Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №120/6687/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6687/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

28 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Дончиком В.В. у м. Вінниці) від 16 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

В травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позов задоволено.

Так, рішенням суду:

визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", врахувавши при цьому раніше виплачені суми.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому така винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, а тому така винагорода не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваної відпустки.

20 березня 2026 року представником позивача подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" як щомісячний додатковий вид грошового забезпечення, повинна враховуватися у загальній сумі грошового забезпечення для обчислення компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки.

Стислий виклад встановлених обставин

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 березня 2025 року № 198-ОС позивача з 18 березня 2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Зі змісту згадуваного наказу слідує, що під час виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 йому виплачено: грошову компенсацію за 18 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік; грошову компенсацію за 10 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік; грошову компенсацію за 05 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік; грошову компенсацію за 42 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2023 по 2025 роки.

Згідно з довідками про грошове забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 у 2024 та 2025 роках, що видана військовою частиною НОМЕР_1 , позивачеві виплачувалась додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, а саме: у січні 2024 року - в розмірі 100000 гривень, у лютому 2024 року - в розмірі 38709,68 гривень, у квітні 2024 року - в розмірі 14482,76 гривень, в травні 2024 року - в розмірі 43666,67 гривень (36666,67 гривень + 7000 гривень), у вересні 2024 року - в розмірі 54838,71 гривень, в жовтні 2024 року - в розмірі 100000 гривень, у листопаді 2024 року - в розмірі 93548,39 гривень, в лютому 2025 року - в розмірі 317165,89 гривень (6451,61 гривень + 300000 гривень +10714,28 гривень).

09 квітня 2025 року представниця позивача звернулася до відповідача з адвокатським запитом, у якому просила надати інформацію про те, чи було враховано додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустку за 2022-2025 роки.

Листом від 22 квітня 2025 року відповідач повідомив заявницю, що до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , із якого обчислювалася компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, не включалися суми виплаченої додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Спір у цій справі виник у зв`язку з невключенням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", до складу місячного грошового забезпечення військовослужбовця Державної прикордонної служби України, з якого обчислено грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Так, частинами першою, третьою статті 25 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

У частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" наведений перелік складових грошового забезпечення, серед яких наступні: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

За приписами частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

За правилами абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про відпустки" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Водночас пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 3 цієї постанови виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

На реалізацію положень статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам (надалі - Інструкція № 558), яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України.

У пункті 2 цієї Інструкції наведено визначення терміну "грошове забезпечення", під яким розуміється гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Пунктом 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 встановлено, що у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Отже, під час обрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки військовослужбовця Державної прикордонної служби України слід враховувати розмір його місячного грошового забезпечення.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), в пункті 1 якої установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 580/9551/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 постанови № 168 чітко і однозначно передбачив, що додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. Розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; розмір додаткової винагороди визначається наказами командирів (начальників).

Водночас пунктом 2-1 постанови Уряду № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.

З метою визначення особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726 затверджено Особливості виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в редакції, чинній на час виключення позивача зі списків особового складу військової частини).

Такі Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), передбачених постановою № 168, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України.

Пунктом 2 цих Особливостей визначено розміри додаткової винагороди (залежно від підстав її нарахування) та винагород за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду).

Відповідно до пункту 14 Особливостей винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей, є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.

Разом із тим, задовольняючи позовні вимоги, окружний адміністративний суд виходив із того, що додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету міністрів України № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому така винагорода повинна включатися до складу грошового забезпечення як розрахункова величина, з якої обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.

Проте, на переконання колегії суддів, такі висновки суду першої інстанції є помилковими.

Так, встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що протягом 2024-2025 років позивачеві не систематично виплачувалась додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 (зокрема таку виплачено у січні, лютому, квітні, травні, вересні, жовтні та листопаді 2024 року, а також у лютому 2025 року).

Тобто, виплата додаткової винагороди проводилася не щомісяця, що свідчить про непостійний характер такої винагороди.

Окрім того, апеляційний суд враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2026 року у справі № 420/77/25, обставини в якій є подібними до обставин цієї справи.

У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу на правову природу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, а також на положення пункту 14 Особливостей, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до яких винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей, зокрема додаткова винагорода та винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

При цьому Верховний Суд зазначив, що на виконання пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 Міністерством внутрішніх справ України як уповноваженим органом визначено механізм та умови виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди на період воєнного стану, а також грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустку.

Оцінюючи правову природу такої виплати, Верховний Суд дійшов висновку про тимчасовий характер додаткової винагороди, у зв`язку із чим вона не може враховуватися у складі місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Окрему увагу колегія суддів звертає й на те, що суд першої інстанції, визначаючи право позивача на отримання грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, помилково керувався приписами пункту 6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, адже такий Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Водночас уповноваженим органом, який на виконання пункту 2-1 постанови Уряду № 168 визначає механізм та умови виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди на період воєнного стану та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки є Міністерство внутрішніх справ України.

А тому з огляду на особливості проходження служби в органах Державної прикордонної служби України відповідач керувався спеціальними нормативними актами, які врегульовують правовідносини, пов`язані, зокрема, зі здійсненням розрахунку та виплати винагород і компенсаційних виплат військовослужбовцям Держприкордонслужби.

При цьому окружний адміністративний суд у своєму рішенні покликався на правові висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 07 листопада 2024 року у справі № 240/23909/23, від 20 грудня 2024 року у справі № 240/21650/23, від 10 квітня 2025 року у справі № 420/35446/23, від 10 вересня 2025 року у справі 240/2400/24, однак такі висновки не є релевантними до цієї справи, оскільки у таких постановах надавалася правова оцінка правовідносинам, що виникли у зв`язку з невключенням додаткової винагороди, запровадженої постановою Уряду № 168, до складу грошового забезпечення для обчислення компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки під час проходження військової служби у Збройних Силах України.

Натомість позивач проходив службу у Державній прикордонній службі України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суми додаткової винагороди, що запроваджена постановою Кабінету Міністрів України № 168 на період дії воєнного стану, яка виплачується військовослужбовцям Держприкордонслужби, не повинна включатися до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховується та виплачується грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних щорічних відпусток.

Відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому приймаються судом як належні.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Водночас неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (абзац перший частини 2 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України).

За наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкових висновків про задоволення позовних вимог.

Отже, на переконання апеляційного суду, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частинами першою та другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.