Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №753/21397/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21397/25

провадження № 2/753/1806/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 24.07.2024 р. у м. Києві по вул. Надніпрянське шосе, 6-В, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota RAV-4» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Вина водія, ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та в скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2024 р. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Toyota RAV-4» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є позивач.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП за шкоду заподіяну здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у ПАТ НАСК «Оранта» згідно із полісом №219086825.

ПАТ НАСК «Оранта» виплатило на користь позивача страхове відшкодування в сумі 91 743,07 грн.

Відповідач добровільно сплатив позивачу 2 487,50 грн., матеріальної шкоди.

Відповідно до акту наданих послуг, складеного 10.06.2025 ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota RAV-4» д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 161 695 грн.

Оскільки розмір заподіяних збитків перевищує сплачену ПАТ НАСК «Оранта» суму відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, з урахуванням добровільно компенсованої відповідачем суми, що складає 67 464,43 грн. (161 695 грн - 91 743,07 грн - 2 487,50 грн).

Крім того, позивач вказує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй було завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює в 20 000 грн., та просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29.10.2025 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

29.12.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову. Послався на те, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ НАСК «Оранта» згідно із полісом №219086825, страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 160 000 грн. Також, відповідачем було укладено поліс добровільного комплексного страхування автопарасолька серії АЕП №058890, де визначено додаткове відшкодування у розмірі 50 000 грн. Позовні вимоги є необґрунтованими, так як покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно із частинами 1, 8 ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.07.2024 р. у м. Києві по вул. Надніпрянське шосе, 6-В, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota RAV-4» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2024 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с.5)

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача у скоєнні ДТП є підтвердженою.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Toyota RAV-4» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є позивач.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП за шкоду заподіяну здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у ПАТ НАСК «Оранта» згідно із полісом №219086825. Також, 25.01.2024 відповідачем укладено з ПАТ НАСК «Оранта» поліс добровільного комплексного страхування автопарасолька серії АЕП №058890.

Згідно з полісом №219086825 розмір страхової суми за шкоду завдану майну на одного потерпілого становить 160 000 грн, розмір франшизи 2 500 грн.

ПАТ НАСК «Оранта» сплатило позивачу страхове відшкодування в сумі 91 743,07 грн.

Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач добровільно сплатив 2 487,50 грн., відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до акту наданих послуг №46, складеного 10.06.2025 ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota RAV-4» д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 161 695 грн.

Будь - яких доказів які б викликали сумнів у повності, ясності, правильності розміру вартості відновлювального ремонту автомобіля «Toyota RAV-4» за актом №46 від 10.06.2025 , сторонами надано не було, а тому суд вважає його вірним та обґрунтованим і таким, що не суперечить матеріалам справи, і може бути взятим до уваги судом при ухваленні рішення.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території Україн

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Також, згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються в замін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 03.10.2018 року у справі №686/17155/15-ц підтримав правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Таким чином, відповідно до ст. 22 ЦК України, майнова шкода у розмірі 161 695 грн. - це шкода, яка включає в себе і ту частину матеріального збитку, що має відшкодовуватися страховиком, і загальні (повні) витрати, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права.

З огляду на те, що страховик не виплатив відшкодування у повному розмірі, позивач має право вимагати виплати різниці між фактичним розміром шкоди (повна вартість ремонту) і належним страховим відшкодуванням (ремонт з урахуванням зносу) з відповідача .

За змістом ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 року у справі № 205/7747/18 принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2021 року у справі № 760/19377/15 зроблено висновок про те, що якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом в постановах: від 21.02.2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), від 22.04.2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), від 09.11.2022 року у справі № 497/470/2021 (провадження № 61-20047св21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Така практика Верховного Суду є усталеною.

Враховуючи те, що виплачена ПАТ НАСК «Оранта» сума страхового відшкодування є меншою від оціненої майнової шкоди, потерпіла особа не позбавлена права на реальне відшкодування заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитків за рахунок винної особи, обсяг відповідальності якої обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача як винної в дорожньо-транспортній пригоді особи на користь позивача різниці між розміром завданої шкоди (вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та розміром страхового відшкодування, що становить 67 464,43 грн. (161 695 грн (фактичний розмір заподіяної шкоди, що становить повну вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ) - 91 743,07 грн (виплачене страхове відшкодування) - 2 487,50 грн (добровільно відшкодовані збитки відповідачем).

Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Установивши, що вартість майнового збитку, завданого позивачу з вини відповідача через пошкодження автомобіля, перевищує виплачену суму страхового відшкодування, враховуючи законодавчо визначене право позивача отримати відшкодування збитків відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, суд вважає, що з відповідача як з винної в ДТП особи слід стягнути на користь позивача різницю між фактичною вартістю ремонту автомобіля та отриманою страховою виплатою, з урахуванням компенсованої відповідачем суми, що становить 67 464,43 грн. (161 695 грн - 91 743,07 грн - 2 487,50 грн).

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Вивчивши зібрані у справі письмові докази та встановивши обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачу дійсно завдано моральної шкоди у зв`язку із пошкодженням належного йому майна, що в свою чергу призводить до моральних страждань, які вимагають додаткових зусиль для організації життя. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, завданих пошкодженням його майна, а також керується принципами співмірності, розумності та справедливості, і приходить до висновку про необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру моральної шкоди.

Наданими суду документами позивачем не було доведено обсягу моральних та фізичних страждань, який би відповідав вимогам щодо відшкодування в розмірі 20 000 грн.

Дана сума є дещо завищеною. Тому з урахуванням викладених обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням глибини душевних страждань позивача, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 8 000 грн.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача також підлягає судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, пропорційно задоволеним вимогам.

Так, заявлений розмір позовних вимог складав 87 464,43 грн.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку стягнути з відповідача 75 464,43 грн. Тобто у відсотковому відношенні заявлений розмір позовних вимог зменшений до 86,28 % (100/87 464,43 х 75 464,43).

З огляду на викладене та з урахуванням сплати позивачем за подання позову судового збору в розмірі 1 211,20 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1 045,02 грн.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 1166, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 223, 258, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про РНОКПП відсутні, АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду в розмірі 67 464,43 грн., моральну шкоду в розмірі 8 000 грн. та судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 1 045,02 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА