Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №216/700/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2026 року м. Дніпросправа № 216/700/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 31 жовтня 2025 року (суддя Цимбалістенко О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 3883886 від 18 січня 2025 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 3883886 від 18 січня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова є незаконною, необґрунтованою, винесення з порушенням законодавства, що належних та допустимих доказів вчинення останнім інкримінованого адміністративного правопорушення не надано. Обґрунтовуючи свою позовну заяву позивач зазначив, що вимірювання швидкості його руху здійснювалось за допомогою приладу «TruCam», який тримався працівником поліції в руках, а не був стаціонарно вмонтований, при цьому фіксація та зупинка його транспортного засобу були здійснені до розташування та дії як дорожнього знаку 5.76 так і дорожнього знаку 3.29, внаслідок чого в його діях відсутній склад правопорушення передбачений ч.4 ст. 121 КУпАП.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 31 жовтня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що спірна постанова є правомірною, оскільки доводи суду першої інстанції про порушення працівниками Управління порядку використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LT1 20/20 є помилковим, законодавство не містить імперативних норм

стосовно стаціонарного розміщення приладу TruCam та здійснення фіксації таким приладом тільки в автоматичному режимі. Окрім того, як вже було зазначено, що відповідно до листа ДП «УКРМЕТРТЕССТАНДАРТ», лазерний вимірювач TruCam LT1 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості руху транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. З урахуванням викладеного, оскаржувана постанова прийнята на підставі беззаперечних фактичних даних, а її скасування судом першої інстанції є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18 січня 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн за те, що позивач 18.01.2025 о 12 год 35 хв в с. Братське на 5 км Запорізького шосе керуючи транспортним засобом «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 105 км/год в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» 50 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним приладом «TruCam» 0672», чим порушив п. 1.2.9.б ПДР України.

ОСОБА_1 не визнавши факту порушення ним зазначених у постанові Правил дорожнього руху, та вважаючи неправомірним притягнення його до адміністративної відповідальності, звернувся до суду з позовною заявою про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Не погоджуючись із даною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Частина четверта статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-ХІІ регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху населений пункт - забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5.47, 5.48.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Колегією суддів враховується, що положення статті 251 КУпАП закріплюють, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами частини першої-третьої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абзаців 1-2 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Згідно зі статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Отже, положеннями статті 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено можливість використання поліцією застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем застосовано прилад TruCam в ручний спосіб, що свідчить про сумнів точності приладу та правомірність його застосування, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що факт вчинення адміністративного правопорушення зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 TC000672.

Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Відповідно до cвідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/32390, виданого ДП «Укрметртестстандарт», чинного до 11.11.2025, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTІ 20/20 TruCam № TC000672, відповідає вимогам технічної документації (а.с.50).

Згідно Експертного висновку від 27.09.2018 №04/02/03-3008 в об`єкті експертизи лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCam - правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES, визначений відповідно ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015.

Відповідно до листа ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.10.2019 № 22-38/49 вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Алгоритм обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювання швидкості руху ТЗ в межах максимально допустимої похибки, як в ручному та автоматичному режимах: + 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; + 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.

Враховуючи викладене, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 зареєстрований в державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України, а прилад TruCam LTI 20/20 з серійним номером TC000672 пройшов випробування відповідності, сертифікат якого був чинний станом на дату винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення та даний прилад може використовуватися в ручному режимі.

Отже, статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» не встановлено обмежень щодо використання лазерного вимірювача швидкості TruCam в ручному режимі, а можливість використання такого приладу у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства.

З огляду на викладене, доводи позивача, що використання приладу TruCam у ручному режимі є безпідставними.

У свою чергу, лазерний вимірювач швидкості руху TruCam LTI 20/20 TC000672 має допустиму похибку при вимірюванні швидкості руху в ручному режимі +/- 2 км/год.

Навіть з урахуванням вказаної похибки під час використання ручного режиму, позивач все одно рухався з перевищенням встановленого обмеження швидкості руху у населеному пункті.

Колегією суддів здійснено перегляд наданого відповідачем відеозаписом та фото з приладу TruCam LTI 20/20 (серійний номер TC TC000672), з яких встановлено, що позивач 18.01.2025 о 12 год 35 хв в с. Братське на 5 км Запорізького шосе керуючи транспортним засобом «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 105 км/год.

Враховуючи вищезазначене, наявним у матеріалах справи відеозаписом та фотознімком з приладу TruCam повністю підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Колегія суддів зауважує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог Правил дорожнього руху.

Отже, матеріали справи підтверджують факт порушення позивачем п.12.9 б ПДР України, а тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 122 КУпАП. Доказів зворотного позивачем до позовної заяви та апеляційної скарги не надано.

Щодо доводів позивача про можливість його притягнення до адміністративної відповідальності при фіксації швидкості транспортного засобу, коли його швидкість зафіксована поза зоною дії знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація», колегія суддів зазначає таке.

На час вчинення позивачем адміністративного правопорушення, розділом 33 «Дорожні знаки» підрозділом 5 «Інформаційно-вказівні знаки» Правил дорожнього руху передбачений дорожній знак: 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху». Позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.

Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що жодними нормами КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», у тому числі частиною першою статі 40 цього ж Закону, не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків.

Знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів. Він відноситься до категорії інформаційно-вказівних знаків.

У той же час, Закон України «Про Національну поліцію» не зобов`язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- та/або відеофіксації порушень Правил дорожнього руху.

Таким чином, обставини наявності чи відсутності дорожнього знаку жодним чином не свідчать про відсутність у позивача обов`язку дотримання запровадженого Правилами дорожнього руху швидкісного режиму.

Отже, сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення позивача від адміністративної відповідальності.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбачених частиною першою статті 122 КУпАП, а доводи позивача не спростовують висновки відповідача.

Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі підтверджує наявність в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статтею 122 КУпАП.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови серії серії ЕНА № 3883886 від 18 січня 2025 року.

Зважаючи на достатній та взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, які поза розумним сумнівом вказують на наявність у діях позивача події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, колегія суддів констатує обґрунтованість вимог апеляційної скарги та наявність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції, неправильно застосувавши норми матеріального і процесуального права, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 31 жовтня 2025 року скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 3883886 від 18 січня 2025 року відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко