Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №706/711/23 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 706/711/23

Провадження № 22-ц/821/901/26

категорія: 302010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря - Дмитренко В. В.,

учасники справи:

позивач - заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк-Агро»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «МАЯК – АГРО» про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, у складі головуючої судді Орендарчука М. П., повний текст рішення складено 24 грудня 2025 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року заступник керівника Уманської окружної прокуратура звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із даним позовом.

Позовні вимоги мотивує тим, що Уманською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», в ході опрацювання відомостей щодо законності використання іноземцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Христинівської міської територіальної громади встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації та зареєстрований на підставі посвідки на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 , що видана 11.03.2014 органом № 7101, за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті його матері – ОСОБА_2 , 1922 року народження, відкрилася спадщина на належне їй майно, у тому числі на земельну ділянку площею 3,8925 га кадастровий номер – 7124684700:05:002:0025.

Зазначає, що відповідач прийняв спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріального органу, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому було відмовлено у зв`язку із відсутністю реєстрації заповіту у Спадковому реєстрі.

Рішенням Христинівського районного суду від 09.09.2021 у справі № 706/353/21 за відповідачем визнано право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 3,89 га, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер – 7124684700:05:002:0025.

У послідуючому, 17.11.2021 право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку земельної ділянки площею 3,89 га, кадастровий номер –7124684700:05:002:0025 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 50091107.

На підставі договору оренди від 20.02.2008, що укладений між СТОВ «Маяк-Агро» та спадкодавцем – ОСОБА_2 , земельна ділянка перебуває в користуванні у третьої особи.

ОСОБА_1 є громадянином російської федерації.

Згідно з наданою Христинівським сектором Міграційної служби в Черкаській області інформації, ОСОБА_1 паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документований, а тому вказана вище частина земельної ділянки не може перебувати у його власності.

Враховуючи те, що відповідач отриману у спадок земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населеного пункту, добровільно упродовж встановленого законодавством України річного строку, не відчужив, земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Просив суд припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку земельної ділянки площею 3,8925 га, кадастровий номер 7124684700:05:002:0025, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.11.2021 за № 45211547, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1039604471246, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Судові витрати по справі стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 земельної ділянки площею 3,8925 га, кадастровий номер 7124684700:05:002:0025, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.11.2021 за № 45211547, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1039604471246, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати по справі у сумі 2684 грн.

Рішення мотивовано тим, що що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , який набув право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування, не здійснив її відчуження протягом встановленого законом строку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду незаконним та необгрунтованим, просить скасувати рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимогвідмовити у повному обсязі.

Вирішити питання розподілу судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прокурором не доведено підстав для представництва у даній справі, тому суд мав відмовити в задоволенні позову з підстав неналежності сторони (позивача).

Зазначає, що у встановлений законодавством строк він звертався до приватного нотаріуса Христинівського районного нотаріального округу Бевзюка В. П. 14.07.2022 разом із сином ОСОБА_3 для переоформлення права власності на сина за договором дарування.

Однак, в оформленні договору дарування було відмовлено з покликанням на воєнний стан та наявність постанов Уряду та було роз`яснено звернутись із цим питанням по закінченю війни.

Також не погоджується, що судом вирішено конфіскувати землю та передати на користь держави, адже конфіскована земля підлягає продажу на земельних торгах, а ціна виплачується колишньому власнику.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу Уманська окружна прокуратура просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2025 року – без змін.

Вважає, наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими, такими, що не базуються на нормах чинного законодавства, не відповідають дійсним обставинам справи, а відтак не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Зазначає, що наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву твердження про відсутність у ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повноважень на звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки являються безпідставними та спростовуються Положенням про ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.

Вказує, що у провадженні Христинівського районного суду Черкаської області перебувала справа № 706/835/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, Христинівської міської ради, третя особа яка не заявляє вимог щодо предмету спору, Черкаська обласна прокуратура, про визначення додаткового строку на відчуження земельної ділянки. Рішенням суду від 08.05.2025, яке постановою Черкаського апеляційного суду від 21.10.2025 залишено без змін, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Дані судові рішення оскаржено ОСОБА_4 у касаційному порядку. Верховним Судом касаційну скаргу ОСОБА_4 повернуто заявнику.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

ОСОБА_1 є громадянином російської федерації та зареєстрований на підставі посвідки на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 , що видана 11.03.2014 органом № 7101, за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті матері ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , 1922 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на належне їй майно, у тому числі на земельну ділянку площею 3,8925 га кадастровий номер – 7124684700:05:002:0025.

Рішенням Христинівського районного суду від 09.09.2021 у справі № 706/353/21 за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 3,89 га, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер – 7124684700:05:002:0025 (а.с. 22-24).

17.11.2021 право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку земельної ділянки площею 3,89 га, кадастровий номер – 7124684700:05:002:0025, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 50091107 (а.с. 9-12).

Згідно з договором оренди від 20.02.2008, укладеним між СТОВ «Маяк-Агро» та спадкодавцем – ОСОБА_2 , земельна ділянка перебуває в користуванні у третьої особи (а.с. 13-18).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Скажник ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та обізнаний про задоволення його клопотання та призначення відеоконференції із Христинівським районним судом Черкаської області для забезпечення його участі в судовому засіданні, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, трек номер R067169040246, не з`явився ні в Христинівський районний суд Черкаської області, ні в Черкаський апеляційний суд.

У відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора Олійник І. А., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Перевіряючи правомірність звернення прокуратури до суду із даним позовом, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (постанова Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 676/1168/17, провадження № 61-12734св24).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести, крім наведеного, підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

У цій справі прокурор зазначав, що підставою для представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру є те, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином та набувши у власність в порядку спадкування після матері – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку сільськогосподарського призначення, порушив процедуру використання спірної земельної ділянки, не відчуживши її упродовж року після набуття права власності.

Врахувавши, що ГУ Держгеокадастру в Черкаській області протягом розумного часу не вжило заходів для здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, заходи представницького характеру з метою усунення порушення земельного законодавства, в тому числі щодо ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність у прокурора підстав для звернення в суд з цим позовом.

По суті позовних вимог апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 13 Конституцію України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання земель, зокрема, сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.

Частиною 5 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

За змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до вимог підпункту «е» ч. 1 ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строку випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки (п. «в» ч. 1 ст. 143 ЗК України).

Згідно з ч. 1 – ч. 4 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Норма ч. 5 ст. 41 Конституції України передбачає, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Аналіз вище вказаних норм права у їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов`язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов`язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суду; з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію даної земельної ділянки або відмови у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому є підставою для продажу цієї земельної ділянки на земельних торгах.

Такий правовий висновок сформульований в постановах Верховного Суду від 12 березня 2025 року в справі № 568/823/23, від 12 лютого 2025 року в справі № 683/22/23 та від 07 травня 2025 рокув справі № 686/196/23.

Суд першої інстанції, врахувавши вимоги вказаних норм права, зробив вірний висновок, що ОСОБА_1 , як громадянин іноземної держави, набув на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення та не відчужив її протягом строку, встановленого ст. 81 ЗК України, у зв`язку із чим право власності на спірну земельну ділянку підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду на користь держави.

Проте суд першої інстанції не врахував, що конфіскація земельних ділянок на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області є необхідною передумовою їх продажу на земельних торгах.

Відповідно до ст. 135 ЗК України порядок проведення земельних торгів, визначений цим Кодексом, є обов`язковим у разі, якщо на земельних торгах здійснюються, зокрема, продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення всіх форм власності. Земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної (суборендної) плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів.

Організатором земельних торгів є: у разі продажу земельної ділянки - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу; у разі укладення договору оренди земельної ділянки - особа, яка відповідно до закону може виступати орендодавцем такої земельної ділянки; у разі укладення договору суборенди земельної ділянки - орендар земельної ділянки; у разі укладення договору суперфіцію або емфітевзису - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, або особа, якій належить право емфітевзису, суперфіцію; у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження», - державний, приватний виконавець.

Для проведення земельних торгів організатор земельних торгів укладає з оператором електронного майданчика, підключеного до електронної торгової системи, договір про організацію та проведення земельних торгів.

Згідно зі ст. 137 ЗК України протокол про результати земельних торгів та договір за результатами проведення земельних торгів (крім договору купівлі- продажу земельної ділянки) підписуються організатором та переможцем торгів шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Договір за результатами проведення земельних торгів укладається між організатором та переможцем земельних торгів протягом 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати земельних торгів.

Відповідно до п. 2 Порядку реалізації пілотного проекту з проведення електронних земельних торгів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 року № 688, організатор електронних земельних торгів - територіальний орган Держгеокадастру, що забезпечує здійснення повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності і уклав з виконавцем електронних земельних торгів договір про проведення електронних земельних торгів.

Отже, організатором земельних торгів щодо продажу конфіскованої відповідно до ст. 145 ЗК України земельної ділянки сільськогосподарського призначення є територіальний орган Держгеокадастру, що забезпечує підготовку лотів до проведення земельних торгів та є стороною укладеного за результатами електронних земельних торгів договору.

Тому право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку слід припинити шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та продажу на земельних торгах, як зазначено в постановах Верховного Суду від 12 березня 2025 року в справі № 568/823/23 та від 12 лютого 2025 року в справі № 683/22/23.

Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча п. 1 ст. 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, § 2).

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну мотивувальної й резолютивної частини оскаржуваного рішення, доповнивши резолютивну частину рішення висновком щодо конфіскації земельної ділянки на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та продажу на земельних торгах.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2025 року змінити.

Мотивувальну частину рішення викласти в редакції цієї постанови.

Доповнити резолютивну частину рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2025 року, висновком щодо конфіскації земельної ділянки на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та продажу на земельних торгах, виклавши резолютивну частину рішення щодо цих вимог у такій редакції:

«Припинити право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина рф, посвідка на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 , що видана 11.03.2014 органом 7101, адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на 1/2 земельної ділянки площею 3,8925 га, кадастровий номер 7124684700:05:002:0025, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.11.2021 за № 45211547, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1039604471246, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та продажу на земельних торгах.».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 28 травня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков