Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №520/29480/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 р. Справа № 520/29480/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., м. Харків, повний текст складено 28.01.26 у справі № 520/29480/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.10.2025р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення з урахуванням спеціального стажу періоду роботи у Харківському слідчому ізоляторі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області з 12.04.1994р. по 04.01.2007р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у справі № 520/29480/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.10.2025р. о/р 204450023463 про відмову у перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.09.2025, про виплату грошової допомоги, передбачену п.7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, та за результатами її розгляду зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на призначення грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону 1058 період роботи з 12.04.1994 по 04.01.2007.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, буд.106, м. Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що за даними трудової книжки НОМЕР_2 дата заповнення 23.08.1982 та довідки від 19.09.2025 №12/ОК-372 ОСОБА_1 з 12.04.1994 по 04.01.2007 працювала медсестрою в Слідчому ізоляторі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, яке не передбачено Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального закладу і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального закладу і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». У зв`язку з чим, період роботи з 12.04.1994 по 04.01.2007 ОСОБА_1 не зараховано до спеціального стажу, який дає право на призначення грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону 1058. Таким чином, стаж роботи який дає право на призначення грошової допомоги ОСОБА_1 становить 18 років 01 місяць 07 днів. Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 грошової допомоги, згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, так як на день досягнення пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відсутній необхідний страховий стаж 30 років, який дає право на виплату цієї грошової допомоги.

За результатами апеляційного розгляду просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV.

30.09.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для проведення перерахунку пенсії у зв`язку із призначенням грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003р. із наступними змінами та доповненнями.

З 01.04.2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено Постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 р. №25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961.

За правилами екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визначене для її розгляду.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області винесло рішення про відмову у перерахунку пенсії від 07.10.2025р. ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яка передбачена п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області о/р204450023463 від 07.10.2025р. зазначено, що при проведенні аналізу поданих документів встановлено, що до спеціального стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, не зараховано період з 12.04.1994 по 04.01.2007, оскільки заявниця працювала у Харківському слідчому ізоляторі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області, яке не передбачено Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального закладу і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального закладу і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». У зв`язку з чим, період роботи з 12.04.1994 по 04.01.2007 ОСОБА_1 не зараховано до спеціального стажу, який дає право на призначення грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону 1058. Стаж роботи який дає право на призначення грошової допомоги ОСОБА_1 становить 18 років 01 місяць 07 днів. Відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 грошової допомоги, згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, так як на день досягнення пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відсутній необхідний страховий стаж 30 років, який дає право на виплату цієї грошової допомоги.

Позивач, уважаючи, що відповідачем порушено її право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п.7-1 Прикінцевих положень ЗУ №1058-ІV, звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем прав та інтересів позивача у публічно-правових відносинах.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).

Частиною 1 Закону №1058-IV врегульовано відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 1 Порядку №1191 визначено умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Пунктом 5 Порядку №1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно з п. 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-IV, станом на день її призначення.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Аналізуючи наведені норми права, суд зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено "Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (Перелік № 909), розділом 2 "Охорона здоров`я" якого передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у таких закладах охорони здоров`я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, діагностичні центри.

Згідно з трудовою книжкою позивача НОМЕР_2 від 23.08.1982 року ОСОБА_1 у період з 12.04.1994 по 04.01.2007 працювала у Харківському слідчому ізоляторі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області на посаді медсестри медичної частини слідчого ізолятора. Вказана обставина відповідачем не заперечується. Однак, вказаний період до спеціального стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, не зараховано, оскільки Харківський слідчий ізолятор управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області, не передбачений Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального закладу і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального закладу і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення, суд зазначає, що скористатись пільговим віком на пенсію можуть ті працівники закладів охорони здоров`я, що мають необхідний стаж роботи на посадах в установах, організаціях, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Порядок №909), тобто умовою для зарахування до спеціального стажу роботи періодів роботи працівників закладів охорони здоров`я, який дає право на пенсію на вислугу років, є наявність факту роботи у ці періоди на відповідних посадах та у закладах, віднесених до Переліку.

Згідно з Порядком №909 до закладів охорони здоров`я, які дають право на пенсію за вислугу років віднесені лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. До посад, які передбачені зазначеним переліком, віднесено лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

Суд зазначає, що Порядок №909 не містить будь-яких конкретних вимог щодо організаційно-правової форми указаних закладів та їх підпорядкованості. Навпаки, відповідно до примітки 2 до цього Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від відомчої належності закладів і установ. Крім того, згідно з приміткою 3 до названого Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Визначення поняття "заклад охорони здоров`я" наведено в статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року №2801-ХІІ (в редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії) – це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 №385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 р. за №892/7180 затверджено переліки закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я.

Заклади охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України включають медичні частини установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медико-санітарні частини, а також можуть включати спеціалізовані та багатопрофільні лікарні й амбулаторно-поліклінічні заклади, що надають допомогу в системі пенітенціарних установ. Окрім цього, можуть функціонувати санаторно-курортні заклади для реабілітації ув`язнених.

Пунктом 1 Переліку закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого Наказом Державного департаменту з питань виконання покарань від 24 грудня 2004 року № 247, який був чинний до 09 квітня 2013 року, до лікарняних закладів та лікувально-профілактичних закладів особливого типу віднесено амбулаторно - поліклінічні заклади: амбулаторія, амбулаторно-профілактичні відділення, медична частина установи виконання покарань, медична частина слідчого ізолятора, пункт охорони здоров`я, фельдшерський пункт, пункт охорони здоров`я (дерматовенерологічний).

Цим же переліком визначено, що лікарня є медичним закладом, призначеним для надання спеціалізованої (вторинної) лікувально-профілактичної допомоги хворим. Лікарня, де хворим надається стаціонарна медична допомога за однією лікарською спеціальністю, називається спеціалізованою. Лікарня може мати у своєму складі поліклініку (амбулаторію, амбулаторно-профілактичні відділення).

Заклад, що надає амбулаторну медичну допомогу за однією або декількома основними лікарськими спеціальностями, є амбулаторією.

Медична частина призначена виключно для диспансерного нагляду та надання первинної лікувально-профілактичної допомоги відповідно до Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (2801-12).

Судом установлено, що ОСОБА_1 у період з 12.04.1994 по 04.01.2007 працювала у Харківському слідчому ізоляторі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області на посаді медсестри медичної частини.

Колегія суддів зазначає, що позивач проходила службу саме на посаді медичного працівника в Державній кримінально-виконавчій службі України, яка на той період служби позивача підпорядкована Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України".

Так, відповідно до ст.14. п.2. Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Отже, позивач працювала на посаді медсестри як працівник закладу охорони здоров`я у складі установи державної форми власності та виконувала трудові функції, з яким законодавство пов`язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботу, що надає право на призначення грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стаж роботи позивача у період з 12.04.1994 по 04.01.2007 підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботу, що надає право на призначення грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.10.2025 р. о/р 204450023463 про відмову в перерахунку пенсії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.09.2025 про виплату грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, та за результатами її розгляду зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на призначення грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058, період роботи з 12.04.1994 по 04.01.2007

Доводи апеляційної скарги з зазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду відповідача з правовою оцінкою обставин справи, установлених у процесі її розгляду.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у справі № 520/29480/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова