Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №756/5415/23 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/5415/23

Номер провадження № 1-кп/756/473/26

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

потерпілої ОСОБА_10 ,

представника потерпілої ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 05.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100050000705, за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має вищу освіту, є пенсіонером за віком, одружений, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

1.1. 28.04.2022, приблизно о 18 год. 00 хв., між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які перебували у внутрішньому дворі будинку за адресою: АДРЕСА_2 , раптово виник словесний конфлікт, пов`язаний з раніше існуючими неприязними відносинами.

У процесі вказаного конфлікту ОСОБА_8 схопив потерпілу ОСОБА_10 за ліву руку та завів її за спину, та через необережність спричинив останній тілесне ушкодження у вигляді закритої травми лівого передпліччя (перелому головки ліктьової променевої кістки без зміщенням уламків), яке відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

При цьому ОСОБА_8 не мав умислу на спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження, бо не передбачав можливості настання саме такого тілесного ушкодження хоча за обставин події повинен був та міг передбачити настання таких наслідків.

1.2. Указаними діями ОСОБА_8 учинив злочин, передбачений ст. 128 Кримінального кодексу України, - а саме заподіяння необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиції сторін кримінального провадження.

2.1.1. Прокурор у судовому засіданні вважав, що стороною обвинувачення було доведено, що інкримінований ОСОБА_8 злочин за ч. 1 ст. 122 КК України вчинено останнім, тому просить суд визнати ОСОБА_8 винуватим та призначити покарання в виді 3 років позбавлення волі, за відсутності обставин, які обтяжують покарання, але обставини, що пом`якшує покарання - учинення кримінального правопорушення особою пенсійного віку.

При цьому, при наданні оцінки доказам, прокурор просив урахувати, що зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми саме для доведення винуватості ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 122 КК України, який діяв на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій із прямим умислом. А отже, на думку прокурора, дії ОСОБА_8 не підлягають перекваліфікації на ст. 128 КК України. Також прокурор просив визнати недопустимими доказами, які надані стороною захисту, бо вони складаються із висновків спеціалістів та інших документів, які не можуть бути доказами в кримінальному провадженні.

2.1.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 122 КК України не визнав, просив його виправдати. За вказаних підстав просив також відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 .

2.1.3. Захисник ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримала позицію обвинуваченого щодо невизнання винуватості. В обґрунтування наведеної позиції захисник покликалась на те, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом ні факту умисного заподіяння потерпілій тілесного ушкодження, ні причинного зв`язку між діями обвинуваченого та виявленим у потерпілої ушкодженням.

Захисник зазначав, що обвинувачення фактично ґрунтується переважно на показаннях потерпілої ОСОБА_10 , які, на думку сторони захисту, є непослідовними, суперечливими та такими, що не узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом. Зокрема, захисник звертав увагу на відмінності в описі потерпілою обставин конфлікту, місця перебування учасників події, поведінки обвинуваченого, моменту можливого травмування, а також подальших дій потерпілої після конфлікту.

Окремо сторона захисту покликалася на те, що свідки, допитані у судовому засіданні, не були безпосередніми очевидцями моменту утворення тілесного ушкодження у потерпілої. На переконання захисника, їхні показання здебільшого стосуються загальної обстановки конфлікту або подій після нього, а не самого механізму виникнення перелому.

Захисник також акцентував на тому, що відеозапис події, оглянутий під час судового розгляду, не фіксує безпосереднього моменту заподіяння потерпілій тілесного ушкодження та не підтверджує версію обвинувачення про механізм його утворення. На думку сторони захисту, із відеозапису не вбачається таких дій обвинуваченого, які б беззаперечно свідчили про умисне спричинення потерпілій тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Захисник просила узяти до уваги також медичні документи та судово-медичні висновки. Зокрема на висновок експерта № 042-808-2022 від 28.07.2022 та висновок експерта № 042-14-2023 від 10.03.2023, які не усувають сумнівів щодо механізму утворення ушкодження, часу його виникнення та причинного зв`язку саме з діями ОСОБА_8 .

При цьому захисник посилався на надані стороною захисту висновки спеціалістів, у яких ставиться під сумнів наявність достатніх об`єктивних клінічних та рентгенологічних даних для підтвердження перелому, а також обґрунтованість висновку про ступінь тяжкості тілесного ушкодження. На думку сторони захисту, такі матеріали свідчать про наявність істотних сумнівів щодо правильності первинної судово-медичної оцінки.

Захисник вважав, що слідчий експеримент за участю потерпілої не підтверджує обставин, викладених в обвинувальному акті, оскільки, за позицією сторони захисту, під час цієї слідчої дії було відтворено лише версію потерпілої, яка не узгоджується з іншими матеріалами провадження. Також захисник звертав увагу на умови проведення слідчого експерименту, його часову віддаленість від події та неможливість на його підставі достовірно встановити механізм утворення ушкодження.

Сторона захисту також вважає недопустимими окремі докази сторони обвинувачення, покликаючись на порушення порядку їх отримання, оформлення та подальшого використання у кримінальному провадженні. У цьому контексті захисник посилався, зокрема, на положення статей 86, 87, 89, 94 КПК України, а також на необхідність оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Крім цього, захисник покликався на принцип презумпції невинуватості, положення статті 62 Конституції України, статті 17 КПК України та стандарт доведення поза розумним сумнівом. На думку сторони захисту, всі сумніви щодо доведеності обставин обвинувачення повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

У підсумку сторона захисту стверджувала, що досліджені судом докази не утворюють достатньої та узгодженої сукупності для висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а тому просила суд виправдати обвинуваченого у зв`язку з недоведеністю того, що в його діях наявний склад інкримінованого кримінального правопорушення.

2.1.4. Представник потерпілої ОСОБА_12 в судовому засіданні представник потерпілого просила задовольнити позовні вимоги, зокрема стягнути матеріальну шкоду в розмірі 20 500 грн матеріальної шкоди, що складається з витрат на проведення психологічного дослідження та ремонт мобільного телефону, а також 723 600 грн моральної шкоди.

Зокрема, представник потерпілої покликалася на те, що винуватість ОСОБА_8 у заподіянні потерпілій тілесних ушкоджень підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

Зазначала, що відповідно до обвинувального акту 28.04.2022 між потерпілою ОСОБА_10 та обвинуваченим виник конфлікт, у процесі якого ОСОБА_8 застосував до потерпілої фізичну силу, заломивши її руку, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження.

Як докази сторони обвинувачення представник потерпілої покликалася, зокрема, на протокол огляду предмету від 20.02.2023, відповідно до якого був оглянутий DVD-R диск із відеозаписом події. На відео зафіксовано конфлікт між учасниками, а також момент нанесення удару по руці потерпілої, в якій вона тримала мобільний телефон, після чого телефон випав на землю.

Також представник потерпілої покликалася на висновок експерта №042-808-2022 від 28.07.2022, згідно з яким у потерпілої виявлено закриту травму лівого передпліччя: перелом голівки лівої променевої кістки без зміщення уламків, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Окремо зазначалося про проведення 24.12.2022 слідчого експерименту за участю потерпілої та висновок експерта №042-14-2023 від 10.03.2023, відповідно до якого механізм утворення тілесного ушкодження частково відповідає обставинам, відтвореним під час слідчого експерименту.

На думку представника потерпілої, це все також підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_10 щодо конфлікту із сусідами, застосування насильства, звернення за медичною допомогою, встановлення перелому, лікування та моральні переживання після події. Показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які повідомляли про конфлікт між учасниками та застосування фізичної сили щодо потерпілої.

Щодо поданих стороною захисту висновків поліграфа та висновків спеціалістів представник потерпілої зазначала, що такі документи не є належними та допустимими доказами у розумінні КПК України. При цьому представник потерпілої покликалася на практику Верховного Суду, відповідно до якої висновки спеціалістів не є самостійним процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні щодо злочинів, а результати поліграфічних досліджень не можуть використовуватись як доказ винуватості чи невинуватості особи.

Також зазначалося, що особи, які складали відповідні висновки спеціалістів, не підтвердили належним чином наявність чинної кваліфікації судового експерта, а один із спеціалістів, за твердженням представника потерпілої, взагалі не мав чинного свідоцтва судового експерта.

Представник потерпілої звертала увагу на те, що обвинувачений не визнав винуватість, не виявив каяття, не намагався допомогти потерпілій після події та не відшкодував завдану шкоду.

За вказаних підстав представник потерпілої просила суд постановити обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_8 та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

2.2. Надані матеріали досудового розслідування.

2.2.1. Потерпіла ОСОБА_10 у судовому засіданні надала показання, що приблизно за 17 - 18 років до подій обвинувачений ОСОБА_8 разом із дружиною оселилися у будинку, де вона проживає. Згодом між ними виник конфлікт, який, на переконання потерпілої, мав національне підґрунтя, оскільки дружина обвинуваченого неодноразово висловлювалася на її адресу образливо та заявляла, що не хоче її бачити у дворі будинку.

Потерпіла зазначила, що 28.04.2022, повертаючись із прогулянки із собакою у дворі будинку по вул. Вишгородській, побачила ОСОБА_8 та його дружину, які, за її словами, голосно поводилися та кричали. З огляду на попередні конфлікти вона дістала мобільний телефон та почала здійснювати відеозйомку, щоб зафіксувати поведінку останніх та у подальшому звернутися до правоохоронних органів.

За словами потерпілої, дружина обвинуваченого почала рухатися у її бік та наносити їй удари в область щелепи, грудної клітки та тулуба. Потерпіла пояснила, що в цей момент ОСОБА_8 перебував позаду неї. Намагаючись захиститися лівою рукою, вона відчула, як обвинувачений схопив її за ліву руку, завів її назад за спину, викрутив та різко смикнув вниз, унаслідок чого вона відчула сильний біль. При цьому потерпіла наголошувала, що не падала, а тілесне ушкодження виникло саме внаслідок дій обвинуваченого щодо руки.

Потерпіла вказала, що після події почувалася погано, у неї підвищився артеріальний тиск, боліла рука, грудна клітка та щелепа. Разом із дочкою вона звернулася до Оболонського управління поліції із заявою про подію. За її словами, швидку медичну допомогу вона не викликала, оскільки після повернення додому почалася повітряна тривога та обстріли. Наступного дня через погіршення самопочуття вона звернулася до Броварської багатопрофільної лікарні, де після проведення обстежень та рентгенографії їй було повідомлено про перелом ліктьового суглобу.

Потерпіла стверджувала, що до події не мала переломів чи захворювань суглобів, а єдиним серйозним втручанням у стан її здоров`я раніше була операція на хребті. Також вона заперечувала наявність у неї артрозу чи інших хронічних захворювань суглобів.

Крім того, потерпіла зазначила, що після події обвинувачений, за її словами, продовжував її переслідувати, фотографував, вимагав забрати заяву до поліції, у зв`язку з чим вона почала боятися виходити на вулицю та звернулася за допомогою до психотерапевта.

Під час допиту потерпіла підтвердила, що саме вона здійснювала відеозапис подій на телефон iPhone 11 та передала відповідний запис слідчому. Водночас вона зазначила, що відеозйомка розпочалася ще до моменту, коли, за її словами, обвинувачений завів їй руку за спину.

2.2.2. Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні надала показання, що 28.04.2022 приблизно о 18 годині проходила через арку у дворі, коли почула крики та побачила конфлікт між потерпілою та іншими особами.

За словами свідка, вона побачила, як жінка вдарила потерпілу ОСОБА_10 по обличчю, після чого чоловік, якого вона впізнала як ОСОБА_8 , схопив потерпілу за ліву руку та завів її назад. Свідок зазначила, що після цього потерпіла почала кликати доньку на допомогу, а згодом побігла додому.

Свідок пояснила, що бачила подію на відстані приблизно 10 - 15 метрів. Також повідомила, що потерпіла не падала, а телефон після удару, на її думку, випав із рук потерпілої.

ОСОБА_14 повідомила, що після події до поліції не зверталася, однак пізніше телефонувала потерпілій. Наступного дня або через день бачила потерпілу з ушкодженою рукою та допомагала їй вигулювати собаку.

2.2.3. Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні надав показання, що дату не пам`ятає, вдень, він був вдома, жив на п`ятому поверсі в квартирі АДРЕСА_2 . Почув крики, вийшов на балкон, з якого побачив конфлікту ситуацію яка мала місце у дворі біля будинку. А саме бачив, як сусіди, зокрема сусід, прізвища якого не знає, контактував із ОСОБА_10 , а саме завів руку останньої за спину, а сусідка, прізвища якої теж не знає, вдарила ОСОБА_10 декілька разів. У цей момент поряд була собака ОСОБА_10 . Подія тривала недовго, після чого потерпіла побігла додому. Будь-яких перешкод, зокрема дерев для огляду, він не мав, бо дерева нижче. Подія відбувалась на відстані приблизно 15 - 17 метрів від місця його перебування. На той час користувався мобільним телефоном НОМЕР_1 . До поліції та швидкої допомоги не звертався, але зателефонував потерпілій аби дізнатися, чи потрібна допомога. Раніше не був свідком конфліктних ситуацій між сусідами.

2.2.4. Експерт ОСОБА_15 у судовому засіданні надав показання, що ним проводилися судово-медичні експертизи в цьому кримінальному провадженні щодо потерпілої ОСОБА_10 . Експерт зазначив, що був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Експерт пояснив, що під час проведення експертиз ним досліджувалися рентгенологічні знімки, медична документація та матеріали слідчого експерименту. Також повідомив, що у разі необхідності міг звертатися до спеціаліста-рентгенолога для отримання уточнюючих відомостей, однак остаточний аналіз усіх матеріалів та формування висновку здійснював одноособово.

За поясненнями експерта, виявлене у потерпілої тілесне ушкодження у вигляді перелому в ділянці лівого ліктьового суглоба належить до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки спричиняє тривалий розлад здоров`я понад 21 добу. При цьому експерт зазначив, що тривалість лікування сама по собі не є визначальним критерієм, а визначальне значення має саме характер ушкодження та тривалість розладу здоров`я.

Експерт також пояснив, що не мав потреби у проведенні додаткового контрольного рентгенологічного дослідження, оскільки наданих матеріалів було достатньо для формування висновку.

На запитання сторони захисту щодо походження рентгенологічних знімків, дати їх виготовлення, технічних характеристик обладнання та можливості підроблення медичної документації експерт зазначив, що питання перевірки допустимості та достовірності джерел отримання доказів не належать до його компетенції як експерта.

Експерт повідомив, що за результатами дослідження не встановив ознак «старої травми», а виявлене ушкодження могло відповідати часовому проміжку, визначеному органом досудового розслідування.

Щодо механізму утворення тілесного ушкодження експерт пояснив, що слідчий експеримент лише відтворює ймовірний механізм події, оскільки повністю відтворити всі дії учасників та обстановку неможливо. Разом із тим зазначив, що відображений у матеріалах слідчого експерименту спосіб спричинення ушкодження не суперечить судово-медичним даним.

2.2.5. Протокол проведення слідчого експерименту від 24.12.2022, згідно з яким було проведено слідчий експеримент з потерпілою ОСОБА_10 . Під час слідчого експерименту потерпіла надала показання аналогічні наданих нею під час проведення допиту в судовому засіданні (пункт 2.2.1). Крім того, пояснення супроводжувались демонстрацією події, опису учасників, дати та місця розташування, а також опису та демонстрації способу нанесення потерпілі тілесного ушкодження. Разом із протоколом надано диск із записом проведеного слідчого експерименту (т. 1 а.п. 238 - 242).

2.2.6. Висновок експерта № 042-808-2022, складений 28.07.2022 Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи судово-медичним експертом ОСОБА_15 . Відповідно до зазначеного висновку у ОСОБА_10 виявлено тілесне ушкодження у вигляді закритої травми лівого передпліччя - перелому голівки лівої променевої кістки без зміщення уламків. Згідно з висновком експерта, вказане тілесне ушкодження утворилося від дії тупого/тупих предмета/предметів, могло утворитися у строк та за обставин, зазначених у постанові про призначення експертизи, а звичайною умовою його утворення є падіння на відведену ліву руку. Також експертом зазначено, що з урахуванням звичайного клінічного перебігу відновлення функції травмованої ділянки триває понад 21 добу, у зв`язку із чим виявлене тілесне ушкодження віднесено до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. (т. 1 а.п. 234 - 237).

2.2.7. Висновок експерта № 042-14-2023, складений 10.03.2023 Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи судово-медичним експертом ОСОБА_15 . Відповідно до зазначеного висновку експертом проведено аналіз матеріалів кримінального провадження, у тому числі даних слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 . У висновку зазначено, що під час проведення слідчого експерименту було частково інформативно відтворено вірогідно-механічний спосіб утворення виявленого у потерпілої тілесного ушкодження, що за твердженням експерта, відображено на таймері запису 06:00-06:03 та 07:12-07:13. Також у висновку повторно зазначено про наявність у ОСОБА_10 тілесного ушкодження у вигляді закритої травми лівого передпліччя - перелому голівки лівої променевої кістки без зміщення уламків (т. 2 а.п. 6 - 8).

2.2.8. Протокол огляду предмету від 20.02.2023 із диском DVD-R до нього, відповідно до якого проведено огляд DVD-R диску із відеозаписами подій з нагрудних службових камер працівників патрульної поліції у кримінальному провадженні № 12022100050000705. Відповідно до змісту протоколу, при відкритті файлу «2-5429436315433179331» відтворюється відеозапис, на якому зафіксовано, як ОСОБА_10 здійснює відеозйомку на власний мобільний телефон. На відеозаписі також зафіксовано чоловіка та жінку, які наближаються до ОСОБА_10 , після чого жінка наносить удар лівою рукою по руці ОСОБА_10 , в якій знаходився мобільний телефон, внаслідок чого телефон падає на землю. До протоколу долучено скриншоти із відеозапису, на яких зафіксовано обстановку події, присутніх осіб, момент наближення чоловіка та жінки до ОСОБА_10 , момент нанесення удару по руці потерпілої, а також падіння мобільного телефону на землю (т. 2 а.п. 9 - 14, 19).

2.2.9. Довідка КНП «Броворська багатопрофільна клінічна лікарня» територіальних громад Броварського району київської області, відповідно до якої ОСОБА_10 , 29.04.2022 о 09:35 год. звернулась до закладу де в неї встановлено діагноз S52.10 - перелом головки променевої кістки. Вулична травма. Проведено огляд рентгенографією, накладено гіпс, запропоновано консультацію невролога та терапевта. Рекомендовано звернутися до сімейного лікаря. Лікар ОСОБА_16 . Крім того, клопотання ОСОБА_10 від 31.05.2022 про долучення до матеріалів кримінального провадження диску із рентген знімком (т. 4).

2.3. Докази надані стороною захисту.

2.3.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 надав показання, що 28.04.2022 приблизно о 18 годині перебував у дворі будинку по вул. Вишгородській у м. Києві разом зі своєю дружиною. У дворі між ними та потерпілою ОСОБА_10 виникла словесна перепалка, яка, за словами обвинуваченого, була зумовлена тривалими неприязними відносинами між сім`ями.

За версією ОСОБА_8 , потерпіла висловлювала на їх адресу погрози зверненням до суду, після чого почала знімати його дружину на мобільний телефон. У відповідь його дружина підійшла до потерпілої, між ними відбувся короткий конфлікт, під час якого дружина могла зачепити або вибити телефон із рук потерпілої. При цьому обвинувачений зазначив, що сам до потерпілої не підходив, фізичного контакту з нею не мав, руки їй не заламував та не заводив за спину і будь-яких дій, спрямованих на заподіяння їй тілесних ушкоджень, не вчиняв.

ОСОБА_8 стверджував, що під час конфлікту перебував на відстані приблизно 3 - 4 метрів від потерпілої та своєї дружини, тому не міг детально бачити всі рухи між ними. Після завершення конфлікту він разом із дружиною пішов через арку в напрямку парку, а потерпіла, за його словами, пішла у бік будинку.

Обвинувачений також зазначив, що не погоджується з відеозаписом, наданим потерпілою, вважає його неповним або змонтованим, оскільки, на його думку, він не відображає всі обставини події. Крім того, ОСОБА_8 не погодився з висновком експерта щодо наявності у потерпілої тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, вказуючи, що перелому в неї не було, а після події він бачив потерпілу без очевидних ознак травмування.

На запитання представника потерпілої обвинувачений підтвердив, що після події звертався із заявами щодо потерпілої до правоохоронних органів, а також замовляв висновок спеціаліста, якому надавав медичну документацію з матеріалів кримінального провадження. ОСОБА_8 пояснив, що у вчиненому не розкаюється, оскільки, за його твердженням, інкримінованих дій не вчиняв, та примирятися з потерпілою не має наміру.

2.3.2. Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні надала показання, що є дружиною обвинуваченого ОСОБА_8 та проживає з ним в одному будинку з потерпілою ОСОБА_10 .

Свідок зазначила, що між її сім`єю та потерпілою тривалий час існували неприязні відносини, пов`язані, зокрема, з висловлюваннями потерпілої, які свідок сприймала як антиукраїнські та образливі. За словами свідка, напередодні події, 27.04.2022, між нею та ОСОБА_10 також відбувся словесний конфлікт, під час якого вона образливо висловилася на адресу потерпілої.

Щодо подій 28.04.2022 свідок пояснила, що приблизно о 18:00 годині вона разом із ОСОБА_8 перебувала у дворі будинку по АДРЕСА_2 . У дворі вони побачили ОСОБА_10 , яка гуляла із собакою та почала знімати свідка на мобільний телефон. Свідок у відповідь також намагалася знімати потерпілу на телефон.

За словами ОСОБА_17 , між нею та потерпілою виникла словесна перепалка. Вона підійшла до ОСОБА_10 близько, однак стверджувала, що ані вона, ані обвинувачений потерпілої не торкалися та тілесних ушкоджень їй не заподіювали. Свідок пояснила, що мобільний телефон потерпілої випав у неї з рук та впав їй під ноги, після чого ОСОБА_10 вигукнула ім`я доньки, підняла телефон і пішла додому.

ОСОБА_17 наголосила, що ОСОБА_8 під час цього конфлікту стояв на відстані приблизно трьох метрів від потерпілої, до неї не підходив, фізичного контакту з нею не мав і будь-яких активних дій щодо неї не вчиняв.

Також свідок зазначила, що наступного дня після події бачила ОСОБА_10 без гіпсу, пов`язки чи інших очевидних ознак травмування. З оглянутим відеозаписом свідок не погодилася та припустила, що він може бути неповним або містити ознаки монтажу.

2.3.3. Лист Національної служби здоров`я України (надалі НСЗУ) від 03.11.2023 № 38032/7-17-23, адресований адвокату ОСОБА_9 , у якому зазначено, що відомості щодо функціонування електронної системи охорони здоров`я та порядку внесення медичних записів до системи Helsi та центральної бази даних ЕСОЗ.

У вказаному листі зазначено, що Helsi є медичною інформаційною системою, яка забезпечує створення, перегляд та обмін медичною інформацією в електронній формі, при цьому сама система Helsi не обслуговується НСЗУ, а інформація щодо звернення пацієнта має вноситися медичним закладом до Реєстру медичних записів. Також у листі наведено перелік обов`язкових відомостей, які повинні міститися в електронному медичному записі, зокрема дата та час звернення, інформація про лікаря, результати огляду, встановлений діагноз, проведені процедури та інші відомості щодо надання медичної допомоги.

Крім того, у листі НСЗУ зазначено, що КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» зареєстроване в електронній системі охорони здоров`я з 17.08.2020 та зобов`язане вносити до Реєстру медичних записів інформацію щодо звернення пацієнтів за медичною допомогою (т. 2 а.п. 171 -175, 183 - 187).

2.3.4. Лист КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» від 17.11.2023 № 1838, наданий у відповідь на адвокатський запит адвоката ОСОБА_9 . У зазначеному листі адміністрація лікарні повідомила, що у відділенні екстреної невідкладної спеціалізованої допомоги пацієнтам проводились рентгенологічні дослідження за допомогою радіографічної системи Н-525Р PLUS (серійний номер ESH-2003074), а сама система фіксує дату та час проведення дослідження. Також зазначено, що довідки пацієнтам формуються лікарем за допомогою медичної інформаційної системи.

Окремо у листі зазначено, що адвокати ОСОБА_18 та ОСОБА_11 надають правову допомогу КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» на підставі укладеного договору (т. 2 а.п. 188).

2.3.5. Лист Оболонського управління поліції ГУНП у місті Києві від 18.08.2023 № 242-аз/125/51/05/2022, адресований адвокату ОСОБА_9 . Зі змісту вказаного листа вбачається, що 28.04.2022 у проміжок часу з 18:00 до 19:00 за адресою: АДРЕСА_2, було зареєстровано повідомлення на спецлінію «102» щодо домашнього насильства, яке зареєстроване за ЄО № 17139 від 28.04.2022. Також у листі зазначено, що надалі матеріали були приєднані до ЄО № 18076 від 04.05.2022, а в подальшому за вказаним фактом внесено відомості до ЄРДР № 12022100050000705 від 05.05.2022 (т. 2 а.п. 182).

2.3.6. Відповідь ТОВ «лайфселл» від 01.11.2023 № 4776д, надану адвокату ОСОБА_9 у відповідь на адвокатський запит. У вказаному листі оператор мобільного зв`язку повідомив про відсутність у ТОВ «лайфселл» інформації щодо належності окремих абонентських номерів конкретним користувачам, а також зазначив, що номер НОМЕР_2 обслуговувався у мережі lifecell лише до 24.10.2019 та у подальшому послуги за цим номером не надавалися.

Крім того, оператор зазначив, що у нього зберігається лише інформація про технічну взаємодію кінцевого обладнання із базовими станціями мобільного зв`язку та адреси розташування базових станцій, однак відсутня інформація про перебування користувача конкретного номера за певною поштовою адресою або поблизу конкретного будинку чи вулиці (т. 2 а.п. 211 - 212).

2.3.7. Лист КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» від 08.01.2025 № 61, адресований Оболонському районному суду міста Києва на виконання ухвали суду від 25.11.2024. У вказаному листі повідомлено, що 29.04.2022 ОСОБА_10 о 09 год. 35 хв. у порядку самозвернення звернулася за медичною допомогою до відділення екстреної невідкладної спеціалізованої допомоги КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня», де була оглянута лікарем-травматологом та лікарем-невропатологом. Також зазначено, що потерпілій проведено рентгенологічне обстеження за допомогою апарата «HF-525 Plus» (заводський номер ESH-2003074) та накладено гіпсову пов`язку (т. а.п. ).

2.3.8. Матеріали на підставі ухвали Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/5415/23. Із змісту вказаного протоколу вбачається, що КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» за запитом суду надано табелю робочого часу та чергування лікарів, а також до відповідних документів медичного закладу (т. 3 а.п. 61 - 71).

2.3.9. Протокол тимчасового доступу до інформації про телекомунікаційні з`єднання абонентського номера НОМЕР_3 за 28.04.2022. Із наданої таблиці з`єднань та диску, вбачається, що у період часу з 18:00 до 19:00 28.04.2022 абонентський номер НОМЕР_3 здійснював та приймав телефонні з`єднання через базові станції оператора мобільного зв`язку, розташовані в місті Києві, зокрема у зоні дії базових станцій за адресами: проспект Рокоссовського, 8-Б, та вул. Автозаводська, 78-А.

Також у відомостях містяться дані про дату, час та тривалість телефонних з`єднань, ІМЕІ обладнання абонента, IMSI-код, LAC та Cell ID базових станцій, через які здійснювались відповідні телекомунікаційні сеанси.

Як убачається з указаних даних, у проміжок часу 18:02:26-18:56:49 28.04.2022 зафіксовано декілька телефонних з`єднань, у тому числі виклики нульової тривалості та інтернет-з`єднання, які здійснювались через базові станції в районі Оболонського району міста Києва (т. 3 а.п. 100 - 102).

2.3.10. Схема та фотознімки місця події, виконані стороною захисту, які, відповідно до їх змісту, спрямовані на підтвердження обмеженої оглядовості місця ймовірної події та неможливості її безпосереднього спостереження з окремих точок двору і будинку.

Зокрема, на схемі в аксонометрії відображено взаємне розташування входу до під`їзду, місця ймовірної події, місця перебування ймовірного свідка, фасаду будинку, а також зелених насаджень між указаними точками. На схемі зазначено, що відстань від місця ймовірної події до місця знаходження ймовірного свідка становить приблизно 20 метрів, до насаджень - близько 12 метрів, а висота балкону - приблизно 16 метрів.

Крім того, стороною захисту подано схему в розрізі, на якій графічно відображено співвідношення між місцем знаходження ймовірного свідка, місцем ймовірної події та деревами і кущами, що, згідно з поясненнями, частково перекривали огляд. У рукописних поясненнях до схеми зазначено, що дерева та кущі різного виду мали висоту приблизно 14 метрів.

Також захистом долучено фотознімки прибудинкової території, на яких зафіксовано дерева, кущі та фасад будинку. У рукописних поясненнях до фотознімків зазначено, що станом на 28.04.2022 крони дерев та кущів перебували у вкритому листям стані, після 28.04.2022 частина гілок та кущів була зрізана, з балкону 5 поверху 3 під`їзду місце ймовірної події нібито не могло проглядатися через крони дерев, відстань від місця перебування ймовірного свідка до місця події становила приблизно 20 метрів, на одному з фотознімків позначено ймовірне місце зрізу великої гілки дерева, яка, за твердженням сторони захисту, раніше перекривала огляд місця події.

Зміст указаних схем та фотознімків сторона захисту покликалася як на підтвердження того, що оглядовість подвір`я та місця ймовірної події з боку балкону ймовірного свідка була істотно обмежена зеленими насадженнями.

Також стороною захисту подано фотознімок, на якому зафіксовано дерево та кущі на прибудинковій території. У рукописному поясненні до фотознімка зазначено, що дерево та кущі перебували у вкритому листям стані станом на 28.04.2022 (т. 3 а.п. 146 - 155).

2.4. Скарги на рішення, дії (бездіяльність) слідчого, прокурора, а також заперечення на рішення слідчих суддів в кримінальному провадженні № 12022100050000705 - стороною захисту не подавались.

3. Оцінка наданих сторонами доказів, їх позицій, показань обвинуваченого, а також висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у пред`явленому обвинуваченні.

3.1. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного процесуального рішення.

При цьому відповідно до ст. 17 КПК України та ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

3.2. Дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази, суд дійшов висновку, що більшість із них є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому КПК України, та містять інформацію щодо обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.

Разом із тим суд ураховує, що окремі доводи сторони захисту стосуються не стільки допустимості доказів, скільки їх достовірності, переконливості та достатності для підтвердження обвинувачення у пред`явленому обсязі.

3.3. Сторона захисту просила визнати неналежним та недопустимим протокол огляду предмету від 20.02.2023 разом із DVD-R диском, який містить відеозапис конфлікту.

На думку сторони захисту, відеозапис не містить безпосередньої фіксації моменту виникнення перелому, не відображає усіх обставин конфлікту та може бути неповним.

Між тим суд не вбачає підстав для визнання вказаного доказу недопустимим або неналежним, оскільки: відеозапис був безпосередньо досліджений у судовому засіданні, його походження стороною захисту об`єктивно не спростовано, відсутні дані про втручання у відеозапис або його монтаж, сам факт неповної фіксації події не свідчить про недопустимість доказу.

При цьому суд ураховує, що відеозапис не є самостійним та виключним доказом винуватості, а оцінюється лише у сукупності з іншими доказами.

3.4. Сторона захисту також просила визнати недостовірними висновки експерта № 042-808-2022 від 28.07.2022 та № 042-14-2023 від 10.03.2023, покликаючись на сумніви щодо достатності рентгенологічних даних, механізму утворення ушкодження, а також відсутність категоричних висновків експерта.

Суд ураховує наведені доводи сторони захисту, однак зазначає, що сам по собі імовірний характер окремих експертних висновків не свідчить про їх недостовірність.

Експерт був безпосередньо допитаний у судовому засіданні, підтвердив свої висновки, пояснив методику проведення дослідження, характер виявленого тілесного ушкодження, а також підстави його віднесення до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

При цьому суд ураховує, що відповідно до ст. 94 КПК України жоден доказ, у тому числі висновок експерта, не має наперед установленого значення та оцінюється судом виключно у сукупності з іншими доказами.

3.5. Щодо доводів сторони захисту про недостовірність слідчого експерименту від 24.12.2022 суд зазначає таке.

Сам по собі факт проведення слідчого експерименту через певний проміжок часу після події не свідчить про його недопустимість або недостовірність.

Під час указаного слідчого експерименту перевірялась насамперед можливість утворення тілесного ушкодження за обставин, повідомлених потерпілою.

Той факт, що слідчий експеримент проводився за участю лише потерпілої, також не свідчить про його недостовірність, оскільки обвинувачений як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду заперечував сам факт фізичного контакту з потерпілою.

Суд також ураховує, що погодні умови, пора року чи стан зелених насаджень не мали визначального значення для перевірки механізму рухів та фізичного контакту між учасниками події.

3.6. Суд відкидає доводи сторони захисту про повну недостовірність показань потерпілої ОСОБА_10 та свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_13 .

Так, у показаннях указаних осіб дійсно наявні окремі неточності та відмінності щодо другорядних деталей конфлікту, однак у своїй істотній частині їх показання є послідовними та взаємоузгодженими.

Зокрема, вказані особи послідовно повідомляли: про наявність конфлікту між учасниками події, про фізичний контакт між ОСОБА_8 та потерпілою, про вплив на ліву руку потерпілої, про відсутність падіння потерпілої, про подальші скарги потерпілої на біль у руці.

При цьому доводи сторони захисту щодо неможливості спостереження події через дерева, кущі та особливості оглядовості самі по собі не спростовують факту сприйняття свідками окремих дій учасників конфлікту.

3.7. Суд звісно урахував покликання сторони захисту на висновки спеціалістів, однак суд їх не допустив в якості доказів в рамках кримінального провадження. Оскільки доказом в кримінальному провадженні є висновок експерта, а не спеціаліста.

4. Мотиви, за яких суд уважає доведеною винуватість обвинуваченого за ст. 128 КК України.

4.1. При доведеності винуватості ОСОБА_8 поза розумним сумнівом, суд відповідно до ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ураховує правову позицію Верховного суду, викладену у справі № 712/13361/15 (провадження № 51-1604км18, ЄДРСРУ № 74777387). У постанові від 12 червня 2018 року. Крім того, суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17, ЄДРСРУ № 75286445). Зокрема при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК.

Суд застосовує зазначений стандарт до кожної обставини, що підлягає доказуванню, зокрема щодо наявності кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення.

4.2. Отже, надані як стороною обвинувачення так і захисту докази, які вказані в розділі 2.2. (показання потерпілої, свідків обвинувачення, експерта, документи, експертизи), як і вказані в розділі 2.3 (показання обвинуваченого, свідків захисту, документи), доводять беззаперечно (поза розумним сумнівом), що 28.04.2022, приблизно о 18 год. 00 хв., між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які перебували у внутрішньому дворі будинку за адресою: АДРЕСА_2 , раптово виник словесний конфлікт, пов`язаний з раніше існуючими неприязними відносинами.

У процесі вказаного конфлікту ОСОБА_8 схопив потерпілу ОСОБА_10 за ліву руку та завів її за спину, але через необережність спричинив останній тілесне ушкодження у вигляді закритої травми лівого передпліччя (перелому головки ліктьової променевої кістки без зміщенням уламків, яке відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

4.3. Суд звісно урахував позицію сторони захисту, що обвинувачений не вчиняв будь-яких дій щодо потерпілої. Між тим, обвинувачений не заперечував того факту, що в той день та час (28.08.2022) він перебував в дворі будинку за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своєю дружиною. Ці обставини підтвердила і свідок ОСОБА_19 , яка є дружиною обвинуваченого. Окрім того, цей факт підтверджується і дослідженим в судовому засіданні відеозаписом, який зроблено потерпілою під час подій, і який доводить також беззаперечно перебування під час подій чоловіка та жінки, які встановлені в судовому засіданні як обвинувачений ОСОБА_8 та дружина останнього - ОСОБА_19 .

4.4. Варто також урахувати, що в судовому засіданні, з позицій сторін кримінального провадження, не встановлено фактів того, що показання потерпілої, які надані на стадії досудового розслідування різняться з показаннями, які надані на стадії судового розгляду в частині механізму фізичного контакту. Тим більше, це узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_13 (п. 2.2.3 ) та ОСОБА_20 (п. 2.2.2).

4.5. За вказаних обставин, незважаючи на покликання сторони захисту на недостовірність вказаних показань, такі показання є достовірними, допустимими та достатніми для надання оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_8 .

Також варто урахувати висновки проведених в кримінальному провадженні експертиз (пункти 2.2.6, 2.2.7), відповідно до яких, виявлене тілесне ушкодження в потерпілої могло бути отримано ОСОБА_10 в указаний останньою проміжок часу та за повідомлених нею обставин - наведеного способу (заведення руки за спину).

Суд звісно також урахував позицію захисту, що вказані висновки експертів не є категоричними, оскільки мають висновок про лише можливість утворення тілесного ушкодження за вказаних потерпілою обставин. Між тим, висновок експерта немає на перед для суду вирішального значення, бо останній оцінюється лише в сукупності з іншими доказами. А отже, для цього провадження перевірка експертним шляхом показань потерпілої надає суду інформацію лише про те, чи могло тілесне ушкодження бути отримано за таких обставин потерпілою.

4.6. Суд ураховує, що жоден із досліджених у судовому засіданні доказів окремо не є достатнім для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, а тому оцінка доказів здійснюється судом виключно у їх сукупності та взаємозв`язку.

Так, досліджений у судовому засіданні відеозапис не містить безпосередньої фіксації моменту виникнення в потерпілої тілесного ушкодження та не дозволяє встановити сам спосіб заподіяння ушкодження в вигляді перелому. Показання свідків також не відображають повністю весь механізм фізичного контакту між учасниками конфлікту. Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 заперечував сам факт будь-якого фізичного впливу на потерпілу.

Між тим, у своїй сукупності, досліджені судом докази є достатніми для висновку про те, що тілесне ушкодження потерпілої виникло саме під час конфлікту за участю обвинуваченого та внаслідок застосування ним фізичного впливу на ліву руку потерпілої.

Так, потерпіла ОСОБА_10 як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні послідовно повідомляла про те, що ОСОБА_8 схопив її за ліву руку, завів її за спину та різко смикнув, після чого вона одразу відчула сильний біль у руці. Істотних суперечностей саме щодо механізму фізичного впливу судом не встановлено.

Указані показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_13 про наявність фізичного контакту між учасниками конфлікту та заведення руки потерпілої за спину, а також із дослідженим відеозаписом, який підтверджує сам факт конфлікту, близьке перебування учасників події (потерпіла, обвинувачений, дружина обвинуваченого) один біля одного та активну фізичну взаємодію між ними.

Крім того, висновки судово-медичних експертиз (пункти 2.2.6, 2.2.7) підтверджують наявність у потерпілої тілесного ушкодження у вигляді перелому та не виключають можливість його утворення за обставин, повідомлених потерпілою.

При цьому суд ураховує, що потерпіла звернулася за медичною допомогою наступного дня після конфлікту, а будь-яких об`єктивних даних про інший можливий механізм виникнення виявленого тілесного ушкодження матеріали кримінального провадження не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що саме дії ОСОБА_8 перебувають у прямому причинному зв`язку із заподіянням потерпілій тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості.

4.7. Отже, на думку суду, сторона обвинувачення довела в судовому засіданні факт заподіяння ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_10 середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження. Але, задля доведення винуватості за ч. 1 ст. 122 КК України, сторона обвинувачення мала довести не лише заподіяння тілесного ушкодження, а й умисел на його заподіяння, оскільки за відсутності умислу, указані дії обвинуваченого мають кваліфікуватися за іншим складом кримінального правопорушення, зокрема ст. 128 КК України.

4.8. Суд також ураховує, що жоден із допитаних у судовому засіданні свідків безпосередньо не спостерігав момент утворення у потерпілої тілесного ушкодження та не може достеменно підтвердити конкретний механізм виникнення перелому.

Досліджений відеозапис також не містить безпосередньої фіксації моменту утворення тілесного ушкодження.

Разом із тим висновки судово-медичних експертиз підтверджують наявність у потерпілої тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості та не виключають можливість його утворення за обставин, повідомлених потерпілою.

Отже, сукупність досліджених доказів дає суду підстави для висновку про те, що тілесне ушкодження виникло саме під час фізичного контакту між обвинуваченим та потерпілою, однак не дає підстав беззаперечно стверджувати про застосування обвинуваченим спеціального больового прийому чи наявність умислу саме на заподіяння тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості. Тим більше, висновок експерта способом доведення умислу, але лише визначає можливість утворення тілесного ушкодження та його тяжкість.

4.9. Приймаючи таке рішення суд звісно урахував покликання сторони захисту на ряд наданих ними доказів, а саме відомостей від операторів мобільного зв`язку, складені фототаблиці, відповіді від лікарні, поліції та служби здоров`я (пункти 2.3.3. - 2.3.10.).

Між тим, указані докази не спростовують достовірність показань свідків обвинувачення, як і показань потерпілої, а також наданих висновків експерта як і медичної документації.

Зокрема, фототаблиці з деревами зроблені в 2025 році, тобто не тоді коли мала місце подія. Як і не відомо на якій відстані, висоті та напрямку зроблені фотознімки, та чи відповідають вони огдяду, який спостерігав свідок ОСОБА_13 , оскільки офіційні слідчі дії не проводились, як і відповідні слідчі експерименти за клопотанням сторони захисту. А отже, проведення огляду в 2025 році не може сприйнято судом як такий, що є достовірними через значну зміну, що є загальновідомим фактом, в кроні дерев кожен рік.

Так само не спростовує достовірність показань свідка ОСОБА_13 відповідь від оператора ТОВ «лайфселл», оскільки суду не надано інформації про причину припинення надання послуг за номером телефону у 2019 році, для оцінки цих обставин, а надана інформація від оператора мобільного зв`язку щодо з`єднань, лише надає певну інформацію, яка не є достатньою для визначення місця перебування особи, бо визначає лише певний район перебування пристрою, а не особи.

Так само не спростовують надані відповіді від служби здоров`я, лікарні та поліції інформацію про звернення потерпілої до лікарні в визначений час та проведення рентгенологічного дослідження, оскільки надані медичні документи, відповіді як і показання отримані судом, достатньо узгоджуються між собою для доведення фактів, щодо яких вони долученні до матеріалів кримінального провадження.

4.10. Приймаючи саме таке рішення, суд урахував надані в судовому засіданні показання свідком ОСОБА_19 . Між тим, остання є дружиною обвинуваченого. За наданими показаннями потерпілої, а також інших свідків - свідок ОСОБА_19 приймала активну участь в подіях, зокрема за вказаною останніми версією - завдавала удари потерпілій та вибила мобільний телефон. Ці обставини, разом з іншими дослідженими доказами, дають підстави вважати надані свідком ОСОБА_19 показання в частині відсутності фізичного контакту між свідком ОСОБА_19 , її чоловіком - обвинуваченим ОСОБА_8 та потерпілою - недостовірними, через значну її зацікавленість в результатах розгляду кримінального провадження, як і того факту, що її показання спростовуються іншими наданими та дослідженими судом доказами.

Надаючи таку оцінку суд зауважує, що ним не досліджувалось питання завдання ОСОБА_19 тілесних ушкоджень потерпілій, оскільки це виходить за межі висунутого обвинувачення. Так само і обставин, за яких випав з рук мобільний телефон потерпілої, оскільки це має вирішуватись в рамках цивільного позову.

4.11. Варто звісно врахувати, що сторона захисту взагалі не визнавала факту заподіяння будь-якого тілесного ушкодження, як зокрема і будь-якого факту фізичного контакту із потерпілою. Між тим, незважаючи на це, суд повинен отримати беззаперечні докази саме умисності дій обвинуваченого для констатації того, що останній вчинив конкретне кримінальне правопорушення.

4.12. Суд також ураховує, що під час судового розгляду учасники кримінального провадження по різному описували характер фізичного впливу на руку потерпілої, використовуючи, зокрема, формулювання «залом руки», «викручування руки», «заведення руки за спину».

Разом із тим сама по собі термінологія, яка використовувалася учасниками провадження під час опису конфлікту, не є визначальною для суду задля встановлення форми вини обвинуваченого.

Оскільки досліджені судом докази не дають підстав беззаперечно стверджувати, що ОСОБА_8 застосовував до потерпілої спеціальний больовий прийом - залом руки, або діяв із цілеспрямованим умислом на заподіяння тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Водночас сукупність доказів підтверджує, що під час конфлікту обвинувачений здійснив фізичний вплив на ліву руку потерпілої, унаслідок чого остання отримала тілесне ушкодження, яке за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Слід урахувати, що залом руки є бойовий прийом, яким досягається больовий ефект за рахунок скручування та викручування суглобів руки в неприродному для них напрямку, де основний тиск припадає на кисть (зап`ястя) та лікоть. При цьому больовий імпульс має миттєво змусити людину нахилитися вперед або опуститися на коліно, що з метою переведення у стан підкорення.

Однак в рамках цього кримінального провадження таких обставин не було встановленою. Ураховуючи такі міркування, суд використовує в якості опису в цьому провадженні дії саме як заведення руки за спину, що відповідає опису фізичного впливу на руку потерпілої.

4.13. За нормативним визначенням умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, що інкриміновано обвинуваченому з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).

4.14. При цьому, необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження, характеризується аналогічними елементами об`єктивної сторони, а за суб`єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості (ст. 25 КК України).

Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження іншій людині і необережного заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивними сторонами цих злочинів.

4.15. Установлені судом обставини вказують, що обвинувачений під час конфлікту з потерпілою умисно вчинив дії щодо заведення руки потерпілої за спину, від чого потерпіла відчула біль, однак сама по собі встановлена судом дія - за встановлених обставин цього провадження (вік обвинуваченого та потерпілої, обставини, які мали місце - побутовий конфлікт між сусідами, тривалість залому руки та її раптовість, мета залому руки - припинення відеофіксації, як і відсутність доказів того, що обвинувачений має навички єдиноборств чи працював раніше в силових структурах, а отже і обізнаності способів завдання тілесного ушкодження таким чином) не доводить поза розумним сумнівом наявність умислу на заподіяння потерпілій тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості. Тобто слід розмежовувати спрямованість умислу на заведення руки, яким припиняються певні дії, або обмежуються особа в пересуванні, та на вчинення дій із метою заподіяння болю та тілесного ушкодження.

А отже, ураховуючи вік потерпілої, характер фізичного впливу на руку, анатомічну вразливість верхньої кінцівки при її неприродному русі, обвинувачений повинен був та міг передбачити можливість спричинення тілесного ушкодження внаслідок таких дій.

4.16. Ураховуючи наведене, на думку суду, поза розумним сумнівом, було доведено, що ОСОБА_8 учинив злочин, передбачений ст. 128 Кримінального кодексу України, - а саме заподіяння необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження, про що вже вказано в першому розділі Вироку.

5. Підстави зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення.

5.1. Суд звісно ураховував, що ОСОБА_8 було висунуте обвинувачення за ч. 1 ст. 122 КК України. Зокрема, що 28.04.2022 у дворі будинку по АДРЕСА_2 під час раптового словесного конфлікту з ОСОБА_10 умисно підійшов до неї та різко завів її ліву руку за спину, унаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівого передпліччя - перелому голівки лівої променевої кістки без зміщення уламків, які віднесено до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

5.2. Але судом ураховано висновки, які ним зроблено в розділі 3, а саме недоведеності стороною обвинувачення дій, які би вказували саме на наявність умисної форми вини на заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження. Хоча було достеменно доведено наявність необережності в діях обвинуваченого, а саме в формі злочинної недбалості, яка охоплюється складом злочину, передбаченого ст. 128 КК України.

5.3. З цих підстав, суд керуючись положеннями частини 3 статті 337 КПК України, шляхом складення відповідного формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, яке визнане судом доведеним, тобто відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, змінив правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України, що покращує становище обвинуваченого (п. 1.1.).

5.4. Суд зауважує, що на стадії підготовчого судового провадження в нього були відсутні підстави для повернення обвинувального акту з цих підстав, на що посилався захисник. Крім того, організовуючи судове провадження, тим більше на стадії підготовчого судового провадження, суд керується вимогами загальних засад, зокрема диспозитивності та змагальності (статті 22, 26 КПК України). Відповідно до яких, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, під час чого, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, та вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

6. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

6.1. У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 є особою, яка перебуває на пенсії за віком. А отже, на думку суду, суд має право враховати це як обставину, що пом`якшує покарання.

6.2. При цьому сторона обвинувачення не посилалась та не просила визнати будь-яку обставину відповідно до ст. 67 КК України такою, що обтяжує покарання, а отже і суд позбавлений можливості вирішувати такі питання.

7. Мотиви призначення покарання.

7.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, виходить із положень статей 50, 65 КК України, відповідно до яких покарання є заходом державного примусу, що застосовується від імені держави до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, та має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Під час визначення виду та розміру покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, форму вини, обставини його вчинення, наслідки, що настали, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення питання про призначення покарання.

Призначене покарання повинно бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

7.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій нетяжких відповідно до ст. 12 КК України. Його вид та суспільна небезпечність, що злочин стосується заподіяння шкоди життю та здоров`ю, яке вчинене з необережності, але шкоду завдану діями обвинуваченого матеріальну та моральну шкоду - не відшкодовано. Також суд бере до уваги особу обвинуваченого, зокрема його вік, сімейний стан, освіту, а також те, що раніше ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності не притягувався.

7.3. При дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статтями 69, 69-1 КК України, не встановлено.

7.4. За указаних обставин, відомостей щодо особи обвинуваченого, обставини, що пом`якшує покарання та відсутності обставин, що обтяжують покарання, інших установлених обставин в кримінальному провадженні, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_8 покарання в виді позбавлення волі строком на 1 рік.

7.5. Між тим, слід урахувати, що сторона обвинувачення звернулась до суду із обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а суд дійшов висновку про перекваліфікацію дій обвинуваченого на ст. 128 КК України. При цьому події, за яких було вчинено злочин, мали місце 28.04.2022, а відповідно до статей 12, 49 КК України, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України становить три роки.

Отже, на час розгляду справи, цей строк закінчився, ураховуючи відсутність підстав уважати цей строк таким, що переривався чи зупинявся.

Указане доводить, що суд має діяти в порядку, визначеному п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 74 КК України, а саме визнавши ОСОБА_8 винуватим та призначив останньому покарання - звільнити від його відбуття у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

8. Вирішення цивільного позову в рамках кримінального провадження.

8.1. Потерпіла ОСОБА_10 звернулась у межах кримінального провадження з цивільним позовом до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, зокрема 20 500 грн матеріальної шкоди, що складається з витрат на проведення психологічного дослідження та ремонт мобільного телефону, а також 723 600 грн моральної шкоди.

8.2. Як видно зі змісту позовних вимог, останні ґрунтуються на тому, що обвинуваченим потерпілій було умисно спричинено тілесне ушкодження, у зв`язку із чим остання зазнала фізичного болю, тривалого лікування, психологічних переживань, погіршення емоційного стану та звичного способу життя. На підтвердження позовних вимог потерпіла покликається на медичні документи та висновок психологічного дослідження, документи щодо понесених витрат, а також власні пояснення щодо погіршення стану здоров`я та психоемоційного стану після події. Крім того, вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди гуртуються на тому, що під час події було розбито телефон потерпілої, який вона відновила за власний кошт, а також сплатила за проведення експертизи щодо визначення завданої моральної шкоди.

8.3. На підтвердження вказаних вимог позивачем надано документи про оплату послуг з ремонту телефону (6 500 грн), оплату проведеної експертизи (14 000 грн.), а також висновок експерта, яким визначено в розмірі моральної шкоди в сумі 108 мінімальних заробітних плат.

8.4. В якості підстав для звернення із позовом, позивачі покликаються на положення статей 22, 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України, ст. 128 КПК України.

8.5. Відповідач та його представник заперечували щодо задоволення позову, посилаючись на те, що відповідач узагалі не вчиняв ніяких дій щодо позивача, а отже і не повинен нічого відшкодовувати.

8.6. Суд, оцінюючи доводи сторін щодо заявленого цивільного позову, виходить із положень цивільного законодавства та встановлених у судовому засіданні фактичних обставин, ураховуючи засади змагальності та покладення обов`язку доказування в Цивільному судочинстві (стта 12, 81 ЦПК України) саме на позивача.

8.7. Вирішуючи питання відшкодування матеріальної шкоди суд ураховує, що під час розгляду кримінального провадження було встановлено (пункти 1.1., 4.1. - 4.15.), що ОСОБА_8 28.04.2022, приблизно о 18 год. 00 хв., під час раптового словесного конфлікту, пов`язаного із раніше існуючими неприязними відносинами, через необережність було спричинено ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Позовні вимоги, які стосуються відшкодування матеріальної шкоди стосуються відновлення мобільного телефону. Однак, пошкодження мобільного телефону не було предметом дослідження в рамках кримінального провадження, оскільки виходить за межі висунутого обвинувачення.

Між тим, під час допиту потерпіла зазначала, що телефон з її рук вибила дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_17 , а зміст позовних вимог та надані на його підтвердження докази не містять інформації про причини пред`явлення позовних вимог саме до ОСОБА_8 .

Також варто урахувати, що витрати, що понесені по оплаті послуги з виготовлення висновку експерта, не є матеріальною шкодою, а лише процесуальними витратами.

8.8. За вказаних обставин, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 матеріальної шкоди - слід відмовити.

8.9. Суд уже встановив, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_8 , хоча з необережності, було заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_10 .

8.10. Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У силу положень частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

8.11. Розглядаючи позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди суд, ураховуючи вже ним наведе, уважає, що в судовому засіданні було достеменно доведено наявність підстав уважати, що позивачу спричинено моральну шкоду. Такі висновки суду ґрунтується на тому, що позивач отримала тілесне ушкодження, а отже проходила лікування, відновлення, відчувала незручності через необхідність носити гіпс, тобто через зміну сталого укладу життя.

При цьому, слід урахувати, що отримання тілесних ушкоджень супроводжується відчуттям відповідного болю та стражданнями як фізичного так і психологічного характеру, ступень яких залежить від виду ушкодження, способу завдання та його наслідків і тривалості лікування (відновлення). А отже, на думку суду, позивач має право на отримання за рахунок відповідача компенсації за отриману моральну шкоду.

8.12. Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу фізичного та душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Виходячи з наведених висновків, та розглядаючи заявлені позовні вимоги, ураховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, а також майновий стан обвинуваченого (останній є пенсіонером за віком), виходячи з принципу зваженості та справедливості, суд доходить висновку про те, що наведена судом оцінка рівня втручання та вимушених змін, так відсутності умислу на заподіяння тілесного ушкодження, судом оцінюється в розмірі 72 360 грн, яка, на думку суду, є цілком рівнозначна та достатня, ураховуючи та співставляючи цю суму з прожитковим мінімумом для непрацездатної особи та мінімальною заробітною платою, тобто рівнем соціального захисту населення в Україні в 2026 році. А отже, позовні вимоги ОСОБА_10 до ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню у вказаному розмірі.

8.13. При цьому суд не вважає достовірним доказом та не погоджується із висновками експерта на підтвердження розміру моральної шкоди в сумі 723 600 грн, оскільки експертом було проведено оцінку завданої моральної шкоди виходячи зі змісту пред`явленого обвинувачення за вчинення умисних дій, а не необережності.

8.14. Суд вже навів, що позивачем помилково визначено в якості відшкодування матеріальної шкоди процесуальні витрати, які понесені внаслідок призначення експертизи моральної шкоди.

Однак, ця обставина не є перешкодою для вирішення судом питання розподілу процесуальних витрат. Зокрема, як видно з наданої суду квитанції, вартість проведеного експертного дослідження складає 14 000 грн. При цьому, відповідно саме до цього експертного дослідження та позову, вартість вимог складає 723 600 грн.

За вказаних підстав, ураховуючи, що судом було задоволено позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди частково, пропорційно мають бути також стягнуті і процесуальні витрати, а саме в розмірі 1 400 грн.

9. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

9.1. Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

9.2. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, а саме витрати на проведення судово-медичних експертиз № 042-808-2022 від 28.07.2022 у розмірі 2 672 грн 00 коп., № 042-14-2023 від 10.03.2023 у розмірі 2 672 грн 00 коп., що в загальній сумі складає 5 344 грн 00 коп., відповідно до ст. 124 КПК України слід стягнути з ОСОБА_8 на користь держави.

9.3. Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України - диск для систем лазерного зчитування формату DVD, який знаходиться в матеріалах судового провадження, слід залишити в матеріалах судового провадження протягом всього строку їх зберігання.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128-129, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України та призначити покарання в виді позбавленням волі строком на 1 (один) рік.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбуття призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 в якості відшкодування моральної шкоди 72 360 (сімдесят дві тисячі триста шістдесят) 00 гривень, а також процесуальні витрати в сумі 1 400 (одна тисяча чотириста) гривень.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, а саме витрати на проведення судово-медичних експертиз № 042-808-2022 від 28.07.2022 у розмірі 2 672 грн 00 коп., № 042-14-2023 від 10.03.2023 у розмірі 2 672 грн 00 коп., що в загальній сумі складає 5 344 грн 00 коп. - підлягають стягненню з ОСОБА_8 на користь держави.

Речові докази в кримінальному провадженні: диск для систем лазерного зчитування формату DVD, який знаходиться в матеріалах судового провадження - залишити в матеріалах судового провадження протягом всього строку їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1