Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №580/1277/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/1277/25 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування позивачу грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 03.03.2022 по 16.06.2023 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 01.03.2022 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок позивачу грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 03 березня 2022 по 31 грудня 2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, за період з 01 січня 2023 по 16 червня 2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити виплату грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період 03 березня 2022 по 31 грудня 2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, за період з 01 січня 2023 по 16 червня 2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, з урахуванням виплачених сум;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок позивачу щомісячної премії в розмірі 247% в межах максимального розміру посадового окладу визначеного, та надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити виплату щомісячної премія в розмірі 247% в межах максимального розміру посадового окладу визначеного у таті, та надбавка за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2022 р. та 01 січня 2023 року, з урахуванням виплачених сум;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок позивачу щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 523% місячного грошового забезпечення, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01.06. по 16.06.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити виплату щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 523% місячного грошового забезпечення, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01.06.2023 по 16.06.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 р. та 01 січня 2023 року, з урахуванням виплачених сум, з урахуванням виплачених сум;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок позивачу додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 відповідно до Порядку грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ від 07.06.2018 № 260, в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01.06.2023 по 16.06.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 р. та 01 січня 2023 року;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити виплату додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 відповідно до Порядку грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ від 07.06.2018 №260, в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01.06.2023 по 16.06.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 р. та 01 січня 2023 року, з урахуванням виплачених сум, з урахуванням виплачених сум;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за вересень 2022 рік, січень 2023 р., лютий 2023 р., березень 2023 р., квітень 2023 р., травень 2023 та червень 2023 р. передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати позивачу додаткову винагороду за вересень 2022 рік, січень 2023 р., лютий 2023 р., березень 2023 р., квітень 2023 р., травень 2023 та червень 2023 р., передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 100000,00 грн (сто тисяч гривень 00 копійок) в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити виплату додаткової винагороди за вересень 2022 рік, січень 2023 р., лютий 2023 р., березень 2023 р., квітень 2023 р., травень 2023 та червень 2023 р. передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 100000,00 грн (сто тисяч гривень 00 копійок) в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначила, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 й був звільнений 16.06.2023. Вважає, що у період проходження позивачем військової служби, відповідач нараховував та виплачував грошове забезпечення у меншому розмірі, а саме в спірний період виплачував посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, обраховані виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, замість станом на 01 січня календарного року. Вважає дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, протиправними. Також зазначила, що позивач має право на виплату винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за спірний період з розрахунку 100000 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 03.03.2022 по 19.05.2023 із визначенням посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, на 1 січня 2018 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 03.03.2022 по 31.12.2022 із застосуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеними, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеними, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2025 та від 16.12.2025 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 03.03.2022 (витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 03.03.2022 № 8-ос) по 16.06.2023 (витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.06.2023 № 336) проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із змісту довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з 03.03.2022 по 16.06.2023 від 11.11.2024 № 1021П/3903 вбачається, що у спірному періоді позивачу було виплачено, зокрема, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, а саме: у березні 2022 р. у сумі 28 064,52 грн, у квітні 2022 р. - 30 000,00 грн, у травні 2022 р. - 75 161,29 грн, у червня 2022 р. - 100 000,00 грн, у липні 2022 р. - 100 000,00 грн, у серпні 2022 р. - 100 000,00 грн, у вересні 2022 р. - 76 666,67 грн, у жовтні 2022 р. - 100 000,00 грн, у листопаді 2022 р. - 100 000,00 грн, у грудні 2022 р. - 100 000,00 грн, у січні 2023 р. - 30 000,00 грн, у лютому 2023 р. - 7 500,00 грн, у березні 2023 р. - 23 225,81 грн, у квітні 2023 р. - 18 000,00 грн, у травні 2023 р. - 30 000,00 грн, у червні 2023 р. - 16 000,00 грн.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 16.06.2023 № 1877 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 16.06.2023 № 1877, позивач в період з 12.05.2022 по 08.09.2022, з 17.09.2022 по 19.01.2023, з 19.02.2023 по 19.02.2023, з 23.02.2023 по 23.03.2023, з 31.03.2023 по 04.04.2023, з 17.04.2023 по 16.06.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Сєвєродонецьк, м. Лисичанськ, с. Білогорівка Луганської обл., м. Бахмут, с. Миколайпілля, с. Благодатне Донецької обл., с. Кінне, с. Бунакове, с. Нижній Бурлук, с. Кутузівка, с. Білий Колодязь, с. Рідкодуб, смт Дворічна, с. Садовод, с. Синьківка Харківської обл.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу грошового забезпечення у спірний період у встановленому законодавством розмірі, останній звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, відновилася первинна редакція п. 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно пункту 6 Постанови № 103, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов висновку, що посадовий оклад позивача, його оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця, з 03.03.2022 по 19.05.2023 повинні були визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не на 01.01.2018). Тому, грошове забезпечення позивача за вказаний період підлягає перерахунку.

Ураховуючи те, що суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу про перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з 03.03.2022 по 19.05.2023 із застосуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеними, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, то враховуючи, що премія та надбавка за особливості проходження служби включені до грошового забезпечення як щомісячні додаткові види грошового забезпечення, тому ця позовна вимога є похідною та її також слід задовольнити.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки:

- обґрунтування висновку суду про наявність порушеного права позивача на належне грошове забезпечення не відповідають обставинам встановленим судом під час розгляду справи. Крім того, рішення суду прийнято в результаті неправильного тлумачення закону та незастосування закону, який підлягав застосуванню;

- законодавство не передбачає жодних випадків поняття «відновлення» в силі нормативних актів Кабінету Міністрів України, які внаслідок набрання судовим рішенням законної сили втратили чинність;

- відповідачем не було порушено прав та інтересів позивача на достатнє грошове забезпечення у зв`язку із відсутністю правових підстав для використання під час обчислення розміру грошового забезпечення військовослужбовця Збройних Сил України прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023, адже положення статей 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» виключають перерахунок грошового забезпечення діючого військовослужбовця станом на вказані дати через відсутність відповідних призначень у державному бюджеті. При цьому, загальновідомими є обставини перманентного обчислення суб`єктами владних повноважень грошового забезпечення за такими видами як оклад за посадою та оклад за військовим (спеціальним) званням згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням прожиткового мінімум для працездатної особи - 1762,00 грн., а постановою КМУ від 12.05.2023 № 481 підтверджений факт незмінності правила обчислення грошового забезпечення із використанням показника арифметичного значення прожиткового мінімуму у розмірі - 1762,00 грн. за п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. № 704;

- позивач до позовної заяви не додав заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Слід звернути увагу на те, що апеляційний перегляд здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги військової частини у частині задоволених позовних вимог, згідно норм ч. 1 ст. 308 КАС України.

Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Приписами ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також, додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постанова № 704 набрала чинності з 01.03.2018.

Разом з тим, 24.02.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої, у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103 і з цієї дати фактично відновлено дію пункту 4 Постанови № 740 у первісній редакції, тобто розрахунковою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Указані зміни, внесені Постановою №103 до п. 4 Постанови № 704, скасовані 29.01.2020 із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18.

У пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704, закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

У примітках Додатків 12, 13, 14 Постанови № 704, визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Згідно п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідна положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Існування у цьому випадку правової колізії між нормами п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та п. 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, вирішується на користь положень Закону, як акту права вищої юридичної сили.

Таким чином, оскільки норма п. 3 розд. ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п. 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для обчислення розміру грошового забезпечення із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Як вже було зазначено вище, вказані норми права, у своїй сукупності, вказують на те, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704. Величина 01 січня календарного року а не 01.01.2018 застосовується з тих підстав, що за рішенням суду у справі № 826/6453/18 скасовані зміни до п. 4 постанови № 704, якими змінено величину 01 січня календарного року на 01.01.2018.

Таким чином, як обґрунтовано виснував суд першої інстанції, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, відновилася первинна редакція п. 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно пункту 6 Постанови № 103, а отже, посадовий оклад позивача, його оклад за військовим (спеціальним) званням, як військовослужбовця, з 03.03.2022 по 19.05.2023 повинні були визначатися, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не на 01.01.2018). Тому, грошове забезпечення позивача за вказаний період підлягає перерахунку.

Згідно пункту 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати, надано право: встановлювати надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років; здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів - не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Згідно з пунктом 4 розділу І зазначеного Порядку грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає, зокрема, надбавки за особливості проходження служби та премії.

Згідно із приписами пунктів 1, 2 розділу VI Порядку № 260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків. Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення на відповідний рік надбавка за особливості проходження служби окремим категоріям військовослужбовців збільшується на відповідний коефіцієнт згідно з Переліком окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (додаток), або може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України у фіксованому розмірі до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.

Розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби розраховується від мінімального розміру цієї надбавки, який встановлюється Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65 відсотків.

Також, згідно з п. 2 розділу ХVІ Порядку № 260, розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

Отже, розмір надбавки за особливості проходження служби прямо залежить та визначається від розміру посадового окладу, окладу за військове звання та відсоткової надбавки за вислугу років, а розмір премії - від посадового окладу за місяць, в якому виникло право на їх виплату.

Ураховуючи, що суд першої інсатнції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з 03.03.2022 по 19.05.2023 із застосуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, то враховуючи, що премія та надбавка за особливості проходження служби включені до грошового забезпечення як щомісячні додаткові види грошового забезпечення, тому ця позовна вимога є похідною та її слід задовольнити шляхом зазначення в резолютивній частині про зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за спірний період із застосуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеними, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність висновків суду першої інстанції в цій частині.

Щодо посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів бере до уваги, що в ухвалі суду від 25.02.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі, суддя розглядав це питання та визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновив позивачу строк звернення до суду. Дійсно, звернення до суду відбулось з пропуском встановленого процесуальним законом строку на звернення до суду з даним позовом, проте, у вирішенні питання про поновлення такого строку, варто врахувати те, що позивач проходив військову службу та відповідно до витягу з наказу командира військової частини від 16.06.2023 № 336, виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 16.06.2023.

Позивач з 21.01.2023 по 17.02.2023 перебував на на стаціонарному лікуванні, що підтверджується Випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 252; з 24.03.2023 по 30.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується Випискою із медичної карти № 4654; з 29.12.2023 по 24.01.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні, що підтверджується Випискою із медичної карти стаціонарного хворого, історія хвороби № 14423; з 19.02.2024 по 08.03.2024 проходив амбулаторне лікування (фізіологічне відділення на реабілітацію), що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого № 77032; з 11.03.2024 по 22.03.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні, що підтверджується Випискою з історії хвороби № 1687/556; з 14.05.2024 по 24.05.2024 стаціонарне лікування, що підтверджується Випискою з історії хвороби № 3194/1062. Позивач 01.07.2024 отримав групу інвалідності з 27.06.2024, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААГ № 858906.

Дані дії не можливо вважати бездіяльністю позивача, адже останній протягом значного періоду часу постійно перебував на лікуванні, що безпосередньо пов`язано з проходженням військової служби. Водночас, 21 листопада 2024 року представником позивача було отримано відповідь № 1021/7/3904 від 11.11.2024 на адвокатський запит, дата отримання підтверджується штампом на поштовому конверті, на якому зазначається 21.11.2024.

Тож, беручи до уваги, що позивач був військовослужбовцем, проходив військову службу та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а після звільнення з військової служби проходив тривале лікування у закладах охорони здоров`я, на переконання колегії суддів вказані обставини є суттєвими та давали суду першої інстанції для висновку про наявність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку на звернення до суду.

Отже, по суті спірних правовідносин, колегія суддів висновує, що положення постанови Кабінету Міністрів України № 704 з 29.01.2020 мають застосовуватися з урахуванням судового рішення по справі № 826/6453/18.

Апеляційний перегляд здійснювався в межах доводів та вимог апеляційної скарги військової частини у частині задоволених позовних вимог, згідно норм ч. 1 ст. 308 КАС України. У іншій частині (відмови в задоволенні позовних вимог) оскаржуване рішення суду першої інстанції не переглядалось.

Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко