Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №643/20865/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Провадження № 1-кп/643/510/26

Справа № 643/20865/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілих – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченої – ОСОБА_7 ,

захисника – адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221170002883 від 13.10.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, вдови, пенсіонерки, яка працевлаштована в ТОВ ФК «Альянс Груп» на посаді оператора котельні, раніше не судимої, яка зареєстрована у встановленому законом порядку та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

у с т а н о в и в :

13.10.2025 близько о 09-55 годині ОСОБА_7 керувала технічно справним транспортним засобом «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить останній на праві власності, та рухалася по майдану Оборонний Вал у напрямку проспекту Героїв Харкова в місті Харкові.

Під час руху по автодорозі, а саме в районі перехрестя майдану Оборонний Вал та проспекту Героїв Харкова в місті Харкові, водій ОСОБА_7 , діючи необережно, грубо, порушила вимоги п. 16.2 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку, - та, наближаючись до пішохідного переходу не надала дорогу пішоходам, які перетинали проїзну частину по пішохідному переходу, що призвело до наїзду автомобілем «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_1 , на пішоходів ОСОБА_5 , яка внаслідок цього отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та ОСОБА_9 , яка від отриманих тілесних ушкоджень померла у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи, причиною смерті ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стала важка тупа закрита черепно-мозкова травма з внутрішньочерепними крововиливами, перелом кісток черепа і забоєм головного мозку, що у своїй течії ускладнилася двобічною пневмонією з двобічним гнійним бронхітом, а також гострим розладом кровообігу та набряком-набряканням тканини головного мозку.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми правої нижньої кінцівки у вигляді закритого трикісточкового перелому великогомілкової та малогомілкової кістки правої гомілки із наявністю саднення по передній поверхні правого гомілко-ступневого суглобу, які належать до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Відповідно до висновку комплексної судової автотехнічної експертизи, транспортно-трасологічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису, порушення вимог п.16.2 Правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , які перебувають у причинному зв`язку і виразилися у тому, що вона при наближенні до пішохідного переходу не надала дорогу пішоходам, як перетинали проїзну частину по пішохідному переходу та допустила наїзд автомобілем «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_1 , на пішоходів ОСОБА_5 , яка внаслідок цього отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та ОСОБА_9 , яка від отриманих тілесних ушкоджень померла у лікарні 20.10.2025.

Дії обвинуваченої ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_9 та тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості потерпілій ОСОБА_5 .

Допитана у ході судового розгляду обвинувачена ОСОБА_7 в обсязі пред`явленого обвинувачення визнала себе винуватою, щиро розкаялася та пояснила про обставини, викладені вище у даному вироку, а саме, що вона 13.10.2025 у ранковий час доби поверталася додому з роботи – ТОВ ФК «Альянс Груп», де вона працює на посаді оператора котельні, керувала транспортним засобом Renault Duster. Коли вона під`їжджала до перехрестя майдану Оборонний Вал та вулиці Героїв Харкова, вона сконцентрувала свою увагу на транспортних засобах, які стояли, хвилюючись, щоб не пропустити рух якогось з автомобілів, водночас, не побачила, що на пішохідний перехід вийшли пішоходи, позаяк стійка автомобіля їй перешкоджала огляд проїзної частини. Вже коли почула удар об керований нею автомобіль, зрозуміла, що щось відбулося та побачила, що вона збила двох пішоходів на пішохідному переході. Зазначила, що дуже шкодує про вчинені нею дії, відчуває щирий жаль з приводу наслідків її протиправних дій. Під час останнього слова принесла свої вибачення потерпілим, зазначила, що розуміє, що відшкодування нею шкоди потерпілим не зможе змінити обставин, які сталися та їх наслідки.

На уточнююче запитання прокурора обвинувачена зазначила, що вона має невеликий водійський стаж, фактично керує транспортним засобом з серпня 2025 року, посвідчення водія отримала у 2023 році. До цього автомобілем керував її чоловік, однак він помер, а вона, розуміючи, що проживаючи в місті Харкові є необхідним володіти навичкою керування автомобілем, позаяк через постійні бомбардування міста будь-коли може виникнути необхідність виїзду з міста, тому вона вирішила «сісти за кермо». Зазначила, що у той день погода була гарна, все було добре видно, але вона не побачила пішоходів, які вийшли на дорогу, позаяк їй заважала стійка автомобіля, а вона, через невеликий водійський стаж, цієї обставини не врахувала при оцінці дорожньої обстановки. Надала відповідь, що відшкодувала спричинену її діями шкоду потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Зазначила, що вона після дорожньо-транспортної пригоди не змогла самостійно викликати швидку, оскільки в неї від стресу дуже сильно тремтіли руки, тому вона звернулася до перехожих, які на її прохання викликали швидку медичну допомогу на місце події. На місці події вона залишалася до приїзду слідчо-оперативної групи.

Присутня у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 зазначила, що від обвинуваченої ОСОБА_7 вона отримала в рахунок відшкодування спричиненої їй шкоди суму в розмірі 18 000 грн на лікування. Зазначила, що претензій до обвинуваченої вона не має.

Присутній у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 підтвердив, що отримав від обвинуваченої грошові кошти в рахунок відшкодування спричиненої йому шкоди унаслідок загибелі його матері ОСОБА_9 . Претензій до обвинуваченої ОСОБА_7 він не має.

Ураховуючи повне визнання обвинуваченою ОСОБА_7 своєї вини у скоєному кримінальному правопорушенні, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України учасникам судового провадження роз`яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення доведена повністю.

Вивченням даних про особу обвинуваченої ОСОБА_7 установлено, що вона раніше не судима, є вдовою, має статус пенсіонера, водночас продовжує працювати, працевлаштована на посаді оператора котельні в ТОВ ФК «Альянс Груп», за місцем роботи характеризується позитивно, має ряд хронічних захворювань, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачена ОСОБА_7 беззаперечно визнала свою винуватість, під час останнього слова принесла свої вибачення присутнім у судовому засіданні потерпілим, відшкодувала спричинену їм шкоду, що потерпілі підтвердили у судовому засіданні та на підтвердження чого суду надано платіжні інструкції про перерахування ОСОБА_7 грошових коштів потерпілим та розписку потерпілого ОСОБА_6 про відсутність претензій до обвинуваченої.

На думку суду, наведені вище відомості є достатніми, аби вважати дії обвинуваченої ОСОБА_7 , як каяття (щирий жаль з приводу вчинення кримінального правопорушення та осуд своєї поведінки, вчинення дій, спрямованих на залагодження своєї провини перед потерпілими), а отже є підставою для врахування таких дій як обставину, що пом`якшує покарання.

Також суд визнає обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_7 добровільне відшкодування шкоди потерпілим, що потерпілі підтвердили у судовому засіданні, зазначили, що претензій до обвинуваченої не мають, цивільні позови до обвинуваченої не пред`являли.

Разом з тим, суд бере до уваги, що прокурор у промові в судових дебатах вважала наявними такі обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченій, як щире каяття та відшкодування шкоди потерпілим, про що також зазначено в обвинувальному акті.

З огляду на наведене вище, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченій, згідно зі ст. 66 КК України, судом визнається щире каяття та добровільне відшкодування шкоди потерпілим.

При цьому, судом не було встановлено, а стороною обвинувачення не надано доказів, які б підтверджували наявність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України. Про відсутність таких обставин крім того зазначено в обвинувальному акті.

Суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

При визначенні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_7 суд, керуючись вимогами ст. 65 КК України, враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, вид та суспільну небезпечність вчиненого злочину, характер допущеного обвинуваченою порушення правил безпеки руху, які допущені з грубої необережності, наслідки вчиненого кримінального правопорушення – отримання потерпілою ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень та загибель потерпілої ОСОБА_9 , спричинену потерпілим шкоду, яку обвинуваченою відшкодовано, про що потерпілими заявлено в судовому засіданні та підтверджено про відсутність в них до обвинуваченої жодних претензій, особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Також суд ураховує думку потерпілих, які підтримали позицію прокурора, яка під час промови в судових дебатах просила призначити обвинуваченій ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі зі звільненням обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, що врегульовано положеннями ст. 75 КК України, та призначення обвинуваченій додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому суд ураховує, що скоєний злочин має підвищену суспільну небезпечність, адже грубе порушення правил безпеки дорожнього руху особами, що керують транспортними засобами, які є джерелом підвищеної небезпеки, можуть створювати загрозу життю та здоров`ю всіх учасників дорожнього руху - водіїв, пасажирів транспортних засобів та пішоходів.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів призначити покарання у межах, встановлених у санкції статті особливої частини КК України у виді позбавлення волі. Беручи до уваги наявність обставин, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, ураховуючи засади диспозитивності кримінального судочинства, суд погоджується з позицією прокурора та вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без реального відбуття призначеного їй покарання, однак в умовах здійснення контролю за її поведінкою з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченій додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд ураховує, що обвинуваченою вчинено тяжкий злочин, грубо порушено вимоги Правил дорожнього руху України, унаслідок чого одна з потерпілих отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, а друга померла від отриманих тілесних ушкоджень у лікарні. Відтак, суд доходить висновку про призначення обвинуваченій додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк два роки.

При цьому суд ураховує, що таке покарання сприятиме меті покарання - виправленню обвинуваченої і попередженню вчиненню нових злочинів, та є заходом примусу, який можна вважати справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого злочину та його наслідкам.

На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченої ОСОБА_7 , надасть можливість обвинуваченій сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені нею протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою, слугуватиме попередженню вчиненню нею кримінальних правопорушень та відповідатиме

його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченої відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статті 69 КК України, не встановлено.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 16 жовтня 2025 року накладений арешт із забороною розпорядження та користування на майно: автомобіль «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України суд вирішує питання щодо скасування арешту.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання на 60 діб, строком до 19 січня 2026 року включно, в межах досудового розслідування, який у подальшому не продовжувався.

Клопотань про обрання стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу до суду не надходило і, зважаючи на характер призначеного обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, його обрання є недоцільним.

Процесуальні витрати на проведення експертиз, а саме: висновку експерта №15343 від 15.10.2025 в сумі 12 722,40 гривень; висновку експерта №15344/15345/15346/15347/15348 від 15.10.2025 в сумі 33 926,40 гривень, що загалом становить суму 46 648,80 гривень, - суд стягує з обвинуваченої на користь держави.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 100, 368, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного за даним вироком покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_7 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Процесуальні витрати на проведення експертиз, а саме: висновку експерта №15343 від 15.10.2025 в сумі 12 722,40 гривень; висновку експерта №15344/15345/15346/15347/15348 від 15.10.2025 в сумі 33 926,40 гривень, що загалом становить суму 46 648,80 гривень, - підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь держави.

Речовий доказ - автомобіль «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_1 , який вилучено в ході проведення огляду місця ДТП 13.10.2025 за адресою – м. Харків, перехрестя просп. Героїв Харкова та майд. Оборонний Вал, - після набрання законної сили вироком суду повернути законному володільцеві.

Арешт із забороною розпорядження та користування, накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 16 жовтня 2025 року, на майно: автомобіль «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду, а засудженою в той же строк з дня отримання копії вироку.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1