Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №722/1611/25 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/1611/25

Номер провадження 2/722/57/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді Припхан І.І.,

за участі:

секретаря Козак А.В.,

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 , про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_3 , 11.07.2025 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна в якому просила визнати автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частки вищезазначеного автомобіля марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 152 278 грн.; право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 припинити; визнати за ОСОБА_6 право власності на вищезазначений автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 22.05.2007 року по 11.03.2025 року, що підтверджується копією Рішення Сокирянського районного суду від 11.03.2025 року про розірвання шлюбу. Від даного шлюбу у сторін народилось троє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У період перебування у шлюбі, подружжям за спільні кошти придбано транспортний засіб, марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, який згідно ЄДР МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів, зареєстровано на ОСОБА_4 . Після припинення фактичних стосунків сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема транспортного засобу та компенсації половини його вартості. Відповідач категорично відмовляється у добровільному порядку компенсувати 1/2 вартості вищевказаного спірного автомобіля, що становить 152 278 гривень. Оскільки, майно було придбане Позивачкою та Відповідачем в період шлюбу, а відтак, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними. Відповідно до ринкової вартості, згідно скріну з сайту AUTO RIA, на момент звернення до суду, вартість такого автомобіля складає 304 556 гривень.

Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 24.07.2025 року забезпечено позов

12.08.2025 року представником відповідача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_4 , подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Вказала, що позивачкою не зазначено важливої та істотної обставини, а саме того, що зазначений транспортний засіб був придбаний відповідачем виключно за його особисті кошти, накопичені під час тривалого перебування на заробітках за кордоном, зокрема у Федеративній Республіці Німеччина. Даний факт підтверджується копією закордонного паспорта, що містить відмітки про виїзди та в`їзди до Республіки Польща (через яку ОСОБА_4 їздив до ФРН) за відповідний період. Також станом на момент подання первісної позовної заяви позивачем не враховано обставини, що транспортний засіб, який вона просить поділити, перебуває у несправному технічному стані та потребує суттєвого ремонту. Натомість, на підтвердження вартості зазначеного транспортного засобу позивачем подано не офіційний звіт про оцінку майна, виконаний суб`єктом оціночної діяльності, а скріншоти з мережі Інтернет із пропозиціями продажу аналогічних транспортних засобів у робочому стані. Такий підхід призвів до суттєвого завищення вартості спірного майна, оскільки наведені пропозиції не відображають фактичного технічного стану конкретного транспортного засобу та не враховують його зношення. Крім того, на момент придбання вказаного автомобіля ОСОБА_3 не працювала, не здійснювала жодної трудової або іншої діяльності, яка приносила б дохід, та не брала жодної участі в придбанні транспортного засобу - ані матеріально, ані організаційно. Таким чином, транспортний засіб був придбаний за особисті кошти відповідача, а отже, відповідно до чинного законодавства, є особистою приватною власністю відповідача, а не об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, під час перебування у зареєстрованому шлюбі позивачем (за зустрічним позовом) зроблено капітальний ремонт будинку матері ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та подружжям спільно побудовано нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 . Дане новозбудоване нерухоме майно по даний час не уведено в експлуатацію оскільки воно побудоване на земельній ділянці, що належить матері ОСОБА_3 – ОСОБА_5 . У одній із будівель, в двох кімнатах та коридорі позивачем (за зустрічним позовом) за власні кошти та особистими силами проведено комплексні ремонтно-оздоблювальні роботи, а саме: виконано шпаклювання стін, поклеєно шпалери, проведено електропроводку, встановлено нові розетки, вимикачі, світильники та люстри. У спальні змонтовано натяжну стелю та укладено придбаний відповідачем ламінат. У другій кімнаті стелю підшито гіпсокартоном, на стелю та стіни наклеєно шпалери, на підлогу укладено ламінат. У коридорі стелю підшито гіпсокартоном, підлогу залито та облицьовано плиткою, стіни зашпакльовано та оздоблено декоративним покриттям «байрамікс», влаштовано арку, замінено вікна та двері. Також у зазначених приміщеннях проведено систему опалення та розміщено меблі. Зовнішні стіни двох зазначених кімнат і коридору, а також збудованої відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) разом із дружиною прибудови, утеплено пінопластом, зашпакльовано; навколо будинку облаштовано бетонну вимощку та, разом із майстром, виготовлено та встановлено бетонні сходи. Поряд із будинком зведено самочинне будівництво (самобуд) орієнтовними розмірами 5,40 м х 12,20 м, у якому облаштовано чотири приміщення (дві дитячі кімнати, кухню, ванну та туалет). Будівельні роботи включали риття котловану, встановлення опалубки, бетонування фундаменту, мурування стін, проведення електропостачання та опалення у всі кімнати, виконання євроремонту, укладання плитки та теплого ламінату. У приміщеннях розміщено придбані за кошти відповідача (позивача за зустрічним позовом) меблі та побутові речі, зокрема дивани, ліжка, телевізори, столи та кухонний гарнітур. Усі роботи виконано відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) особисто або за його безпосереднім керівництвом і за рахунок власних коштів. Оскільки у процесі будівництва використовувалися спільні кошти подружжя, ОСОБА_4 має право на 1/2 частку від загальної вартості використаних будівельних матеріалів.

Крім того у вищевказаному будинку, залишаються особисті речі ОСОБА_4 , що належать йому на праві приватної власності. До особистих речей відповідача належать: вудочки та котушки у кількості п`яти штук вартістю 3 000 грн; секатор садовий великий - 800 грн; секатор садовий малий у кількості двох штук - 800 грн; лопата (пряме лезо) 250 грн; проволока оцинкована 8х9 - 1 000 грн; ящики пластикові для полуниці у кількості 70 штук - 1000 грн; ящики пластикові (євротара) у кількості 15 штук - 200 грн; ящики дерев`яні у кількості 50 штук - 750 грн; квадрат залізний 3х3- 700 грн; проволока в`язальна (три рулони) - 700 гри; бочка синя об`ємом 265 л - 600 грн; оприскувач бензиновий - 3 000 грн; оприскувач акумуляторний -1 600 гри, косарка бензинова - 1300 грн. Загальна вартість зазначених особистих речей відповідача становить 15 700 грн. (п`ятнадцять тисяч сімсот гривень).

Крім того в даному будинку залишаються особисті речі батька відповідача, а саме молот з ручкою - 300 грн; шланг садовий довжиною 30 метрів - 400 гри; мотокультиватор бензиновий «Zubr» GN-4 з фрезою - 5 600 грн; мотокультиватор (мотоблок) «Zubr» HT-105XA-31, модель 178F з приченом - 15 300 грн; плуг двокорпусний від батькового трактора 5 500 грн. Загальна вартість зазначених речей становить 27 100 грн. (двадцять сім тисяч сто гривень).

До спільно набутого майна подружжя належать: два телевізори вартістю 5 000 грн; холодильник - 12 000 грн; морозильник -5 000 грн; два дивани - 19 000 гри; ліжко - 10 000 грн; кутовий диван на кухні - 4 000 грн; стіл зі стільцями - 3 000 грн; великий стіл - 35 000 грн; стільниця - 1000 гри; велика шафа - 12 000 гри; шафа - 9 000 грн; шафа у прихожій - 3 500 грн; поличка для взуття – 1 500 грн; тумбочки у ванній - 6 000 грн; кухня - 16 000 грн; мікрохвильова - 2 000 гри; ванна - 3 500 грн; унітаз - 2 500 грн; умивальник - 1000 грн; дитяча шафа - 8 000 гри; розкладний куток - 1 500 грн; мотор для води - 10 000 грн; каналізація на кухні - 1 000 гри; дев`ять жалюзі - 3 000 грн; котел - 9 000 грн; батареї - 18 000 грн; стабілізатор - 2000 гри; труби та перехідники - 8 000 грн; ремонт котла - 7000 грн; інтернет - 3 000 грн; колиска - 14 000 грн; газова плита - 6 500 грн; пральна машина - 5 000 грн; ваги - 1000 грн; конвектор - 1000 грн; витяжка - 3 000 грн; соковижималка -800 грн; кавоварка - 200 грн; два блендери - 1 300 грн; дерев`яний туалет - 5 500 грн; пластикова бочка об`ємом 265 л - 600 гри; оприскувач - 3 000 грн; оприскувач акумуляторний - 1 300 грн; бачок розширювача - 600 грн; бачок розширювача для води - 800 грн; два чайники - 1 000 грн; парасоля базарна велика - 1 500 грн. Загальна вартість спільно набутого майна становить 273 400 грн.

За наведених обставин просила: визнати за ОСОБА_6 право на компенсацію 1/2 частини фактично понесених витрат на придбання будівельних матеріалів для будівництва житлового будинку, які є спільними витратами подружжя; залишити за ОСОБА_6 у його особисту власність транспортний засіб марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості частини майна у розмірі 136700 (сто тридцять шість тисяч сімсот) гривень 00 копійок та понесені судові витрати.

05.09.2025 року представником позивача-відповідача подано відзив на зустрічний позов за змістом якого просила відмовити у задоволенні зустрічного позову обгрунтовуючи тим, що відповідно до договору купівлі - продажу транспортного засобу, який долучено стороною Позивача до зустрічного позову, вказаний автомобіль було придбано 06.01.2024 року, тобто в період перебування сторін у шлюбі, що вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на вказане майно. А долучена копія закордонного паспорту Позивача як доказ придбання спірного автомобіля за власні кошти не є належним доказом, який би підтверджував зазначене ним в позові. Окрім того, позивач вказує на те, що на момент придбання автомобіля, ОСОБА_3 ніде не працювала, не здійснювала жодної трудової чи іншої діяльності та не брала участі у придбанні транспортного засобу. Однак на момент придбання автомобіля, остання працювала за трудовим договором у Кулішівській гімназії філії Михалківського опорного закладу «Михалківський ліцей Сокирянської міської ради» на посаді вчителя зарубіжної літератури, музики, образотворчого мистецтва та німецької мови на повній ставці. Зазначені документи вказують на те, що ОСОБА_3 , окрім виховання трьох спільних з Позивачем дітей працювала постійно та отримувала заробітну плату, а тому твердження позивача не відповідають дійсності, спірний автомобіль не придбаний позивачем за власні кошти, а є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу у визначеному ЦК України порядку.

Також як підставу для задоволення зустрічних позовних вимог, представник ОСОБА_4 вказує на те, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 позивачем зроблено капітальний ремонт будинку матері ОСОБА_3 – ОСОБА_5 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці, що належить ОСОБА_5 на праві власності та спільно з ОСОБА_3 побудовано інші будівлі та споруди на вказаній земельній ділянці. В таких будівлях проведено внутрішні та зовнішні ремонтні роботи двох кімнат та коридору, виготовлено та встановлено бетонні сходи. Окрім цього, позивач вказує на те, що ним також зведено самочинне будівництво у якому облаштовано чотири приміщення (дві дитячі кімнати, кухню, ванну). У вказаних приміщеннях усі роботи виконані Позивачем, ОСОБА_4 , а також у вказаних приміщеннях розміщено придбані за його кошти меблі, побутові речі, дивани ліжка, телевізори, столи, кухонний гарнітур та інші меблі. Натомість на підтвердження вказаного, жодного належного доказу, чи то участі у здійсненні ремонтних робіт у будинку, який належить на праві власності не подружжю, а третій особі, матері Відповідачки, ОСОБА_5 , яка отримала право власності на вказаний будинок та земельну ділянку згідно спадкового договору на будинок від 30.10.2008 року, який був зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та згідно Витягу з вказаного реєстру одноосібним власником зазначеного житлового будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_5 (копії договору та Витягу додаються), чи у здійсненні самочинного будівництва двох кімнат, кухні та ванної кімнати, позивач до зустрічної позовної заяви не долучив, а тому підстав вважати що вказана добудова або ремонтні роботи у будинку, який не є спільною сумісною власністю подружжя, а належить іншій особі, зроблені ОСОБА_4 за особисті кошти, немає.

Єдиними доказами на які посилається Позивач як на підтвердження своїх вимог є покази свідків, допит яких безпосередньо в судовому засіданні лише може підтвердити або спростувати вказане позивачем, інших письмових доказів, чеків, договорів купівлі – продажу, виписок стороною позивача не долучено до позову. Натомість ОСОБА_5 протягом всього періоду проживання на її господарстві доньки ОСОБА_3 з сім`єю, до якої входив колишній чоловік, ОСОБА_4 , займалась разом із своїм чоловіком ОСОБА_10 сільським господарством, а саме на власних земельних ділянках вирощували сільськогосподарську продукцію (помідори, ягоди), а також маючи посаджені сади, на яких також вирощували фрукти (сливи, яблука), які реалізовували та кошти виручені з продажу продукції вкладали в ремонтні роботи та будівництво прибудови до будинку, а тому підстав вважати що ОСОБА_4 за особисті кошти купував якісь будівельні матеріали, які використовувались для здійснення будівництва чи меблі, які знаходяться у житловому будинку ОСОБА_5 , немає. ОСОБА_4 враховуючи проживання на зазначеному господарстві, лише брав фізичну участь (допомагав) в утриманні вказаного будинку, але ніяких особистих коштів, про які зазначає в позові сторона позивача, останній не вкладав.

Окрім цього між Позивачем, ОСОБА_4 та власником будинку, ОСОБА_5 під час проживання у будинку АДРЕСА_2 не було укладено будь - яких договорів щодо розміру участі у витратах по утриманню будинковолодіння та проведенні ремонту. Здійснені ремонтно-будівельні роботи у будинковолодінні АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 були проведені з метою поліпшення умов житла та проживання у ньому сім`ї ОСОБА_5 та сім`ї її доньки. А ОСОБА_4 , як член сім`ї (зять) власника будинковолодіння зобов`язаний був приймати участь у його ремонті та реконструкції відповідно до вимог ст. 156 Житлового кодексу України.

Також позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_4 зазначає, що у вищевказаному будинку знаходяться його особисті речі, що належать йому на праві особистої приватної власності та будівельні матеріали, які підлягають поділу, оскільки набуті за час шлюбу. Загальна вартість вказаних речей становить 15 700 гривень. Крім того, позивач вказує на те, що у будинку залишились особисті речі його батька на загальну суму 27 100 гривень. На підтвердження вказаного жодного доказу не надано, а стосовно речей батька позивача, ці речі не є такими, а належать батькам Відповідачки, які маючи господарство купили їх для власних цілей. Окрім того, позивач зазначає що ним з відповідачкою за час шлюбу також набуто майно, а саме два телевізори, диван, стіл із стільцями, шафа та інші речі, загальна вартість яких становить 273 400 гривень. При цьому жодної товарної накладної, чеків або будь – яких договорів купівлі продажу вказаного майна не додано до позову, вартість майна нічим не обумовлена а тому вказане майно не підлягає поділу.

08.09.2025 року представником відповідача подано відповідь на відзив на зустрічний позов за змістом якого позовні вимоги за зустрічним позовом просила задовольнити мотивуючи тим, що позивач не погоджується з такими доводами відповідача. Також, позивач не погоджується з обставинами викладеними у відзиві та правовою оцінкою обставин викладених в ньому. Зважаючи на це, позивач вважає за необхідне надати відповідь на відзив. Представник відповідача у своєму відзиві вказує на те, що відповідно до договору купівлі - продажу транспортного засобу марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, вказаний автомобіль придбано 06.01.2024 року, тобто в період перебування сторін у шлюбі, що вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на вказане майно.

Крім того відповідач зазначає, що будинки, які є предметом спору, належать на праві власності її батькам та що саме батьки відповідача здійснювали ремонти і вкладали кошти. Однак такі твердження є голослівними і нічим не підтверджені. Відповідач не надала суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення ремонтних робіт чи фінансування таких робіт її батьками. Натомість позивач стверджує, що саме він, перебуваючи на заробітках за кордоном, надсилав кошти, які були витрачені на реконструкцію та ремонтні роботи у спірних приміщеннях. Від моменту заїзду подружжя у вказане житло воно перебувало у стані, непридатному для проживання: будинок не був введений в експлуатацію, відсутнє базове облаштування, комунікації та умови для проживання. Саме за рахунок коштів позивача було здійснено комплекс ремонтних і реконструкційних заходів, які надали можливість використовувати будинок як житлове приміщення.

09.09.2025 року ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області зустрічний позов на позовну заяву про поділ майна подружжя прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна.

Представник позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача вимоги зустрічного позову підтримали в повному обсязі, проти первісного позову заперечили з підстав викладених в зустрічному позові та відповіді на відзив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом - ОСОБА_5 , у судове засідання не з`явилась, однак надала заяву про розгляд справи без її участі, вимоги зустрічного позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши сторін та дослідивши письмові матеріали, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між сторонами 22.05.2007 року було зареєстровано шлюб виконавчим комітетом Новодністровської міської ради, про що зроблено відповідний актовий запис №32.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 11.03.2025 року, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано.

За час перебування у шлюбі у сторін народилось троє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 17.08.2007 року), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 10.05.2012 року) та ОСОБА_9 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 25.11.2016 року).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів вбачається, що автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску 30.01.2024 року зареєстровано за ОСОБА_4 , який набуто у власність на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобі 5186/24/000034 від 06.01.2024 року.

На підставі ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 29.10.2025 року проведено транспортно-товарознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експерта №01-02-СЕ від 02.02.2026 року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи по цивільній справі №722/1611/25 ринкова вартість автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску становить 260 340 грн.

З копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_5 на підставі спадкового договору на будинок від 30.10.2008 року р.№1874, форма власності – приватна, частка – 1/1.

В матеріалах справи міститься копія технічного паспорта (інвентарний номер 37, реєстраційний номер 37) на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою АДРЕСА_2 , з господарськими будівлями та спорудами, який виготовлено 20.08.1990 року, власником зазначена ОСОБА_5 . Згідно плану земельної ділянки на останній знаходиться: житловий будинок – літера А, літня кухня – літера Б, сарай – літера В, погріб – літера Пг, загородження - АДРЕСА_3 . Загальна площа житлового будинку (літера А) 34,50 кв.м.

Відповідно до державного акта на право на земельну ділянку серії ЯЕ №367372 від 25.09.2009 року, батьку ОСОБА_11 . ОСОБА_10 на праві власності належить земельна діялнка площею 0,7793 га, що розташована на території Кулішівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до державного акта на право на земельну ділянку серії ЯЕ №367372 від 25.09.2009 року, матері ОСОБА_11 . ОСОБА_5 на праві власності належить земельна діялнка площею 0,7571 га, що розташована на території Кулішівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Питання поділу спільного майна подружжя регулюється наступними нормами чинного законодавства.

На підставі ч.1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 60 Сімейного кодексу України (надалі СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Згідно ст. 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися, обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007р. N 11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Зазначені вище норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. При цьому, тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Позивачка за первісним позовом просить визнати автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частки вищезазначеного автомобіля марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 152 278 грн.; право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 припинити; визнати за ОСОБА_6 право власності на вищезазначений автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи згідно витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів вбачається, що автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, 30.01.2024 року зареєстровано за ОСОБА_4 , який набуто у власність на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобі 5186/24/000034 від 06.01.2024 року, та під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 .

З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 за ОСОБА_12 зареєстрований транспортний засіб, а саме: автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску.

На підставі ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 29.10.2025 року проведено транспортно-товарознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експерта №01-02-СЕ за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи по цивільній справі №722/1611/25 ринкова вартість автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску становить 260 340 грн.

В той же час, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом заперечує щодо такого поділу транспортного засобів. Просить залишити за ОСОБА_6 у його особисту власність транспортний засіб марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , оскільки такий придбаний за його особисті кошти, а позивачка на той час не працювала і не мала жодних доходів.

До зустрічного позову відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом долучено копію закордонного паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 виданого на ім`я ОСОБА_4 з якого вбачається, що останній у періоди з 12.01.2019 по 25.03.2019, 25.08.2022 по 0.11.2022 перебував за межами України.

Позивачем за первісним позовом долучено довідку №01-06/134 від 13.02.2025 року з якої вбачається, що ОСОБА_3 працює вчителем української мови та літератури, зарубіжної літератури, образотворчого мистецтва та німецької мови у Кулішівській гімназії-філії опорного закладу «Михалківський ліцей Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області» з тижневим навантаженням 18 годин (1 ставка).

Згідно довідки №245 від 15.08.2025 ОСОБА_3 працює вчителем української мови та літератури, зарубіжної літератури, образотворчого мистецтва у Кулішівській гімназії –філії ОЗ «Михалківській ліцей» (стаж роботи- 15 років).

Відповідно до довідки про заробітню плату № 56/б від 11.02.2025 року ОСОБА_3 нараховано заробітню плату за 2020 рік у розмірі 135846,61 грн, за 2021 рік – 175780,99 грн., за 2022 рік – 185892,93 грн., за 2023 рік – 182101,51 грн., за 2024 рік – 216284,17 грн.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Згідно частини 1 статті 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

У відповідності до положень ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦК України.

Отже, презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу може бути спростована. Разом із тим, спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості і є її процесуальним обов`язком.

За змістом ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами у цивільній справі є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержанні з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Посилання відповідача на те, що автомобіль придбаний за його особисті кошти, отримані під час перебування на заробітках за кордоном, суд оцінює критично, оскільки надана копія закордонного паспорта лише підтверджує факт перетину державного кордону, однак не підтверджує джерело походження коштів, їх розмір, накопичення чи використання саме для придбання спірного автомобіля.

Таким чином, підстави вважати, що спірне майно було придбано за кошти, які належали відповідачу та є його особистою власністю відсутні. Тому, на підставі наведених норм чинного законодавства України та досліджених обставин у ході судового розгляду суд приходить до висновку, що спірний автомобіль був придбаний під час шлюбу подружжя, тобто був їх спільним сумісним майном.

Суд також враховує, що позивач за первісним позовом у період шлюбу працювала, брала участь у веденні спільного господарства, вихованні дітей, що відповідно до закону визнається рівнозначним внеском у набуття спільного майна.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).

Метою позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_12 про визнання автомобіля марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості 1/2 частки вищезазначеного автомобіля марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 152 278 грн.; припинення право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; визнання за ОСОБА_6 право власності на вищезазначений автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 є поділ спільного сумісного майна подружжя.

При цьому встановлення належності спірного майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя є обставиною, яка потребує встановлення для вирішення заявленого спору, виходячи з його підстав, та не є самостійною вимогою та способом захисту, який потребує вирішення.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 726/1388/16 (провадження № 61-10684св21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) зазначила, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

З огляду на викладене заявлена ОСОБА_12 позовна вимога про визнання автомобіля марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя до задоволення не підлягає, оскільки не відповідає ефективному способу захисту порушеного права.

Звертаючись до суду із позовом позивач за первісним позовом просила про компенсацію вартості своєї частки автомобіля, що перебуває у спільній власності подружжя.

Згідно статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Так, відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Оскільки автомобіль є неподільною річчю в розумінні частини другої статті 183 ЦК України й відповідно не може бути поділений без втрати його цільового призначення, автомобілем фактично користується відповідач (її чоловік), позивач має право одержати від відповідача грошову компенсацію вартості його частки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 зазначила, що вимоги про визнання за відповідачем права власності на автомобіль і стягнення на користь позивачки відповідної грошової компенсації треба розглядати як вимогу про поділ цієї неподільної речі шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього компенсації замість частки позивачки у праві спільної сумісної власності на автомобіль. Унаслідок виділення останнього у власність відповідачеві і такого стягнення право спільної сумісної власності на автомобіль припиняється.

Таким чином, оскільки спірний автомобіль набутий під час шлюбу сторін та є їхньою спільною сумісною власністю, то позивач має право на отримання компенсації 1/2 вартості такого майна, й відповідно предметом доказування в даній справі є вартість автомобіля.

Так, на підтвердження вартості спірного автомобіля суду надано висновок експерта №01-02-СЕ за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи по цивільній справі №722/1611/25 ринкова вартість автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску становить 260 340 грн.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_12 про поділ спільного майна подружжя підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача компенсації вартості частки автомобіля марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 у сумі 130170,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог первісного позову слід відмовити.

Щодо вимог зустрічного позову про визнання за ОСОБА_6 права на компенсацію 1/2 частини фактично понесених витрат на придбання будівельних матеріалів для будівництва житлового будинку, які є спільними витратами подружжя; стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості частини майна у розмірі 136700 (сто тридцять шість тисяч сімсот) гривень 00 копійок та понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач за зустрічним позовом у позовній заяві зазначає, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі позивачем (за зустрічним позовом) зроблено капітальний ремонт будинку матері ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та подружжям спільно побудовано нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 . Дане новозбудоване нерухоме майно по даний час не уведено в експлуатацію оскільки воно побудоване на земельній ділянці, що належить матері ОСОБА_3 – ОСОБА_5 . У одній із будівель, в двох кімнатах та коридорі позивачем (за зустрічним позовом) за власні кошти та особистими силами проведено комплексні ремонтно-оздоблювальні роботи, а саме: виконано шпаклювання стін, поклеєно шпалери, проведено електропроводку, встановлено нові розетки, вимикачі, світильники та люстри. У спальні змонтовано натяжну стелю та укладено придбаний відповідачем ламінат. У другій кімнаті стелю підшито гіпсокартоном, на стелю та стіни наклеєно шпалери, на підлогу укладено ламінат. У коридорі стелю підшито гіпсокартоном, підлогу залито та облицьовано плиткою, стіни зашпакльовано та оздоблено декоративним покриттям «байрамікс», влаштовано арку, замінено вікна та двері. Також у зазначених приміщеннях проведено систему опалення та розміщено меблі. Зовнішні стіни двох зазначених кімнат і коридору, а також збудованої відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) разом із дружиною прибудови, утеплено пінопластом, зашпакльовано; навколо будинку облаштовано бетонну вимощку та, разом із майстром, виготовлено та встановлено бетонні сходи. Поряд із будинком зведено самочинне будівництво (самобуд) орієнтовними розмірами 5,40 м х 12,20 м, у якому облаштовано чотири приміщення (дві дитячі кімнати, кухню, ванну та туалет). Будівельні роботи включали риття котловану, встановлення опалубки, бетонування фундаменту, мурування стін, проведення електропостачання та опалення у всі кімнати, виконання євроремонту, укладання плитки та теплого ламінату. У приміщеннях розміщено придбані за кошти відповідача (позивача за зустрічним позовом) меблі та побутові речі, зокрема дивани, ліжка, телевізори, столи та кухонний гарнітур. Усі роботи виконано відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) особисто або за його безпосереднім керівництвом і за рахунок власних коштів. Оскільки у процесі будівництва використовувалися спільні кошти подружжя, ОСОБА_4 має право на 1/2 частку від загальної вартості використаних будівельних матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

З огляду на положення зазначеної вище статті та ст. 364 ЦК України об`єкт самочинного будівництва не є нерухомістю та не може бути об`єктом поділу з визначенням відповідних часток співвласників в ньому.

Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18 червня 2007 року № 55, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041, визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, крім земельних ділянок, та застосовується суб`єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна.

Згідно з пунктом 2.3 зазначеної Інструкції не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу зробив і Верховний Суд України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, а також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 61-43540св18), від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18), від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19 (провадження № 61-14468св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18 (провадження № 61-5368св20), від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19 (провадження № 61-19065св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21), від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21 (провадження № 61-9283св22) та ін.

У постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 ВП ВС підтвердила сталу і послідовну судову про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу.

Разом з тим, об`єкт самочинного будівництва за своєю правовою природою є сукупністю будівельних матеріалів, а тому особа, яка вважає, що є власником таких будівельних матеріалів, вправі звернутися до суду за захистом свого порушеного права, яке не визнається або оспорюється іншими особами.

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання. Зазначений правовий висновок висловлено ВП ВС у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19.

Судом встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_5 .

Таким чином, зазначений будинок не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що ним було здійснено ремонтні та будівельні роботи у зазначеному будинку та зведено самочинне будівництво (самобуд) орієнтовними розмірами 5,40 м х 12,20 м, у якому облаштовано чотири приміщення (дві дитячі кімнати, кухню, ванну та туалет).

Однак, у даній справі вимоги про визнання за сторонами спору права на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку та прибудинкових будівель або присудження відповідної грошової компенсації не заявлялись та судом не вирішувались, як і відсутні в матеріалах справи відомості про перелік таких матеріалів чи обладнання, а вимога про визнання права на компенсацію 1/2 частини фактично понесених витрат на придбання будівельних матеріалів для будівництва житлового будинку, які є спільними витратами подружжя є неналежним способом захисту.

При цьому на підтвердження понесення витрат на придбання будівельних матеріалів або проведення ремонтних робіт позивачем не надано належних та допустимих доказів, зокрема: чеків, квитанцій, договорів купівлі, банківських виписок.

Щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості частини майна у розмірі 136700 (сто тридцять шість тисяч сімсот) гривень 00 копійок, то позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували наявність вказаного ним рухомого майна, його місце знаходження. Показами свідків не може бути підтверджено належність майна на праві власності будь-кому із подружжя, а також вартість такого майна.

Майно може бути включене до складу спільного сумісного майна лише за умови доведення факту його придбання під час шлюбу та його вартості. Оскільки неможливо визначити перелік всього рухомого майна, яке має бути поділене між сторонами, а також визначити його вартість, неможливо встановити індивідуальні властивості цих речей, тому у цій частині позовна вимога ОСОБА_12 не може бути задоволена, через недоведеність позовної вимоги.

З врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до переконання, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Совтрансавто-Холдинг проти України» тоді як ст. 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, ст.6 не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів чи способу їх оцінки. Це питання регулюється, головним чином, національними законодавством та судами. Суд нагадує, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди аргументувати прийняті ними рішення, це не можна розуміти як вимогу надавати вичерпну відповідь на кожне питання, підняте стороною під час судового розгляду справи.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги первісного позову є частково обгрутованими та підлягають до часткового задоволення, а у вимогах зустрічного позову слід відмовити.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою за первісним позовом при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3046,56 грн, та 605,60 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Враховуючи, що позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково, суд приходить до висновку, що даний судовий збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_12 на користь позивача ОСОБА_3 .

Позивачем за зустрічним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1367,00 грн., враховуючи, що у задоволенні вимог за зустрічним позовом відмовлено, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача за зустрічним позовом.

Під час розгляду справи на підставі ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області проведено судову транспортно-товарознавчу експертизу, оплата якої згідно платіжної інструкції № 8404-0624-1781-5459 у розмірі 18148 00 грн. здійснена відповідачем, з врахуванням того, що первісний позов задоволено частково, витрати пов`язані із проведенням експертизи покладаються на відповідача за первісним позовом.

Крім цього, при зверненні до суду з даною позовною заявою, позивачем за первісним позовом понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 12500,00 грн., що підтверджується: копією договору №253 про надання правової допомоги від 02.07.2025 року, додатком №1 від 02.07.2025 року до договору №253 про надання правової допомоги від 02.07.2025 року згідно якого гонорар адвоката складає 12500 грн., квитанцією №1 від 02.07.2025 року на суму 12500 грн.

Відповідно до п.п.1,2 ч.2, ч.3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд враховує, що у разі недотримання вимог частини ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 12500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 60, 65, 69, 70 Сімейного кодексу України, ст. ст. 16, 31, 368 ч. 3 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 259,263-265,273ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна - задоволити частково.

Виділити у власність ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , в порядку поділу майна автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , компенсацію вартості частки автомобіля марки RENAULT, модель TRAFIC, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 130170 (сто тридцять тисяч сто сімдесят) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , 3046 (три тисячі сорок шість) грн. 56 коп. судового збору за подання позовної заяви, 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову та витрати на правову допомогу у розмірі 12500 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.І. Припхан