Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №160/29049/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 27 травня 2026 р.

Справа: №160/29049/25

Суддя: Добродняк І.Ю.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/29049/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року (суддя Букіна Л.Є.)

у справі № 160/29049/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягають у відмові №36407-27173/Б-01/8-0400/25 від 13.08.2025 проведення обчислення та виплати ОСОБА_1 пенсії з грошового забезпечення, без урахування індексації, зазначеної у довідці Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 25.10.2024 №375 без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 16.12.2023 у розмірі, який обчислений з урахуванням індексації, зазначеної у довідці Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 25.10.2024 №375 без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив у здійсненні перерахунку та виплати позивачеві пенсії в розмірі, який обчислений з урахуванням індексації, зазначеної у довідці, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 16.12.2023 перерахунок та виплату пенсії обмеження максимальним розміром пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що станом на день призначення позивачу пенсії Закон № 2262-ХІІ не містив положень, якими б були передбачені обмеження пенсії будь-яким максимальним розміром, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для обмеження розміру пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про проведення обчислення та виплати пенсії з грошового забезпечення, без урахування індексації, зазначеної у довідці Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 25.10.2024 №37, суд першої інстанції визнав правомірною відмову відповідача в перерахунку пенсії позивачу, позаяк вимоги щодо врахування у складі грошового забезпечення виплат, не передбачених Законом №2262-ХІІ, не ґрунтуються на законі, помилкове включення індексації до довідки про грошове забезпечення не створює для Пенсійного фонду обов`язку здійснювати її врахування при обчисленні чи перерахунку пенсії.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вказує, що додаткові види грошового забезпечення разового характеру (нічні, святкові, матеріальні допомоги, індексація, винагорода тощо) не включаються до складу середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці. З урахуванням зазначеного, для перерахунку пенсії з грошового забезпечення, зазначеного у довідці від 25.10.2024 за №375, яка надана Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області, підстави відсутні. Відповідач вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині перерахунку доплати до пенсії, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що у свою чергу обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості в цій же частині.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

10.07.2025 позивач через свого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, зазначеної у довідці Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 25.10.2024 №375, а також без обмеження пенсії максимальним розміром починаючи з грудня 2023 року.

Листом від 13.08.2025 за №36407-27173/Б-01/8-0400/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що для перерахунку пенсії з грошового забезпечення, зазначеного у довідці від 25.10.2024 №375, яка надана Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області, підстави відсутні. Відповідно до статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсія виплачується у розмірі 23610 грн.

За даними розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі ОСОБА_1 пенсія призначена (обчислена) з 16.12.2023 з грошового забезпечення у розмірі 45742,16 грн.

Розмір пенсії: 70% грошового забезпечення (вислуга років 35) у розмірі: 32019,51 (базовий розмір пенсії), індексація базового ОСНП 2024 – 1500,00, індексація базового ОСНП 2025 – 1500,00. Загальний розмір пенсії (з надбавками) – 35019,51 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії - 23610,00 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Спірним у справі є питання фактичної виплати пенсії позивачу у розмірі 23610,00 грн. – з урахуванням максимального розміру – десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

За змістом частин першої і третьої статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Положення статті 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII, якими передбачено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, доповнено згідно із Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011.

Одночасно статтею 2 Закону №3668-VI обмежено максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), в тому числі, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 надано оцінку такому правовому регулюванню та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII (щодо обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців).

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, - 20 грудня 2016 року.

Таким чином, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, всі подальші зміни, внесені до вказаної норми є нереалізованими. Тобто, починаючи із 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не містила норм про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.

Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (у тому числі із змінами і доповненнями) до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17 та від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17.

В той же час, склалась така ситуація, що положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Наведене є свідченням наявної колізії між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі №440/994/20, Верховний Суд зазначив таке: «на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що відмовляючи у відкритті провадження за поданням судді Донецького окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом у справі № 200/116/25 як зразкової та за поданням судді Полтавського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом справи № 440/534/25 як зразкової, Верховний Суд в ухвалах від 25 лютого 2025 року у справі № 200/116/25 та від 26 лютого 2025 року у справі № 440/534/25 звернув увагу на те, що Верховним Судом неодноразово висловлювалась позиція щодо застосування норм Закону № 2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій. Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року (справа № 400/2085/19), 20 липня 2022 року (справа № 340/2476/21), 25 липня 2022 року (справа № 580/3451/21), 30 серпня 2022 року (справа № 440/994/20), 17 березня 2023 року (справа № 340/3144/21) та інших Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах стосовно призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Отже, є помилковою позиція відповідача про законодавчо встановлене обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує, що рішенням від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, без будь-яких виключень, тобто стосуються всіх категорій громадян, на яких розповсюджується цей Закон №2262-ХІІ, а не певного кола осіб.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром.

При цьому, суд зауважує, що апеляційна скарга не містить доводів з приводу обмеження пенсії максимальним розміром. Відповідач фактично вказує на відсутність підстав для врахування індексації при обрахуванні пенсійної виплати та відсутність підстав для перерахунку згідно наданої довідки Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 25.10.2024 №375, однак в цій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі №160/29049/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя А.В. Суховаров

Оригінал: reyestr.court.gov.ua