Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №420/7628/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7628/25

Перша інстанція: суддя Караван Р.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2026р. про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо скасування ОСОБА_1 нарахування та виплати індексації пенсії відповідно до Постанови КМУ від 16.02.2022р. №118 та Постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 «Про індексацію пенсії та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш верств населення у 2023 році» обмеження основного розміру пенсії максимальним розміром з 1.03.2025р.;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження з 1.03.2025р. мого основного розміру пенсії максимальним розміром;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) відповідно до Постанови КМУ від 16.02.2022р. №118 «Про індексацію пенсії та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та Постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 «Про індексацію пенсії та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш верств населення у 2023 році» без обмеження основного розміру пенсії максимальним розміром з 1.03.2025р.;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплачувати основний розмір пенсії з 1.03.2025р. без обмеження максимальним розміром;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області негайно виконати рішення суду в частині виплати пенсії, у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України;

- стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області заборгованість однією сумою, без будь-яких відстрочок;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення у повному обсязі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження з 1.03.2025р. основного розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплачувати основний розмір пенсії ОСОБА_1 з 1.03.2025р. без обмеження максимальним розміром.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області подати звіт про виконання вказаного рішення суду протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

16.12.2025р. до суду від представника ГУ ПФУ в Одеській області надійшов звіт про виконання рішення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025р. прийнято звіт ГУ ПФУ в Одеській області від 16.12.2025р. про виконання судового рішення у справі №420/7628/25; встановлено ГУ ПФУ в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі від 22.09.2025р. по справі №420/7628/25; зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області у 90-денний строк з моменту отримання копії ухвали подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2025р. по справі №420/7628/25.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026р. частково задоволено заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду; змінено спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2025р. по справі №420/7628/25 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму доплати пенсії за період з 1.03.2025р. по 31.12.2025р. в сумі 170 463,8грн..

18.03.2026р. до суду від ГУ ПФУ надійшов звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2025р. по справі №420/7628/25.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2026р. прийнято звіт ГУ ПФУ в Одеській області від 18.03.2026р. про виконання рішення суду у справі №420/7628/25.

Не погодившись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким встановити ГУ ПФУ в Одеській області новий тридцятиденний строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/7628/25 у повному обсязі, а саме зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області протягом 30 днів з дня отримання цієї постанови подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2025р. у частині виплати ОСОБА_1 перерахованої щомісячної пенсії у повному законному розмірі - 47 383,33грн., починаючи з 1.11.2025р. та повернути загальну недоплачену суму щомісячної пенсії за період з 1.11.2025р. по теперішній час.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи ухвалу про прийняття звіту про виконання рішення суду, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на здійснену зміну способу і порядку виконання рішення суду, то наразі ГУ ПФУ в Одеській області вчинило всі залежні від нього дії, оскільки подальше виконання судового рішення (стягнення доплати в сумі 170 463,8грн.) здійснюється органами Казначейства та не залежить від відповідача.

Перевіряючи правомірність та законність ухвали суду про прийняття звіту про виконання рішення суду, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013р. №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

Також Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013р. взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00, від 20.07.2004р.) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7.06.2005р., заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004р., заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009р., заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006р., заява №30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019р. №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1.03.2023р. у справі №2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19.04.2023р. у справі №4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні).

Відповідно до частини першої, другої ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у ст.370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.04.2020р. у справі №560/523/19, від 1.02.2022р. у справі 420/177/20 та від 18.05.2022р. у справа №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26.01.2021р. у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1.02.2022р. справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021р. у справі №611/26/17, від 7.02.2022р. у справі №200/3958/19-а, від 24.07.2023р. у справі №420/6671/18 та від 1.05.2023р. у справі №520/926/21.

Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч.5 ст.382-1 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч.3 ст. 382-3 КАС України).

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування у зв`язку із невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Одеській області на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025р. по справі №420/7628/25, яке набрало законної сили 23.10.2025р., ОСОБА_1 5.12.2025р. проведено перерахунок пенсії з 1.03.2025р. без обмеження максимальним розміром.

Розмір пенсії з 1.03.2025р. склав 47 383,33грн..

Сума доплати за період з 1.03.2025р. по 31.12.2025р. склала 170 463,8грн., з 1.01.2026р. по 31.03.2026р. – 51 139,14грн., та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

Водночас, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026р. змінено спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2025р. по справі №420/7628/25 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму доплати пенсії за період з 1.03.2025р. по 31.12.2025р. в сумі 170 463,8грн..

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, регламентовано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 3.08.2011р. №845.

Відповідно п.3 Порядку№845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Враховуючи здійснену зміну способу і порядку виконання рішення від 22 вересня 2025р., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що наразі ГУ ПФУ в Одеській області вчинило всі залежні від нього дії, оскільки подальше виконання судового рішення (стягнення доплати у розмірі 170 463,8грн.) здійснюється органами Казначейства та не залежить від відповідача. За таких обставин у суду відсутні підстави для подальшого судового контролю дій пенсійного органу.

Щодо доводів апелянта про те, що наразі ГУ ПФУ виплачує пенсію у меншому розмірі (30 336,95грн.), замість - 47 383,33грн., судова колегія зазначає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2025р. не містило висновку про необхідність виплати пенсії позивачу без застосування положень Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого Постановою КМУ від 14 липня 2025р. №821 (далі – Порядок №821), оскільки цим рішеннями встановлено лише обов`язок здійснити перерахунок пенсії з 1.03.2025р. без обмеження максимальним розміром.

Судова колегія зазначає, що у даному випадку, після проведення ГУ ПФУ перерахунку пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2025р. виникла окрема дія, яка полягає у виплаті вже нарахованої пенсії із застосуванням Порядку №821, що є іншим об`єктом спірних відносин, який має розглядатися в самостійному позові.

У постанові від 30.04.2026р. у справі №340/7985/25 Верховний Суд вказав, що правовий підхід згідно з яким не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового рішення, не підлягає формальному застосуванню до ситуації, коли новий позов спрямований не на повторне зобов`язання виконати попередні рішення як такі, а на захист іншого права, що виникло після його виконання у частині щодо перерахунку та виплати пенсії без застосування Порядку №821, тобто права на отримання пенсії у розмірі, який, на думку позивача, визначено відповідачем із застосуванням Порядку №821, правомірність якого є предметом спору у цій справі. Це якісно інші правовідносини, інший предмет із самостійною підставою позову.

З огляду на це, у разі, коли суб`єкт владних повноважень після вчинення дій на виконання судового рішення застосовує нову нормативну підставу (зокрема Порядок №821), правомірність якої не була предметом попереднього судового розгляду, суд має розрізняти питання технічного виконання рішення та виникнення самостійного нового предмета адміністративного спору.

Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що питання щодо виплати позивачу пенсії у меншому розмірі (30 336,95грн.), замість - 47 383,33грн., із застосуванням Порядку №821, має розглядатися в самостійному позові.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду прийнята з додержанням норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316,325,328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2026р. про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання судового рішення залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук