Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №340/332/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2026 року м. Дніпросправа № 340/332/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний інститут інноваційних агротехнологій»

на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року (суддя Момонт Г.М.)

у справі №340/332/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний інститут інноваційних агро технологій»

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральний інститут інноваційних агротехнологій», через представника-адвоката Горщар С.В., в підсистемі «Електронний суд» подало до Кіровоградського окружного адміністративного суду позов до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України про:

- визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДПС у Кіровоградській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову у реєстрації податкових накладних №13100285/41554678 від 22.07.2025;

- зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену Товариством з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний інститут інноваційних агро технологій» податкову накладну №1 від 16.06.2025 датою її фактичного подання.

Разом із позовом позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, яка мотивована тим, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України директор ТОВ «Центральний інститут інноваційних агро технологій» ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , та у період з 19.06.2025 по 22.11.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, що підтверджується довідками №1149 від 27.11.2024 та №6/2/1/1/3477 від 25.12.2025. Позивач зазначив, що обставини проходження директором позивача військової служби у період воєнного стану перебували поза контролем юридичної особи, були непередбачуваними за тривалістю, а тому мають визнаватися поважними причинами пропуску строку звернення до суду з урахуванням підходу, сформульованого Верховним Судом у постанові від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24. Посилаючись також на практику Європейського суду з прав людини та Рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022, позивач просив поновити позивачу строк на звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших підстав пропуску строку звернення до суду.

09.02.2026 представником позивача подано заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, в якій останній вказав, що відповідно до штатного розпису ТОВ «Центральний інститут інноваційних агро технологій» від 03.06.2025 та який є чинним на даний час, передбачено дві штатні одиниці: директор та менеджер зі збуту. Згідно з наказом №3 від 31.10.2025 менеджера зі збуту звільнено за угодою сторін. У той же час директор позивача ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та згідно довідки №6/2/1/1/3477 від 25.12.2025 ОСОБА_1 у період з 19.06.2025 по 22.11.2025 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України. Також представник позивача зазначив, що особливістю діяльності юридичної особи є те, що керівник має право здійснити делегування певних обов`язків працівнику, відповідної посади, за умови що той має належні знання та навички. Водночас, фактично єдиним працівником, який міг виконувати окремі організаційні дії у період участі директора у бойових діях, був менеджер зі збуту, який не мав спеціальних юридичних знань, навичок та практичного досвіду для підготовки і подання процесуальних документів до суду, у тому числі позовних заяв, що об`єктивно виключало можливість належного судового захисту прав позивача його силами. Після звільнення менеджера зі збуту товариство залишилося без будь-яких найманих працівників, а директор, який одночасно є єдиним учасником товариства, у цей період брав участь у бойових діях, а не просто проходив військову службу, що істотно обмежувало його можливості щодо особистого здійснення управлінських та представницьких функцій. Також зауважив, що у позивача була відсутня реальна можливість своєчасно звернутися за професійною правничою допомогою, укласти договір з адвокатом та забезпечити підготовку і подання процесуальних документів до суду, що слід оцінювати як об`єктивну та поважну причину несвоєчасного вчинення відповідних процесуальних дій з урахуванням реального стану організації діяльності юридичної особи та триваючих обставин воєнного часу. Представник позивача також вказав, що у зв`язку з участю у бойових діях, керівник в інтересах юридичної особи не мав можливості отримати належну професійну правничу допомогу та звернутися до суду, що є поважною причиною пропуску процесуального строку.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвала суду мотивована тим, що наведені представником позивача підстави є аналогічними до тих, які були зазначені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та які розцінені суддею як необґрунтовані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху. Суд першої інстанції вказав, що сама по собі участь у бойових діях не вказує про неможливість звернення до суду. У зазначений період директором підприємства Панчевим М.М. підписано та подано до податкового органу пояснення до оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №2025-0728 від 28.07.2025 та скаргу на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №13100285/41554678 від 22.07.2025, що свідчить і про наявність можливості звернення до суду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позивач вказує, що згідно з довідкою № 1149 від 27.11.2024 директор товариства,

ОСОБА_1 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до довідки № 6/2/1/1/3477 від 25.12.2025 ОСОБА_1 у період з 19.06.2025 по 22.11.2025 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. У довідці вказано підставу її видачі: журнал бойових дій батальйонної тактичної групи НОМЕР_2 НЦ військової частини НОМЕР_3 №2656дск від 04.06.2025 по 26.06.2025; Журнал бойових дій батальйонної тактичної групи НОМЕР_2 НЦ військової частини НОМЕР_3 №2663дск від 27.06.2025 по 27.07.2025; Журнал бойових дій батальйонної тактичної групи НОМЕР_2 НЦ військової частини НОМЕР_3 №2665дск від 28.07.2025 по 31.08.2025; Журнал бойових дій батальйонної тактичної групи НОМЕР_2 НЦ військової частини НОМЕР_3 №2666дск від 01.09.2025 по 30.09.2025; Журнал бойових дій батальйонної тактичної групи НОМЕР_2 НЦ військової частини НОМЕР_3 №2687дск від 01.10.2025 по 31.10.2025;Журнал бойових дій батальйонної тактичної групи НОМЕР_2 НЦ військової частини НОМЕР_3 №2688дск від 01.11.2025.

Відповідно до штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний інститут інноваційних агротехнологій» від 03.06.2025 та який є чинним на даний час, передбачено дві штатні одиниці: директор та менеджер зі збуту. Згідно з наказом № 3 від 31.10.2025 менеджера зі збуту було звільнено за угодою сторін.

Після звільнення менеджера зі збуту товариство залишилося без будь-яких найманих працівників, а директор, який одночасно є єдиним учасником товариства, у цей період брав участь у бойових діях, а не просто проходив військову службу, що істотно обмежувало його можливості щодо особистого здійснення управлінських та представницьких функцій.

За таких обставин у позивача була відсутня реальна можливість своєчасно звернутися за професійною правничою допомогою, укласти договір з адвокатом та забезпечити підготовку і подання процесуальних документів до суду, що слід оцінювати як об`єктивну та поважну причину несвоєчасного вчинення відповідних процесуальних дій з урахуванням реального стану організації діяльності юридичної особи та триваючих обставин воєнного часу.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Частина перша статті 122 КАС України передбачає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Частинами першою, другою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19) зробила висновок, що спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України.

Позивач не заперечує щодо застосовності цих висновків до спірних правовідносин і не наводить доводів, які б вказували про неправильний обрахунок строку звернення до суду.

Як встановили судом першої інстанцій й не заперечується позивачем, ТОВ «Центральний інститут інноваційних агротехнологій» оскаржило рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних головного управління ДПС у Кіровоградській області №13100285/41554678 від 22.07.2025 в адміністративному порядку і рішення за результатом розгляду скарги прийнято 06.08.2025.

Таким чином, тримісячний строк звернення до суду з позов щодо оскарження рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних головного управління ДПС у Кіровоградській області №13100285/41554678 від 22.07.2025 розпочався 07.08.2025 та сплинув 07.11.2025.

Позовна заява подана до суду в підсистемі «Електронний суд» 25.01.2026, тобто з порушенням законодавчо встановленого строку звернення до суду з цим позовом.

Враховуючи викладене, в даному випадку правовій оцінці підлягають обставини дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання щодо поважності наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду.

Частина перша статті 121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У цій справі позивач доводив суду першої інстанції та зазначає і в апеляційній скарзі, що пропуск ним строку звернення до суду, зумовлений поважними причинами з огляду на наведені ним обставини щодо перебування директора, який також є єдиним учасником товариства, на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 і у період з 19.06.2025 по 22.11.2025 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, у зв`язку з чим позивач не мав можливості подати позов протягом встановленого строку. Договір про надання правової допомоги було укладено лише 21.01.2026.

З приводу наведених позивачем доводів суд апеляційної інстанції не погоджується з судом першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який, в подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанцій, що сам факт введення воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду позивачем у встановлені строки у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною пропуску строку вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас, суд першої інстанцій не звернув уваги на ту обставину, що директор ТОВ «Центральний інститут інноваційних агро технологій» ОСОБА_1 під час проходження ним військової служби у період з 19.06.2025 по 22.11.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, що підтверджується довідками №1149 від 27.11.2024 та №6/2/1/1/3477 від 25.12.2025.

В постанові Верховного Суду від 29.11.2024 року у справі №120/359/24 сформовано наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов`язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:

Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:

1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.

2. Виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.

3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.

4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.

5. Обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.

З огляду на наведений правовий висновок Верховного Суду суд апеляційної інстанції вважає, що участь директора товариства у заходах із забезпечення оборони України у визначений період свідчить про наявність об`єктивних та непереборних обставин, які перебували поза межами волі позивача. Фактичне залучення керівника юридичної особи до виконання завдань оборони держави унеможливлювало належну організацію захисту прав позивача, обмежило доступ до професійної правничої допомоги та зокрема своєчасну оцінку правових наслідків рішень контролюючого органу та підготовку процесуальних документів для звернення до суду.

Також суд враховує, що договір про надання правничої допомоги з адвокатом укладено 21.01.2026, після чого представником позивача без зволікань подано відповідну позовну заяву до суду, а саме 25.01.2026.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції вказаних вище обставин не з`ясував, аргументам позивача з цього приводу оцінки не надав, що свідчить про те, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Наведене вище відповідно до ст.320 КАС України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадження у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 312, 320, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний інститут інноваційних агротехнологій» задовольнити.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №340/332/26 – скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя А.В. Суховаров