Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №535/1102/21 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 535/1102/21 Номер провадження 22-ц/814/2269/26Головуючий у 1-й інстанції Шолудько А. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

учасники справи:

представник позивача – адвокат Лучко Т.І.

представник відповідача – адвокат Зязюн Ю.А.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Лучко Тетяни Іванівни

на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2026 року, ухвалене суддею Шолудько А.В., повний текст рішення складено – 02 лютого 2026 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

05.11.2021 ОСОБА_1 (з урахуванням позовної заяви від 30.11.2021 (т.1 а.с. 60-64)) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 230 952,00 грн та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн та 4 500 грн – за проведення оцінки пошкодженого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.01.2021 ОСОБА_1 дозволив ОСОБА_2 керувати належним йому автомобілем Opel Vivaгo, державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки вона хотіла звозити дітей до новорічної ялинки в м. Полтава; він теж перебував у даному транспортному засобі як пасажир. Відповідач не впоралася з керуванням, з`їхала у кювет, внаслідок чого транспортний засіб перекинувся та отримав механічні пошкодження. Відповідач пообіцяла відремонтувати автомобіль за власні кошти, але згодом покинула місце події. Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 26.04.2021 визнано винною ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП було закрито у звя`зку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Як встановлено постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 26.04.2021, 15.01.2021 о 03 год 04 хв на 2 км автодороги Шили-Надержинщина-Полтава ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Opel Vivaгo, державний номерний знак НОМЕР_1 , не оцінивши дорожню обстановку, в конкретних дорожніх умовах, не вибравши безпечну швидкість руху, допустила неконтрольований рух транспортного засобу, внаслідок чого здійснила з`їзд в кювет та подальше перекидання. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні ушкодження. Постановою Полтавського апеляційного суду від 09.09.2021 було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 26.04.2021, апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_3 . Згідно звіту про оцінку, проведеного аварійним комісаром-оцінювачем ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту становить 564 383,00, що фактично в два рази перевищує ринкову вартість транспортного засобу. У зв`язку з чим, він має право на відшкодування завданої матеріальної шкоди. Крім того, внаслідок пошкодження відповідачем належного йому транспортного засобу, йому було заподіяну моральну шкоду, оскільки автомобіль використовувався для життєвих потреб всією його сім`єю, яка проживає в сільській місцевості; позбавивши його транспортного засобу, відповідач завдала йому та його сім`ї моральні страждання у зв`язку із необхідністю змінювати певні обставини в сім`ї й вирішувати транспортні питання іншим способом, винаймати і оплачувати таксі. Автомобіль не підлягає ремонту, або вартість його ремонту перевищує вартість аналогічного транспортного засобу, а оскільки в його сім`ї немає таких коштів, це завдає йому ще більшого страждання. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 100 000,00 грн.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 10 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 598,01 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач визнана винною у ДТП, тому з урахуванням визнання відповідачем позову про відшкодування матеріальної шкоди частково у розмірі 50 000 грн, саме цей розмір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В частині стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, то суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є обґрунтованими, й зважаючи на глибину фізичних та душевних страждань позивача, внаслідок пошкодження належного йому майна, ступінь вини відповідача, позов у цій частині підлягає задоволенню частково у розмірі 10000,00 грн, що відповідатиме принципу розумності і справедливості.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Лучко Т.І. просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення розміру матеріальної шкоди з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належного доказу вартості працездатних та ліквідних складових автомобіля «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_2 , чи передачі відповідачу транспортного засобу, оскільки ця обставина має значення у зв`язку з тим, що власнику транспортного засобу, який вважається знищеним, відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, та має значення для визначення розміру завданої шкоди, невідшкодованої на час вирішення справи у суді. Крім того, підставою для часткового задоволення позовних вимог стало визнання відповідачем позову у розмірі 50 000,00 грн, т.я. вона пояснила, що саме про такий розмір відшкодування шкоди у неї існувала домовленість з позивачем, а тому вона погоджується сплатити йому в рахунок відшкодування матеріальної шкоди саме вказану суму. Вказує, що такі висновки суду першої інстанції є хибними, виходячи з наступного. Згідно зі звітом про оцінку майна, складеним 19.05.2021 суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 за результатами проведення огляду 13.05.2021 об`єкта оцінки – автомобіля марки Opel Vivaгo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на замовлення власника транспортного засобу ОСОБА_1 , з метою розрахунку ринкової вартості об`єкта оцінки без урахування аварійної пошкоджень та вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ внаслідок ДТП 14.01.2021, ринкова вартість транспортного засобу (без урахування аварійних пошкоджень, ПДВ не нараховується) становить 230 952,00 грн, вартість відновлювального ремонту (без урахування зносу, з ПДВ) – 564 382,00 грн, вартість матеріального збитку (з ПДВ) – 230 952,00 грн. Як зазначено у звіті, що подальший розрахунок відновлювального ремонту експерт вважає недоцільним тому, що вартість відновлювального ремонту вже перевищила ринкову вартість досліджуваного КТЗ (колісно транспортного засобу). Суд, посилаючись в рішенні на відповідні норми чинного законодавста, не застосував їх при прийнятті рішення. Зазначається, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Зауважує, що не заслуговують на увагу показання сестри відповідача - ОСОБА_7 та її батька ОСОБА_8 , оскільки ніяким чином не підтверджені та є рідними особами відповідачу. Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 22.07.2022 у даній справі призначено судову авто-товарознавчу експертизу. Згідно висновку експерта №2017-2018 від 30.04.2024 року, ринкова вартість автомобіля Opel Vivavo д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 р., станом на момент ДТП 15.01.2021 складала 235 390,54 грн, ринкова вартість автомобіля Opel Vivaгo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на момент проведення експертизи (дослідження) складала 34678,11 грн. Враховуючи ці два дослідження, то фактично вартість автомобіля на момент ДТП, встановлена за оцінкою ФОП Старікова – 230 952,00 грн, відповідно до висновку експерта № 2017-2018 від 30.04.2024 -235 390,54 грн, фактична вартість пошкоджень автомобіля однакова, але з незначною різницею 4 438,54 грн. Щодо відновлювальних робіт по транспортному засобу, які не досліджувалися експертом при проведенні експертизи №2017-2018 від 30.04.2024, то як зазначено в позовній заяві, транспортному засобу після ДТП були проведені відновлювальні роботи, що фактично підтверджується визначеними двома дослідженнями відновлювальних робіт автомобіля. Згідно з дослідженнями встановлено, що відновлювальні роботи перевищують ринкову вартість автомобіля на момент ДТП, так визначено в експертному дослідженні, вартість автомомбіля на момент ДТП становила 235 390,54 грн, а зараз вартість становить 34 678,11 грн. Розмір шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням ТЗ, визначається на підставі п. 8.2 Методики та ст. 30.1 Закону № 1961- IV. Згідно зі ст. 30.2 Закону № 1961-IV, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Згідно з абз. 2 п. 15 постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 4 порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням ТЗ, регламентовано ст. 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі ст. 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Різниця між вартістю матеріального збитку, що дорівнює ринковій вартості авто на момент ДТП, та утилізаційною вартістю авто і є та сума, яку має отримати потерпілий у випадку фізичного знищення авто від страховика. Слід пам`ятати, що ст. 30 Закону № 1961-IV до 04.11.2012 мала іншу редакцію. У статті 30.2 Закону № 1961-IV було передбачено, що власник транспортного засобу мав право не погоджуватися з визнанням транспортного засобу фізично знищеним. У такому випадку йому відшкодовувалася різниця між вартістю ТЗ до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Тобто залишки авто залишались у потерпілого, а їх вартість вираховувалася із суми відшкодування. Крім того, ст. 30.3 Закону № 1961-IV було передбачено, якщо потерпілий погоджувався на визнання транспортного засобу фізично знищеним, то отримував відшкодування шкоди у розмірі, який відповідав вартості ТЗ до ДТП та витратам на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП, а право на залишки транспортного засобу отримував страховик чи Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ). У чинній редакції не передбачено право потерпілого не погоджуватися з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, а авто визнається фізично знищеним виключно на підставі висновку експертизи або оцінки. Також не передбачено можливості переходу права на залишки авто до страховика або МСТБУ. Таким чином, суд має можливість стягнути зі страховика та/або заподіювача шкоди виключно різницю між вартістю матеріального збитку, що дорівнює ринковій вартості авто на момент ДТП, та утилізаційною вартістю авто. Також не відповідає дійсності висновок суду про те, що позивач не звертався до АТ «СК «КРАЇНА» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та не отримував страхового відшкодування за фактом події, яка сталася 15.01.2021. Страхова компанія повідомила позивачу, що дане ДТП не є страховим випадком. Позивач неодноразово звертався до відповідача за відшкодуванням шкоди, тому змушений був звернутися до суду з позовом. Суд неправильно прийшов до висновку з приводу того, що задовольнив позовні вимоги частково, у розмірі суми, яку визнала відповідач, мотивуючи тим, що позивач після ДТП у 2021 році пропонував відшкодувати йому 50 000 грн, але це було більше п`яти років назад, вартість робіт, вартість запчастин на сьогоднішній день змінилася, відповідач до цього часу не зробила жодної спроби відшкодувати позивачеві збитки, які визнала в судовому засіданні. Суд, приймаючи таке рішення, надав не належну оцінку усім доказам і доводам, що маються в матеріалах справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 – адвокат Зязюн Ю.А. просить її залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Таким чином, предметом апеляційного перегляду є законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, завданої у ДТП.

Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого 05.08.2025 Цифровим офісом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 зареєструвала шлюб із громадянином ОСОБА_9 та після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_10 (т. 3 а.с. 38, 39).

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 26.04.2021 у справі №545/499/21 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 26.04.2021 встановлено, що 15.01.2021 о 03 год 04 хв на 2 км автодороги Шили-Надержинщина-Полтава водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Opel Vivaгo, державний номерний знак НОМЕР_1 , не оцінивши дорожню обстановку, в конкретних дорожніх умовах, не вибравши безпечну швидкість для руху, допустила неконтрольований рух транспортного засобу, внаслідок чого здійснила з`їзд в кювет та подальше перекидання автомобіля. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_3 порушила п.12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (т. 1 а.с. 11-12, 208-211).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09.09.2021 ОСОБА_3 відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 26.04.2021 та повернуто апеляційну скаргу (т. 1 а.с. 213-215).

На підставі ч.6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 10.11.2020, власником автомобіля марки Opel Vivaгo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 (т.1 а.с.10).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Opel Vivaгo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 застрахована АТ «СК «КРАЇНА», що підтверджується полісом №АР/0462572 від 29.06.2020 (т. 2 а.с. 180).

Позивач ОСОБА_1 не звертався до АТ «СК «КРАЇНА» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та не отримував страхового відшкодування за фактом події, яка сталася 15.01.2021 (т. 2 а.с. 135).

Згідно зі звітом про оцінку майна, складеного 19.05.2021 суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 за результатами проведення огляду 13.05.2021 об`єкта оцінки автомобіля марки Opel Vivaгo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на замовлення власника транспортного засобу ОСОБА_1 , з метою розрахунку ринкової вартості об`єкта оцінки без урахування аварійної пошкоджень та вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ внаслідок ДТП 14.01.2021, ринкова вартість транспортного засобу (без урахування аварійних пошкоджень), ПДВ не нараховується, становить 230 952,00 грн, вартість відновлювального ремонту (без урахування зносу), з ПДВ – 564 382,00 грн, вартість матеріального збитку, з ПДВ – 230 952,00 грн. Згідно з розділом 7 Звіту про оцінку майна пробіг транспортного засобу станом на дату огляду об`єкту оцінки згідно одометру становить 324 118 км (т.1 а.с. 18-43).

Відповідно до висновку експерта №2017-2018 від 30.04.2024 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи №535/1102/21, призначеної ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 22.07.2022 за клопотанням позивача, ринкова вартість автомобіля Opel Vivaгo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на момент ДТП 15.01.2021 складала 235 390,54 грн; ринкова вартість автомобіля Opel Vivaгo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на момент проведення експертизи (дослідження) складала 34 678,11 грн. Питання щодо вартості запчастин і ремонтних робіт для відновлення автомобіля «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 15.01.2021, станом на дату придбання запасних частин та дату акту виконаних робіт з проведення відновлювальних робіт даного автомобіля експертом не вирішувалось з причин, зазначених у дослідницькій частині висновку.

У висновку експерта №2017-2018 від 30.04.2024 зазначено, що показник одометра на дисплеї тахографу автомобіля «Ореl Vivaro» становить 339959.

У дослідницькій частині даного висновку експерта зазначено, що під час огляду та в подальшому не було надано матеріали, які зазначені в описовій частині ухвали суду від 21.09.2022, а саме: квитанції на придбання запасних частин та акти виконаних робіт з проведення відновлювальних робіт досліджуваного автомобіля. Виходячи з вищезазначеного, відсутність зазначених документів унеможливлює вирішення третього питання, а саме: «3. Яка вартість запчастин і ремонтних робіт для відновлення автомобіля «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 15.01.2021, станом на дату придбання запасних частин та дату акту виконаних робіт з проведення відновлювальних робіт даного автомобіля?». З цієї причини уточнене питання ухвали від 21.09.2022 судді Котелевського районного суду Полтавської області Шолудько А.В. не вирішувалось (т. 2 а.с. 80-104).

Згідно з повідомленням Сектору поліцейської діяльності №1 Відділення поліції №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 13.07.2022, щодо ОСОБА_1 22.05.2022 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст. 130 КУпАП, за фактом керування автомобілем «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (т. 2 зворот а.с. 135-136).

Позивачем не надано належного доказу вартості працездатних та ліквідних складових автомобіля «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , чи передачі відповідачу транспортного засобу. Зазначена обставина має значення у зв`язку з тим, що власнику транспортного засобу, який вважається знищеним, відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, та має значення для визначення розміру завданої шкоди, невідшкодованої на час вирішення справи у суді.

Під час судового розгляду справи 17.11.2025 відповідач ОСОБА_2 визнала позов в частині стягнення на користь позивача матеріальної шкоди на суму 50 000,00 грн. В обґрунтування часткового визнання позову про відшкодування матеріальної шкоди позивачка пояснила, що саме про такий розмір відшкодування шкоди у неї існувала домовленість з позивачем, а тому вона погоджується сплатити йому в рахунок відшкодування матеріальної шкоди саме вказану суму. Відмова відповідача від визнання вказаної обставини до суду не надходила.

Допитана у суді першої інстанції свідок ОСОБА_7 показала, що відповідач є її рідною сестрою. У день, коли сталася дана подія, їй зателефонував ОСОБА_1 і наполегливо запропонував поїхати з ними до м. Полтава до святкової новорічної ялинки. Оскільки ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, він передав кермо ОСОБА_2 . По дорозі теж вживав алкогольні напої. ОСОБА_3 не впоралася з керуванням на дорозі, вкритій ожеледицею, та допустила перевертання автомобіля, від чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, були вм`ятини по всьому кузову, вибите скло, не відчинялися двері. Які саме пошкодження, вона не роздивилися, оскільки було темно. До них під`їхали родичі, які допомогли перевернути автомобіль. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом поїхали на цьому автомобілі на заправку. Після ДТП ОСОБА_1 користувався автомобілем, вікна були заклеєні скотчем. У березні 2022 зі слів односельців їй стало відомо, що ОСОБА_1 на цьому ж автомобілі потрапив у ДТП, в`їхав у загороджувальні конструкції біля мосту, але вона не була свідком саме цього ДТП.

Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_8 показав, що відповідач є його рідною дочкою. Станом на момент ДТП його дочка ОСОБА_3 співмешкала разом з позивачем ОСОБА_1 близько семи місяців у хаті, яку він (свідок) для них придбав. У день ДТП дочка ОСОБА_3 повідомила йому по телефону про подію і він поїхав допомогти. Автомобіль мав пошкодження, вм`ятини, скла не було. На місце ДТП приїхали поліцейські, які дали певний час забрати автомобіль. ОСОБА_1 сів за кермо і разом із його дочкою ОСОБА_3 поїхали «своїм ходом» на даному автомобілі з місця ДТП. На місці ДТП поліцейські не складали протокол про адміністративне правопорушення. З приводу відшкодування шкоди, у тому числі щодо виконання ремонтних робіт після ДТП, яка сталася за участю його дочки, він особисто розмовляв з ОСОБА_1 та пропонував свою допомогу. Однак ОСОБА_1 відмовився її прийняти. ОСОБА_1 після ДТП користувався даним автомобілем, їздив на роботу, в селище Котельва. Крім того, ОСОБА_1 у березні 2022 на даному автомобілі знову потрапив у ДТП на мосту біля військових. Автомобіль притягли до школи, де він три дні стояв без руху. Передня частина автомобіля була дуже розбита.

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст. 22 ЦК України).

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У пункті 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент ДТП) передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092).

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент ДТП) (далі Закону) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 28 Закону до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1 статті 30 Закону).

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону).

Відповідно до пункту 32.2 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент ДТП), відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завданої у ДТП матеріальної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу у розмірі 230 952,00 грн та моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

Розглядаючи спір за первісним позовом, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, 15.01.2021 о 03 год 04 хв на 2 км автодороги Шили-Надержинщина-Полтава водій ОСОБА_11 , керуючи автомобілем Opel Vivaгo, державний номерний знак НОМЕР_1 , не оцінивши дорожню обстановку, в конкретних дорожніх умовах, не вибравши безпечну швидкість для руху, допустила неконтрольований рух транспортного засобу, внаслідок чого здійснила з`їзд в кювет та подальше перекидання автомобіля. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_3 порушила п.12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 26.04.2021 у справі №545/499/21 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП (т.1 а.с. 11-12, 208-211).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09.09.2021 ОСОБА_3 відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 26.04.2021 та повернуто апеляційну скаргу (т. 1 а.с. 213-215).

На підставі ч.6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 10.11.2020, власником автомобіля марки Opel Vivaгo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 (т.1 а.с.10).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Opel Vivaгo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 застрахована АТ «СК «КРАЇНА», що підтверджується полісом №АР/0462572 від 29.06.2020 (т. 2 а.с. 180).

Позивач ОСОБА_1 не звертався до АТ «СК «КРАЇНА» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, належних та допустимих доказів такого звернення до страховика суду не надав, та не отримував страхового відшкодування за фактом події, яка сталася 15.01.2021 (т. 2 а.с. 135).

По справі вбачається, що позов до страховика АТ «СК «КРАЇНА» позивачем не пред`явлено, судом першої інстанції відмовлено у притягненні АТ «СК «КРАЇНА» до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, з підстав недотримання вимог ст. 53 ЦПК України (т.3 а.с. 27 зворот).

Проте, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції від 03.07.2020, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, о бов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, с траховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пункти 9.1. ст. 9 вказаного Закону визначають, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно п. 22.1. ст. 22 цього Закону передбачають, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ч.1 ст. 28 цього Закону ш кода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно ч. 1 ст. 29 вказаного Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно пунктів 30.1., 30.2. ст. 30 вказаного Закону, т ранспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно пунктів 33.1.4., 33.3. ст. 33 цього Закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Згідно пунктів 34.1., 34.2., 34.4. ст. 34 цього Закону, с траховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Згідно пункту 35.1. цього Закону, д ля отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно пункту 37.1.4. ст. 37 цього Закону, п ідставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ч. 1 ст. 1194 ЦК України (у редакції від 01.01.2021), о соба, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, по справі вбачається, що позивач ОСОБА_1 після настання страхового випадку 15.01.2021 не скористався своїм правом звернення до страховика АТ «СК «КРАЇНА» з питання здійснення останнім виплати страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування - полісу №АР/0462572 від 29.06.2020, термін дії якого до 20.06.2021, тобто до страховика не звертався, відмову страховика у здійсненні страхового відшкодування не отримував, отже діяв на власний розсуд за умови наявності у нього страхового полісу.

10.11.2021 (тобто впродовж одного року) позивач ОСОБА_1 пред`явив позов безпосередньо до винної у ДТП особи – відповідача ОСОБА_2 , що вказує на факт перекладення цивільно-правової відповідальності у повному обсязі на відповідача за умови дії страхового полісу.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнала частково у розмірі 50 000 грн в частині відшкодування витрат на ремонт пошкодженого автомобіля, про що вона та позивач домовилися після ДТП.

Як слідує з протоколу судового засідання від 17.11.2025, відповідач ОСОБА_5 визнала позов в частині стягнення з неї на користь позивача матеріальної шкоди на суму 50 000,00 грн. В обґрунтування часткового визнання позову про відшкодування матеріальної шкоди позивач пояснила, що саме про такий розмір відшкодування шкоди у неї існувала домовленість з позивачем, а тому вона погоджується сплатити йому в рахунок відшкодування матеріальної шкоди саме вказану суму (т.3 а.с. 67-69).

Згідно ч.1,4 ст. 206 ЦПК України п озивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням транспортному засобу у ДТП, суд першої інстанції в основу рішення поклав саме факт визнання відповідачем позову в цій частині вимог у розмірі 50 000,00 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з того, що у разі настання страхового випадку 15.01.2021 та за наявності дії страхового полісу №АР/0462572 від 29.06.2020 терміном дії до 20.06.2021, позивач зобов`язаний був звернутися до страховика АТ «СК «КРАЇНА» згідно вищевказаних вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції від 03.07.2020) з питання здійснення останнім виплати страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування - полісу №АР/0462572 від 29.06.2020, проте на власний розсуд не вчинив таких дій, до страховика у визначений Законом строк не звернувся, відмову у виплаті страхового відшкодування від нього не отримував, тому ризики невчинення цих дій покладаються саме на позивача, а звернення з даним позовом до відповідача про стягнення шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу, є фактом перекладання цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню матеріальної шкоди у повному обсязі - зі страховика на відповідача, що суперечить вимогам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції від 03.07.2020).

По справі також вбачається, що після ДТП, яка сталася 15.01.2021, пошкоджений автомобіль його власником ОСОБА_1 ремонтувався, зокрема у висновку експерта №2017-2018 від 30.04.2024 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи №535/1102/21, призначеної ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 22.07.2022 за клопотанням позивача, вказано, що зі слів власника КТЗ та візуальних ознак після ДТП проводився відновлювальний ремонт, а саме замінено ліву фару, задній лівий ліхтар в зборі, ліве дзеркало заднього виду, скло передньої правової двері, накладка передньої правової двері, задній додатковий ліхтар. Відновлені складники містяться у фототаблиці (додаток№1 фототаблиця, фото №1,2,4,23,27,28,36). У матеріалах справи містяться фотознімки, де дані складники пошкоджені (т.1 а.с. 36,37,38,40). Досліджуваний автомобіль 2006 року випуску (т.2 а.с. 84 зворот).

Сторона відповідача наполягає на тому, що після ДТП 15.01.2021 автомобіль поставили на колеса і він поїхав з місця ДТП своїм ходом, позивач після ДТП постійно користувався пошкодженим автомобілем, у подальшому був затриманий за його кермом у нетверезому стані та було складено адміністративний протокол за ст. 130 КУпАП, потрапив ще в одну ДТП, в якій міг отримати додаткові механічні пошкодження, автомобіль був виставлений на продаж з додатковим пробігом 16 000 км у зв`язку з його експлуатацією ОСОБА_1 , що вказує на те, що автомобіль після ДТП 15.01.2021 не був у стані, який вважається фізично знищеним.

Відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржила, повністю погодилася з ним.

Таким чином, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи: за наявності у позивача на час ДТП дійсного страхового полісу та за умови його звернення до страховика та отримання ним страхової виплати; встановлення вини відповідача, то відповідач на підставі ч. 1 ст. 1194 ЦК України зобов`язана була б сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

У даному випадку суд першої інстанції правильно виходив з позиції відповідача про часткове визнання нею позову в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції є хибними, що суд, посилаючись в рішенні на відповідні норми чинного законодавства, не застосував їх при прийнятті рішення, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, а якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки позивач після настання страхового випадку за наявності дії страхового полісу не скористався правом звернення до страховика з питання виплати страхового відшкодування, а тому перекладання відповідальності у повному обсязі на відповідача не узгоджується із діючим законодавством.

Доводи апеляційної скарги про те, що не відповідають дійсності висновки суду, що позивач не звертався до АТ «СК «КРАЇНА» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та не отримував страхового відшкодування за фактом події, яка сталася 15.01.2021, виходячи з того, що страхова компанія повідомила позивачу, що дане ДТП не є страховим випадком, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки стороною позивача не надано належних та допустимих доказів звернення позивача до страховика, не надано рішення страховика про відмову у виплату страхового відшкодування тощо.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні стороною позивача норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним у справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Лучко Тетяни Іванівни - залишити без задоволення.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 травня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов