Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №580/4154/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/4154/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Черкаського окружного адміністративного суду на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Черкаського окружного адміністративного суду, в якому просив суд:

визнати протиправним і скасувати наказ Черкаського окружного адміністративного суду № 13-0 від 24.01.2024 у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби головному спеціалісту апарату Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 на 2024 рік, а саме у період з 01 січня 2024 року на рівні 14 % місячного посадового окладу та з 12.07.2024 на рівні 16 % місячного посадового окладу;

зобов`язати Черкаський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату головному спеціалісту апарату суду ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби з 1 січня 2024 року, відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, на виконання статей 46, 50, 52 Закону України «Про державну службу», наказом керівника апарату Черкаського окружного адміністративного суду №1-о від 03.01.2023 «Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі» йому з 12.07.2023 встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 21% місячного посадового окладу. Однак, на виконання вимог статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», статті 22, пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджету України на 2024 рік» прийнято наказ керівника апарату Черкаського окружного адміністративного суду №13-о від 24.01.2024 «Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі», відповідно до якого з 01.01.2024 на 2024 рік позивачу було здійснено перерахунок надбавки за вислугу років і встановлено її в розмірі 14% місячного посадового окладу (при стажі державної служби 7 років 5 місяців 20 днів), а з 12.07.2024 - 16% (при стажі державної служби 8 років). На переконання позивача, відповідач протиправно застосував щодо визначення розміру його надбавки за вислугу років на державній службі Закон України «Про Державний бюджету України на 2024 рік», оскільки відповідно до статті 58 Конституції України, закон не має зворотної дії в часі, а такий перерахунок порушує його право на належну оплату праці.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року адміністративну справу № 580/4154/24 передано до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення суду до підсудності якого віднесена дана справа.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року визначено підсудність адміністративної справи № 580/4154/24 за Київським окружним адміністративним судом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач працює в Черкаському окружному адміністративному суді на посаді головного спеціаліста апарату Черкаського окружного адміністративного суду з 12.07.2019 по теперішній час.

12.08.2019 позивачу присвоєно 9 ранг державного службовця в межах категорії «В», відповідно до статті 39 Закону України «Про державну службу» на підставі наказу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 № 168-о.

12.08.2022 позивачу присвоєно 8 ранг державного службовця в межах категорії «В» відповідно до статті 39 Закону України «Про державну службу» на підставі наказу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.08.2022 №93-о.

Наказом керівника апарату Черкаського окружного адміністративного суду «Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі» від 03.01.2023 № 1-о, позивачу встановлено з 12.07.2023 надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 21% місячного посадового окладу, як такому, стаж державної служби якого становить 7 років.

Вважаючи, що відповідачем протиправно зменшено розмір надбавки за вислугу років державного службовця з 21% до 14% посадового окладу у період з 01.01.2024 та до 16% з 12.07.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у спірних правовідносинах, застосуванню підлягають правові норми спеціального Закону України, а саме: частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу», а не абзацу другого 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки при нарахуванні та виплаті позивачу розміру надбавки за вислугу років на державній службі, Черкаський окружний адміністративний суд діяв на підставі та в межах, передбачених Конституцією України, Бюджетним кодексом України та законами України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).

Згідно з частиною першою статті 46 Закону України «Про державну службу», стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

За положеннями частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу», надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Частиною восьмою статті 50 Закону України «Про державну службу», передбачено, що особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Стаття 130 Конституції України, визначає, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Згідно із частинами першою - п`ятою статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року, фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, зокрема, здійснює ДСА України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та ДСА України.

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначають окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також загалом щодо апеляційних, місцевих судів.

Згідно з частиною першою статті 150 статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

01.01.2024 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року № 3460-ІХ, відповідно до абзацу 2 пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» якого надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

У листі Державної судової адміністрації України від 09.01.2024 № 11-1253/24 і роз`ясненнях Національного агентства України з питань державної служби від 10.01.2024 року № 176-р/з «Щодо умов оплати праці державних службовців органів, які провели класифікацію посад державної служби» зазначено, що державним службовцям державних органів, які провели класифікацію посад державної служби, надбавки за вислугу років у 2024 році встановлюються на рівні 2 відсотків від посадового окладу за кожний рік стажу державної служби та не може перевищувати 30 відсотків посадового окладу.

Також, 01 січня 2025 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-ІХ від 19 листопада 2024 року, пунктом 13 розділу «Прикінцеві положення» передбачено особливості оплати праці державного службовця у 2025 році.

Згідно з п. 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.

Норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Також, згідно з п. 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з: 1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України; 2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці. Норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Колегія суддів зазначає, що визначальним для вирішення даної справи є визначення того, які норми підлягають застосуванню під час визначення розміру цієї надбавки: законодавства про державну службу чи про державний бюджет.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на розгляді у Верховному Суді перебувала зразкова справа № 240/7215/24, предметом якої було питання правомірності виплати у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік», який зупинив дію приписів Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».

Предметом розгляду у Верховному Суді була зразкова справа, яка охоплювала правове регулювання виплати у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік», який зупинив дію приписів Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу». Питання правового регулювання є тотожним й до 2025 року, адже пунктом 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» зупинено дію приписів Закону України «Про державну службу».

Суд апеляційної інстанції керується постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 240/7215/24, якою скасовано рішення Верховного Суду від 30.05.2025.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 зазначено, що в контексті цієї зразкової адміністративної справи ознаками типових справ, визначених пунктом 21 частини першої статті 4 КАС України, є такі: позивач - державний службовець місцевого загального суду, якому з 01 січня 2024 року встановлено надбавку за вислугу років на підставі абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу; відповідачі - місцевий загальний суд, наказом якого державному службовцю установлено надбавку за вислугу років з урахуванням правил, передбачених абзацом другим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX, та ТУ ДСА, відповідальне за забезпечення фінансування та функціонування місцевого загального суду, у якому працює позивач; предмет спору - розмір надбавки за вислугу років на державній службі за 2024 рік; спір виник унаслідок обчислення розміру надбавки за вислугу років на державній службі на підставі приписів абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX; предмет позову - позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про: визнання протиправним і скасування наказу місцевого загального суду в частині встановлення на 2024 рік щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу; зобов`язання ТУ ДСА нараховувати та виплачувати щомісячну надбавку за вислугу років у 2024 році відповідно до статті 52 Закону № 889-VIII на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Згідно висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2026, нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX, а саме, на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

За наслідком дослідження питання стосовно того, які норми підлягають застосуванню під час визначення розміру надбавки за вислугу років на державній службі: законодавства про державну службу чи про державний бюджет, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у спірних правовідносинах немає колізії, а відтак, немає потреби у віднайденні механізму її подолання, оскільки пізніше прийнятим Законом № 3460-ІХ визначено, що норми раніше прийнятого Закону України «Про державну службу» про умови та порядок оплати праці державних службовців застосовуються лише в тій частині, що не суперечить цьому Закону. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що є пряма норма Закону № 3460-ІХ, яка зупинила дію норми Закону України «Про державну службу» та чітко врегульовує особливості оплати праці певних категорій державних службовців. Тобто, норми Закону України «Про державну службу» щодо оплати праці державних службовців, які суперечать Закону про державний бюджет, не застосовуються, бо їхню дію зупинено на період чинності відповідних приписів Закону № 3460-ІХ.

Беручи до уваги та застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що механізм обчислення надбавки за вислугу років та її граничного розміру з 01 січня 2025 року врегульоване винятково Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», була чинною нормою у 2025 році пункт 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким зокрема визначено, що у 2025 році надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Так, норма пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не конституційною не визначалась. До моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення про визнання нормативно-правового акта чи його окремих приписів неконституційними такі приписи зберігають чинність і є обов`язковими для всіх суб`єктів правовідносин, зокрема й для органів державної влади та їх посадових осіб.

У Черкаського окружного адміністративного суду, в якому працює позивач, не було підстав не застосовувати приписи пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» під час визначення йому розміру надбавки за вислугу років на державній службі у 2024 році.

Відтак, враховуючи приписи пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», суд, як роботодавець та орган в якому працював позивач, та який видав оскаржуваний наказ про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу станом на 01 січня 2024 року, який проводить нарахування та виплату надбавки за вислугу років відповідно до оскаржуваного наказу, діяв правомірно, відповідно до чинної норми Закону, а тому, заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця, а саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2026 року у зразковій справі № 240/7215/24, розглядаючи питання визначення порядку обчислення надбавки за вислугу років державним службовцям та її максимального розміру, починаючи з 01 січня 2024 року, зазначила таке:

«У справі, яка переглядається, пізніше прийнятим Законом № 3460-ІХ визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

До того ж у цьому Законі визначено, що норми раніше прийнятого Закону України «Про державну службу» про умови та порядок оплати праці державних службовців застосовуються лише в тій частині, що не суперечить цьому Закону.

З наведеного логічно випливає, що норми Закону України «Про державну службу» щодо оплати праці державних службовців, які суперечать Закону про державний бюджет, не застосовуються, бо їхню дію зупинено на період чинності відповідних приписів Закону № 3460-ІХ.

Таке тлумачення дозволяє зробити висновок, що у спірних правовідносинах немає колізії, а відтак немає потреби у віднайденні механізму її подолання, оскільки є пряма норма Закону № 3460-ІХ, яка зупинила дію норми Закону України «Про державну службу» та чітко врегульовує особливості оплати праці певних категорій державних службовців, що виключає потребу у відшукуванні іншої норми права для регулювання цих відносин.

Щодо конкуренції правових норм, яка не пов`язана з колізією у законодавстві, то варто зазначити, що вона існує, втім, вирішуючи її, знову ж таки потрібно враховувати те, що частина перша статті 52 Закону України «Про державну службу» з 01 січня 2024 року з огляду на пряму вказівку в пункті 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-ІХ не застосовується на період чинності останнього. Тобто дія однієї конкуруючої норми фактично зупинена, а інша норма, запроваджена новішим законом, діє та регулює спірні відносини.

Тож, визначення механізму обчислення надбавки за вислугу років та її граничного розміру з 01 січня 2024 року врегульоване винятково Законом № 3460-ІХ, а ситуації, за якої одні й ті ж правовідносини по-різному впорядковуються окремими нормами права, не спостерігається.

Регулювання спірних суспільних відносин є однозначним, передбачуваним і чітким, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності в питанні нарахування та виплати державним службовцям надбавки за вислугу років.».

У цій зразковій справі Велика Палата Верховного Суду виклала наступний висновок: «Нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX - на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби.».

Справа, яка переглядається зараз в апеляційному порядку, є типовою, адже відповідає ознакам типової справи, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду, тому при вирішенні справи відповідно до частини третьої статті 291 КАС України суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Тож, висновок суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають правові норми спеціального Закону України, а саме: частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу», а не абзацу другого 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», є помилковим та не відповідає рішенню Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 у справі № 240/7215/24.

Враховуючи викладене та застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 у справі 240/7215/24, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Черкаського окружного адміністративного суду - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко