Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №440/4467/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 р. Справа № 440/4467/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2025, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/4467/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі – ГУНП в Полтавській області, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо не належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.03.2025 з урахуванням порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушенням ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини справа Karnaushenko v. Ukraine, no 23853/02, 30 november 2006, Muta v. Ukraine, no 37246/06, 31 July 2012, Chernaya v. Ukraine (dec.) Committee, no 1661/08, 15 December 2016 та доказів у додатках;

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо не вжиття відповідних заходів реагування по обставинам викладеним в заяві ОСОБА_1 від 14.03.2025 з урахуванням порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушенням ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини справа Karnaushenko v. Ukraine, no 23853/02, 30 november 2006, Muta v. Ukraine, no 37246/06, 31 July 2012, Chernaya v. Ukraine (dec.) Committee, no 1661/08, 15 December 2016 та доказів у додатках;

- зобов`язати ГУНП в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 14.03.2025 та вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановленим судом та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;

- прийняти рішення з урахуванням, порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушенням ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини справа Karnaushenko v. Ukraine, no 23853/02, 30 november 2006, Muta v. Ukraine, no 37246/06, 31 July 2012, Chernaya v. Ukraine (dec.) Committee, no 1661/08, 15 December 2016 та доказів у додатка.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням бездіяльності, встановленої постановою Верховного Суду від 26 травня 2025 року у справі № 545/3264/20.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що факти, викладені у заяві позивача від 14.03.2025, були проігноровані ГУНП в Полтавській області, про що свідчить незаконна та протиправна відповідь від 01.04.2025 № 64960-2025. Заява від 14.03.2025 була направлена для проведення службового розслідування. Апелянт посилається на те, що органи досудового розслідування допускали регулярну бездіяльність в ході розслідування кримінального провадження № 12015170300001109, не вжили жодних доказів для збереження доказів та встановлення місцезнаходження 300 біткоїнів, які так і не були повернуті позивачу, внаслідок чого ОСОБА_1 було завдано матеріальні збитки на суму понад 30 000 000 євро. Внаслідок системної бездіяльності слідчих ОСОБА_3 уник кримінальної відповідальності за строками давності.

Відповідач, скориставшись правом, передбаченим статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що при розгляді заяви ОСОБА_1 ГУНП в Полтавській області дотримано вимог щодо розгляду звернення, визначених ст. ст. 15, 20 Закону України «Про звернення громадян», надана відповідь є повною та об`єктивною. З огляду на зазначене відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 у справі № 440/4467/25 – без змін.

На підставі положень частини 1 статті 308 та пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено такі обставини справи.

ОСОБА_1 звернувся із заявою від 14.03.2025, в якій вимагав ініціювати проведення службових розслідувань та перевірок по фактам вказаних в скарзі, адже допущено системну бездіяльність працівників поліції та фальсифікацію матеріалів кримінального провадження № 12015170300001109 щодо наявності 300 Біткоїнів з наданням позивачу копій матеріалів перевірок та відповідей лише на поштову скриньку та притягнення працівників поліції до відповідальності по вказаним обставинам. Також вказував про факти фальсифікації матеріалів судової справи № 545/3264/20.

Листом від 01.04.2025 № 64960-2025 за підписом начальника ГУНП в Полтавській області повідомлено позивачу, що у ході розслідування кримінального провадження № 12015170300001109 слідчий, встановивши наявність достатніх доказів, за погодженням з прокурором повідомив ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 4 ст. 190 КК України. За результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015170300001109 складено обвинувальний акт, який 30.11.2020 скеровано для розгляду до Полтавського районного суду Полтавської області. Оцінка доказів та втручання у діяльність суду виходить за межі компетенції Національної поліції України, у зв`язку з викладеним копія звернення ОСОБА_1 25.03.2025 за вих. № Ф - 2930 за належністю направлена до Полтавського районного суду Полтавської області. Упродовж строку досудового розслідування ОСОБА_1 неодноразово звертався зі скаргами на дії слідчих під час розслідування у кримінальному провадженні № 12025170300001109. За виявленими порушеннями проводилися відповідні перевірки та службові розслідування, про результати яких позивача було поінформовано належним чином. З огляду на викладене наразі не вбачається обґрунтованих підстав для проведення службового розслідування за фактом неналежного розслідування у зазначеному кримінальному провадженні.

Не погодившись з результати розгляду звернення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача було розглянуто відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення врегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі – Закон № 393/96-ВР, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом частин 1, 3, 4 статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) – це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання – письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до статті 4 Закону № 393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно з частинами 1, 6, 7, 8 статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

За змістом частин 1, 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Відповідно до статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з частинами 1, 2, 6 статті 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

За змістом частини 1 статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

З вищезазначених правових норм вбачається, що звернення, яке оформлено і подано відповідно до вимог Закону № 393/96-ВР, повинно бути всебічно та повно розглянуто у встановлені законом строки, прийнято за результатами розгляду відповідне рішення і належним чином повідомлено заявника про результати розгляду його звернення.

Водночас, частиною 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР визначено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Отже, звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.11.2017 № 930 затверджено Порядок розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України (далі - Порядок № 930).

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу І Порядку № 930 (тут і далі – в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) цей Порядок установлює єдиний для апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ, організацій та закладів професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян.

Дія цього Порядку не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, Законами України «Про доступ до судових рішень», «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження».

За змістом пунктів 1-3 розділу IV Порядку № 930 керівники органів (підрозділів) поліції та їх заступники під час розгляду звернень громадян вивчають суть порушених у них питань, у разі потреби вимагають у виконавців матеріали попередніх перевірок за цими зверненнями, направляють працівників органів (підрозділів) поліції на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів та вживають інших заходів для об`єктивного вирішення порушених авторами звернень питань.

Безпосередні виконавці під час здійснення перевірок за зверненнями громадян у разі необхідності та за наявності можливості спілкуються з їхніми авторами, з`ясовують усі порушені питання, уживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах компетенції відповідно до законодавства України.

До розгляду скарг на дії чи бездіяльність поліцейських і до перевірки інформації про неналежне виконання покладених на них обов`язків відповідно до законодавства України можуть залучати представників громадськості.

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на законодавстві України. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне виконання прийнятого рішення відповідно до законодавства України, у разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.

Положення пунктів 5, 6 розділу IV Порядку № 930 передбачено, що звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, ужито необхідних заходів і заявникам надано ґрунтовні та вичерпні відповіді.

Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник органу або підрозділу поліції або його заступники встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляють особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на вихідний, святковий день, останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.

Відповідно до пунктів 12-14, 17 розділу IV Порядку № 930 за результатами розгляду звернення громадянина виконавцем готується довідка про результати проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні, яка доповідається керівнику органу (підрозділу) поліції разом з проектом відповіді заявнику. Керівник органу (підрозділу) проставляє свій підпис на довідці про ознайомлення із вжитими заходами під час здійснення перевірки інформації, викладеної у зверненні, або вчиняє резолюцію (доручення) про необхідність ужиття додаткових заходів з метою об`єктивного, усебічного та повного розгляду звернення.

До звернень, які не потребують проведення перевірки, довідки не складаються.

Відповідь за результатами розгляду звернення в обов`язковому порядку надає орган (підрозділ) поліції, який його отримав або до компетенції якого належить вирішення порушених у зверненні питань, та підписує керівництво цього органу.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон України «Про звернення громадян» і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому зазначають заходи, вжиті органом чи підрозділом поліції в межах його компетенції для захисту конституційних прав громадян.

Якщо викладена у зверненні інформація належить до компетенції поліції не повністю, розглядається лише та частина, що стосується компетенції Національної поліції України. У цьому випадку копія звернення у строк не пізніше п`яти днів з наступного дня після реєстрації спрямовується виконавцем за належністю, про що повідомляють заявника.

Згідно з пунктами 1-4 розділу V Порядку № 930 скарга на дії чи рішення органу (підрозділу) поліції або їх посадових осіб подається в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до законодавства України, у разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Розгляд скарг громадян на дії (бездіяльність) працівників органів (підрозділів) поліції здійснюється в порядку, передбаченому цим Порядком.

За кожною скаргою громадян на наявність порушень чи недоліків у роботі органів (підрозділів) поліції або на дії (бездіяльність) поліцейських проводиться ретельна перевірка органом чи підрозділом поліції, до якого звернувся зі скаргою громадянин, або тим органом (підрозділом) поліції, якому доручено проведення відповідної перевірки керівництвом Національної поліції України.

За результатами перевірки виконавець складає і подає на розгляд керівнику органу (підрозділу) поліції або його заступникам рапорт (доповідну записку), в якому (якій) зазначає чи підтвердилися наведені відомості (факти) та яких заходів вжито для усунення виявлених порушень або недоліків.

Громадянину за наслідками розгляду скарги надається письмова відповідь.

Рішення за розглядом скарги громадянина приймає керівник органу (підрозділу) поліції (або його заступник), у провадженні якого знаходиться скарга.

У разі визнання скарги громадянина обґрунтованою або такою, що підлягає задоволенню, забезпечується повнота і своєчасність її розгляду, приймаються рішення відповідно до законодавства України і негайно вживають заходів щодо поновлення порушених прав громадянина.

Рішення вищого органу поліції за результатами розгляду скарги у разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в установлений законодавством України строк.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що його заява від 14.03.2025 була направлена для проведення службового розслідування, оскільки органи досудового розслідування допускали регулярну бездіяльність в ході розслідування кримінального провадження № 12015170300001109, не вжили жодних доказів для збереження доказів та встановлення місцезнаходження 300 біткоїнів, які так і не були повернуті позивачу, внаслідок чого ОСОБА_1 було завдано матеріальні збитки на суму понад 30 000 000 євро. Внаслідок системної бездіяльності слідчих ОСОБА_3 уник кримінальної відповідальності за строками давності. Апелянт посилається на ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18.05.2017 у справі № 554/12566/15-к, від 05.04.2017 у справі № 554/12566/15-к, від 07.06.2017 у справі № 554/12566/15-к, від 21.06.2017 у справі № 554/12566/15-к, від 10.09.2018 у справі № 554/12566/15-к, від 08.02.2018 у справі № 554/12566/15-к, від 19.05.2017 у справі № 554/12566/15-к, від 07.06.2017 у справі № 554/12566/15-к, від 21.06.2017 у справі № 554/12566/15-к, від 15.08.2018 у справі № 554/12566/15-к, від 13.11.2017 у справі № 554/12566/15-к.

Надаючи оцінку зазначеним доводам апелянта колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в межах цієї справи оскаржує бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви від 14.03.2025 та невжиття належних заходів реагування, тому просить зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву від 14.03.2025 та вжити відповідні заходи реагування.

Колегія суддів зауважує, що протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 800/304/17, від 01.04.2021 у справі № 9901/183/20, від 10.02.2022 в справі № 9901/369/21, від 16.04.2026 у справі № 990/555/25.

З матеріалів справи встановлено, що заява позивача від 14.03.2025 була розглянута відповідачем у порядку, встановленому Законом № 393/96-ВР та Порядком № 930, що підтверджується листом від 01.04.2025 № 64960-2025 за підписом начальника ГУНП в Полтавській області.

Отже, доводи апелянта щодо протиправної бездіяльності відповідача при розгляді заяви від 14.03.2025 не знайшли свого підтвердження.

Щодо змісту листа від 01.04.2025 № 64960-2025 колегія суддів зазначає, що з нього вбачається, що ГУНП в Полтавській області надало ОСОБА_1 інформацію про рух кримінального провадження № 12015170300001109. Зазначило, що оцінка доказів та втручання у діяльність суду виходить за межі компетенції Національної поліції України, у зв`язку з чим копію звернення позивача 25.03.2025 за вих. № Ф-2930 було направлено за належністю до Полтавського районного суду Полтавської області.

В частині вимоги вжити відповідні заходи реагування та провести службове розслідування у листі вказано, що впродовж строку досудового розслідування ОСОБА_1 неодноразово звертався зі скаргами на дії слідчих під час розслідування у кримінальному провадженні № 12025170300001109. За виявленими порушеннями проводилися відповідні перевірки та службові розслідування, про результати яких позивача було поінформовано належним чином.

На підтвердження зазначеної інформації відповідачем разом з відзивом на позовну заяву було надано доповідну записку, відповідно до якої у кримінальному провадженні № 12025170300001109 4 рази виносилася постанова про закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. За результатами прийняття таких рішень по кожному випадку проводилося службове розслідування, а саме:

1) 22.02.2017 слідчим Полтавського РВП Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області Кислим А.О. винесено постанову про закриття кримінального провадження.

На підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05.04.2017 скаргу потерпілого у даному провадженні ОСОБА_1 - чоловіка ОСОБА_4 задоволено та скасовано постанову від 22.02.2017 слідчого про закриття кримінального провадження.

Відповідно до проведеного службового розслідування від 23.10.2017, за відсутність належного контролю за роботою підлеглих слідчих заслуговував на притягнення до дисциплінарної відповідальності заступник начальника Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП начальник слідчого підрозділу ОСОБА_5 , але враховуючи, що наказом ГУНП від 09.10.2017 № 1357 останньому оголошено догану, було вирішено обмежитися раніше накладеним стягненням.

За неналежне виконання службових обов`язків, що виразилося в порушенні вимог ст.28 КПК України, заслуговували на притягнення де дисциплінарної відповідальності старший слідчий Полтавського РВП слідчий ОСОБА_6 , але враховуючи, що наказом ГУНП від 28.04.2017 № 616 ОСОБА_6 попереджено про неповну посадову відповідність, було вирішено обмежитися раніше накладеними стягненнями.

2) 13.02.2018 заступником начальника СВ Полтавського РВП Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області Нездійминогою В.М. винесено постанову про закриття кримінального провадження, оскільки ухвалами слідчих суддів Октябрського районного суду м. Полтава Блажко І.О. та Андрієнко Г.В. від 13.11.2017 та 14.11.2017 відповідно у справі № 554/12566/15-к задоволені клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про встановлення процесуальних строків, а саме встановлено строк у 3 (три) місяці з моменту надходження матеріалів кримінального провадження № 12015170300001109 до Полтавського РВП ГУНП для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування в рамках кримінального провадження.

На підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суд м. Полтави від 18.04.2018 скаргу потерпілого у даному провадженні ОСОБА_7 задоволено та скасовано постанову від 13.02.2018 слідчого про закриття кримінального провадження.

За вказаним фактом проведено службове розслідування (висновок від 18.05.2018), за результатами якого ОСОБА_8 наказом ГУНП від 18.05.2018 оголошено сувору догану.

3) 05.12.2019 начальником слідчого відділення Полтавського РВП ГУНП Голтвянським В.О. винесено постанову про закриття кримінального провадження, у зв`язку з тим, що за скаргою ОСОБА_1 Октябрським районним судом м. Полтави винесено ухвалу від 23.08.2018 у справі № 554/1256/15-к, якою зобов`язано щодо проведення процесуальних дій необхідних для закінчення досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження у строк 2 місяці, які закінчуються 05.12.2018.

18.01.2019 ухвалою слідчого судді Октябрського райсуду м. Полтава постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасовано.

18.02.2019 ухвалами слідчого судді Октябрського райсуду м. Полтава задоволено клопотання про відвід начальника СВ Полтавського PBП Голтвянського В.С. та старшого слідчого СВ Полтавського РВП Козіна А.Г.

18.03.2019 кримінальне провадження надійшло до Полтавського РВП ГУНП та 19.03.2019 за вказівкою направлено до СУ ГУНП.

27.03.2019 начальником СВ Полтавського РВП Голтвянським В.С. на адресу керівника Полтавської місцевої прокуратури направлено лист щодо визначення органу досудового розслідування у КП № 12015170300001109 у зв`язку з винесенням рішення про його відвід слідчим суддею. Відповідь на лист не надійшла.

Також після скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12015170300001109, слідчим управлінням ГУНП, за викладеними у зверненнях ОСОБА_1 фактами, проведено службове розслідування (висновок від 06.05.2019), в ході якого підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчих Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП не встановлено.

4) 08.05.2019 слідчим ОСОБА_9 прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підстав п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

13.05.2019 матеріали зазначеного кримінального провадження на вимогу направлені до Головного слідчого управління Національної поліції України, де на підставі наказу № 423 від 06.05.2019 проведено службове розслідування з притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що за наведеними позивачем у заяві від 14.03.2025 фактами вже були проведені службові розслідування, про результати яких, як зазначає ГУНП в Полтавській області, позивача було повідомлено належним чином. Апелянт зазначеного не заперечує.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 від 14.03.2025 була розглянута відповідачем по суті та на неї надано відповідь, а тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що звернення позивача було розглянуто відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Доводи апелянта про невжиття ГУНП в Полтавській області відповідних заходів реагування по обставинам, які викладені у зверненні, колегія суддів вважає необґрунтованими, адже відповідачем повідомлено позивача про здійснені заходи та відповідні перевірки і службові розслідування, про результати яких позивача було поінформовано належним чином.

Водночас незгода ОСОБА_1 з результатами проведених перевірок та службових розслідувань не є підставою для визнання неналежним розгляду поданої позивачем заяви.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Положеннями пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Згідно з частинами 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року по справі № 440/4467/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк