упродовж різних періодів та за відмінних обставин. Формальне ототожнення або об`єднання цих подій для визначення дати розрахунку виплати, на переконання суду, є помилковим і суперечить меті спеціального законодавства.

За встановлених обставин цієї справи та наведеного у цьому судовому рішенні правового регулювання спірних правовідносин суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності у 2024 році, що настала внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини у 2023 році, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2024 року, як окремого (автономного) випадку, за яким вперше встановлено інвалідність у зв`язку з новим пораненням.

На користь таких висновків суду свідчать зроблені Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 240/1623/20 висновки про те, що визначена у пункті 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII заборона щодо виплати одної грошової допомоги, може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров`я, а не внаслідок різних.

Висновки у цій справі, на переконання суду, узгоджуються із міжнародними зобов`язаннями України за Європейською соціальною хартією (переглянутою) (ETS № 163), ратифікованою Законом від 14 вересня 2006 року № 137-V. Відповідно до пунктів 2 та 3 статті 12 "Право на соціальне забезпечення" Сторони зобов`язуються: (1) підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, щонайменше на рівні, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; (2) докладати зусиль для поступового піднесення цієї системи на вищий рівень.

Тлумачення вказаних положень у контексті спірних правовідносин свідчить, що принципи стабільності, фінансової сталості та передбачуваності механізмів соціального забезпечення є невід`ємними елементами міжнародного стандарту, який зобов`язує державу вибудовувати правила визначення і виплати соціальних гарантій через запровадження стійких, передбачуваних та фінансово обґрунтованих правил.

Визначаючись у способі захисту порушеного права позивача щодо належного розміру спірної грошової допомоги суд виходить з того, що ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.

Відповідно до параграфу 47 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі "Корецький та інші проти України", щоб положення національного закону відповідали цим вимогам (бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю), він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства - яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки - значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується ("Маестрі проти Італії").

Згідно з частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, виходячи зі встановлених обставин цієї справи задля захисту встановленого судом порушеного права позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог у цій справі зобов`язавши відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з І групою інвалідності згідно з пунктом "б" частини першої статті 16-2 Закону № 2011-XII у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У таких висновках суд також виходить з того, що звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд перевіряє доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі відповідність обраного способу захисту порушеному праву.

Відповідно, позивач у позовній заяві виклав зміст рішення відповідача, описав, у чому полягало порушення його прав, сформулював наслідки, які, з його погляду, настали внаслідок оскаржуваного рішення відповідача, пояснив, яким чином і чому рішення відповідача зачіпає його права, - заниження розміру виплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 03 квітня 2024 року І групи інвалідності внаслідок поранення 25 квітня 2023 року, пов`язаного із захистом Батьківщини. А тому суд у своїх висновках виходить також і з того, що зміст заявлених позивачем вимог визначає й характер спірних правовідносин у цій справі, що покладає на суд обов`язок з дотриманням встановленого процесуальним законом порядку ухвалити одне з рішень, продиктованих їхнім змістом, обравши при цьому ефективний, дієвий та відповідний порушеному праву спосіб захисту, задля остаточного вичерпання спору.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.