Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №295/4746/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/4746/25 Головуючий у 1-й інст. Болейко А. П.

Номер провадження №33/4805/422/26

Категорія ч.1 ст.483 МКУ Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,– адвоката Лисюка Віктора Володимировича, представника Житомирської митниці Кондратюка Андрія Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу представника Житомирської митниці Заліщука Олексія Миколайовича на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 30 жовтня 2025 року, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 Митного кодексу України за відсутністю складу правопорушення,

в с т а н о в и в:

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 30 жовтня 2025 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 Митного кодексу України у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Не погоджуючись із вказаною постановою, представник Житомирської митниці Заліщук О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, із застосуванням адміністративного стягнення в межах санкції вказаної статті.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник митного органу посилається на обставини, викладені у протоколі про порушення митних правил, та зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зокрема, звертає увагу на те, що докази, покладені судом в основу оскаржуваної постанови, не підтверджують фактичного отримання та цільового використання транспортного засобу як гуманітарної допомоги, а також не підтверджують проходження військової служби громадянином ОСОБА_2 , якому, за твердженням сторони захисту, був переданий автомобіль. Також зазначає, що під час судового розгляду ОСОБА_1 пояснив, що передав транспортний засіб громадянину ОСОБА_3 , який у подальшому нібито передав автомобіль ОСОБА_2 . На думку митного органу, за таких обставин ОСОБА_1 не міг достовірно пересвідчитись у фактичній передачі транспортного засобу військовослужбовцю та його використанні для потреб військової частини, що, як вважає апелянт, свідчить про відсутність у нього реальної мети ввезення автомобіля в якості гуманітарної допомоги. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що військова частина НОМЕР_1 заперечує наявність будь-яких правовідносин щодо замовлення, очікування чи отримання вказаного транспортного засобу, а також відсутні підтвердження проходження військової служби ОСОБА_2 , якому, за твердженням сторони захисту, був переданий автомобіль.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі статтею 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

За змістом статей 245 КУпАП та 486 МК України завданням у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 489 МК України установлено, що при розгляді справи про порушення митних правил необхідно з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи, наведені вимоги закону при розгляді справи в суді першої інстанції та винесенні оскаржуваної постанови відносно ОСОБА_1 дотримані.

Відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0286/10100/24 від 07.11.2024, Житомирською митницею під час перевірки законності ввезення на митну територію України транспортних засобів у якості гуманітарної допомоги зі звільненням від сплати обов`язкових митних платежів, отримувачами яких є суб`єкти, розташовані (зареєстровані) на території Житомирської області, встановлено наступне. Одним із таких отримувачів гуманітарної допомоги є військова частина НОМЕР_1 (Житомирська обл). З метою встановлення законності ввезення на митну територію України транспортних засобів у якості гуманітарної допомоги, отримувачем яких зазначено вказану військову частину, Житомирською митницею до військової частини було направлено запит про надання інформації за вих. від 02.10.2024 № 7.19-3/20-02/8.2/7942, на який 04.11.2024 отримано відповідь за вих. № 813/26185 від 01.11.2024 (вх. Житомирської митниці від 04.11.2024 № 10238/8.2-20) про те, що зазначена військова частина ряд транспортних засобів, вказаних у запиті, не отримувала та на обліку у військовій частині вони не перебувають.

Згідно інформації, що міститься у базі даних АСМО «Інспектор», встановлено, що 17.01.2023 о 15 год 07 хв через міжнародний пункт пропуску «Устилуг-Зосин» митного поста «Устилуг» Волинської митниці громадянином України ОСОБА_1 на митну територію України ввезено транспортний засіб марки «КІА», модель «SORENTO», кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний іноземний номер НОМЕР_3 , 2007 року виготовлення, бувший у використанні, об`єм двигуна - 2497 см3, тип двигуна - дизель, оформлений у якості гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану без оподаткування та застосовування заходів нетарифного регулювання і випущений на митну територію України.

В ході проведення перевірки, з метою з`ясування обставин ввезення на митну територію України даного транспортного засобу, Житомирською митницею направлено запит у Волинську митницю за вихідним від 04.10.2024 № 7.19-3/20- 02/7/8070 з проханням надати копії документів, на підставі яких, транспортні засоби, отримувачем яких зазначено військову частину НОМЕР_1 (Житомирська обл), ввезено в Україну в якості гуманітарної допомоги. Факт ввезення на митну територію України та оформлення у якості гуманітарної допомоги вищевказаного транспортного засобу підтверджується відомостями, що містяться у АСМО «Інспектор» та копіями документів, які додані до відповіді Волинської митниці від 09.10.2024 № 7.3-2/28- 07/7/11179. Так, згідно поданої громадянином України ОСОБА_1 до митного контролю та оформлення Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 17.01.2023, яку ним підписано особисто, отримувачем товару зазначено - військову частину НОМЕР_1 (Житомирська обл). Також до митного оформлення громадянином України ОСОБА_1 було надано лист-звернення військової частини НОМЕР_1 за вих. № 813/252 від 17.01.2023 про те, що вказаний автомобіль ввозиться у якості гуманітарної допомоги для військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 для виконання бойових завдань.

Згідно вказаної відповіді військової частини НОМЕР_1 за вих. № 813/26185 від 01.11.2024 (вхідний Житомирської митниці від 04.11.2024 № 10238/8.2-20), зазначений транспортний засіб до військової частини НОМЕР_1 не надходив та не очікувався, листи-звернення військовою частиною стосовно зазначеного автомобіля не видавались.

На адресу місця реєстрації (проживання), наявну в електронних базах Державної митної служби, громадянина України ОСОБА_1 , направлено виклик від 03.10.2024 за №7.19-3/20-02/10/7992 про необхідність прибуття до митного органу для дачі пояснень з приводу обставин ввезення транспортного засобу марки «КІА», модель «SORENTO», кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний іноземний номер НОМЕР_3 , але даний громадянин у визначений термін не прибув та не направив на адресу митниці письмових пояснень.

Відповідно до протоколу про порушення митних правил ОСОБА_1 інкриміновано вчинення дій, спрямованих на порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.483 МК України, переміщення через митний кордон України товару – транспортного засобу марки «КІА», модель «SORENTO», кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний іноземний номер НОМЕР_3 , 2007 року виготовлення, бувший у використанні, об`єм двигуна - 2497 см3, тип двигуна - дизель, у якості гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану без оподаткування та застосовування заходів нетарифного регулювання, з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для його переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо отримувача товару, а саме Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 17.01.2023, у якій отримувачем вказано військову частину НОМЕР_1 та листа-звернення військової частини НОМЕР_1 за вих. № 813/252 від 17.01.2023 стосовно даного транспортного засобу, одержаного незаконним шляхом.

Частина перша ст.483 МК України зазначає, що переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, є охоронюваний МК України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України підроблених документів, які містять неправдиві дані.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.

Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п. 6 постанови Пленуму Верховного суду від 3 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил»).

Таким чином, правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 МК України може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу, як підставу для переміщення товару, - містять неправдиві дані, але бажає таким чином незаконно перемістити товар.

Закриваючи провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, суд першої інстанції виходив із недоведеності наявності в діях ОСОБА_1 прямого умислу на вчинення інкримінованого правопорушення.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки він ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів у справі, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.

Суд першої інстанції надав належну оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, зокрема поясненням ОСОБА_1 , відеозапису, акту приймання-передачі транспортного засобу, відповідно до якого автомобіль марки «KIA», модель «SORENTO», кузов № НОМЕР_2 після ввезення був переданий військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , а також поясненням останнього про використання транспортного засобу під час виконання бойових завдань та його знищення у березні 2024 року в Донецькій області.

Матеріали справи також не містять відомостей про реєстрацію вказаного транспортного засобу у цивільному обігу, його відчуження чи реалізацію після ввезення на митну територію України.

Доводи апеляційної скарги про те, що військова частина НОМЕР_1 заперечує факт отримання транспортного засобу, а також не підтверджує проходження військової служби ОСОБА_2 , не є безумовною підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.

При цьому з наявної на долученому до матеріалів справи електронному носії копії довідки військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2025 №5660 вбачається, що ОСОБА_4 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, диспозиція ч.1 ст.483 МК України передбачає обов`язкове встановлення прямого умислу особи на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання документів, що містять неправдиві відомості.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 , подаючи до митного оформлення декларацію та лист-звернення військової частини, достовірно знав про неправдивість зазначених у них відомостей або діяв з метою незаконного переміщення транспортного засобу через митний кордон України.

За таких обставин відсутність транспортного засобу на обліку військової частини НОМЕР_1 та заперечення військовою частиною факту його отримання не можуть бути безумовними та достатніми доказами наявності у діях ОСОБА_1 прямого умислу на незаконне переміщення товару через митний кордон України.

Посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_1 особисто не передавав транспортний засіб ОСОБА_2 , а передав його через іншу особу, також не свідчить про наявність у нього умислу на порушення митних правил та не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин щодо фактичного використання автомобіля для потреб військовослужбовців.

При цьому будь-яких доказів використання транспортного засобу у цивільному обігу, його використання не за призначенням або отримання ОСОБА_1 будь-якої матеріальної вигоди від ввезення автомобіля митним органом не надано, а матеріали справи таких відомостей не містять.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, однак не містять переконливих посилань на порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Під час апеляційного перегляду справи не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються дослідженими доказами.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Житомирської митниці Заліщука Олексія Миколайовича залишити без задоволення.

Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 30 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Галацевич