Додаткове рішення від 27 травня 2026 р. у справі №420/6759/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6759/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №420/6759/25,-

В С Т А Н О В И В:

06.03.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.01.2025: №3776/15-32-09-05-11, яким за порушення п. 1 ст. 23 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" на позивача накладено штраф у розмірі 24000 грн; №3774/15-32-09-05-11, яким за порушення п. 7 ст. 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" на позивача накладено штраф у розмірі 24000 грн; №3775/15-32-09-05-11, яким за порушення п. 1 ст. 21 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" на позивача накладено штраф у розмірі 24000 грн; №3771/15-32-09-05-11, яким за порушення п. 1 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" на позивача накладено штраф у розмірі 24000 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 скасовано в частині відмови у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2025 №3775/15-32-09-05-11 та №3771/15-32-09-05-11. Ухвалено у відповідній частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задоволено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

16.04.2026 позивач звернувся до апеляційного суду із заявою про винесення в порядку статті 252 КАС України додаткового рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції.

На обґрунтування поданої заяви зазначалося, що ухвалюючи судове рішення у справі апеляційний суд не звернув увагу на заяву від 16.04.2025 про здійснення розподілу судових витрат на адвоката у розмірі 20000 грн та сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи поданої заяви та матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Приписами частин першої-другої статті 132 КАС України обумовлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами пункту 4 частини першої статті 322 КАС України, у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, б) новий розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення;

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції було частково скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог з прийняттям нового рішення у відповідній частині, наявні підстави для нового розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Так, відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

У постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3098/20 Верховний Суд зазначав, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд багаторазово, зокрема у постанові у справі №922/445/19, вказував, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до наданих позивачем копій документів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу вбачається, що з метою отримання правничої допомоги між, ОСОБА_1 , та адвокатом Карагяур В.І., діючого на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №004057 від 15 січня 2020 року, виданого Радою адвокатів Одеської області, укладено договір (угоду) про надання адвокатських послуг №106 від 13 лютого 2025 року (копіядоговоруудодатках).

Відповідно до умов цього Договору №106 розмір гонорару та витрат за цим договором складається із загальної вартості конкретних доручень згідно додатків до цього Договору (п.4.1. Договору).

За умовами Додатку №1 до договору (угоди) про надання адвокатських послуг №106 від 13.02.2025 сторони погодили, що:

І. Адвокатом, Карагяур В.І., на виконання умов цього Договору надаються такі послуги: 1. Проведення попереднього аналізу правовідносин у сфері податкової звітності, підстав та порядку проведення перевірок органами ДПС, скасування податкових повідомлень-рішень; 2. Витребування та збір доказів з метою захисту інтересів клієнта у суді; 3. Підготовка заяв по сутті справи та заяв з процесуальних питань у справі про скасування податкових повідомлень-рішень; 4. Представництво інтересів ОСОБА_1 у суді.

ІІ. Вартість послуг (гонорар) Адвоката за окремим дорученням, зазначеним у п.1 цього Додатку становить 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень.

15.04.2025 сторони склали Акт приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2025 року (Додаток №2 до Договору), а саме:

1. Опрацювання законодавчої бази у сфері податкової звітності, перевірок органів ДПС та притягнення останніми до відповідальності суб`єктів підприємницької діяльності - 2000 грн.

2. Збір інформації та документів, опрацювання та аналіз судової практики у справах про скасування податкових повідомлень-рішень - 2000 грн.

3. Складання позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - 12000 грн.

4. Підготовка заяв по сутті справи та заяв з процесуальних питань у справі №420/6759/25: відповідь на відзив; заява про здійснення розподілу судових витрат; інші заяви та клопотання - 4000 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується безпосередній факт надання Позивачу послуг правничої допомоги на 20000 грн.

Водночас колегія суддів ураховує, що в розумінні частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у постановах від 16 травня 2023 року у справі №340/8992/21, від 07 грудня 2022 року у справі №340/9011/21 та від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 Верховний Суд виснував, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

18.04.2025 відповідач подав до суду першої інстанції клопотання, в якому, посилаючись на те, що розмір гонорару адвокату з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом, є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги, просить зменшити розмір витрат на правову допомогу.

08.05.2025 відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з тотожною заявою.

Разом з тим, відповідач не надав доказів того, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу є завищено, зокрема, не відповідає ринковим цінам тощо, у зв`язку з чим клопотання про зменшення судових витрат суд визнає необґрунтованим та таким, що ґрунтується виключно на припущенням та суб`єктивній думці відповідача.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн (20000 х 50%) пропорційно до частини позовних вимог, що були задоволенні судом апеляційної інстанції, тобто в тій частині спору, у якій суд погодився з правовою позицією позивача.

Щодо 1211,20 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви, то, ураховуючи, що позивач як особа з інвалідністю II групи згідно зі статтею 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, повернення надмірно/помилково сплаченого судового збору здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат та стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Керуючись статтями 139, 143, 252, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №420/6759/25 – задовольнити.

Ухвалити у справі додаткове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат – задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

У задоволенні іншої частини заяви – відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя М.П.Коваль

Суддя Ю.В.Осіпов