Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №280/6008/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/6008/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року (суддя Ю.П. Бойченко) у справі № 280/6008/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову у призначенні пенсії від 19.03.2025 № 154750013009 позивачці на пільгових умовах за Списком № 1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 позивачки період роботи з 11.06.2010 по 02.08.2016 на УВП «Запорізька АЕС» за довідкою від 07.02.2025 № 17, яка видана філією ВП «Запорізька АЕС» АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», та період отримання допомоги по безробіттю в Енергодарському центрі зайнятості з 23.12.2003 по 19.07.2004 за записами трудової книжки від 27.01.2000 серії НОМЕР_1 , та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 11.03.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком є протиправним та порушує право позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову в призначенні пенсії від 19.03.2025 № 154750013009;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати позивачці період роботи з 11.06.2010 по 02.08.2016 до стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, зарахувати період одержання допомоги по безробіттю з 23.12.2003 по 19.07.2004 до страхового стажу, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву від 11.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього

рішення.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV

Відтак, суд вважав покликання пенсійного органу у спірному рішенні на те, що позивачка на момент звернення із заявою про призначення пенсії не досягла пенсійного віку, є неприйнятними.

Судом з`ясовано, що період роботи з 11.06.2010 по 02.08.2016 підлягає зарахуванню до стажу позивачки на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1.

Суд зауважив, що помилкове посилання у довідці на Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, не може позбавляти позивача права на пенсійне забезпечення.

Суд зазначив, що право вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб мають органи, які призначають пенсії. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідачем доказів виконання зазначених приписів Порядку № 22-1 до суду не надано, а отже посилання у спірному рішенні на незарахування до страхового стажу позивачки періоду з 23.12.2003 по 19.07.2004 є протиправними.

Таким чином, суд вказав, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову у призначенні пенсії від 19.03.2025 № 154750013009 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати позивачу період роботи з 11.06.2010 по 02.08.2016 до стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, зарахувати період одержання допомоги по безробіттю з 23.12.2003 по 19.07.2004 до страхового стажу, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву від 11.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що позивачці правомірно не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 період з 11.06.2010 по 02.08.2016 за довідкою від 07.02.2025 №17, адже у довідці наявне посилання на Список №1, затверджений постановою КМУ від 11.03.1994 №162, що не відповідає Списку №1, який затверджено постановою КМУ від 16.01.2003 №36. Зазначає, що позивачка подала до пенсійного органу скановану копію з копії трудової книжки, а отже позивачці правомірно не зараховано до страхового стажу період з 23.12.2003 по 19.07.2004. Звертає увагу, що позивачка не досягла пенсійного віку 50 років, що передбачено п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058. Наполягає, що в спірному випадку слід застосувати саме приписи п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058. Вважає, що спірне рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії є правомірним, а отже позов задоволенню не підлягає.

Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою від 11.03.2025 про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заяву, за принципом екстериторіальності, розподілено для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 19.03.2025 № 154750013009 у призначенні пенсії відмовлено. В обґрунтування рішення зазначено про недосягнення позивачем пенсійного віку, встановленого ст. 114 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (50 років) та не підтвердження документами необхідного пільгового стажу за Списком № 1 – 7 років 6 місяців. У рішенні також зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 11.06.2010 по 02.08.2016 на УВП «Запорізька АЕС» за довідкою від 07.02.2025 № 17, яка видана філією ВП «Запорізька АЕС» АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», що містить посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», що не відповідає спискам, які були чинні на період роботи особи (постанова КМУ від 16.01.2003 № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»). До страхового стажу не враховано період отримання допомоги по безробіттю в Енергодарському центрі зайнятості з 23.12.2003 по 19.07.2004 за записами трудової книжки від 27.01.2000 у зв`язку з тим, що позивачем долучено скановану копію з копії трудової книжки.

Вважаючи протиправним рішення пенсійного органу, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

За позицією пенсійного органу, у спірному випадку застосуванню підлягають положення п.1 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, згідно якої пільгова пенсія призначається після досягнення 50 років. Оскільки на час звернення позивачки за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 остання не досягла вказаного віку, то підстави для призначення їй пільгової пенсії відсутні.

Згідно з пунктом “а” статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом №213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п. 1 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Вказана норма застосовується з 01.10.2017 року.

Отже, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом “а” статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 року та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.

Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 року №213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

З вищевикладеного слідує, що з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт “а” статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.

Відносно позивачки, правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом “а” статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту “а” статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України”). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, врахувавши Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, суд першої інстанції правильно вказав, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми п. «а» ст.13 Закону № 1788-XII, відтак відмова в призначенні позивачці пенсії на пільгових умовах з посиланням на недосягнення віку 50 років, визначеного п.1 ч.2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначені документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме:

довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;

документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).

Положенням ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій є трудова книжка. Це ж передбачено і п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Відповідно до вказаного Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.

Колегія суддів з`ясувала, що записами у трудовій книжці позивачки та довідкою від 07.02.2025 № 17, яка видана філією ВП «Запорізька АЕС» АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», підтверджується, що позивачка у період з 11.06.2010 по 02.08.2016 працювала повний робочий день, повний робочий тиждень у ВП «Запорізька АЕС» в енергоремонтному підрозділі і забезпечувала виконання ремонтних робіт кранами в реакторному відділенні енергоблоків № 1 - № 6 в умовах радіаційної шкідливості, тобто виконувала роботу, що передбачена Списком № 1.

Крім того, наявні в матеріалах справи індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) містять інформацію про спеціальний стаж позивача за період роботи з 2010 року по 02.08.2016 за кодом підстави для обліку спецстажу «ЗП3013А1».

Як правило дослідив суд першої інстанції, пенсійний орган не заперечує, що позивачка у спірний період виконувала роботу, що передбачена Списком № 1, затвердженим постановою КМУ від 16.01.2003 № 36, а помилкове посилання у довідці на Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, не може позбавляти позивачку права на пенсійне забезпечення.

Апеляційний суд звертає увагу, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи позивачки з 11.06.2010 по 02.08.2016 підлягає зарахуванню до її пільгового стажу за Списком №1.

В силу положень ст.24 Закону №1058 період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Колегія суддів з`ясувала, що трудова книжка позивачки НОМЕР_1 містить відомості про отримання нею допомоги по безробіттю з 23.12.2003 по 19.07.2004.

Приписи ч. 3 статті 44 Закону №1058-IV наділяють органи Пенсійного фонду правом вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Пенсійним орган не доведено в установленому порядку вчинення перевірки відомостей трудової книжки позивачки щодо періоду з 23.12.2003 по 19.07.2004, у разі наявності сумнівів в їх достовірності та повноти.

За цих обставин, є правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування позивачці до страхового стажу періоду з 23.12.2003 по 19.07.2004.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову в призначенні пенсії від 19.03.2025 № 154750013009, адже пенсійний орган не здійснив належний розрахунок страхового та пільгового стажу роботи позивачки, хибно дійшов висновку про недосягнення позивачкою пенсійного віку.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 280/6008/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 28.05.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров