Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №440/3366/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 р. Справа № 440/3366/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/3366/26

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі – Виконавчий комітет, відповідач), у якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в державній реєстрації № 83630017 від 06.03.2026, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області;

зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року по справі №440/3366/26 по справі № 520/31768/ позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду позовної заяви, оформленої відповідно до частини 5 статті 160 ВАС України, у тому числі, із зазначенням особи, до якої звернені вимоги позову, в якості відповідача (зазначити повне найменування управління, його місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку, його офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти), а також копій такої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи або доказів направлення такої позовної заяви належному відповідачу.

Роз`яснено, що у разі не усунення вказаних недоліків позовна заява буде повернена позивачеві.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана без додержання вимог пунктів 2, 4 частини п`ятої статті 160 КАС України, оскільки у якості відповідача позивачем визначено Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, тоді як позовні вимоги фактично звернені до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. Суд першої інстанції зазначив, що така невідповідність між визначеним відповідачем та змістом позовних вимог перешкоджає вирішенню питання про відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом уточнення належного відповідача та подання належним чином оформленої позовної заяви.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду, 09.04.2026 позивачем подано до суду першої інстанції уточнену позовну заяву, в якій відповідачем визначено Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, а позовні вимоги викладено у наступній редакції:

-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в державній реєстрації № 83630017 від 06.03.2026, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

-зобов`язати Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року по справі № 440/3366/26 позовну заяву повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року по справі № 440/3366/26 та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував, що позовна заява була оформлена відповідно до вимог КАС України: у ній визначено відповідача, предмет та підстави позову, а копію позову з додатками направлено відповідачу у справі. Апелянт вказує, що в ухвалі про залишення позову без руху суд не зазначив чітко про необхідність залучення державного реєстратора як другого відповідача та направлення йому копії позовної заяви, у зв`язку з чим вимоги суду були незрозумілими.

Наголошує, що позивач самостійно визначає предмет, підстави позову та відповідача, а суд не вправі на стадії відкриття провадження оцінювати правильність обраного складу учасників справи. Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 25.01.2024 у справі №320/14843/23, відповідно до яких невідповідність між визначеним у позові відповідачем та суб`єктом, дії якого оскаржуються, не є підставою для повернення позовної заяви, а має усуватися за правилами статті 48 КАС України, якою, зокрема, встановлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Також апелянт зазначає, що, подаючи позов та визначаючи предмет і відповідача у даній справі, позивачем враховано правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 17.09.2020 у справі №742/2298/17, відповідно до яких посадові особи відповідного органу діють не як самостійні суб`єкти владних повноважень, а від імені такого органу, у зв`язку з чим належним відповідачем є саме орган, на який покладено відповідні владні повноваження, а не особа, яка перебуває з ним у трудових відносинах та від його імені вчиняє відповідні дії. Крім того, апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 27.05.2024 у справі №320/9465/21, у якій суд касаційної інстанції погодився з правильністю визначення відповідачем саме суб`єкта державної реєстрації прав, а не державного реєстратора, та визнав належним способом захисту заявлення вимоги про зобов`язання суб`єкта державної реєстрації провести відповідні реєстраційні дії без зазначення конкретної особи. У зв`язку з чим апелянт вважає, що відповідачем у даній справі є саме суб`єкт державної реєстрації, з яким державний реєстратор перебуває у трудових відносинах.

З огляду на викладене, наполягає на відповідності позовної заяви вимогам КАС України, та відсутності в суду першої інстанції правових підстав для залишення позовної заяви без руху та її повернення.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 312 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що залишаючи позовну заяву без руху, суд виходив з недотримання позивачем при зверненні приписів статті 160 КАС України.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у встановлений судом строк не усунуті недоліки позовної заяви, що свідчить про наявність підстав, визначених пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до приписів частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Разом з цим, право на звернення до суду за захистом своїх прав реалізується у спосіб подання в установленому порядку позовної заяви, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статях 160, 161 КАС України, в тому числі і в частині сплати судового збору.

Положеннями статті 160 КАС України передбачено вимоги до оформлення позовної заяви.

Так, відповідно до пунктів 2 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно з частинами 1-3 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з пунктом 1 частини 4, частини 5 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

На виконання вимог частини 6 статті 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення.

З аналізу наведених норм слідує, що залишення позовної заяви без руху та її подальше повернення можливе виключно у разі недодержання позивачем вимог статей 160, 161 КАС України, при цьому ухвала про залишення позовної заяви без руху повинна містити чітке визначення недоліків позовної заяви та спосіб їх усунення. Невиконання позивачем вимог такої ухвали у встановлений судом строк може бути підставою для повернення позовної заяви лише за умови, що виявлені судом недоліки дійсно стосуються невідповідності позовної заяви вимогам процесуального закону.

Колегією суддів встановлено, що в якості недоліків, які, на думку суду першої інстанції, унеможливили відкриття провадження у справі, зазначено невідповідність між визначеним позивачем відповідачем та змістом позовних вимог, оскільки у позовній заяві відповідачем визначено Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, тоді як позовні вимоги звернуті до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

У зв`язку з цим суд першої інстанції в резолютивній частині ухвали про залишення позовної заяви без руху встановив, що вказані недоліки слід усунути шляхом надання позовної заяви із зазначенням особи, до якої звернені вимоги позову, в якості відповідача та конкретизував в дужках - зазначити повне найменування управління, його місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку, його офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти. А також вказав про надання доказів направлення такої позовної заяви належному відповідачу.

Так, зі змісту позовної заяви, поданої ОСОБА_1 вперше, вбачається, що предметом спору є оскарження рішення про відмову у проведенні державної реєстрації права власності на житловий будинок та зобов`язання провести відповідні реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна. При цьому позивачем у якості відповідача визначено Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області із зазначенням його повного найменування, місцезнаходження, поштового індексу, ідентифікаційного коду юридичної особи в ЄДРПОУ, номерів засобів зв`язку та електронної адреси.

Зі змісту прохальної частини первісно поданої позовної заяви вбачається, що позовні вимоги були звернуті до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

З матеріалів справи вбачається, що виконуючи вимоги ухвали суду від 30.03.2026, позивачем у поданій до суду уточненій позовній заяві так само вказано у якості відповідача Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (із зазначенням всіх, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України відомостей).

Водночас прохальну частину позовних вимог позивачем викладено у редакції, відповідно до якої вимогу про зобов`язання провести державну реєстрацію права власності звернуто безпосередньо до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як суб`єкта державної реєстрації.

При цьому по тексту самої позовної заяви (уточненої) зазначено, що позивач вважав належним відповідачем саме Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як суб`єкта державної реєстрації, до повноважень якого належить здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, тоді як державний реєстратор, на думку позивача, діяв від імені вказаного органу та не є самостійним суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах. На обґрунтування такої позиції позивач посилався, зокрема, на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.09.2020 у справі №742/2298/17, від 26.12.2019 у справі №724/716/16 та від 17.06.2020 у справі №127/6881/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що подана позивачем уточнена позовна заява містила відомості, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 160 КАС України щодо відповідача, а також узгоджений зміст позовних вимог стосовно визначеного позивачем суб`єкта владних повноважень.

Крім того, позивачем виконано вимоги ухвали суду від 30.03.2026 в частині зазначення повного найменування відповідача, його місцезнаходження, поштового індексу, ідентифікаційного коду юридичної особи, засобів зв`язку та електронної адреси, а також подано уточнену позовну заяву у відповідній редакції, у зв`язку з чим у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати недоліки позовної заяви неусунутими.

Щодо посилання суду першої інстанції на не зазначення позивачем в якості другого відповідача державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Горобець Оксани Олександрівни, як на не виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у постанові від 25.01.2024 у справі №320/14843/23 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що відкриття провадження у справі регламентовано нормами глави 2 розділу II КАС, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи. Ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 10.12.2024 у справі № 215/1175/24.

Колегія суддів враховує, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним чи залучення співвідповідача. Заміна чи залучення відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Отже, визначення відповідачів є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності, або залучення співвідповідачів - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №819/940/18, від 09.06.2021 у справі № 813/2950/16, від 18.04.2022 у справі № 640/33582/20.

Крім того, після відкриття провадження у справі суд першої інстанції (в разі наявності підстав, визначених нормами КАС) може провести підготовче судове засідання для з`ясування відповідно до частини 2 статті 173 цього КАС України, зокрема, питань щодо складу учасників судового процесу.

Подібний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.01.2024 у справі № 320/14843/23.

Колегія суддів наголошує, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

ЄСПЛ вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Shishkov v. Russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі на підставі наданої позивачем позовної заяви, а відтак, підстави для залишення позову ОСОБА_2 без руху у спірних правовідносинах з мотивів та обґрунтувань, викладених в ухвалі суду від 30.03.2026, були відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без руху діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та помилково повернув позивачу позовну заяву з підстав неусунення її недоліків.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина 1 статті 312 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (стаття 320 КАС України).

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.4 ст.241, ст.ст.242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 320 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року по справі № 440/3366/26 - скасувати.

Адміністративну справу № 440/3366/26 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк