Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №278/1315/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/1315/26 Головуючий у 1-й інст. Мокрецький В.І.

Категорія 68 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Панкеєвої В.А.,

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі справу №278/1315/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – адвоката Лук`янець Людмили Олександрівни,

на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Мокрецького В.І. у м.Житомирі, повний текст ухвали складено 27 березня 2026 року,

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів у сумі 566 761,72 грн.

26 березня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт (із забороною відчуження та вчинення реєстраційних дій) на транспортний засіб «HONDA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 .

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на належний ОСОБА_2 автомобіль HONDA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_2 – адвокат Лук`янець Л.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заявлений розмір пені за прострочення сплати аліментів у сумі 566 761,72 грн у чотири рази перевищує розмір заборгованості зі сплати аліментів у сумі 154 406,32 грн, що, на думку представника, суперечить положенням ч.1 ст.196 СК України. Звертає увагу на те, що вартість рухомого та нерухомого майна, на яке позивач просить накласти арешт, у декілька разів перевищує ціну позову, а тому застосовані заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами. Також зазначає, що позивачем не надано доказів належності арештованого майна ОСОБА_2 , а також доказів вартості такого майна, що, на думку представника, свідчить про порушення судом норм процесуального права. Крім того, представник апелянта зазначає, що постановою державного виконавця від 08 грудня 2025 року вже накладено арешт на майно боржника, а тому у даному випадку має місце подвійне забезпечення позову. Також вказує, що ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 18 березня 2026 року у цій справі вже було застосовано заходи забезпечення позову щодо іншого майна відповідача. Представник апелянта звертає увагу на те, що власником транспортного засобу HONDA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , з 01 травня 2024 року є ОСОБА_3 , що, на її думку, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та витягом з ЄДР МВС від 13 квітня 2026 року. Також зазначає, що згідно з постановою державного виконавця від 07 квітня 2026 року у ВП №42420383 арешт з указаного транспортного засобу було знято. У зв`язку з цим вважає, що суд першої інстанції не перевірив належність майна відповідачу та наклав арешт на майно особи, яка не є учасником справи. Крім того, зазначає, що заборгованість зі сплати аліментів виникла після здійснення органом державної виконавчої служби відповідного донарахування, після чого відповідач частково погасив заборгованість двома платежами по 50 000 грн, що підтверджується квитанціями від 20 лютого 2026 року та від 25 березня 2026 року. Вважає, що суд першої інстанції не врахував зазначені обставини, а також те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Зазначає, що факт наявності заборгованості не є достатньою підставою для накладення арешту на майно, яке не є предметом спору.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися.

Представник відповідача - адвокат Лук`янець Л.О. подала заяву, в якій просила розглядати справу без її участі та участі ОСОБА_2 , апеляційну скаргу підтримує.

Належним чином повідомлені про місце і час судового засідання ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 до суду апеляційної інстанції не з`явилися, будь-яких клопотань на адресу суду не направили.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 31 січня 2014 року у справі №278/5849/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/8 частини усіх видів його доходу щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

На підставі виконавчого листа, виданого на виконання вказаного рішення, відкрито виконавче провадження №42420383 щодо примусового виконання судового рішення.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 обов`язку щодо сплати аліментів станом на 02 березня 2026 року виникла заборгованість у сумі 154 406,32 грн.

Скориставшись правом, передбаченим ч.1 ст.196 СК України, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 566 761,72 грн.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 18 березня 2026 року у цій справі вже було застосовано заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:06:000:2407 та два автомобілі марки ВАЗ, модель 21011.

Також встановлено, що постановою державного виконавця від 08 грудня 2025 року у ВП №42420383 накладено арешт на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:06:000:2407, а також на транспортні засоби: два автомобілі марки ВАЗ, модель 21011, та автомобіль HONDA, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Задовольняючи заяву про забезпечення позову від 26 березня 2026 року, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги мають майновий характер, а у разі їх задоволення виконання можливого рішення суду на користь позивачки може потребувати звернення стягнення на належне відповідачу майно.

Водночас, при вирішенні питання про накладення арешту на конкретне майно суд першої інстанції мав перевірити, чи належить таке майно відповідачу, оскільки арешт майна, яке належить особі, не залученій до участі у справі, є неприпустимим.

Відповідно до статей 149, 150 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача.

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та/або грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2024 року у справі №756/19178/21 наголосив, що вжиття заходів забезпечення позову не може порушувати права власності третіх осіб, які не є учасниками судового процесу. Накладення арешту на майно, яке до моменту постановлення ухвали суду вже перейшло у власність сторонньої особи, фактично обмежує її законне право власності та є підставою для скасування такого заходу забезпечення. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №755/9322/20.

Як вбачається з долученої до апеляційної скарги постанови державного виконавця про зняття арешту з майна від 07 квітня 2026 року у ВП №42420383, знято арешт, накладений на автомобіль HONDA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , оскільки згідно з відомостями МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів на запит державного виконавця №325150771 від 26 березня 2026 року, а також наданого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 - автомобіль HONDA ACCORD, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , з 01 травня 2024 року зареєстрований за іншою особою (а.с.74).

Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль HONDA ACCORD з реєстраційним номером НОМЕР_1 з 01 травня 2024 року зареєстрований за ОСОБА_6 , яка не є учасником спірних правовідносин та не залучена до участі у справі (а.с.75-76).

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції не перевірив належність спірного транспортного засобу відповідачу та наклав арешт на майно особи, яка не є учасником справи, чим фактично обмежив право власності третьої особи.

За встановлених обставин інші доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності заходів забезпечення позову, подвійного забезпечення та часткового погашення заборгованості не мають вирішального значення для правильного вирішення питання щодо законності оскаржуваної ухвали.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Лук`янець Людмили Олександрівни задовольнити.

Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2026 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб HONDA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді