Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №705/5856/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року

м.Черкаси

Справа № 705/5856/25

Провадження № 22-ц/821/999/26

категорія : 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої – Карпенко О.В.

суддів : Новікова О.М., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря –Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк»

представник позивача: Омельченко Євген Володимирович

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2026 року (ухваленого під головуванням судді Барської Т.М. в приміщенні Монастирищенського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.04.2016 шляхом підписання анкети заяви ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку.

На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідачу наданий кредит у виді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в «А-Банку» разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

АТ «А-Банк» зобов`язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, зокрема надав відповідачу кредит у розмірі відповідно до умов договору.

Однак, вказує позивач, відповідач грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов правочину своєчасно Банку не сплачує, у зв`язку з чим станом на 18.09.2025 утворилася заборгованість в розмірі 179 585,84 грн, яка складається з 141 687,78 грн боргу за кредитом та 37 898,06 грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом.

На підставі наведеного, АТ «Акцент-Банк» просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 179 585,84 грн та понесені судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, взявши до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, врахувавши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки заявлені вимоги є безпідставними і не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

23 березня 2026 року представник АТ «Акцент-Банк» - Омельченко Є.В. через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2026 року та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, вважаючи рішення суду постановленим із порушенням норм матеріального права та при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до умов і Правил надання банківських послугв А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку, а також зобов`язався в подальшому регулярно знайомитися з змінами до них, викладеними на сайті банку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, значить ознайомився з умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.

Вказує, що своїм підписом під ретельно прочитаним кредитним договором позичальник підтвердив факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі й постанові правління НБУ № 168 від 10.05.2007, і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору.

Вважає, що суд безпідставно відмовив не лише у стягненні заборгованості за тілом кредиту, а й у відсотках.

Щодо розрахунку заборгованості, вважає сумніви суду необгрунтованими, оскільки на підтвердження вірності розрахунку банк надав банківську виписку.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору та розміру наявної заборгованості позивач надав:

датовану 08.04.2016 «Анкету Заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в А-Банке», в якій наведені персональні дані відповідача ОСОБА_1 , серія і номер паспорта НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний податковий номер29785175551, кодові питання та відповідь, адреси проживання та реєстрації, контактна інформація, інформація про сімейний стан (одружений, 1 дитина), відомості про працевлаштування та розмір заробітної плати.

Анкета Заява містить дату «08.04.16» та два нерозбірливих підписи, вчинених від імені ОСОБА_1 та співробітника банку ОСОБА_2 .

Істотних умов правочину складена російською мовою Анкета - Заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку не містить, перекладу цього документу на державну мову позивач суду не надав (а.с.36).

Довідку за картами, за змістом якої ОСОБА_1 відкритий рахунок № НОМЕР_2 та видані такі картки: № НОМЕР_3 строком дії до грудня місяця 2024 року; № НОМЕР_4 строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_5 строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_6 строком дії до березня місяця 2021 року.

Відомості про ідентифікацію та верифікацію відповідача при відкритті рахунку, дату відкриття рахунку, дату видачі карток та їх вид, а також дату видачі довідки відсутні (а.с.97).

Довідку позивача за лімітами, за змістом якої ОСОБА_1 , кредитний договір б/н (внутрішньобанківський референс SAMABWFC00000419132) від 08.04.2016 за період з 08.04.2016 по 18.09.2025, встановлювались кредитні ліміти: 0,00 грн. 08.04.2016; 7 000,00 грн 12.03.2018; 14 000,00 грн 12.07.2019; 34 000,00 грн 06.09.2019; 50 000,00 грн 04.02.2020; 33 775,00 грн 01.03.2022; 50 000,00 09.05.2023; 60 000,00 грн 10.08.2023; 70 000,00 грн. 10.01.2024; 75 000,00 грн 23.05.2024; 100 000,00 грн 12.07.2024; 105 000,00 грн. 20.09.2024; 110 000,00 грн 15.10.2024; 141 700,00 грн 15.10.2024 (а.с.96).

Ініціатором встановлення ліміту клієнт зазначений тричі - у розмірі 0,00 гривень 08.04.2016, 7 000,00 гривень 12.03.2018 та 14 000,00 гривень 12.07.2019.

Всі інші зміни кредитного ліміту, як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, відбувались за ініціативи банку (а.с. 96).

Розрахунок заборгованості за договором б/н від 08.04.2016, укладеного між АТ «Акцент Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 18.09.2025, виготовлений у вигляді таблиці, містить відомості про дату операції за розрахунками обліку заборгованості; про кількість днів, за які нарахована заборгованість; про залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); про сальдо, на яке в цьому періоді проценти не нараховуються; про залишок простроченої заборгованості; процентну ставку; процентну ставку прострочену; про нараховані відсотки на залишок поточної заборгованості; про залишок за процентами (поточними); про залишок за процентами (простроченими); про штраф; про суму погашення за кредитним договором; про загальний залишок заборгованості.

У розрахунку зазначений розмір поточної процентної ставки - 46,8 упродовж 08.04.2016 25.06.2020, 44,4 упродовж 30.06.2020 01.06.2021 та 40,8 упродовж 03.06.2021 16.09.2025.

Також у розрахунку зазначений розмір простроченої процентної ставки - 93,5999999999999 в період з 08.04.2016 по 25.06.2020; 88,8 в період з 30.06.2020 по 01.06.2021 та 81,5999999999999 в період з 03.06.2021 по 16.09.2025 (а.с.23 на звороті -35).

Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, за змістом якої в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запис про АТ «АКЦЕНТ БАНК» вчинений 01.02.2022. У Державній службі статистики АТ зареєстроване 30.06.1994, а в податкових органах 13.09.2001 та 23.10.2007. Вид економічної діяльності товариства 64.19 «Інші види грошового посередництва» (а.с.107 на звороті, 108);

тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» та «Універсальна GOLD», в яких зазначено, що на картковому рахунку «Універсальна» розміщуються гривні і картка банком обслуговується безкоштовно; пільговий період складає 55 днів і діє за умови погашення до 25-го числа місяця, наступного за датою заборгованості; базова процентна ставка в місяць 3,9% «Універсальна» та 3,7% «Універсальна GOLD»; комісія за зняття власних коштів у банкоматах на території України - 1%, а за її межами 2%; ефективна процента ставка 58,23% «Універсальна» та 56,44% - «Універсальна GOLD».

Довідку Національного банку України про припинення використання з 05.08.2021 попередньо виданої ліцензії у паперовій формі (а.с.108 на звороті).

Копію витягу з Державного реєстру банків, відповідно до якої відомості про АТ «А-БАНК» до реєстру банків внесені 30.10.1992 і станом на 16.08.2021 Товариство мало чинну банківську ліцензію (а.с.109).

Копію витягу зі Статуту АТ «АКЦЕНТ БАНК» в редакції на 30.09.2022 (а.с.109 на звороті - 113).

Датовану 18.09.2025 Виписку по картці ОСОБА_1 за період з 08.04.2016 по 18.09.2025, дослідженням якої суд встановив, що з 08.04.2016 по 01.09.2025 по рахунку НОМЕР_7 здійснювалися банківські операції з дебетовими картками «DNOO», зокрема, із зарахування або використання власних коштів (зарплата, соціальні виплати, поповнення) ОСОБА_1 ; операції з регулярного списання за кредитом «Розстрочка», тобто операції з автоматичного погашення рівними частинами щомісячного платежу з картки клієнта; операції зі зменшення залишку на рахунку відповідача (списання); операції зі списання відсотків за використання кредитного ліміту.

У виписці позивач констатує, що сума витрат за зазначений вище період склала 1 757 406,29 грн, а сума зарахувань – 1 580 167,17 грн, сума утриманих комісії становить 12 892,81 грн, а сума кеш беку – 3 333,39 грн (а.с.37-95).

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги кредитної заборгованості за договором від 08.04.2016, посилався на Умови та правил надання банківських послуг і Тарифи, розміщені на банківському сайтіяк невід`ємні частини спірного договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.04.2016 відповідач підписав анкету-заяву, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, проте вказана заява містить лише персональну інформацію відповідача. У вказаній Анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про видачу картки злімітом, сплату відсотків за користування кредитними коштами та про сплату пені, штрафу.

Надані суду Умови і правила обслуговування та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» не містять підпису позичальника та позивачем не доведено, що вони є актуальними на момент підписання відповідачем Анкети-заяви.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та Тарифи користування кредитною карткою, які містяться в матеріалах даної справи без підпису відповідача не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.04.2016 шляхом підписання Анкети-заяви.

Крім того, судом першої інстанції перевіркою розділу «Умови та правила» на сайті https://a-bank.com.ua/terms встановлено, що архів змін містить відомості з 01.07.2021 по нинішній час. Умови та Правила, до яких міг приєднатись відповідач у 2016 році архів не містить.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції, що «Анкета - Заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в А-Банке» долучена позивачем як доказ на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору та наявності у відповідача заборгованості не може бути належним доказом, оскільки подана іноземною мовою, на мову здійснення судочинства вона не переведена.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такі висновки узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року (провадження № 14-131цс19), постановами Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 333/5483/20 (провадження № 61-19321св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21 (провадження № 61-17186св21) та ін.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази встановлення та погодження сторонами умов щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).

До позовної заяви банком було надано розрахунок заборгованості, виписку за картковим рахунком за період з 08.04.2016 по 01.09.2025, довідки за картками та встановленими по ним лімітами.

Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки в анкеті-заяві від 08.04.2016 , згідно якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, втім не надає документу, в якому би було зазначено про видачу картки з картковим лімітом, чи довідки про умови кредитування, які б містили підпис ОСОБА_3 , а надає лише копію не перекладеної на державну мову «Анкети Заявления» від 08.04.16, в якій відсутні відомості про розмір процентної ставки за користування кредитними коштами та бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно надання банком на підтвердження вірності розрахунку банківської виписки.

Колегія суддів, ознайомившись з випискою про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_3 , погоджується із висновками суду першої інстанції в частині дослідження виписки, з якої вбачається, що з 08.04.2016 по 01.09.2025 по рахунку НОМЕР_7 здійснювалися банківські операції з дебетовими картками «DNOO», зокрема, із зарахування або використання власних коштів (зарплата, соціальні виплати, поповнення) ОСОБА_1 ; операції з регулярного списання за кредитом «Розстрочка», тобто операції з автоматичного погашення рівними частинами щомісячного платежу з картки клієнта; операції зі зменшення залишку на рахунку відповідача (списання); операції зі списання відсотків за використання кредитного ліміту.

Також виписка містить відомості про стягнення з відповідача 12 892,81 грн комісій, однак доказів на підтвердження того, відповідно до яких умов Договору це стягнення здійснене, матеріали справи не містять.

У виписці позивач констатує, що сума витрат за зазначений вище період склала 1 757 406,29 грн, а сума зарахувань – 1 580 167,17 грн, сума утриманих комісії становить 12 892,81 грн, а сума кеш беку – 3 333,39 грн.

Отже, проаналізувавши рух грошових коштів по виписці, яку надано банком, судом апеляційної інстанції було встановлено, списані відсотки за користування кредитним коштами та сума утриманих комісій не є коштами, якими користувався відповідач, і не можна встановити суму тіла кредиту, оскільки долучені до матеріалів справи докази не підтверджують надання кредитних коштів та встановлений ліміт, а надані докази підтверджують той факт, що відповідач є лише користувачем банківських послуг.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку за договором від 08 квітня 2016 року та наявність заборгованості за наданим кредитом, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що заявлені вимоги є безпідставними, не обгрунтовані належними та допустими доказами, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог банку.

Інші доводи, наведені представником АТ «Акцент-Банк» - Омельченком Є.В. в апеляційній скарзі, були предметом апеляційного перегляду, проте суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк» на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2026 року, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича – залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Т.Л. Фетісова

О.М. Новіков