Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №644/5454/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 644/5454/25 Головуючий суддя І інстанції: Баронін Д.Б.

Провадження № 33/818/1080/26 Суддя доповідач: Шабельніков С.К.

Категорія: ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

при секретарі Вакула Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Погрібної Т.С. на постанову судді Індустріального районного суду м.Харкова від 01 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

Визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.

Постановою встановлено, що 13 червня 2025 року об 11 годині 21 хвилині по вул. Шевченка, 100, в селищі Шевченко Шевченківського району Харківської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різких запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився.

В апеляційній скарзі захисник Погрібна Т.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить постанову судді Індустріального районного суду м.Харкова від 01 липня 2025 року скасувати, та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування доводів апелянт зазначає, що у працівників поліції були відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять будь-яких доказів. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 перебував в автомобілі, який знаходився у нерухомому стані, та лише на прохання працівників поліції ОСОБА_1 незначно змінив місце паркування транспортного засобу. Крім того, в матеріалах справи відсутній оригінал відеозапису з нагрудної камери поліцейського, натомість до справи долучено лише його копію, у зв`язку з чим, зазначений доказ не є належним та допустимим. Поряд із цим, працівники поліції не оголосили ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, що є порушенням оглядну на стан алкогольного сп`яніння. На думку апелянта, матеріали справи не містять об`єктивних доказів того, що у працівників поліції були реальні підстави вважати ОСОБА_1 таким, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки останній спілкувався з працівниками поліції спокійно та впевнено, мова була чіткою та зрозумілою, поведінка, що відповідала обстановці.

Поряд із цим, захисник Погрібна Т.С. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, визнавши причини пропуску поважними, оскільки справа стосовно ОСОБА_1 розглянута за його відсутності, та він не отримував копію постанови, оскільки в постанові Індустріального районного суду м.Харкова від 01 липня 2025 року зазначено невірну адресу місця його проживання, у зв`язку з чим не мав можливості у строк, передбачений чинним законодавством, своєчасно подати апеляційну скаргу.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника Погрібної Т.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 .

У судове засідання Харківського апеляційного суду від 22 травня 2026 року ОСОБА_1 та захисник Погрібна Т.С. не з`явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися своєчасно та належним чином, про що свідчать їх особисті підписи у рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, які повернулись після їх вручення на адресу Харківського апеляційного суду (арк. 58, 59).

Захисник Погрібна Т.С. про місце, день та час розгляду її апеляційної скарги була повідомлена в підсистемі «Електронний суд», про що свідчить відомості довідки про доставку електронного документу (арк. 55).

24 квітня 2026 року на адресу Харківського апеляційного суду надійшла заява захисника Погрібної Т.С. про розгляд справи стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, призначеного в суді апеляційної інстанції на 14 годину 30 хвилин 22 травня 2026 року, за відсутністю ОСОБА_1 та захисника Погрібної Т.С.

Згідно ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Таким чином, неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до ст.268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Крім того, ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини, ратифікованою Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конвенція встановлює право кожного на доступ до справедливого та безстороннього правосуддя. Однак таке право не є абсолютним, та може бути обмеженим з об`єктивних підстав, визначених законом з обов`язковим врахуванням принципу розумності строків для розгляду справи.

У справі «N.B. проти України» Суд зазначив, що «розумність тривалості розгляду справи має визначатися в світлі обставин справи, а також з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, важливість предмета розгляду для заявника» («N.B. проти України», 3 квітня 2008 року, §40).

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо неї, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

У рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїх правових висновках у справі №800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». Обов`язок судів «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника справи про судове засідання, а не забезпечити його участь в цьому засіданні.

Враховуючи наведене, а також те, що матеріали справи мають відомості щодо повідомлення учасників справи про місце, день та час розгляду апеляційної скарги захисника Погрібної Т.С., та не містять будь-яких заяв чи клопотань сторони захисту про відкладення апеляційного розгляду цієї справи, апеляційний суд вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу захисника Погрібної Т.С. за відсутності належно повідомлених учасників процесу та провадити судовий розгляд в межах поданої апеляційної скарги та відомостей, які наявні в матеріалах справи.

Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є обов`язком водія, а не його правом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме:відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №360331 від 13 червня 2025 року, відповідно до якого 13 червня 2025 року об 11 годині 21 хвилині в с-ще Шевченко, вул. Шевченка, 100, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував автомобілем VOLKSWAGEN, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини та червоні очі. Водій від проходження огляду на стан сп’яніння та огляду в медичному закладі відмовився на службову камеру, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Дата, час, місце розгляду адміністративної справи:»; «Підпис особи, якій роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи: ОСОБА_1 ); «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані-правильні): ОСОБА_1 ); «Підпис особи про ознайомлення правопорушника до постанови по справі про адміністративне правопорушення» (арк.1).

Будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколі, або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції, ОСОБА_1 не зазначив ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в інших документах, доданих працівниками поліції до цього протоколу.

У матеріалах справи міститься акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія до Шевченківської ЦРЛ від 13 червня 2025 року, згідно з якими ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Огляд не проводився, у зв`язку з відмовою водія від проходження огляду (арк.5,6).

Відповідно до розписки ОСОБА_1 , останній зобов`язався не сідати за кермо транспортного засобу до повного витверезіння, чекає на тверезого водія, свого товариша, на місці зупинки транспортного засобу (арк.7).

З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4962277 від 13 червня 2025 року вбачається, що до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а саме за порушення п.2.1 Правил дорожнього руху (арк.9).

У матеріалах справи також наявний відеозапис події від 13 червня 2026 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував законності підстав зупинки транспортного засобу під його керуванням працівниками поліції, а саме з тієї підстави, що він не увімкнув сигнал світлового покажчику повороту відповідного напрямку, пояснюючи це тим, що «він заблукав, оскільки не місцевий». Крім того, на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції зафіксований рух транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 . З цього відеозапису також вбачається, що в салоні автомобіля знаходився лише ОСОБА_1 , який перебував на водійському сидінні цього транспортного засобу. На вимогу надати посвідчення водія, ОСОБА_1 повідомив, що залишив його вдома, а застосунку «Дія» у нього немає, у зв`язку з чим його особу встановлено на підставі паспорта громадянина України. Під час спілкування з водієм, працівниками поліції було виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. На питання працівників поліції, чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, останній повідомив, що вживав вчора 150-200 гр горілки. Працівниками поліції було запропоновано водію пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Драгер, однак ОСОБА_1 відмовився. Працівниками поліції також запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у відповідному медичному закладі, на що останній також відмовився. Водію роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. ОСОБА_1 також повідомлено про складання відносно нього постанови, строк її оскарження та строк оплати штрафу. Працівник поліції повторно озвучив ОСОБА_1 його ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей. ОСОБА_1 підписав акт та написав власноруч зобов`язання. У подальшому, після складання адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 оголошено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, який він підписав та отримав його копію. Крім того, ОСОБА_1 підписав та отримав копію постанови. Водія відсторонено від подальшого керування транспортним засобом.

Таким чином, з відомостей цього відеозапису, об`єктивно вбачаються обставини події, хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, та відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у відповідному медичному закладі, а також визнання ОСОБА_1 керування транспортним засобом.

Крім того, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було об`єктивних підстав для не проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані алкогольного сп`яніння чи ні.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що стороною захисту подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.

Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги захисника, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є необґрунтованими, оскільки спростовуються відомостями, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та відеозапису події за участю останнього.

Більш того, факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 підтверджений ним особисто, як на відеозаписі, так і у протоколі про адміністративне правопорушення. Заперечення від ОСОБА_1 щодо керування транспортним засобом при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відсутні.

Таким чином, твердження сторони захисту про те, що на відеозаписах відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом апеляційним судом розцінюється як обраний спосіб захисту.

Посилання сторони захисту в апеляційній скарзі про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу є необґрунтованими, оскільки із наявного відеозапису події за участю ОСОБА_1 вбачається, що при зупинці транспортного засобу працівником поліції було повідомлено причину зупинки транспортного засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , а саме те, що він не увімкнув сигнал світлового покажчику повороту відповідного напрямку, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

Окрім того, слід зауважити, що правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, а саме незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не звільняє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, та не впливає на причину зупинки.

Посилання сторони захисту про не повідомлення працівниками поліції ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, апеляційний суд сприймає це як позицію сторони захисту, спрямовану на уникнення від відповідальності, оскільки згідно відеозапису події за участю ОСОБА_1 від 13 червня 2025 року, останньому працівниками поліції були оголошені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, у зв`язку з чим було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, від якого ОСОБА_1 відмовився.

Доводи сторони захисту про відсутність у нього ознак алкогольного сп`яніння не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підстави вважати чи перебуває особа у стані сп`яніння відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку огляд, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у відповідному медичному закладі, що і було запропоновано останньому.Сам по собі факт відсутності виразних візуальних проявів на відео не спростовує наявності ознак, зафіксованих у відповідних процесуальних документах.

Твердження сторони захисту про те, що до матеріалів справи додано копію відеозапису події, у зв`язку з чим його слід визнати неналежним та недопустимим доказом, є необґрунтованими, у зв`язку із наступним.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 266 КУпАП та положеннями «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» унормовано використання поліцейськими технічних засобів відеозапису при фіксуванні відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім того, слід звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження, а також природи правопорушення.

Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.

Разом з тим, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Слід зазначити, що тільки у справах про адміністративні правопорушення докази можуть мати відносний характер і полягають у тому, що зміст таких доказів відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обстановку, що має значення для правильного розгляду справи. Водночас, докази, що мають відносний характер можуть незначно корелювати з фактичними даними, які мають тісний зв`язок із фактами предмета доведення, що, в свою чергу, здатні підтвердити існування чи відсутність доказових фактів.

Вимогами ч.2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З відомостей матеріалів справи вбачається, що відеозапис у цій справі доданий до протоколу ЕПР1 №360331 від 13 червня 2025 року відповідальною особою, а матеріали справи не містять даних про незаконне їх походження.

Таким чином, відеозапис доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відображає відомості для встановлення процесуально визначальних фактів для об`єктивного розгляду цієї справи, а саме відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку та визнання керування транспортним засобом, у зв`язку з чим, є доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст.251 КУпАП.

Поряд із цим, у матеріалах справи наявна довідка інспектора САП Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, згідно якої ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 строком дії з 07 березня 2013 року по 07 березня 2063 року (арк.8), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5.

Апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Отже, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.

У зв`язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції про наявність описки у вступній частині оскаржуваної постанови в частині зазначення правильної адреси місця мешкання ОСОБА_1 , а саме щодо неправильного зазначення номеру будинку «6», замість правильного - «64». Зазначена описка підлягає виправленню судом першої інстанції, оскільки вона може вплинути на розумні строки виконання оскаржуваної постанови.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника Погрібної Т.С. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Індустріального районного суду м.Харкова від 01 липня 2025 року задовольнити, поновивши їй цей строк.

Апеляційну скаргу захисника Погрібної Т.С. залишити без задоволення.

Постанову судді Індустріального районного суду м.Харкова від 01 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність виправлення описки у вступній частині постанови Індустріального районного суду м.Харкова від 01 липня 2025 року щодо зазначення вірної адреси місця проживання ОСОБА_1 .

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков