Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №480/52/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 р. Справа № 480/52/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2026, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, повний текст складено 10.02.26 по справі № 480/52/25

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Міністерства оборони України , Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум

третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просять суд: визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не призначенні та не виплаті позивачкам одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 7500000 грн кожній, викладеної у витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.10.2024 за № 32/в; зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачкам одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», виходячи з розміру 0,5 частини 15000000 грн в сумі 7500000 грн кожній, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п.4 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом засідання від 25.10.2024 № 32/в. Зобов`язано комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 02.07.2024 про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Міністерства оборони України за рахунок бюджетних асигнувань 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп. витрат судового збору. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з Міністерства оборони України за рахунок бюджетних асигнувань 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп. витрат судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно висновку експерта Охтирського районного відділення судово-медичної експертизи при судово-медично-токсикологічній експертизі від 23.10.2023 №214 м`яза трупа загиблого знайдений етиловий спирт в концентрації в крові – 2,4%о, що свідчить про вживання спиртних напоїв незадовго до смерті та відповідає алкогольному сп`янінню середнього ступеня, стосовно живих осіб. Вказує, що дії військовослужбовця ОСОБА_3 у вигляді вживання алкогольних напоїв та перебування на час смерті, під час проходження військової служби, на території тимчасової дислокації військової частини у стані алкогольного сп`яніння, що фактично є адміністративним правопорушенням, яке передбачено ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, безумовно завадили ОСОБА_3 своєчасно відреагувати на звук БПЛА, сигнал повітряної тривоги та прослідувати до відповідного укриття, що, в свою чергу, привело до його загибелі. Стверджує, що солдат ОСОБА_3 вживав алкогольні напої та на час смерті, під час проходження військової служби, на території тимчасової дислокації військової частини перебував у стані алкогольного сп`яніння, тому останнім фактично було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-20 КУпАП, оскільки останнє має формальний склад правопорушення.

Позивачки по справі подали до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважають доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважають законним та обґрунтованим, просять суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 без змін. Зазначають, що згідно службового розслідування солдат ОСОБА_3 в нічний час загинув у приватному будинку в с.Пожня Сумської області, а не у військовій частині , як це вказано в апеляційній скарзі. Звертає увагу, що згідно акту службового розслідування командира Військової частини ОСОБА_4 від 21.11.23 та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.10.23 загибель солдата ОСОБА_3 пов`язана із захистом Батьківщини, алкогольне сп`яніння не стало причиною його загибелі, а також його загибель не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного сп`яніння.

ІНФОРМАЦІЯ_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд: апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 по справі №480/52/25 – скасувати, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що службовим розслідуванням запропоновано вважати, що смерть солдата ОСОБА_3 пов`язана із захистом Батьківщини, алкогольне сп`яніння не стало основною причиною загибелі. У той же час, відповідно до положень розділу XVI Порядку №260 визначено не виплачувати солдату ОСОБА_3 премію за вересень 2023 року, а також, на підставі п.14 розділу XXXIV Порядку №260, у зв`язку з перебуванням на військовій службі у стані алкогольного сп`яніння, не включати останнього до наказів про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за вересень 2023 року. Згадані складові грошового забезпечення до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.12.2023 №336 про виплату близьким родичам солдата ОСОБА_3 , водія-електрика 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме дружині ОСОБА_1 і матері ОСОБА_2 , включені не були. Отже, за наявності підтвердженого факту виконання військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння, підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги відсутні.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Пунктом 3 ч.2 ст.304 КАС України передбачено, що відзив на апеляційну скаргу має містити обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.

Водночас, незгода з прийнятим рішенням суду реалізовується у спосіб подання апеляційної скарги за формою та в строки, що встановлені статтями 295 та 296 КАС України.

Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 не реалізовано своє право на подання апеляційної скарги, вимоги про задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони України та скасування рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2026, викладені ІНФОРМАЦІЯ_1 у відзиві на апеляційну скаргу, судом не розглядаються.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання представника позивачок, викладені у письмових поясненнях від 07.04.2026, на не підтвердження ОСОБА_5 повноважень представника ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки такі спростовуються довіреністю від 16.09.2025, довідкою №86122 та витягом з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (з адміністративно-господарської діяльності) від 29.08.2025 №597.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачки є матір`ю та дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження та про одруження.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

У висновку експерта від 23.10.2023 №214 зазначено, що при судово-медично-токсикологічній експертизі м`язів трупа ОСОБА_3 знайдено етиловий спирт в концентрації 2,4%. Така концентрація етилового спирту в крові при житті могла відповідати середньому ступеню алкогольного сп`яніння. Смерть наступила більше ніж за 24 години до моменту дослідження трупа в морзі, про що свідчить ступінь розвитку ранніх трупних явищ.

За фактом смерті ОСОБА_3 було проведене службове розслідування, про що складено акт, затверджений 21.11.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 .

У пунктах 3.6-3.8 акту зазначено, що відповідно до журналу бойових дій Військової частини НОМЕР_1 зафіксовано 23.09.2023 о 21 год. 20 хв. влучання ворожого БПЛА у житловий будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до виписного лікарського свідоцтва про смерть від 26.09.2023 №214 Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи про причину смерті, причина смерті ОСОБА_3 - ушкодження внаслідок бойових дій від інших вибухів та осколків. В акті міститься посилання на висновок експерта. У пунктах 5.1-5.2 акту зазначено, що загибель ОСОБА_3 пов`язана із захистом Батьківщини, алкогольне сп`яніння не стало основною причиною загибелі, а також загибель не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного сп`яніння.

21.11.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ №173, в якому підтверджено висновки акту.

Згідно з витягом з протоколу засідання штатної 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 22.04.2024 №1349 смерть ОСОБА_3 сталася внаслідок травми, пов`язаної з проходженням військової служби.

Позивачки 02.07.2024 звернулись до ІНФОРМАЦІЯ_6 із двома заявами про виплату їм одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №168. Такі заяви було передано до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що не заперечується учасниками справи.

Листом від 09.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 направив Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновок, в якому зазначено, що керівництво ІНФОРМАЦІЯ_3 вважає, що позивачки не мають права на одержання одноразової грошової допомоги. До зазначеного висновку було долучено: заяви позивачок про виплату допомоги; доповідь про результати роботи щодо встановлення повного кола осіб, яку можуть звернутися за допомогою; свідоцтва про смерть військовослужбовця; витягів з наказів про виключення військовослужбовця зі списків особового складу у зв`язку з загибеллю та про виплати родичам військовослужбовця; грошового атестату військовослужбовця; витягу з протоколу ВЛК від 22.04.2024; акту службового розслідування та висновку експерта №214.

За результатами розгляду вказаних документів комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про відмову позивачкам у виплаті допомоги, яке оформлене протоколом засідання комісії від 25.10.2024 №32/в.

В обґрунтування відмови зазначено, що згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 загинув від ушкоджень внаслідок військових дій. Згідно з п.3.8 акту службового розслідування командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2023 та згідно з висновком експерта КЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 23.10.2023 №214, при судово-медично-токсикологічній експертизі трупа ОСОБА_3 знайдено етиловий спирт в концентрації в крові 2,4%. Статтею 172-20 КУпАП встановлено, що розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, є адміністративним правопорушенням. Статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивачки звернулись до суду з даним позовом за захистом порушених прав та інтересів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності пункту 4 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом засідання від 25.10.2024 №32/в, який підлягає скасуванню.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачок буде зобов`язання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 02.07.2024 про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх передчасності.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі відповідно до Конституції України визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту – Закон №2011-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно зі ст.1 Закону №2011-XII соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до ст. 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пп.2 п.1 ст.3 Закону №2011-XII).

Згідно з п.2 ст.3 Закону №2011-XII дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пп.1 п.2 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до ст.16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно зі ст.16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно з ч.ч. 1, 6, 8 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Пунктом 3 ст.16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (статтю 16-2 доповнено пунктом 3 згідно із Законом №2489-IX від 29.07.2022, застосовується з 24.02.2022).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією рф проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова №168; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у пунктах 1-1-2 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою №168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 гривень.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (п.9 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ).

На виконання Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі по тексту - Порядок №975; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку № 975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

У силу пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Відповідно до п.10 Порядку №975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Пунктами 15, 19 Порядку №975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Отже, правовими підставами відмови у виплаті гарантованої державною одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, є зокрема, доведення факту вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, а також, якщо загибель (смерть) є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

За обставинами справи, відмовляючи позивачкам у призначенні одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України зазначила, що згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2023 ОСОБА_3 загинув від ушкоджень внаслідок військових дій. Згідно з п.3.8 акту службового розслідування командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2023 та згідно з висновком експерта КЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 23.10.2023 №214, при судово-медично-токсикологічній експертизі трупа ОСОБА_3 знайдено етиловий спирт в концентрації в крові 2,4%. Статтею 172-20 КУпАП встановлено, що розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, є адміністративним правопорушенням. Статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує, що згідно з витягом з протоколу засідання штатної 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 22.04.2024 №1349 смерть ОСОБА_3 сталася внаслідок травми, пов`язаної з проходженням військової служби.

Суд звертає увагу, що відповідно до підпункту «а» п.21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 постанова ВЛК у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення.

Отже, витяг з протоколу засідання штатної 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 22.04.2024 №1349 є належним документом, який підтверджує факт того, що травма та причина смерті ОСОБА_3 , так, пов`язана з проходженням військової служби, тобто, не є наслідком вчиненням адміністративного правопорушення.

Разом з тим, повноваження щодо наявності складу адміністративного правопорушення в діях будь-якої особи та притягнення до адміністративної відповідальності не належить до повноважень відповідача, про що правомірно зауважив суд першої інстанції.

На підставі наданих сторонами письмових доказів, суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для тверджень про те, що смерть ОСОБА_3 є наслідком вчинення ним саме адміністративного правопорушення, а відтак і для відмови у призначенні позивачкам одноразової грошової допомоги з цих підстав.

Щодо відмови позивачкам у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав того, що при судово-медично-токсикологічній експертизі трупа ОСОБА_3 знайдено етиловий спирт в концентрації в крові 2,4%, колегія суддів звертає увагу, що за змістом частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 19 Порядку №975, зазначена допомога не призначається з підстав саме вчинення військовослужбовцем ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

Однак, відповідачем не надано доказів вчинення ОСОБА_3 певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до його смерті та про такі відсутні посилання в оспорюваному рішенні.

Суд зазначає, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.06.2022 у справі №640/6477/19, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Відтак, необхідним є встановити саме причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Суд звертає увагу, що відомості, які зазначені, зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця, свідчать про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону №2011-XII.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові 18.03.2024 у справі №120/13997/21-а.

Тобто, визначальним при вирішенні питання щодо наявності права члена сім`ї на призначення та отримання одноразової грошової допомоги є не власне стан, зокрема, алкогольного сп`яніння військовослужбовця, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між вживанням алкогольних напоїв чи наркотичних речових та смертю військовослужбовця.

Колегія суддів звертає увагу, що у пунктах 3.6-3.8 акту службове розслідування зазначено, що відповідно до журналу бойових дій Військової частини НОМЕР_1 зафіксовано 23.09.2023 о 21 год. 20 хв. влучання ворожого БПЛА у житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до виписного лікарського свідоцтва про смерть від 26.09.2023 №214 причина смерті ОСОБА_3 - ушкодження внаслідок бойових дій від інших вибухів та осколків.

У пунктах 5.1-5.2 акту зазначено, що загибель ОСОБА_3 пов`язана із захистом Батьківщини, алкогольне сп`яніння не стало основною причиною загибелі, а також загибель не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного сп`яніння.

Вказані вище висновок експерта від 23.10.2023 №214, акт службового засідання від 21.11.2023 та протокол засідання штатної 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 22.04.2024 №1349, яким встановлено, що смерть ОСОБА_3 сталася внаслідок травми, пов`язаної з проходженням військової служби, як на час прийняття спірного рішення, так і на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції є чинні, доказів їх скасування відповідачем до суду не надано.

Наведені вище докази в сукупності підтверджують, що смерть військовослужбовця настала під час проходженням військової служби, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, і не є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

За цим, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що дії військовослужбовця ОСОБА_3 щодо вживання алкогольних напоїв та перебування на час смерті, під час проходження військової служби, на території тимчасової дислокації військової частини у стані алкогольного сп`яніння, безумовно завадили ОСОБА_3 своєчасно відреагувати на звук БПЛА, сигнал повітряної тривоги та прослідувати до відповідного укриття, що, в свою чергу, привело до його загибелі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі є припущеннями відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності спірного рішення, яке є предметом оскарження, надано не було.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом засідання від 25.10.2024 № 32/в (пункт 4), прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення (пункт 4) є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивачок, колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів, з урахуванням ч.1 ст.308 КАС України, погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивачів буде визнання протиправним та скасування пункту 4 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом засідання від 25.10.2024 № 32/в, та зобов`язання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 02.07.2024 про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 по справі № 480/52/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко