Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №440/10495/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 р. Справа № 440/10495/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 09.02.26 по справі № 440/10495/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України , ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 , перший відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_4 , другий відповідач), Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , третій відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 25.02.2022 по 12.02.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової премії, грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 12.02.2023, а також виплачених за період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової премії, грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 та військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати у період з 13.02.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової премії, грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 13.02.2023 по 19.05.2023, а також виплачених за період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової премії, грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 25.02.2022 по 30.04.2022 щомісячної премії в розмірі 289% від посадового окладу;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 30.04.2022 щомісячну премію у розмірі 289% від посадового окладу з урахуванням раніше здійснених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність застосування відповідачем при розрахунку грошового забезпечення позивача з 25.02.2022 по 12.02.2023 прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, оскільки після прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704).

Крім того, на переконання позивача, перерахунку підлягають нараховані та виплачені за цей період грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань із врахуванням перерахованого грошового забезпечення.

Також стверджував про протиправну виплату позивачу премії у зменшеному розмірі - 247%, замість належних 289%.

Крім того, стверджував про наявність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення у відповідності до приписів «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі №440/10495/25 позов ОСОБА_1 у справі №440/10495/25 - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за особливості проходження служби, премії, матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення з використанням показників прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 відповідно.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_7 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за особливості проходження служби, премії, матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення з використанням показників прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з одночасною виплатою компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення.

В решті вимог - позов залишено без задоволення.

Перший відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі №440/10495/25 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з посиланням на пункт 4 Постанови № 704, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, стверджував, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не на 1 січня календарного року, як зазначив суд першої інстанції та просив позивач.

Зауважив, що постановою Кабінету Міністрів України Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 від 12.05.2023 № 481 (далі - Постанова № 481) підтверджено факт незмінності правила обчислення грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму у розмірі 1762,00 грн.

Крім того, зазначив, що позивач безпосередньо військову службу не проходив в ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Другий відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Третій відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив відмовити ІНФОРМАЦІЯ_8 у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі №440/10495/25 - залишити без змін.

В обґрунтування відзиву зазначив, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення було вірно встановлено суть протиправних дій відповідачів.

В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним змісту позовної заяви.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженець смт. Котельва Полтавської області, у спірний період проходив військову службу.

Так, відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №38 солдата запасу ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" 25.02.2022 призвано на військову службу в Збройні Сили України під час мобілізації, зараховано до списків особового складу сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 , на всі види забезпечення, призначено стрільцем-санітаром відділення охорони взводу охорони роботи охорони сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вважати таким, що з 25.02.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2730 грн на місяць, шпк - солдат (а. с. 17).

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 12.02.2023 №43 солдата ОСОБА_1 стрільця другого відділення охорони третього взводу охорони роти сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 зарахованого наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 08.02.2023 №15-РС у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 , вважати таким, що 12.02.2023 справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. 12.02.2023 виключити із списків особового складу сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 та зняти із всіх видів забезпечення (а. с. 18).

Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.02.2023 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , на всі види забезпечення, вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою кулеметника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 (а. с. 20).

Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 26.05.2025 №713/д, молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 _1 (а. с. 21).

Позивач у позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 та ВЧ НОМЕР_1 перебували на забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_6 , який і здійснював виплати грошового забезпечення у період військової служби позивача.

25.06.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 31.07.2023 відповідно до пункту 4 Постанови №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням на відповідний рік шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на відповідний рік та тарифний коефіцієнт згідно з додатком 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум (а. с. 24-25).

ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 30.06.2025 №9/2/43524 повідомив, що грошове забезпечення під час проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_8 виплачується на підставі Постанови №704. Пунктом 4 указаної Постанови встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 становив 1762 грн. У зв`язку з викладеним, підстави для здійснення перерахунку і доплати грошового забезпечення відсутні (а. с. 26).

До вищевказаного листа додано довідки про нараховане грошове забезпечення за 2022 та 2023 роки ОСОБА_1 з боку ІНФОРМАЦІЯ_6 від 30.06.2025 № 9/2/3513, №9/2/3512 (а. с. 27-28).

Як вбачається з цих довідок, позивачу виплачувалось грошове забезпечення у складі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за особливості проходження служби, премії, матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Крім того, з цих довідок позивачу стало відомо про те, що відповідачами з 25.02.2022 по 30.04.2022 здійснено нарахування та виплату щомісячної премії у меншому розмірі - 247%, замість 289%, як це передбачено Телеграмою №248/1210, додатку №1 "Розміри щомісячної премії за відповідними тарифними розрядами з 1 лютого 2022 року" при 4 тарифному розряді.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законами України про Державний бюджет на відповідний рік, а також щодо не нарахування та невиплати у період з 25.02.2022 по 30.04.2022 щомісячної премії в розмірі 289% від посадового окладу, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за особливості проходження служби, премії, матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення з використанням показників прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 відповідно, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року, а відтак, обчислення відповідачем грошового забезпечення позивача із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 є протиправним.

Оскільки виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення, суд вважав наявним у позивача права на проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за особливості проходження служби, премії, матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення з використанням показників прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, з одночасною виплатою компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, що адресовані до ІНФОРМАЦІЯ_5 та ВЧ НОМЕР_1 , суд першої інстанції зазначив, що нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 має здійснювати ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому заявлені вимоги є безпідставними.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу премії з 25.02.2022 по 30.04.2022 у розмірі 289% від посадового окладу, суд першої інстанції виходив з того, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 25.02.2022 №38 солдата запасу ОСОБА_1 призначено стрільцем-санітаром відділення охорони взводу охорони роботи охорони сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 . Цим же наказом визначено посадовий оклад 2730, 00 грн на місяць. При цьому, відомостей про виплату позивачу премії зазначеним наказом взагалі не передбачено. Вказаний наказ є чинним, ніким не скасований та не є предметом оскарження у цій справі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Положеннями частин другої четвертої зазначеної статті закріплено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704 (набрала чинності 1 березня 2018 року), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції чинній на момент прийняття постанови) регламентовано, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1,12,13,14.

В подальшому пункт 4 цього нормативно-правового акту було викладено у редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова № 103), а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, згідно з Постановою № 704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб від 21 лютого 2018 року №103 (далі Постанова № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.

Разом з цим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2 , Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.

Таким чином, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції.

Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі Закон № 1774-VІІІ) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України дійшов висновку, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Водночас, Законом України від 05.10.2000 № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі за текстом - Закон № 2017-III) регламентовано правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

На думку колегії суддів, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 у формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб), як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців.

Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII Про Державний бюджет України на 2019 рік установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" (далі - Закон № 1928-IX) та Закон України від 03.11.2022 № 2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (далі Закон № 2710-ІХ) від таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2022, 2023 роки, відповідно, не містять.

Так, законами № 1928-ІХ, № 2710-ІХ у 2022-2023 роках установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022, 01.01.2023 2481,00 грн та 2684,00 грн, відповідно.

Статтею 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на правила частини 3 статті 7 КАС України, з 01.01.2022 не підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, як такі, що не відповідають положенням Законів № 1928-ІХ, № 2710-ІХ (правовим актам вищої юридичної сили), згідно з якими прожитковий мінімум, як базовий державний стандарт, був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2023 у справі № 160/14974/21.

Таким чином, при визначенні розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням з 01.01.2022 необхідно використовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Постановою № 103 серед іншого також затверджено Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, підпунктом 1 пункту 3 яких:

1) пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.;

2) у пункті 10 цифри і слова 01.01.2019 замінено цифрами і словами 01.03.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, позов задоволено частково.

Визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 21 лютого 2018 року № 103 в частині внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 неправомірними.

Зобов`язано Кабінет Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Постановою Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 826/9052/18 після касаційного перегляду вказані рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишені без змін. За висновком Верховного Суду у цій справі, який викладено у пункті 34 постанови, колегія суддів вважає вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо необхідності зобов`язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, а відтак не підлягає застосуванню до спірних відносин пункт 4 в редакції Постанови № 103.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що з 01.01.2022 відбулося підвищення розміру винагороди за службу військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень обов`язку обраховувати ці показники із використанням згідно із Законами № 1928-ІХ, № 2710-ІХ прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а тому наявні підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Разом з цим, відповідачем не заперечується, що грошове забезпечення позивача у спірний період визначалось із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, тобто, всупереч вищенаведеним нормам права та висновкам суду апеляційної інстанції. А відтак, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_6 , які полягає у не здійсненні ОСОБА_1 , нарахування та виплати в належному розмірі грошового забезпечення у період з 25.02.2022 по 19.05.2023 підлягають задоволенню.

Одночасно суд апеляційної інстанції зазначає, що Постановою № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", шляхом викладення абзацу першого в такій редакції: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Вказані зміни набули чинності з 20.05.2023, отже, на момент виникнення спірних правовідносин (з 25.02.2022 по 19.05.2023) підлягала застосуванню редакція пункту 4 Постанови № 704, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Щодо позовних вимог в частині здійснення перерахунку позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023, а не на 01.01.2018 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 30.1 «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11.06.2008 № 260 (далі по тексту - Порядок № 260) , особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з приписами пункту 30.2 Порядку № 260, грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Пунктом 30.3 Порядку № 260 передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пункту 33.1 розділу XXXIII Порядку № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Отже, виплата грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням за останньою займаною штатною посадою.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі щодо протиправного неврахування при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у 2022, 2023 роках розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на січень 2022 року та січень 2023 року, як розрахункової величини, колегія суддів дійшла висновку про протиправність виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без урахування відповідної величини та, як наслідок, наявності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо не нарахування та невиплати грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відтак, вимога про проведення нарахування та виплати грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 підлягає задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач безпосередньо у ІНФОРМАЦІЯ_8 військову службу не проходив, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірному періоді, як в розпорядника коштів третього рівня, що не заперечується відповідачами.

Таким чином виплата грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , у спірний період здійснювалась розпорядником бюджетних коштів - ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі наказів військової частини НОМЕР_1 , у якій проходив службу позивач, у зв`язку з чим, у спірних правовідносинах саме на ІНФОРМАЦІЯ_3 покладено обов`язок з виплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Враховуючи встановлену під час апеляційного перегляду справи протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 25.02.2022 по 19.05.2023 без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за особливості проходження служби, премії, матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення з використанням показників прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, з одночасною виплатою компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ч. 4 ст.229, ч. 4 ст.241, ст. ст.243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 по справі № 440/10495/25 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій