Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №715/1383/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 р. м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Давній В. П., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 - адвоката Олійнича Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Олійнича Ю. В. на постанову судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2026 року, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок в дохід держави.

Згідно постанови районного суду та протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 003497 Е від 15.04.2026 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 15.04.2026 року о 01 год 20 хв., у складі групи осіб, спільно з гр. ОСОБА_2 на напрямку 810 прикордонного знаку, на території Кам`янецької ОТГ Чернівецького району Чернівецької області, на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон. Був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» під часу руху в бік державного кордону на відстані 40 м від лінії державного кордону. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги cт.cт. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року № 1777–XII, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

На вказану постанову особою, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та його захисником – адвокатом Олійничем Ю. В. подано апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що він просить продовжити строки на апеляційне оскарження постанови Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2026 року, а пропуск даних строків визнати поважними. Скасувати оскаржувану постанову,

ЄУНСС: 715/1383/26 Головуючий у І інстанції: Маковійчук Ю. В.

Номер провадження: 33/822/229/26 Головуючий в апеляційній ін-ції : Давній В. П.

якою визнано ОСОБА_1 винним та притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави. Винести нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Вважають, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, при цьому суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до дослідження та оцінки доказів по справі, що потягло за собою необґрунтоване судове рішення. Суд не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду.

На думку апелянтів, протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом, оскільки у порушення вимог ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України, не вказано конкретні дії ОСОБА_1 , які були вчинені з метою незаконного перетинання кордону, а сам по собі факт його перебування на відстані 40 м від лінії державного кордону не свідчить про намір вчинити правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Вказують, що до протоколу не було додано доказів на підтвердження спроби незаконного перетину ОСОБА_1 державного кордону, що не дає можливості встановити в яких його діях мало місце незаконне перетинання державного кордону.

При цьому зауважують, що будь-яких інших доказів його вини суду представлено не було.

Вважають, що наявні в матеріалах справи докази на які посилався суд першої інстанції, є припущенням посадових осіб прикордонної служби, та такими, які є недостатніми для обґрунтування вини його підзахисного за критерієм «поза розумним сумнівом».

Звертають увагу суду на те, що у ОСОБА_1 взагалі не було умислу на перетин кордону, оскільки, при ньому навіть не було паспорту громадянина України для виїзду за кордон, до того ж, при його особистому огляді у останнього не було жодних речей (намету, рюкзаку, сумки, компасу для орієнтування, ліхтарика, грошей. В той вечір ОСОБА_1 разом з його товаришом та сусідом ОСОБА_2 поїхали у гості до кума – ОСОБА_3 , який проживає в с. Кам`янка Чернівецького району. Повертаючись з села ОСОБА_2 повернув на іншу дорогу і вони зупинилися в Білій Криниці, де побачили незнайомих людей, які проходили з ліхтариком – прикордонників, в яких останні запитали, як доїхати на Чернівці, натомість прикордонники почали стверджувати, що ОСОБА_1 з ОСОБА_2 намагалися пройти через державний кордон поза межами пропуску.

Зазначають, що ОСОБА_1 є діючим військовим (Державна прикордонна служба), до того ж, він не має обмежень щодо виїзду за кордон, так, як він має на утриманні дитину з інвалідністю, до того ж він є батьком трьох малолітніх дітей та в даний час демобілізувався.

В частині поновлення строку на апеляційне оскарження вказують на те, що розгляд справи було проведено без їхньої участі, при тому, ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, оскаржувану постанову отримав тільки 01 травня 2026 року, а тому вважають, що строк пропущено з поважних причин.

У судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності гр. України ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, не з`явився, та не повідомив суд про поважність причин його неявки, що у відповідності до приписів ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 – адвоката Олійнича Ю. В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав наведених у ній, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

У відповідності до приписів ст. 294 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за клопотанням особи, яка подає апеляційну скаргу, може бути поновлений.

Як було встановлено апеляційним судом із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, оскаржувана постанова районного суду була прийнята за відсутності ОСОБА_1 , при цьому відсутні докази належного його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, яке відбулося 29 квітня 2026 року.

Копію постанови ОСОБА_1 отримав тільки 01 травня 2026 року та в десятиденний строк подав апеляційну скаргу, а тому апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

Згідно зі ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримано не було.

За ч. 2 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб.

Приймаючи рішення районний суд залишив поза увагою те, що із протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був затриманий на відстані 40 м. від державного кордону на території Кам’янецької об`єднаної територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області.

Вказане узгоджується із рапортом начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » капітана ОСОБА_4 , який зазначив, що він здійснював оформлення обстановки 15.04.2026 року о 01.20 п/н «ПП».

Бере до уваги суд і пояснення ОСОБА_1 , які містяться в поданій ним апеляційній скарзі та які були підтверджені його захисником в судовому засіданні апеляційного суду, зокрема, що ОСОБА_1 в той вечір разом з його товаришем та сусідом ОСОБА_2 поїхали у гості до кума – ОСОБА_3 , який проживає в с. Кам`янка, Чернівецького району. Повертаючись з села ОСОБА_2 повернув на іншу дорогу і вони зупинилися в Білій Криниці, де побачили незнайомих людей, які проходили з ліхтариком – прикордонників, в яких останні запитали, як доїхати до Чернівців, натомість прикордонники почали стверджувати, що ОСОБА_1 з ОСОБА_2 намагалися пройти через державний кордон поза межами пропуску.

Враховуючи вищенаведене, місце, де ОСОБА_1 було затримано, те, що згідно із змісту протоколу особистого огляду, речей та вилучення документів, у ОСОБА_1 не вилучались жодні речі та документи, які б могли свідчити про намір перетину державного кордону, а також те, що останній не має обмежень щодо виїзду за кордон, так, як він має на утриманні дитину з інвалідністю, та є батьком трьох малолітніх дітей, що дає йому можливість вільно перетинати державний кордон України, апеляційний суд не вбачає в діях ОСОБА_1 умислу на незаконний перетин державного кордону.

Протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, не може бути належним доказом вини ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, оскільки обставини зазначені в ньому не підтверджуються іншими матеріалами справи, зокрема в матеріалах справи відсутні: - схема вчинення правопорушення на якій зафіксовано умовні позначки місця правопорушення, маршрут руху порушника та лінію державного кордону; - фото чи відео фіксацію факту вчинення правопорушення; - докази на підтвердження умислу на перетин кордону.

За недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 є поспішним та необґрунтованим.

Згідно вимог ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, при цьому ні районний суд, ані апеляційний суд не мають права перебирати на себе вказаний обов`язок.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Така ж позиція встановлена і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За таких обставин винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції – скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу правопорушення відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, Чернівецький апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Олійнича Ю. В., задовольнити.

Постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2026 року – скасувати та провадження по справі щодо гр. України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя

Чернівецького апеляційного суду В. П. Давній