Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №644/6469/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/6469/26

Провадження № 1-кп/644/898/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 р. м. Харків

Індустріальний районний суд міста Харкова в особі судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження, без проведення судового розгляду та судового засідання, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202622610000081 від 15.04.2026 стосовно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Малий Бурлук Великобурлуцького району Харківської області, громадянки України, із середньою освітою, не заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимої,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27.05.2026 до суду надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту, зокрема, додані:

- письмова заява ОСОБА_2 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні, яка також підписана захисником;

- розписки ОСОБА_2 про отримання копій обвинувального акту та матеріалів дізнання, які також підписані захисником;

- письмова заява потерпілого ОСОБА_3 щодо ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;

- матеріали досудового розслідування.

Обвинувачена не затримувалася та стосовно неї запобіжний захід не обирався.

Враховуючи зазначене, суд вважав за можливе розглянути обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, в спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження, без проведення судового розгляду та судового засідання, із зазначенням у вироку на підтвердження встановлених судом обставин замість доказів тих обставин, які були встановлені органом досудового розслідування та які не оспорюються учасниками судового провадження, що узгоджується з приписами статей 381, 382 КПК України.

12.04.2026 приблизно о 12:00 годині, більш точний час не встановлений, ОСОБА_2 , перебуваючи за домашньою адресою, а саме: АДРЕСА_2 , під час конфлікту зі своїм співмешканцем ОСОБА_3 , який виник на грунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, підійшла до ОСОБА_3 та нанесла один удар металевою кружкою в ділянку правої бровної дуги потерпілого. Своїми протиправними діями ОСОБА_2 спричинила потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді забійної рани правої бровної дуги, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/61-Шв/26 від 17.04.2026 є легкими тілесними ушкодженнями.

Враховуючи ступінь відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зокрема те, що останні знаходяться у цивільному співмешканні, ведуть спільний побут, характер насильства в даному випадку відповідає критеріям, визначеним у ст. ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», у зв`язку із чим дане кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних правопорушень, пов`язаних із домашнім насильством.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України, тобто умисному легкому тілесному ушкодженні.

Викладені вище судом обставини не оспорюються учасниками судового провадження, під час досудового розслідування підозрювана ОСОБА_2 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акту за її відсутності.

Обвинувачена ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про те, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, а саме як умисне легке тілесне ушкодження. При цьому суд вважає, що дане кримінальне правопорушення є таким, що пов`язане з домашнім насильством, оскільки ОСОБА_2 вчинила фізичне насильство щодо свого співмешканця, з яким вони спільно проживають.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченій, згідно зі ст. 66 КК України суд визнає щире каяття ОСОБА_2 , про яке вказано у обвинувальному акті, зі змістом якого погодилася обвинувачена та потерпілий.

Обставинами, що обтяжують покарання згідно зі ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винна перебуває у близьких відносинах, а також вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Санкцією ч. 1 ст. 125 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.

При призначенні обвинуваченій покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків, особу обвинуваченої, яка має постійне місце проживання, середню освіту, не працює, не заміжня, раніше не судима, неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, не перебуває на обліку у лікарів нарколога чи психіатра, вину визнала.

Застосування до ОСОБА_2 покарання у виді штрафу або виправних робіт буде занадто м`яким та недоцільним, оскільки обвинувачена, не працює, відсутні відомості про її доходи або будь-яку суспільно-корисну діяльність.

Беручи до уваги викладене, враховуючи наявність обставин, які пом`якшують покарання та наявність двох обставин, які обтяжують покарання, а також враховуючи те, що ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, яке відноситься до кримінального проступку, її ставлення до скоєного, суд приходить до висновку про те, що з метою виправлення обвинуваченої та з метою попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, міру покарання ОСОБА_2 слід призначити у виді громадських робіт в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченої та буде достатнім для досягнення мети покарання відповідно до ст. 50 КК України.

Крім цього, суд не вбачає підстав застосування до обвинуваченої обмежувальних заходів, що передбачені статтею 91-1 КК України, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, а не злочину. Застосування обмежувальних заходів, що передбачені статтею 91-1 КК України, можливе лише стосовно осіб, що вчинили злочини, а не кримінальні проступки.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченої запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування щодо неї запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування щодо обвинуваченої запобіжного заходу до набрання вироком законної сили. Матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням не завдано, цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати у провадженні відсутні, долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України суд вважає за необхідне скасувати арешт майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Основ`янського районного суду м. Харкова від 30.04.2026 по справі на певне майно в рамках цього кримінального провадження.

Керуючись статтями 368, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення – проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити їй покарання у виді громадських робіт тривалістю 120 (сто двадцять) годин.

Не обирати запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили.

Скасувати арешт майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Основ`янського районного суду м. Харкова від 30.04.2026 на металеву кружку жовтого кольору, яка частково уражена фрагментами корозії, емальована, висотою 10.5 см, діаметр 12 см, об`ємом 1 літр, яка вилучена в ході огляду місця події 24.04.2026.

Речові докази: металеву кружку жовтого кольору, яка частково уражена фрагментами корозії, емальована, висотою 10.5 см, діаметр 12 см, об`ємом 1 літр, що була вилучена в ході огляду 24.04.2026 та поміщена до камери схову ВПД № 1 Куп`янського РВП Харківській області - повернути ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку надіслати або вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_4