Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №759/5425/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/5425/26

пр. № 3/759/2066/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Кравець В.М., за участі ОСОБА_1 , захисника Козадаєва В.С., розглянувши матеріали, що надійшли з УПП у Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 603823 від 01.03.2026 року, 01.03.2026 року о 21:13 год. у м. Києві по вул. Янтарна, буд.1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі у чергового лікаря нарколога водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі – ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

27.05.2026 року надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких він вину не визнав та зазначив, що відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога, оскільки діяв в стані крайньої необхідності так як має хворе серце та не може зволікати з прийомом ліків, які знаходяться в нього вдома.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив надіслані ним письмові пояснення.

Захисник Козадаєв В.С. просив провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування своєї позиції вказав, що працівники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , а відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була обумовлена необхідністю прийому ліків, а тому він діяв в стані крайньої необхідності. Також захисник зауважив, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 його права, направлення на проходження огляду фактично не складалося, а було надано ОСОБА_1 для ознайомлення під час оформлення адміністративних матеріалів, а тимчасовий талон на керування транспортними засобами ОСОБА_1 було надано за умови підписання протоколу про адміністративне правопорушення.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доводи захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103.

Винуватість ОСОБА_1 в порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №603823 від 01.03.2026 року; розпискою про підтвердження факту відсторонення від керування транспортним засобом ОСОБА_1 ; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.03.2026 року; рапортом поліцейського УПП у Київській області О. Лисенка; відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, що міститься на компакт-диску.

Так, з відеозапису, зокрема, вбачається, як працівниками поліції було зупинено транспортний засіб марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що у вказаному автомобілі не працює фара. Під час перевірки документів, поліцейські з`ясовують у ОСОБА_1 чи вживає він наркотичні засоби, на що останній повідомляє, що раніше курив коноплю, але наразі він переніс операцію на серці та не вживає наркотичні засоби. При поверхневій перевірці прцівниками поліції виявлено у сумці ОСОБА_1 прилад для куріння наркотичних засобів. Останній пояснює, що користується ним для куріння коноплі. Надалі, під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 зазначає, що він напередодні курив, тому побоюється, що це буде виявлено. Вбачаючи у водія ознаки наркотичного сп`яніння, поліцейські пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у лікаря-нарколога. ОСОБА_1 повідомляє, що поїде на огляд разом із дружиною, на що поліцейський роз`яснює, що проїхати він має у службовому автомобілі у супроводі працівників поліції. Після недовгих роздумів, ОСОБА_1 повідомляє поліцейським, що він відмовляється їхати до лікаря-нарколога для проходження огляду. Надалі, працівники поліції переходять до оформлення адміністративних матеріалів.

Наведені вище докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні.

Щодо доводів захисника про те, що відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння можна вважати крайньою необхідністю, оскільки йому необхідно було терміново прийняти ліки, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст.17,18 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акту крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Суд критично відноситься до пояснень ОСОБА_1 та доводів захисника Козадаєва В.С., оскільки з аналізу відозаписів з нагрудних бодікамер поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 жодного разу не висловлював скарг на стан здоров`я та погане самопочуття, не повідомив працівників поліції про необхідність йому терміново прийняти ліки, натомість він зазначив, що напередодні вживав наркотичні засоби та побоюється, що огляд на стан накротичного сп`яніння може показати позитивний результат, його відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була добровільною та усвідомленою.

Таким чином, поведінка ОСОБА_1 , зафіксована на відеозаписі, не дає суду підстав дійти висновку про існування такого стану, обставин, дій та намірів, про які наголошено в судовому засіданні в день та час події адміністративного правопорушення, з огляду на що, суд сприймає такі твердження, як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 відповідальності.

Інші доводи сторони захисту не спростовують того, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

При цьому суд звертає увагу на те, що в графі 13 протоколу про адміністративне правопорушення стоїть підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про те, що їй роз`ясненно права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП.

З досліджених доказів вбачається,що працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р., суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Зважаючи на завдання КУпАП та мету адміністративного стягнення (ст. ст. 1 та 23 КУпАП), беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 7, 23, 24, 27, 40-1, 130, 221, 245, 251 – 252, 276, 280, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяча) гривень 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва до Київського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя В.М. Кравець