Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №161/14939/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/14939/25 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М.

Провадження № 22-ц/802/620/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Власюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 березня 2026 року в складі судді Присяжнюк Л. М.,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, мотивуючи тим, що на підставі рішення суду з нього стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини від попереднього шлюбу. Однак після ухвалення судового рішення, на теперішній час, у нього відбулись зміни у сімейному стані та зміни майнового становища та стану здоров`я. Зокрема, 04.10.2022 позивач уклав шлюб із ОСОБА_4 , у шлюбі народилась дитина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім цього зазначає, що він є військовослужбовцем, внаслідок отримання бойової травми потребує лікування та посттравматичної реабілітації. Вважає, що зазначені обставини призвели до погіршення матеріального стану позивача, тому він просить суд про змінити спосіб стягнення аліментів.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив зменшити розмір стягуваних аліментів з 1/3 частки з усіх видів доходу до 1/6 частки.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 березня 2026 року позов задоволено.

Ухвалено зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дитини: сина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2015 року.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на користь дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частки від його доходу щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що до матеріалів справи позивач додає документи про хвороби та про народження дитини, проте не надає жодних документів про витрати в місяць як на лікування, так і на іншу дитину(ні чеків, квитанцій тощо), а тому посилання суду першої інстанції на погіршення матеріального стану позивача у зв?язку з вищезазначеними обставинами не є обґрунтованими, оскільки не містять посилання на відповідні докази та розрахунок, на скільки в грошовому еквіваленті погіршився матеріальний стан відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує аргументи апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін.

В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 28.05.2026, тобто, дата складення повного судового рішення.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтями 180, 181 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 , від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 .

Відповідно до роз`яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тобто, законодавцем чітко встановлена наявність конкретних підстав для зміни розміру аліментів.

При вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

З огляду на положення ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Утримання інших осіб впливає на матеріальне становище утримувача.

Враховуючи викладене, зміна сімейного стану платника (народження третьої дитини) є підставою для зменшення аліментів на утримання інших дітей, оскільки судом враховується народження інших утриманців платника, але рішення приймається індивідуально, з обов`язковим врахуванням інтересів усіх дітей та їхнього права на належний рівень життя.

Приписами ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача про зменшення розміру аліментів відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому народився син – ОСОБА_1 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2015 року ухвалено стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Аліменти стягуються з 17.06.2015 року.

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 04.10.2022 вбачається, що 04.10.2022 позивач ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_4

ОСОБА_1 на час звернення з цим позовом перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 04.10.2022) та є батьком малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, по справі встановлено, що після ухвалення судового рішення про стягнення з позивача аліментів на утримання сина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 сімейний стан позивача зазнав змін.

Звертаючись з цим позовом ОСОБА_1 , як підставу для зменшення розміру аліментів, зазначив, що у зв`язку з укладенням шлюбу, народженням другої дитини, відбулись зміни його сімейного, майнового стану та погіршення його матеріального становища.

Також судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем ЗСУ, призваним з 17.04.2024, має статус учасника бойових дій.

На підтвердження майнового стану позивачем надано копію довідки про доходи в/ч НОМЕР_2 , за період з січня 2025 по грудень 2025 року, згідно з якою, як вірно зазначено судом першої інстанції, грошове забезпечення позивача є варіативним, оскільки залежить від специфіки служби в ЗСУ та виконуваних завдань, що впливають на наявність чи відсутність додаткових доплат.

Згідно з медичною документацією вбачається, що 16.06.2025 ОСОБА_1 отримав бойову травму – закритий внутрішньосуглобний перелом дистальної третини променевої кістки лівого передпліччя. За ступенем тяжкості травма відноситься до тяжких.

Відповідно до довідки ВЛК від 15.11.2025 №20225-1115-1049-0518-0 ОСОБА_1 визнаний придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3, навчальних центрах. закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Проте є непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних, кораблях, у спецспорудах.

Факт зміни сімейного стану позивача та погіршення його стану здоров`я з моменту ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, сторонами не оспорюється, а встановлені в цій частині рішення суду першої інстанції обставини справи відповідачем не оскаржуються.

Доводи апеляційної скарги про те, що народження дочки у позивача після стягнення аліментів на спільну дитину та перебування її на утриманні батька не впливає на його матеріальне становище, суперечать фактичним обставинам справи. Позивач обгрунтовано стверджує, що необхідність утримання ще однієї дитини свідчить про зміну матеріального становища платника аліментів.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявні підстави для зменшення розміру аліментів, при цьому необхідним і достатнім розміром аліментів на утримання сина від першого шлюбу для забезпечення гармонійного розвитку дитини є зменшення розміру аліментів до 1/6 частини заробітку (доходу) позивача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, є розумним, не суперечить нормам матеріального права.

Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що відсутні підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються на її користь з позивача на утримання саме її сина, оскільки позивачем не доведено погіршення його матеріального стану та неспроможність сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі, раніше визначеному рішенням суду і необхідності зменшення їх розміру, спростовуються матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами по справі.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення в оскаржуваній частині і ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення в оскаржуваній частині та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права в оскаржуваній частині, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 березня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді