Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №640/6567/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: прийняття громадян на публічну службу, з них

Дата: 27 травня 2026 р.

Справа: №640/6567/21

Суддя: Василенко Ярослав Миколайович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/6567/21 Головуючий у 1-й інстанції: Брегей Р.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо невнесення до трудової книжки відповідного запису про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Держземагенства у Радомишльському районі Житомирської області з 31.05.2016 на підставі наказу №308-то від 06.11.2020, виданого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.

- зобов`язати Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру внести до трудової книжки запис про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Держземагенства у Радомишльському районі Житомирської області з 31.05.2016 на підставі наказу №308-то від 06.11.2020, виданого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.

20.05.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

27.03.2025 суддею Кіровоградського окружного адміністративного суду Брегеєм Р.І. прийнято дану справу до свого провадження.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ голови комісії з реорганізації Держземагенства України Шемелинець Л.М. від 30.05.2016 № 46-кт/а «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Держземагенства у Радомишльському районі Житомирської області з 30.05.2016. Стягнуто з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.05.2016 по 25.01.2017 в сумі 17204,24 грн. Стягнуто з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь ОСОБА_1 1000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Проте, постановою Верховного Суду України від 10.09.2020 по справі №806/1149/16 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 в цій справі змінено та викладено третій абзац її резолютивної частини у наступній редакції: «поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Держземагентства у Радомишльському районі Житомирської області з 31.05.2016».

На виконання вищевказаного рішення по справі №806/1149/16 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру видано наказ №308-то від 06.11.2020, яким скасовано наказ Держземагентства від 30.05.2016 №46-кт/а «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Держземагентства у Радомишльському районі Житомирської області з 31.05.2016.

Однак, Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру в трудову книжку НОМЕР_1 не було внесено відповідний запис про поновлення на посаді ОСОБА_1 з 31.05.2016 відповідно до наказу №308-то від 06.11.2020, виданого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивача було поновлено на посаді начальника відділу Держземагентства у Радомишльському районі Житомирської області з 31.05.2016 на підставі судового рішення, яке підлягало негайному виконанню, однак станом на момент фактичного виконання такого рішення юридичну особу роботодавця та її правонаступника було припинено, у зв`язку з чим запис про поновлення у трудовій книжці позивача зроблено не було. Водночас, суд першої інстанції виходив з того, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру виконала судове рішення шляхом видання наказу про поновлення позивача на посаді та сплатила середній заробіток за час вимушеного прогулу, а тривале невиконання рішення суду призвело до виникнення спірної ситуації. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що обов`язок щодо внесення запису до трудової книжки позивача про поновлення на посаді покладається саме на зазначену Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, а невчинення нею відповідних дій свідчить про протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та безпідставно поклав на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру обов`язок внести запис до трудової книжки позивача, оскільки позивач перебував у трудових відносинах із відділом Держземагентства у Радомишльському районі Житомирської області, який був окремою юридичною особою публічного права та самостійно здійснював кадровий облік, зберігання трудових книжок і внесення до них записів, тоді як Держгеокадастр не був роботодавцем позивача, не здійснював ведення його кадрової документації та не є правонаступником ліквідованого відділу. На думку апелянта, припинення юридичної особи роботодавця та відсутність її правонаступника не породжує автоматичного покладення відповідних обов`язків на центральний орган виконавчої влади, а тому зобов`язання Держгеокадастру внести запис до трудової книжки суперечить статті 48 Кодексу законів про працю України, постанові Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» та частині другій статті 19 Конституції України, оскільки фактично покладає на орган влади повноваження, не передбачені законодавством, а також свідчить про те, що суд першої інстанції не встановив належного суб`єкта відповідальності у спірних правовідносинах і вийшов за межі предмета спору.

Колегія суддів вважає доводи позивача частково обґрунтованими та частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частиною 3 ст. 87 Закону № 889-VIII передбачено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Пунктом 1 ст. 40 КЗпП України зазначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно статей 42, 49-2 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, переліченим у частині другій статті 42 КЗпП. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України).

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», зокрема, утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 затверджено Положення «Про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру».

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 294-р «Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» уряд погодився з пропозицією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» (Офіційний вісник України, 2015 р., № 7, ст. 164) функцій і повноважень Державного агентства земельних ресурсів, що припиняється.

Отже, роботодавцем ОСОБА_1 був відділ Держземагентства у Радомишльському районі.

Однак, враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що роботодавцем ОСОБА_1 є Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, що також підтверджується наказом від 06.11.2020 №308 про скасовано наказ Держземагентства від 30.05.2016 №46-кт/а «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Держземагентства у Радомишльському районі Житомирської області з 31.05.2016.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Відповідно до ст.48 КЗПП облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов`язковому порядку не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу.

Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Пунктом 2.8 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Мінпраці України, Мін`юсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 №58 передбачено, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а при її відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з пунктом 2.10. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4

повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання.

Отже, Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру здійснює завдання та виконує функції, які охоплюють ті, якими було наділено Державне агентство земельних ресурсів, а тому має своїм обов`язком вжити заходів для внесення до трудової книжки відповідного запису про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Держземагенства у Радомишльському районі Житомирської області з 31.05.2016 на підставі наказу №308-то від 06.11.2020, виданого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Щодо доводів апелянта про те, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не є роботодавцем позивача та не наділена повноваженнями щодо внесення записів до трудової книжки, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки матеріалами справи встановлено, що саме цим органом було виконано судове рішення про поновлення позивача на посаді шляхом видання наказу від 06 листопада 2020 року №308-то про поновлення на посаді начальника відповідного відділу з 31 травня 2016 року. Водночас на момент фактичного виконання рішення суду юридичну особу роботодавця та її правонаступника вже було припинено, що унеможливило виконання обов`язків щодо оформлення трудових відносин безпосереднім роботодавцем. За таких обставин саме відповідач, який здійснив виконання рішення суду та сплатив середній заробіток за час вимушеного прогулу, був зобов`язаний забезпечити повне та належне відновлення порушених трудових прав позивача, у тому числі шляхом внесення відповідного запису до трудової книжки як складової виконання рішення про поновлення на роботі.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що відсутність правонаступника ліквідованої юридичної особи виключає можливість покладення відповідних обов`язків на центральний орган виконавчої влади, оскільки такі обставини не можуть позбавляти особу реальної можливості поновлення порушених трудових прав та виконання судового рішення у повному обсязі. Навпаки, з огляду на принцип обов`язковості судового рішення, закріплений у статті 129-1 Конституції України, а також положення статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, державний орган, який фактично виконує судове рішення та видає акт про поновлення на посаді, зобов`язаний забезпечити і належне документальне оформлення такого поновлення.

Не беруться колегією суддів до уваги і посилання апелянта на частину другу статті 19 Конституції України, оскільки виконання судового рішення, у тому числі в частині усунення наслідків незаконного звільнення та оформлення поновлення працівника на посаді, є обов`язком суб`єкта владних повноважень, який реалізується саме на підставі та у спосіб, визначений законом і судовим рішенням. Отже, покладення на відповідача обов`язку внести запис до трудової книжки позивача спрямоване на забезпечення реального та повного виконання рішення суду про поновлення на роботі і не свідчить про покладення на нього повноважень, не передбачених законодавством.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо вчинення запису у трудовій книжці ОСОБА_1 про поновлення на посаді начальника відділу Держземагенства у Радомишльському районі Житомирської області з 31.05.2016 на підставі наказу від 06.11.2020 №308-то та зобов`язання Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру зробити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про поновлення на посаді начальника відділу Держземагенства у Радомишльському районі Житомирської області з 31.05.2016 на підставі наказу від 06.11.2020 №308-то.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Частиною 4 ст. 317 КАС України зазначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті позовних вимог, однак неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і частково порушено норми матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні в частині мотивів, з яких виходив суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua