Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №640/24407/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/24407/19 Суддя (судді) першої інстанції: Чернова Жанна Миколаївна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." до Головного управління ДПС у м. Києві, в якій позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 вересня 2019 року №003375410 та №003368410, прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві, згідно з якими застосовано штрафні санкції за порушення строків сплати грошових зобов`язань у розмірі 57 374,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №003375410, №003368410 від 13 вересня 2019 року, згідно з якими застосовано штрафні санкції за порушення строків сплати грошового зобов`язання у розмірі 57 374,18 грн на підставі висновків акту з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми (зобов`язання) по податку на дохід, який сплачують суб`єкти, що здійснюють діяльність з випуску та проведенню державних лотерей від 13 серпня 2019 року №7564/26-25-12-12-12/30109292. За актом перевірки було встановлено, що позивач несвоєчасно сплатив податкові зобов`язання по податку на дохід, який сплачують суб`єкти, що здійснюють діяльність з випуску та проведення державних лотерей. Позивач вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення безпідставними, незаконними, та такими, що порушують права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин та такими, що не відповідають дійсності та нормам податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.09.2019 №003375410 та №003368410, прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві, згідно з якими застосовано штрафні санкції за порушення строків сплати грошових зобов`язань у розмірі 57 374,18 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі №640/24407/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «М.С.Л.» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт зазначив про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне: судом неправильно застосовані норми матеріального права, також в порушення чинного законодавства не з`ясовані всі обставини справи, не досліджені та не враховані надані до суду докази; наведені порушення призвели до необ`єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи.

Також апелянт посилається на те, що ТОВ «М.С.Л.» повинно було сплатити суму узгодженого грошового зобов`язання визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 29.05.2019 року №0442761212 до 18.06.2019 року, проте фактично сплачено 08.08.2019 року та 16.07.2019 року. У ході проведення камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток було встановлено факт порушення строків сплати податкового зобов`язання визначеного в податковому повідомленні-рішенні від 29.05.2019 року №0442761212 (а не податкових зобов`язань за 2015-2016 рр.). Будь-яке застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, у тому числі відповідно до Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції», до підприємства не звільняє платників податків і зборів від обов`язку щодо сплати до відповідних бюджетів податкових зобов`язань і зобов`язань з єдиного внеску. Отже, відповідно до вищезазначеного ГУ ДПС у м. Києві правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 13.09.2019 №003368410 та №003375410 виконавши обов`язок визначений ст.19 Конституції України та законами України.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2026 року та від 1 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

На підставі підпункту 19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 76, п.86.2 статті 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, головним державним ревізором-інспектором відділу застосування штрафних санкцій управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «М.С.Л.» (код ЄДРПОУ 30109292), з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 13.08.2019 №7564/26-15-12-12-12/30109292.

За результатом перевірки встановлено ТОВ «М.С.Л.» (код ЄДРПОУ 30109292) несвоєчасно сплачено податкові зобов`язання по податку на прибуток юридичних осіб.

Відповідальність платника передбачена ст.126 Податкового кодексу України.

На підставі акту від 13.08.2019 №7564/26-15-12-12-12/30109292, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2019 №003375410 про застосування штрафу за затримку на 34 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 279 858,30 грн, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% - у сумі 55 971,66 грн.

Відповідно до Розрахунку штрафної санкції, штраф застосований за затримку сплати грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 29.05.2019 №0442761212.

Також, на підставі акту від 13.08.2019 №7564/26-15-12-12-12/30109292, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2019 №003368410 про застосування штрафу за затримку на 11 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 14 025,2 грн, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% - у сумі 1 402,52 грн.

Відповідно до Розрахунку штрафної санкції, штраф застосований за затримку сплати грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 29.05.2019 №0442761212.

Позивач, не погодившись з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки від 13.08.2019, звернувся до відповідача із запереченнями, в яких зазначив, що в додатку до Акту перевірки зазначені необхідні штрафних санкцій у вигляді штрафу, нараховані на суму штрафу, визначену у ППР №0442761212 від 29.05.2019. В свою чергу, штрафні санкції, визначені у ППР №0442761212 від 29.05.2019 нараховані за порушення Товариством строку сплати грошового зобов`язання у сумі 3 990 688,55 грн за платежем податок на дохід, який сплачують суб`єкти, що здійснюють діяльність з випуску та проведення державних лотерей. Позивач звертав увагу контролюючого органу, що ним не враховано те, що до позивача застосовано ряд санкцій, введеними в дію Рішенням РНБО від 02.09.2015, дію яких згідно Указу Президента України від 15.05.2017 було продовжено ще на один рік. Зазначено, що для позивача було об`єктивно, поза його волею та впливом унеможливлено державою виконання податкового обов`язку у вигляді сплати до бюджету обов`язкових платежів.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2016 у справі №826/12186/16 задоволено позов Офісу ВПП ДВС до ТОВ «М.С.Л.» про стягнення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 28 916 936,39 грн. Стягнутий борг виник у зв`язку із несплатою узгоджених податкових зобов`язань згідно податкових декларацій з податку на прибуток від 29.02.2016 за 2015 р., від 22.04.2016 за 1 квартал 2016 року та уточнюючої декларації з податку на прибуток від 01.06.2016. Вказаним судовим рішенням встановлено порядок його виконання, а саме сплата Товариством в дохід державного бюджету податкового боргу з податку на прибуток повинна здійснюватися шляхом розстрочення впродовж 36 місяців, починаючи з 01.10.2016 по 01.10.2019. Товариство, виконуючи судове рішення, сплачувало розстрочені суми, які підлягають стягненню до бюджету, у строки визначені рішенням. Незалежно від того, що Товариство самостійно сплачувало податкові зобов`язання по податковим деклараціям у встановлені законом строки, контролюючий орган перекваліфікував такі платежі в рахунок погашення податкового боргу, який у свою чергу виник на підставі застосування персональних санкцій до Товариства. Вказує, що Додаток до Акту від 13.08.2019 не відповідає змісту та висновкам самого акту перевірки, оскільки в останньому мова іде про порушення строків сплати податкових зобов`язань, а в додатку наведені грошові зобов`язання. Позивач просив не приймати до уваги висновки Акту камеральної перевірки від 13.08.2019 №7564/26-15-12-12-12/30109292.

Листом ГУ ДПС у м. Києві від 22.09.2019 №5468/10/26-15-04-10-18 розглянуло заперечення позивача та повідомлено, що грошове зобов`язання, визначене контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 29.05.2019 №0442761212 у сумі 798 137,71 грн є узгодженим грошовим зобов`язанням та відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України платник зобов`язаний був сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення. ТОВ «М.С.Л.» повинно було сплатити суму узгодженого податкового зобов`язання по податковому повідомленню-рішенню від 29.05.2019 №0442761212 у сумі 798 137,71 грн до 18.06.2019. Фактично сплачено 08.08.2019. За результатами проведеної перевірки було складено акт камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгоджених грошових зобов`язань ТОВ «М.С.Л.» протягом строків, визначених п.57.1 та п.57.3 ст.57 ПК України. За результатами розгляду заперечень, ГУ ДПС у м. Києві залишено без змін висновок, викладений в акті камеральної перевірки.

ТОВ «М.С.Л.» звернулось до ДПС України зі скаргою, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.09.2019 №003375410 та №003368410, яке прийнято ГУ ДПС у м. Києві.

Рішенням ДПС України від 22.11.2019 №10488/6/99-00-08-05-05 залишено без змін ППР ГУ ДПС у м. Києві від 13.09.2019 №003375410 та №003368410, а скаргу – без задоволення.

У вересні 2019 року ТОВ «М.С.Л.» звернулося з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0442761212.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року у справі №640/17881/19 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0442761212 відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29 травня 2019 року №0442761212 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 650 179,31 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 13.09.2019 №003375410, №003368410, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України у апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пунктів 76.1, 76.2 статті 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідальність за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов`язання встановлена статтею 126 ПК України. Так, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У межах спірних правовідносин, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.09.2019 №003375410 та №003368410 слугували висновки акту камеральної перевірки від 13.08.2019 №7564/26-15-12-12-12/30109292 щодо несвоєчасної сплати позивачем грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 29.05.2019 №0442761212.

Таким чином, підставою для застосування до позивача відповідальності, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України, контролюючим органом визначено прострочення сплати узгодженого грошового зобов`язання, встановленого податковим повідомленням-рішенням від 29.05.2019 №0442761212.

Податковим законодавством передбачено, що у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, що передбачено абзацом четвертим п. 56.18 ст. 56 ПК України.

Згідно зі статтею 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь- який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/ або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У вересні 2019 року ТОВ «М.С.Л.» звернулося з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0442761212.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року у справі №640/17881/19 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29 травня 2019 року №0442761212 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 650 179,31 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 29.05.2019 №0442761212, на якому ґрунтується застосування штрафу за статтею 126 ПК України у даній справі, визнано судом апеляційної інстанції протиправним у частині штрафних санкцій.

Відтак, склад грошового зобов`язання за цим податковим повідомленням-рішенням після набрання законної сили постанови по справі №640/17881/19 змінився.

Суд звертає увагу, що за змістом податкового законодавства та правовою природою відповідальності, передбаченої статтею 126 ПК України, штраф застосовується за порушення строку сплати саме узгодженого грошового зобов`язання.

В даному випадку, контролюючий орган включив до бази нарахування штрафу суми, які надалі встановлені судом апеляційної інстанції як протиправні та скасовані, а отже такий розрахунок штрафу не може вважатися правомірним.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.09.2019 №003375410 та №003368410, якими визначено розмір штрафу за статтею 126 ПК України у зв`язку із простроченням сплати грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №0442761212, не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, застосовані без належної правової підстави та з порушенням принципу правової визначеності.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.09.2019 №003375410 та №003368410 є актами індивідуальної дії, якими визначено єдиний, неподільний розмір штрафних санкцій за статтею 126 Податкового кодексу України, розрахований виходячи з грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 29.05.2019 №0442761212.

Після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 у справі №640/17881/19, якою податкове повідомлення-рішення №0442761212 скасовано в частині штрафних санкцій, змінився обсяг та правова природа грошового зобов`язання, що виключає можливість застосування до платника податків відповідальності за прострочення сплати сум, визнаних судом протиправними.

Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем нового розрахунку штрафних санкцій з урахуванням законної частини грошового зобов`язання, а отже суд позбавлений можливості відокремити правомірну та неправомірну частини штрафу без виходу за межі своїх повноважень.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню повністю, оскільки адміністративний суд не уповноважений підміняти собою контролюючий орган та здійснювати перерахунок податкових зобов`язань чи штрафних санкцій.

Щодо дослідження судом першої інстанції доказів колегія суддів враховує, що апелянт не зазначає, які саме конкретні докази залишилися недослідженими судом, та які саме обставини суд встановив помилково.

Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування у спорі покладено на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Водночас суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

О.М. Кузьмишина