Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №320/5838/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/5838/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 2000-0302-8/115224 від 24.08.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву від 16.08.2023 ОСОБА_1 за призначенням пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 21.04.1980 по 07.06.1995, з 15.03.1997 по 30.08.1997, та з 01.09.1997 по 16.03.1998 згідно трудової книжки колгоспника від 21.04.1981, колгосп «Ленінський шлях» сільська рада Колонщинська, Макарівського району;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 на підставі ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 16.08.2023.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року позов задоволено частково.

Взнано протиправним та скасовано рішення №104650015076 від 24.08.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву від 16.08.2023 ОСОБА_1 за призначенням пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 21.04.1980 по 07.06.1995, з 15.03.1997 по 30.08.1997, та з 01.09.1997 по 16.03.1998 згідно трудової книжки колгоспника від 21.04.1981 та трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.09.2010, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту.

Страховий стаж ОСОБА_1 підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.09.2010 та трудової книжки колгоспника, відповідно до яких позивач працював: з 21.04.1980 по 08.02.1996 у колгоспі; з 15.03.1997 по 30.08.1997 у ТОВ "Будівельна фірма "ГРІНКОМ"; з 01.09.1997 по 16.03.1998 у ПП Агробудсервіс "ГрінКом"; з 01.06.2000 по 15.03.2004 у виробничо-технічному кооперативі "Електвет"; з 31.03.2004 по 22.01.2007 у ВАТ "АК "Київводоканал"; з 17.07.2007 по 17.09.2010 у ТОВ "Веста сервіс"; з 15.09.2010 у ВАТ "АК "Київводоканал" (ВАТ "АК "Київводоканал", ПАТ "АК "Київводоканал").

16.08.2023 ОСОБА_1 , досягнувши 60-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши необхідний пакет документів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №104650015076 від 24.08.20023 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідач, у своєму рішенні від 24.08.2023 зазначив про те, що Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

За наслідком розгляду документів позивача, до його загального страхового стажу не зараховані періоди роботи з 15.03.1997 по 30.08.1997 та з 01.09.1997 по 16.03.1998 згідно трудової книжки колгоспника від 21.04.1981 в зв`язку з дописаними наказами про прийняття та звільнення з роботи, які не завірені належним чином.

До загального страхового стажу позивача не зарахований період роботи в колгоспі згідно архівної довідки від 05.07.2023 № 232, оскільки вказане ПІБ заявника - « ОСОБА_1 », « ОСОБА_1 », « ОСОБА_1 », « ОСОБА_1 » не співпадає з паспортними даними - « ОСОБА_1 ». Звертаємо увагу, що в довідці не вказано, що іншої особи з вказаними ПІБ за період роботи в колгоспі не виявлено.

На підставі викладеного, відповідачем вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також, відповідач зазначив, що дата, з якої заявник матиме право на пенсійну виплату - 07.08.2028 або при набутті необхідного страхового стажу.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі втрати працездатності, а також у старості.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року №637.

За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року №10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до підпункту 2.2 Інструкції до трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до підпункту 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до підпункту 2.4 Інструкції всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162.2.10.

Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний".

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 15.03.1997 по 30.08.1997, з 01.09.1997 по 16.03.1998 згідно трудової книжки колгоспника від 21.04.1981 у зв`язку з дописаними наказами про прийняття та звільнення з роботи, які не завірені належним чином.

Однак, спірні періоди страхового стажу ОСОБА_1 підтверджується записами трудової книжки колгоспника від 21.04.1981, відповідно до яких останній працював:

- з 15.03.1997 по 30.08.1997 у ТОВ "Будівельна фірма "ГРІНКОМ";

- з 01.09.1997 по 16.03.1998 у ПП "Агробудсервіс "ГрінКом".

Відповідності до пункту 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Таким чином, обов`язок по здійсненню записів у трудовій книжці покладено на керівників підприємств, власників або уповноважені ним органи, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису, відсутність на печатці коду ЄДРПОУ, нечіткість на печатці назви підприємства чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

При цьому, у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку № 22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала.

Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, вбачається, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не зарахування спірних періодів роботи позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому, з огляду на викладене, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача спірні періоди роботи .

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем протиправно відмовлено позивачеві в зарахуванні стажу його роботи з 13.03.1997 по 30.08.1997, з 01.09.1997 по 16.03.1998, оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними доказами, наявними в матеріалах справи.

Щодо незарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у колгоспі згідно архівної довідки від 05.07.2023 №232, суд зазначає, що територіальні управління Пенсійного фонду України мають право запитувати та отримувати відомості, необхідні для виконання покладених на них завдань, а не покладати такий обов`язок на позивача.

При цьому, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №593/283/17).

Зважаючи на відсутність суперечностей у поданих позивачем документах, а також відсутності обґрунтованих сумнівів у тому, що мова в наданих документах йде про іншу особу, суд вважає, що надана позивачем довідка №232 від 05.07.2023 підтверджує стаж роботи позивача в колгоспі та відповідає відомостям, зазначеним у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

З огляду на викладене, відповідач не довів правомірності своїх дій щодо неврахування позивачеві періоду роботи згідно довідки №232 від 05.07.2023.

Підсумовуючи викладене, обрахунок стажу позивача здійснено відповідачем без дотримання вимог законодавства та без урахування документів, поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії, а тому рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, рішення про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з цим, ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.

Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).

Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Як наслідок, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Інші доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду першої інстанції не спростовують.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя В. Ю. Ключкович

СуддяА. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 28.05.2026)