Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №480/4474/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 р. Справа № 480/4474/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2026, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602 по справі №480/4474/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заробітної,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому з просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність начальника головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області пов`язаної з невиплатою заробітної плати у відносинах публічної служби начальнику Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ОСОБА_1 за період з 01.05.2025 по 31.05.2025 включно;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь начальника Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ОСОБА_1 заробітну плату у відносинах публічної служби за період з 01.05.2025 по 31.05.2025 включно в сумі 78 144 грн. 00 коп. (Сімдесят вісім тисяч сто сорок чотири грн. 00 коп.).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо невиплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.05.2025 по 31.05.2025 включно.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.05.2025 по 31.05.2025 включно, у розмірі 78144, 00 грн., з відрахуванням обов`язкових податків, зборів, платежів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах стягнення за один місяць у розмірі 78144,00 гривень, з відрахуванням обов`язкових податків, зборів, платежів.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що Сумським окружним адміністративним судом, помилково визнані доводи позивача щодо факту перебування у трудових відносинах з Головним управлінням з посиланням на виконані рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 по справі № 1840/2917/18 та №480/1693/19 від 23.07.2019 про поновлення на посаді начальника Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області», адже штатний розпис головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області не містять штатної посади «начальник Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області», що спростовує належність позивача до Головного управління в контексті здійснення трудової діяльності. Окрім того, у зв`язку з припиненням Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області 29.08.2018 (запис з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про Державну реєстрацію припинення юридичної особи № 16301120008000766), штатний розпис та кошторис видатків на утримання цього управління у грудні 2018 року вже не діяли, а на 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки не затверджувались. Відповідно до штатного розпису головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області посада начальника Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області відсутня, отже, позивач не є працівником головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Виходячи з цього, адміністративним судом не враховано, що позивач не перебуває у трудових відносинах з Головним управлінням, трудову діяльність в зазначеному місці не здійснював та не є його працівником, що підтверджується відсутністю позивача в штатному розписі Головного управління, що виключає обов`язок останнього щодо виплати належної заробітної плати через відсутність відповідних підстав. Враховуючи викладене, факт перебування позивача у трудових відносинах з головним управлінням є непідтвердженим, а зазначені у позові доводи та твердження в межах даного факту – необґрунтованими, що не може утворювати обов`язок головного управління в частині нарахування та виплати заробітної плати (оклад, ранг, вислуга) у відносинах публічної служби за період з 01.05.2025 по 31.05.2025 в сумі 78144 грн.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 згідно наказу № 57 від 01 серпня 1994 року був призначений на посаду начальника Охтирського міськвідділу Пенсійного фонду.

Наказом № 31-о від 17.05.2002 ОСОБА_1 призначений на посаду начальника управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка в порядку переведення, а наказом № 1-о від 27.10.2011 призначений на посаду начальника управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі (з 27.01.2016 управління перейменоване на Охтирське об`єднане УПФУ Сумської області).

04.07.2018 позивач був звільнений з посади начальника Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області у зв`язку з реорганізацією відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 у справі № 1840/2917/18 наказом Пенсійного фонду України від 22.12.2018 № 491-о ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з 05.07.2018.

Наказом Пенсійного фонду України від 05.04.2019 № 135-о "Про звільнення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 був звільнений з посади у зв`язку з реорганізацією відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".

Не погодившись з вказаним наказом, ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку та рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №480/1693/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, ГУ ПФУ в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Пенсійного фонду України "Про звільнення ОСОБА_1 " від 05.04.2019 № 135-о, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Охтирського об`єднаного УПФУ Сумської області з 18.04.2019, стягнуто з ГУ ПФУ в Сумській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 34653 грн. 44 коп.

Вищевказані обставини встановлені рішеннями Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 у справі № 1840/2917/18 та від 23.07.2019 у справі №480/1693/19, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрали законної сили, та в силу ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню.

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 480/1693/19, наказом Пенсійного фонду України від 25.07.2019 № 332-о ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника Охтирського об`єднаного УПФУ Сумської області з 18.04.2019 (а.с.21).

ОСОБА_1 , як начальником Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, проводився облік перебування його на роботі в табелі обліку використання робочого часу за травень 2025 року, що був направлений позивачем разом із заявою від 22.05.2025 до ГУ ПФУ в Сумській області.

Проте нарахування та виплата ОСОБА_1 заробітної плати за травень 2025 року відповідачем не була проведена, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що не виплативши позивачу заробітну плату за спірний період, відповідач не дотримався вимог діючого законодавства, така бездіяльність не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому належним способом захисту є саме визнання протиправної бездіяльності ГУ ПФУ в Сумській області щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.05.2025 по 31.05.2025 включно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

У статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно з ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи.

Наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 затверджені типові форми первинної облікової документації, серед яких є форма табелю обліку використання робочого часу та табелю обліку робочого часу.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що підставою для нарахування заробітної плати є дані табелю обліку використання робочого часу.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем як начальником Охтирського об`єднаного УПФУ Сумської області проводився облік перебування його на роботі в табелі обліку використання робочого часу за період з 01.05.2025 по 31.05.2025.

Як вбачається за матеріалами справи, табель обліку використання робочого часу за травень 2025 року був направлений та вручений представнику ГУ ПФУ Сумської області 22.05.2025 разом із заявами позивача, однак, відповідачем нарахування та виплата заробітної плати позивачу за період з 01.05.2025 по 31.05.2025 включно не була проведена, що відповідачем не заперечується.

Поряд з цим жодних належних та допустимих доказів відсутності позивача на роботі за період з 01.05.2025 по 31.05.2025, відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанції.

Так, статтею 50 Закону України "Про державну службу" передбачено, що заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України "Про державну службу" схема посадових окладів на посадах державної служби та умови оплати праці державних службовців, з якими укладаються контракти про проходження державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Частинами 1, 2 ст. 52 Закону України "Про державну службу" встановлено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Розмір надбавки за ранг державного службовця визначається Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби.

Питання оплати праці державних службовців регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 "Питання оплати праці працівників державних органів" (із змінами та доповненнями), якою з метою упорядкування умов оплати праці працівників державних органів затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів.

02 лютого 2022 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 89 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 і від 24.05.2017 № 358", яка набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 01.01.2022.

25.04.2023 прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 391 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану", яка набрала чинності з дня її опублікування в Урядовому кур`єрі, тобто з 28.04.2023.

Відповідно до абзацу першого, третього підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 391 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" установити, що на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, Охтирська міська територіальна громада віднесена до територій можливих бойових дій з 24.02.2022.

Постановою КМУ від 23.10.2023 № 1109 "Про підготовку до запровадження умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році" установлено, що у 2023 році з метою підготовки до впровадження у 2024 році єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад державної служби після набрання чинності законом щодо зміни моделі оплати праці державних службовців класифікація посад державної служби державними органами проводиться у місячний строк з дня набрання чинності цією постановою згідно з Алгоритмом проведення класифікації посад державної служби в умовах воєнного стану, затвердженим цією постановою.

Державним органам провести класифікацію посад державної служби із штатною чисельністю: до 100 посад - протягом 10 робочих днів з дня набрання чинності цією постановою; до 500 посад - протягом 15 робочих днів з дня набрання чинності цією постановою; до 1000 посад - протягом 20 робочих днів з дня набрання чинності цією постановою; понад 1000 посад - не пізніше ніж через місяць з дня набрання чинності цією постановою.

Абзацом першим пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за Додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат передбачених законом України.

Питання оплати праці державних службовців регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році" (далі - Постанова 1409).

28.01.2025 прийнято постанову КМУ № 87 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 року № 1409 та визнання такою, що втратила чинність, постанова Кабінет Міністрів України від 22 листопада 2024 р. № 1335".

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі №480/6114/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025, яке набрало законної сили, встановлено обов`язок Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, на виконання вимог постанови КМУ від 23.10.2023 № 1109 "Про підготовку до запровадження умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році", провести класифікацію посади державної служби - начальника Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області станом на 01.01.2024, та з урахуванням проведеної класифікації нарахувати і виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.01.2024 по 31.01.2024.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим твердження суд першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області повинно здійснити нарахування та виплату позивачу заробітної плати, за період з 01.05.2025 по 31.05.2025 включно в сумі 78144,00 грн., а відтак позовні вимоги про стягнення цієї суми з відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до податкового законодавства України, особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; на податкового агента покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

За наведених обставин, колегія суддів зазначає що сума заробітної плати ОСОБА_1 підлягає виплаті позивачу з відрахуванням обов`язкових податків, зборів, платежів.

Крім того, враховуючи, постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 № 5, а також те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" до головного управління було приєднані територіальні управління Пенсійного фонду України Сумської області, в тому числі і Південне об`єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області, а 18.06.2019 юридичну особу Південне об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області припинено, саме ГУ ПФУ в Сумській області є правонаступником як Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, так і Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки не виплативши позивачу заробітну плату за спірний період, відповідач не дотримався вимог діючого законодавства, така бездіяльність не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому належним способом захисту є саме визнання протиправної бездіяльності ГУ ПФУ в Сумській області щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.05.2025 по 31.05.2025 включно.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах з Пенсійним фондом України, як на підставу не нарахування та не виплати заробітної плати, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованим, оскільки Пенсійним фондом України на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 480/1693/19 був виданий наказ від 25.07.2019 № 332-о, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Охтирського об`єднаного УПФ України Сумської області.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі №480/4474/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич