Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №440/10932/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 р. Справа № 440/10932/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2026, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі №440/10932/24

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітета Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, в якій просив суд:

- визнати бездіяльність Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо не реєстрації згідно Закону України "Про адміністративну процедуру" заяви ОСОБА_1 про прийняття адміністративного акту та не направлення письмового підтвердження реєстрації заяви із зазначенням дати та номера реєстрації протиправною;

- зобов`язати Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області згідно Закону України "Про адміністративну процедуру" заяву ОСОБА_1 про прийняття адміністративного акту зареєструвати, направити письмове підтвердження реєстрації заяви із зазначенням дати та номера реєстрації та розпочати адміністративне провадження.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 05 червня 2024 року відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру".

Зобов`язано Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 червня 2024 року відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що відповідну заяву було направлено/надано саме через управління по роботі зі зверненням громадян виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (підтверджується відповідним штампелем). Так, управління по роботі зі зверненнями громадян є виконавчим органом виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та структурним підрозділом виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (згідно з рішенням Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 27.01.2023). Діяльність управління по роботі зі зверненнями громадян здійснюється на підставі Закону України «Про звернення громадян». 04.04.2024 на засіданні виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області проєкт рішення «Про присвоєння адреси квартирі в житловому будинку по АДРЕСА_1 » було виключено з порядку денного. Відповідне було повідомлено відповідачу по справі листом від 04.07.2024 № М02-28/2239-2 (міститься в матеріалах справи) в рамках Закону України «Про звернення громадян» та в терміни визначені тим же законом.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності спірного рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення (майстерні обладнання кабельного телебачення), яке розташоване в багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке відповідно до рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 468 від 08.08.2008 року "Про реконструкцію квартири АДРЕСА_2 " переведене з житлового фонду в нежитловий.

05.06.2024 позивач звернувся до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області в порядку Закону України "Про адміністративну процедуру" із заявою, в якій просив прийняти адміністративний акт про переведення нежитлового приміщення (майстерні обладнання кабельного телебачення), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у категорію житлового - квартири з присвоєнням адреси: АДРЕСА_3 .

Позивач не погодився із бездіяльністю відповідача щодо розгляду його заяви від 05.06.2024 в порядку Закону України "Про адміністративну процедуру" та звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи частков позов, суд першої інстанції виходив з того, що Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не розглянув заяву позивача від 05.06.2024 про переведення нежитлового приміщення у категорію житлового - квартири з присвоєнням адреси в строки та в порядку, передбаченому Законом №2073-IX.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. При цьому використання власності не може завдати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності, зокрема це право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Згідно з статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Житло є специфічним об`єктом права власності, тому свобода використання житла його власниками обмежується нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та не порушення прав інших осіб, зокрема, інших мешканців жилого будинку. При цьому, право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності в порядку та з обмеженнями, встановленими законом, прямо закріплене статтею 320 ЦК України.

Згідно з положеннями статті 6 Житлового кодексу України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Відповідно до статті 8 ЖК України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 7, частини першої статті 8 ЖК України у виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) ради.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі Закон № 280/97-ВР) визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

За приписами пункту 1-1 частини першої статті 37 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: прийняття рішень про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об`єктів нерухомого майна у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Частиною першою статті 51 Закону № 280/97-ВР визначено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради.

Відповідно до частини шостої статті 59 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Нормативно - правовим актом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі Закон № 3038-VI).

За правилами частини першої статті 26-3 Закону № 3038-VI адресою об`єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості.

Відповідно до частини другої статті 26-3 Закону № 3038-VI порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов`язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси об`єкта нерухомого майна, про відмову у присвоєнні, скасування адреси об`єкта нерухомого майна приймається відповідно до положень Закону України "Про адміністративну процедуру".

Відповідно до частини третьої статті 26-3 Закону № 3038-VI адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Відповідно до частини четвертої статті 26-3 Закону № 3038-VI реквізитами адреси є: 1) назва держави (Україна); 2) назва адміністративно-територіальної автономії у складі України - для об`єктів, розташованих на території Автономної Республіки Крим; 3) назва області (крім Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя); 4) назва району - для населених пунктів районного підпорядкування; 5) назва населеного пункту, а для об`єктів, розташованих за його межами, - назва найближчого населеного пункту (об`єднаної територіальної громади), розташованого у межах відповідного району (об`єднаної територіальної громади); 6) назва гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об`єкта (за наявності); 7) назва вулиці, площі, майдану, шосе, проспекту, бульвару, алеї, провулку, узвозу тощо (далі - вулиця) (за наявності); 8) номер об`єкта (будинку, будівлі, споруди); 9) номер корпусу - для об`єктів, які складаються з декількох корпусів; 10) номер квартири, гаражного боксу, машиномісця, іншого житлового та нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна (за наявності).

Реквізит адреси об`єкта, передбачений пунктом 10 частини четвертої цієї статті, визначається замовником у проєктний документації на будівництво об`єкта (на планах поверхів).

За приписами абзацу 2 частини п`ятої статті 26-3 Закону № 3038-VI адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, скасовується: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради.

За приписами частини шостої статті 26-3 Закону № 3038-VI виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація (далі - орган з присвоєння адреси) протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об`єкту нового будівництва, визначеного частиною дев`ятою статті 36 та частиною третьою статті 37 цього Закону: 1) приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об`єкта будівництва; 2) оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності); 3) вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.

Відповідно до частини 10 статті 26-3 Закону № 3038-VI програмні засоби Реєстру будівельної діяльності у день реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката забезпечують автоматичне направлення відповідному органу з присвоєння адреси повідомлення про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта до відома. Прийняття додаткових розпорядчих документів щодо присвоєння адреси, крім визначених цією статтею, не вимагається.

Відповідно до частини двадцятої статті 26-3 Закону № 3038-VI органу з присвоєння адреси забороняється вимагати від замовника додаткові документи для прийняття рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси, якщо вони не передбачені цим Законом.

Додаткові документи та інформацію, необхідні для прийняття рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси, орган з присвоєння адреси отримує відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги".

Орган з присвоєння адреси при виконанні повноважень, визначених цією статтею, має право доступу до інформаційних ресурсів та баз даних в обсязі та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку визначення адрес.

Частинами 1-3 статті 26-4 Закону №3038-VI передбачено, що після запровадження електронної системи присвоєння, зміна, коригування, скасування адреси щодо об`єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких набуто до запровадження цієї системи, здійснюються у порядку, визначеному статтею 26-3 цього Закону, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею і Законом України "Про адміністративну процедуру".

Документи для присвоєння, коригування адреси подаються відповідно до статті 26-1 цього Закону.

Присвоєння адреси здійснюється за вибором замовника після отримання права на виконання будівельних робіт або після прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію.

Частиною п`ятої статті 26-4 Закону № 3038-VI визначено, що для присвоєння адреси подаються такі документи: 1) заява про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта із зазначенням прізвища, імені, по батькові заявника та реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності) - для фізичної особи або найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - для юридичної особи, відомостей про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви); 2) копія документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується (споруджено) об`єкт (крім випадків, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес), - у разі, якщо право власності або користування земельною ділянкою не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 3) генеральний план об`єкта будівництва (у разі спорудження об`єкта на підставі проектної документації на будівництво) - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва; 4) копія документа, що дає право на виконання будівельних робіт, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи); 5) копія документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи); 6) копія документа, що посвідчує особу заявника, - у разі подання документів поштовим відправленням; 7) копія документа, що засвідчує повноваження представника, - у разі подання документів представником поштовим відправленням або в електронній формі.

Копії документів, що подаються для присвоєння адреси, засвідчуються замовником (його представником).

Відповідно до частини сьомої статті 26-4 Закону № 3038-VI орган з присвоєння адреси протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння, коригування адреси: 1) приймає рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси, яке повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви); 2) оприлюднює рішення про присвоєння, коригування/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності); 3) вносить інформацію про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Рішення про відмову у присвоєнні, коригуванні адреси повинно містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до частини восьмої статті 26-4 Закону № 3038-VI підставами для відмови у присвоєнні, коригуванні адреси є: 1) подання неповного пакета документів; 2) виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально; 3) подання заяви особою, яка не є замовником, або його представником - у разі подання заяви щодо присвоєння, коригування адреси щодо об`єкта будівництва; 4) подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння, коригування адреси на відповідній території.

Відмова у присвоєнні, коригуванні адреси з підстав, не передбачених цією частиною, не допускається.

На виконання частини другої і третьої статті 26-3 Закону № 3038-VI, Кабінет Міністрів України 07.07.2021 постановою № 690 затвердив Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна (далі - Порядок № 690).

За приписами пункту 3, пункту 3-1, пункту 5, пункту 8 Порядку № 690 перелік документів, що подаються для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси, строки їх розгляду, підстави для відмови у присвоєнні адреси визначаються відповідно до положень статей 26-3, 26-4, 26-5 Закону.

Документи для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси подаються уповноваженим органом з присвоєння адрес:

виключно в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;

особисто через центр надання адміністративних послуг або в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, або надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення центру надання адміністративних послуг - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

Присвоєння, зміна, коригування, анулювання адреси об`єкта будівництва, об`єкта нерухомого майна здійснюються виключно з використанням Реєстру будівельної діяльності.

Присвоєння адреси з реквізитом "номер окремої частини об`єкта" (номер квартири, гаражного боксу, машиномісця, іншого житлового та нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом права на нерухоме майно у складі іншого об`єкта) здійснюється уповноваженими органами з присвоєння адрес за поданням забудовника:

під час присвоєння адреси об`єкту нового будівництва, частинами якого є зазначені окремі частини об`єкта, - відповідно до затвердженої проєктної документації та пропозицій замовника щодо нумерації окремих частин об`єкта;

під час присвоєння адреси закінченому будівництвом об`єкту, частинами якого є зазначені окремі частини об`єкта, - відповідно до затвердженої проєктної документації, матеріалів технічної інвентаризації та пропозицій замовника щодо нумерації окремих частин об`єкта;

у випадку, визначеному абзацом тринадцятим частини четвертої статті 26-3 Закону, для об`єктів з існуючим поділом на окремі частини, - відповідно до матеріалів технічної інвентаризації та пропозицій замовника щодо нумерації окремих частин об`єкта;

у порядку, визначеному частиною восьмою статті 26-3 Закону.

Аналіз наведених вище нормативних актів дає підстави для висновків, що присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, яким за змістом статті 37 та статті 51 Закону № 280/97-ВР є виконавчий комітет ради.

Виконавчий комітет ради реалізує такі повноваження у формі прийняття рішення про присвоєння адреси чи про відмову у присвоєнні у випадках та порядку, встановленому статтями 26-3, 26-4, 26-5 Закону № 3038-VI та частиною 6 статті 59 Закону № 280/97-ВР.

Визначений порядок реалізації повноважень з присвоєння адреси визначає обов`язок виконавчого комітету ради протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння адреси прийняти рішення про присвоєння або відмову у присвоєнні адреси, а також внести інформацію про присвоєння або відмову у присвоєнні адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння/відмову у присвоєнні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Присвоєння адреси може здійснюватися після отримання замовником будівництва права на виконання будівельних робіт або після прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію за його вибором.

Предметом спору, що виник у цій справі, є бездіяльність відповідача в процесі виконання своїх управлінських функцій щодо прийняття рішення за заявою позивача від 05.06.2024 року про переведення нежитлового приміщення у категорію житлового - квартири з присвоєнням адреси, тому спірні публічно - правові відносини є відносинами адміністративної процедури, які регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 № 2073-ІХ (далі - Закон № 2073-ІХ) з урахуванням, зокрема, положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом № 2073-ІХ та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно частини 1 статті 1 Закон № 2073-ІХ цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 2 Закону № 2073-ІХ адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.

Згідно статті 36 Закону №2073-IX адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається: 1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги; 2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного, наглядового) повноваження.

Процедура прийняття рішення у справі в адміністративному провадженні передбачена статтею 69 Закону № 2073-IX, відповідно до якої за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Відповідно до статті 34 Закону №2073-IX граничний строк вирішення окремих категорій справ встановлюється законом. Граничний строк вирішення справи може визначатися сукупністю строків, визначених законом для окремих етапів адміністративної процедури.

У разі якщо законом не визначено граничний строк вирішення окремої категорії справ, справа за заявою особи вирішується протягом розумного строку, але не більше тридцяти календарних днів після надходження заяви, а в разі проведення слухання у справі - не більше сорока п`яти календарних днів з дня реєстрації заяви адміністративним органом.

Строк перегляду справи за скаргою не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.

Якщо протягом граничного строку вирішити справу за заявою чи скаргою неможливо, за рішенням адміністративного органу строк її вирішення може бути одноразово продовжений, але не більше ніж на п`ятнадцять календарних днів, якщо інше не передбачено законом. Про таке продовження строку учасники адміністративного провадження повідомляються в письмовій формі з обґрунтуванням прийнятого рішення не пізніше ніж за три робочі дні до завершення граничного строку.

У разі неможливості вирішення справи, що розглядається колегіальним адміністративним органом, у строк, визначений частинами першою - четвертою цієї статті, така справа має бути вирішена на його першому засіданні після закінчення зазначеного строку. У такому разі посадова особа колегіального адміністративного органу або посадова особа його апарату (секретаріату, виконавчого органу), яка розглядає справу, повідомляє в письмовій формі учасників адміністративного провадження про причини, що унеможливлюють вирішення справи у визначений строк, не пізніше ніж за три робочі дні до завершення строку, визначеного частинами першою - четвертою цієї статті.

Строки вчинення процедурних дій і прийняття процедурних рішень встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - адміністративним органом.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем ініційоване адміністративне провадження шляхом подання заяви від 05.06.2024 року до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, початком адміністративного провадження є день отримання звернення, а саме його реєстрації.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази прийняття відповідачем адміністративного акту, передбаченого приписами Закону №2073-IX, щодо заяви позивача від 05.06.2024 року відповідно до Закону №2073-IX.

Таким чином, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не розглянув заяву позивача від 05.06.2024 року про переведення нежитлового приміщення у категорію житлового - квартири з присвоєнням адреси в строки та в порядку, передбаченому Законом №2073-IX.

Враховуючи встановлені судовим розглядом обставини щодо розгляду звернення позивача без дотримання вимог Закону №2073-IX, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належний спосіб захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 05 червня 2024 року відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру"; зобов`язання Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 червня 2024 року відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру".

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 по справі №440/10932/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк