Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №161/5133/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/5133/26 Провадження №33/802/402/26 Головуючий у 1 інстанції:Мазур Д. Г.

Доповідач: Клок О. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря судових засідань – Зубрицької А.М., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника – адвоката Шевчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Шевчука В.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 27 лютого 2026 о 22 год 36 хв. керувала транспортним засобом марки «Audi Q8» д.н.з. НОМЕР_1 на вул. Задворецька, 15 у м. Луцьку, Волинської області з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, як на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, відмовилася. Такі дії ОСОБА_1 , кваліфіковані як порушення нею п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У поданій апеляційній скарзі захисник Шевчук В.В. оскаржує постанову судді першої інстанції, покликаючись на її незаконність та необґрунтованість. На думку апелянта, поліцейські порушили установлену законом процедуру огляду на стан сп`яніння: особі фактично не було вручено направлення на медичний огляд, не роз`яснено право пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я, а з відеозаписів не убачається чіткої відмови від проходження огляду. Навпаки, зазначається, що особа висловлювала намір пройти медичне обстеження, однак поліцейські не забезпечили такої можливості. Захисник звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутній належним чином складений акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, а суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення рапорт працівника поліції, який не може бути беззаперечним доказом вини. Також вважає, що суд першої інстанції неповно та поверхово дослідив докази, а усі сумніви щодо доведеності вини відповідно до Конституції України та практики застосування стандарту «поза розумним сумнівом», мають тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У зв`язку із цим, захисник Шевчук В.В. просить закрити провадження у даній справі стосовно ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , її захисника – адвоката Шевчука В.В., доходжу такого висновку.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом було дотримано.

Доводи захисника Шевчука В.В. про те, що працівниками поліції не було роз`яснено право на проходження огляду у закладі охорони здоров`я, частково спростовуються матеріалами справи та відеозаписом події. Дійсно, на початковому етапі спілкування працівниками поліції не було окремо та детально роз`яснено порядок проходження огляду у медичному закладі. Разом з тим, із відео убачається, що ОСОБА_1 неодноразово висловлювала саме відмову від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, що було зафіксовано працівниками поліції в установленому законом порядку.

При цьому, до моменту ознайомлення із складеними відносно неї адміністративними матеріалами, ОСОБА_1 не заявляла чіткого та однозначного наміру пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, а лише поцікавилась можливістю проходження такого огляду. На це працівник поліції повідомив їй алгоритм дій та роз`яснив, що вона має право самостійно звернутися до медичного закладу для проходження відповідного обстеження. У відповідь на це вона зазначила, що побоюється проходити такий огляд, оскільки результат може показати перевищення допустимого рівня алкоголю в крові (час згідно відео 23 год 05 хв). У подальшому, ОСОБА_1 повторно повідомила, що проходити огляд на місці вона не бажає (час згідно відео 23 год 07хв).

Після цього працівниками поліції було здійснено ознайомлення особи з адміністративними матеріалами та надано для підпису протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а. с. 3), а також направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 4). Після ознайомлення із зазначеними документами, ОСОБА_1 повторно підтвердила свою відмову від проходження огляду та від отримання вказаних документів, що зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції о 23 год 15 хв, у зв`язку із чим, твердження сторони захисту про відсутність у матеріалах справи направлення, врученого ОСОБА_1 , є безпідставними.

Також безпідставними є доводи захисника про те, що суд першої інстанції поклав в основу доведення її вини виключно рапорт працівника поліції, так як вина ОСОБА_1 у вчиненому стверджується сукупністю належних та допустимих доказів, безпосередньо досліджених судом, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№602443, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, а також іншими наявними у справі доказами.

Покликання апелянта на те, що із постанови судді неможливо зрозуміти, який саме склад адміністративного правопорушення установлено - керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи відмова від проходження огляду, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає декілька альтернативних форм об`єктивної сторони правопорушення, зокрема як керування транспортним засобом у стані сп`яніння, так і відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. При цьому, при розгляді даної справи у суді першої інстанції суддею підтверджено установлений поліцейськими саме факт відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, що прямо охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП та не створює жодної правової невизначеності.

Суд апеляційної інстанції також ураховує, що сама по собі подальша зміна поведінки особи, після зафіксованої поліцейськими відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, не спростовує факту вчинення нею даного адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив матеріали справи, надав належну оцінку доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б слугували підставою для скасування оскарженої постанови судді, апеляційним судом не установлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу захисника Шевчука В.В., подану в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: